Рішення

від 22.11.2018 по справі 826/9915/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2018 року № 826/9915/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представників позивача: Ілюка А.І., Фоміної О.О.,

представника відповідача: Гашинського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства Торговий дім Хрещатик

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправними та скасування приписів, постанов, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Хрещатик (код ЄДРПОУ 19035521, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 13) (далі - позивач) із позовною заявою до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва (адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) (далі - відповідач) в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати незаконним та скасувати Припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2018 року.

визнати незаконною та скасувати Постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 82/18/10/26-46/1206/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.06.2018 року.

визнати незаконним та скасувати Припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.07.2018 року.

визнати незаконною та скасувати Постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 123/18/10/26-35/2607/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.07.2018 року.

визнати незаконною та скасувати Постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 124/18/10/2636/2607/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.07.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні позапланової перевірки відповідачем не було враховано об'єктивні обставини справи, викривлено фактичні дані, у результаті висновки акту, на підставі якого прийнято спірні приписи та постанови, не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені на підставі перевірки, під час якої грубо порушено порядок її проведення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 призначено судовий розгляд справи по суті в судовому засіданні.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що під час проведення перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, та при прийнятті спірних приписів та постанов, відповідач діяв виключно в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу від 25.05.2018 № 163, на підставі службової записки від 25.05.2018 № СІ0/26-2505/2 та звернення КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, посадовою особою Департаменту у присутності голови правління ПАТ "Торговий дім "Хрещатик" Ткач О.І. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних стандартів і правил на вул. Хрещатик, 13 у Печерському районі м. Києва.

Перевіркою з виїздом на місце встановлено, що замовник будівництва - позивач виконав будівельні роботи із реставрації з пристосуванням нежитлових приміщень з влаштуванням двох окремих входів за адресою: вул. Хрещатик, 13 у Печерському районі м. Києва на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2014 № 114142170537, виданого відповідачем.

Також встановлено, що Замовник, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9 та ТОВ Локанта експлуатують нежитлове приміщення №72 у якості магазину продовольчих та не продовольчих товарів і підприємства громадського харчування за адресою: вул. Хрещатик, 13 у Печерському районі міста Києва, без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою KМУ від 13.04.2011 №461.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, відповідальність за яке передбачена абзацом четвертим пункту 4 частини другої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.05.2018.

Відповідачем 30.05.2018 внесено позивачу припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил про заборону експлуатації приміщення №72 за адресою: вул. Хрещатик, 13 у Печерському районі міста Києва з 30.05.2018 та встановлено строк на їх усунення до 30.06.2018.

Постановою від 12.05.2018 №82/18/10/26-46/1206/02/2 до позивача застосовано штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене абзацом четвертим пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1 585 800,00 грн.

У подальшому відповідач за наслідками проведеної на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу б/н від 02.07.2018 перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності 13.07.2018 склав протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності про порушення позивачем абзацу другого пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності" та протокол по правопорушення у сфері містобудівної діяльності про порушення позивачем вимог абзацу четвертого пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем внесено припис про усунення позивачем порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою заборонити експлуатацію приміщення №72 за адресою: вул.Хрещатик, 13 у Печерському районі м.Києва з 13.07.2018 до усунення допущених порушень у відповідності до вимог чинного законодавства, встановлено строк виконання припису - 13.08.2018.

Відповідачем 26.07.2018 прийнято постанову №123/18/10/26-35/2607/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 3 313 800,00 грн. за порушення вимог абзацу четвертого пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Крім того, постановою від 26.07.2018 №124/18/10/2636/2607/02/2 до позивача застосовано штраф у розмірі 27 615,00 грн. за порушення вимог абзацу другого пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Вважаючи зазначені приписи та постанови відповідача протиправними та такими, що прямо порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з зазначеним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13 в Печерському районі.

Позивач є власником групи нежитлових торгівельних приміщень першого, другого поверхів та підвалу за зазначеною адресою, які експлуатуються для здійснення власної господарської діяльності - діяльності продовольчого магазину та здачі в оренду.

Вказане нерухоме майно прийнято 12.06.2008 в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

З метою поліпшення доступу до частини приміщень відвідувачів, у тому числі людей з обмеженими фізичними можливостями, позивачем було прийнято рішення про влаштування двох додаткових входів у вже наявних арках-нішах - відокремлених приміщень першого поверху.

Нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 13 в Печерському районі є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний №161) відповідно до рішення Київського міськвиконкому від 21.01.1968 №49.

Враховуючи, що майно позивача є частиною пам'ятки архітектури, позивач звернувся до проектної організації "Експреспроект" для виготовлення проекту реставрації з пристосуванням нежитлових приміщень з влаштуванням двох окремих входів у наявних арках-нішах за адресою: вул.Хрещатик, 13, м.Київ.

Проект погоджено Департаментом культурної спадщини Міністерства культури України 21.05.2012, а також проведено його експертизу, результаті якої викладено в експертному звіті від 30.09.2013.

Проектом передбачено облаштування двох входів в арочній ніші в осях 1-2 та в арочній ніші в осях 12-14 з влаштуванням пандусу для людей з обмеженими фізичними можливостями. Зі змісту Проекту вбачається, що облаштування входів не потребує втручання в несучі стіни, не призведе до втрати чи пошкодження об'єкта культурної спадщини, до зміни площі, об'єму, геометричних розмірів будівлі, не вплине на стійкість будівлі, без змін залишаться інженерні мережі та обладнання будинку.

На підставі Проекту протягом лютого-березня 2015 року позивачем проведено роботи по облаштуванню двох додаткових входів, що підтверджується актами на початок та закриття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи .

Виконання робіт проведено на підставі дозволу від 06.03.2015, виданого Управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до копії контрольної картки № 15060012-Пч на тимчасове пopушення благоустрою, після виконання вказаних робіт, станом на 19.04.2015 позивачем відновлено благоустрій території після проведення робіт.

Протягом усього періоду виконання робіт позивачем забезпечувався технічний нагляд. Закінчення робіт та їх відповідність вимогам чинних ДБН, стандартів та Проекту підтверджується актами прийнятих робіт, довідкою проектної організації, копії яких міститься в матеріалах справи.

Після закінчення робіт та після відновлення благоустрою території позивачем продовжено експлуатацію тієї частини приміщень де облаштовані входи.

З листа-довідки № 16 від 22.08.2018 ТОВ Експреспроект вбачається, що:

під час виконання проектних та будівельних робіт загальні прощі приміщень змінено;

виконані роботи відповідають ДБН, проекту, вихідним даним, наданим дозволам та погодженням, що були отримані для виготовлення проекту;

виконані роботи не призвели до втрати чи пошкодження об 'єкту культурної спадщини, зміни геометричних розмірів чи руйнації будинку;

виконана реставрація не становить суспільної небезпеки для здоров 'я та життя людей.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 6 частини першої статті 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності полягає, зокрема, у державному архітектурно-будівельному контролі, який згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до змісту абзаців 1, 4 частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати у суб'єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки; 11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об'єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

За змістом пункт 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За змістом пункт 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

У відповідності до пункту 7 зазначеного Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Абзацом першим пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У свою чергу, за частиною третьою статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

За змістом частин першої, другої статті 7 вказаного Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючи позивача відповідачем було встановлено, що замовник будівництва - позивач виконав будівельні роботи із реставрації з пристосуванням нежитлових приміщень з влаштуванням двох окремих входів за адресою: вул. Хрещатик, 13 у Печерському районі м. Києва на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2014 № 114142170537, виданого відповідачем.

Також встановлено, що Замовник, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9 та ТОВ Локанта експлуатують нежитлове приміщення №72 у якості магазину продовольчих та не продовольчих товарів і підприємства громадського харчування за адресою: вул. Хрещатик, 13 у Печерському районі міста Києва, без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою KМУ від 13.04.2011 №461.

Так, частина восьма статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі № 21-433а13.

Пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Так, відповідно до змісту пункту 5 частини другої статті 2 зазначеного закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини одинадцятої статті 2 вказаного Закону штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Також, слід зазначити, що приписи статті 238 Господарського кодексу України встановлюють, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Другий обмежуваний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статтею 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований штраф є адміністративно-господарською санкцією, такий штраф повинен би був застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, частина перша якої передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що будівельні роботи позивачем були здійснені у лютому-березні 2015 року, водночас спірні постанови про накладення штрафу, відповідно прийняті відповідачем 12.06.2018 та 26.07.2018, тобто поза межами строку визначеного законом.

Також з наявних у матеріалах справи доказів, не вбачається факт використання та експлуатації закінченого будівництвом об'єкту містобудування та не введеного в експлуатацію позивачем.

Пунктом 3 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

При цьому, у відповідності до пункту 9 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, заборона закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника інспекції. При цьому суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено заборона експлуатації реконструйованих будівель шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично було проведено реставрацію будівлі на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІV 114142170537, отже фактично будівельні роботи не виконувались, лише було додатково облаштовано окремі входи для людей з фізичними можливостями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 3 справі №К/9991/59324/12 (ЄДРСР №31284772).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У взаємозв'язку з наведеним слід також зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних постанов та приписів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, сплачені при подачі позовної заяви.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Торговий дім Хрещатик (код ЄДРПОУ 19035521, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 13) задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2018 року.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 82/18/10/26-46/1206/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.06.2018 року.

Визнати незаконним та скасувати Припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.07.2018 року.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 123/18/10/26-35/2607/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.07.2018 року.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 124/18/10/2636/2607/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.07.2018 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Торговий дім Хрещатик (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, буд. 13, код ЄДРПОУ 19035521) 8810,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов