Постанова

від 06.12.2018 по справі 7/68/5022-877/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 7/68/5022-877/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Тернопільська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво", третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про стягнення 5 891 266,37 грн,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - Яненко О.Ю., адвокат;

третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі відділення "Тернопільська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво" (далі - ТОВ "Диво") в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.11.2012 № 611/400-04-2, просило стягнути з відповідача на його користь 5 891 266,37 грн заборгованості за кредитним договором від 20.06.2011 № 23/11-К (далі - договір № 23/11-К), укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Диво", яка складається із: 4 900 000 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 219 493,15 грн - пеня за прострочений кредит (за період з 20.07.2012 по 05.11.2012), 746 209,59 грн - прострочена заборгованість по платі за кредит (за період з 23.04.2012 по 31.10.2012) та 25 563,63 грн - пеня за прострочену плату за кредит (за період з 03.05.2012 по 05.11.2012).

1.2. В обґрунтування своїх вимог ПАТ "ВТБ Банк" посилалося на неналежне виконання ТОВ "Диво" своїх грошових зобов'язань за договором № 23/11-К, в зв'язку з чим утворилась спірна сума боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 20.06.2011 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Диво" (позичальник) було укладено кредитний договір № 23/11-К, за умов якого банк надає позичальнику кредит з лімітом 6 000 000 грн у вигляді не відновлювальної кредитної лінії шляхом безготівкового перерахування коштів у валюті кредиту; цільове використання - виконання позичальником зобов'язань перед банком відповідно до договору про надання банківських гарантій від 20.06.2011 № 23/11-Г; строк повернення - не пізніше 19.07.2012.

2.2. Згідно з пунктами 3.1.2, 3.1.3 договору № 23/11-К встановлюється базовий розмір процентів за користування кредитними коштами у розмірі 22,5 %, а також розмір та підстави його підвищення на 5 % - при невиконанні пункту 4.3.2 договору, який передбачає обов'язок здійснення страхування об'єктів забезпечення; 2 % - при неналежному виконанні пункту 4.3.11.1 договору, який передбачає забезпечення щомісячних кредитових оборотів по поточних рахунках позичальника та підприємця Іскрицькою Т.І. відкритих у банку, сумарно не менше 35 % від загальних оборотів по всіх поточних рахунках; 1 % - незабезпечення виконання пунктів 4.3.12, 4.3.13 договору щодо додаткового забезпечення кредитного договору, надання фінансової звітності, заборона без згоди банку відчужувати необоротні активи на суму більше 10 % від розміру необоротних активів, дій пов'язаних із зміною установчих документів щодо часток засновників тощо.

2.3. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту, сплата процентів здійснюється щомісяця з 25 числа поточного місяця по останній банківських того ж місяця (пункт 3.2 договору № 23/11-К).

2.4. Відповідно до пункту 5.2 договору № 23/11-К у випадку невиконання умов договору банк набуває право вимагати дострокового повернення кредиту, плати за кредит та інших платежів, які позичальник зобов'язаний виконати протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги.

2.5. Умовами пунктів 7.1, 7.2 договору № 23/11-К також передбачено відповідальність за прострочення строку повернення кредиту, внесення плати за користування кредитними коштами у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який така сплачується.

2.6. 20.06.2011 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором № 23/11-К, між ПАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель), ПАТ "Тернопільський ремонтно-монтажний комбінат "Торгтехніка" (іпотекодавець) та ТОВ "Диво" (позичальник) було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є: будівля адмінбудинку рекламної дільниці, загальною площею 1 248,4 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. П. Дорошенка, 4. За домовленістю сторін на момент укладення договору іпотеки предмет іпотеки оцінено в 6 951 100 грн.

2.7. Згідно з пунктами 6.1, 6.5 іпотечного договору у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань за договором кредиту та/або цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною ринковими цінами на день реалізації предмета іпотеки.

2.8. Судами встановлено, що на виконання умов договору № 23/11-К банк надавав позичальнику кредитні кошти в сумі 4 900 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 23.04.2012 № 49636.

2.9. 19.06.2012 у зв'язку з порушенням позичальником умов договору № 23/11-К в частині сплати відсотків за користування кредитом, комісії за управління кредитом та санкцій, які станом на 19.06.2012 становлять 151 898,47 грн, банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення усієї суми кредитних коштів, яка отримана ТОВ "Диво" 25.06.2012, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 (суддя Стадник М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (колегія суддів: Галушко Н.А., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), у позові відмовлено.

3.2. Судові рішення мотивовані відсутністю у відповідача заявленої до стягнення позивачем заборгованості, у зв'язку із її стягненням на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2013 у справі № 3/68/5022-860/2012 та отриманням відповідачем в рахунок погашення боргу у власність нерухомого майна вартістю 6 700 000 грн, на яке позивачем 18.06.2015 було зареєстровано праві власності.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" посилається на неповне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставини справи та порушення приписів статей 35, 42 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній 15.12.2017), а також зазначає про те, що за рахунок іпотечного майна було погашено заборгованість за кредитним договором від 29.12.2010 № 16/10-К, а не за кредитним договором від 20.06.2011 № 23/11-К, стягнення за яким є предметом спору у даній справі.

У касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу до Верховного Суду не надходили.

5.2. Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач і третя особа не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

5.3. У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

6.2. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

6.3. Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

6.4. У відповідності зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.5. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 ЦК України.

6.6. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

6.7. Відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю заборгованості за договором № 23/11-К, суди попередніх інстанцій виходили з наступного:

- рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2013 у справі № 3/68/5022-860/2012 задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Тернопільська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про стягнення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Диво" по кредитному договору № 23/11-К від 20.06.2011 у розмірі 5 891 266,37 грн, з яких: 4 900 000 грн - поточна заборгованість по кредиту, 219 493,15 грн - пеня за прострочений кредит, 746 209,59 грн - прострочена заборгованість по платі за кредит, 25 563,63 грн - пеня за прострочену плату за кредит шляхом звернення на нерухоме майно, передане в іпотеку ПАТ "Тернопільський ремонтно-монтажний комбінат "Торгтехніка" згідно іпотечного договору від 20.06.2011, а саме: будівлю адмінбудинку рекламної дільниці, загальною площею 1 248,4 м 2 , що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. П. Дорошенка, 4 за початковою ціною для подальшої реалізації в розмірі 6 951 100 грн, у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів;

- на примусове виконання зазначеного рішення суду від 22.08.2013, Господарським судом Тернопільської області 09.09.2013 видано наказ № 3/68/5022-860/2012, на виконання якого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області відкрито виконавче провадження ВП № 46517053;

- відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46517053 від 26.10.2015 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області закінчено виконавче провадження ВП № 46517053 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 - чинній на момент винесення постанови);

- фактичне виконання рішення суду відбулося шляхом передачі стягувачу (ПАТ "ВТБ Банк") в рахунок погашення боргу (6 951 100 грн) майна вартістю 6 700 000 грн: будівлю адмінбудинку загальною площею 1 248,4 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Дорошенка, 4 та належить на праві власності боржнику (іпотекодавець - ПАТ "Тернопільський ремонтно-монтажний комбінат "Торгтехніка");

- підставою для закінчення виконавчого провадження та передачі у власність майна стала заява стягувача (ПАТ "ВТБ Банк") № 8768/15 від 12.10.2015, акт державного виконавця від 24.04.2015;

- згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ПАТ "ВТБ Банк" зареєстроване право власності на майно, а саме: будівлю адмінбудинку загальною площею 1 248,4 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Дорошенка, 4.

6.8. Посилаючись на приписи частини 3 статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017, що діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій) зазначені обставини суди попередніх інстанцій вважали встановленими у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2013 у справі № 3/68/5022-860/2012 та такими, що не підлягають встановленню під час розгляду даної справи.

6.9. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24.04.2015 ВП № 33734392, винесена на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 3/33/5022-372/2012 від 03.07.2012, якою в рахунок часткового погашення боргу по кредитному договору від 29.12.2010 № 16/10-К передано те ж саме майно, свідчить про те, що за рахунок даного майна покрита частина боргу в сумі 966 533,72 грн, яка складає різницю між вартістю переданого майна у виконавчому провадженні ВП № 46517053 та сумою стягнення.

6.10. Разом з тим, зазначених висновків суди попередніх інстанцій дійшли без встановлення всіх обставин справи у їх сукупності, що є порушенням вимог статті 43 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017, що діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій), згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

6.11. Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

6.12. У касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" зазначає про те, що іпотека за іпотечним договором від 20.06.2011 є наступною іпотекою.

6.13. Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

6.14. Як зазначає скаржник у касаційній скарзі та вже було вказано вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2013 у справі № 3/68/5022-860/2012 задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Тернопільська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про стягнення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Диво" по кредитному договору № 23/11-К від 20.06.2011 у розмірі 5 891 266,37 грн, з яких: 4 900 000 грн - поточна заборгованість по кредиту, 219 493,15 грн - пеня за прострочений кредит, 746 209,59 грн - прострочена заборгованість по платі за кредит, 25 563,63 грн - пеня за прострочену плату за кредит шляхом звернення на нерухоме майно, передане в іпотеку ПАТ "Тернопільський ремонтно-монтажний комбінат "Торгтехніка" згідно іпотечного договору від 20.06.2011, а саме: будівлю адмінбудинку рекламної дільниці, загальною площею 1 248,4 м 2 , що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. П. Дорошенка, 4 за початковою ціною для подальшої реалізації в розмірі 6 951 100 грн, у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. На примусове виконання зазначеного рішення суду від 22.08.2013, Господарським судом Тернопільської області 09.09.2013 видано наказ № 3/68/5022-860/2012, на виконання якого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області відкрито виконавче провадження ВП № 46517053.

6.15. Водночас скаржник наголошує, що на виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 3/33/5022-372/2012 від 03.07.2012, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 33734392.

6.16. 24.04.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 33734392 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 29.12.2010 № 16/10-К та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

6.17. У касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано його доводи про те, що в межах виконавчого провадження ВП № 33734392 здійснювалося стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.12.2010 № 16/10-К, а не за кредитним договором від 20.06.2011 № 23/11-К, стягнення заборгованості за яким є предметом даного судового спору, тоді як підставою закінчення виконавчого провадження ВП № 46517053 стала заява стягувача від 12.10.2015 № 8768/15, постанова та акт державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.04.2015, за якими стягувачу передано іпотечне майно - будівлю адмінбудинку загальною площею 1 248,4 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Дорошенка, 4 вартістю 6 700 000 грн в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 29.12.2010 № 16/10-К.

6.18. Проте зазначені обставини судами попередніх інстанцій не встановлювалися та залишилися без належної правової оцінки, а тому висновки судів про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 23/11-К, а також про те, що позивач на погашення боргу по кредитному договору № 23/11-к в сумі 5 733 466,28 грн отримав у власність майно вартістю 6 700 000 грн на яке позивачем 18.06.2015 зареєстровано право власності, в зв'язку з чим виконавче провадження ВП № 46517053 закінчено, а також про те, що за рахунок іпотечного майна покрита частина боргу в сумі 966 533,72 грн, яка складає різницю між вартістю переданого майна у виконавчому провадженні ВП № 46517053 та сумою стягнення, слід вважати передчасними.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та в статті 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

7.2. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

7.3. Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

7.4. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

7.5. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

7.6. При цьому, Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення у справі "Мала проти України" зазначив, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (рішення у справі "Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства"). Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (у справі "Бацаніна проти Росії"). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах "Проніна проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України").

7.7. У даній справі колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки суди проігнорували та належним чином не дослідили підстави та результати виконавчих проваджень ВП № 33734392 та ВП № 46517053, а також не встановили обставини наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором № 23/11-к.

7.8. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.9. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

7.10. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, встановити та надати належну правову оцінку підставам та результатам виконавчих проваджень ВП № 33734392 та ВП № 46517053, встановити обставини наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором № 23/11-к, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

8. Судові витрати

8.1. У відповідності з вимогами статті 129 ГПК України у зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 у справі № 7/68/5022-877/2012 скасувати.

3. Справу № 7/68/5022-877/2012 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір