Рішення

від 06.12.2018 по справі 911/1627/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. Справа № 911/1627/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан"

про стягнення 85881,00 гривень

за участю представників:

позивача - Фомін О.Д.;

відповідача - Ярема Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" та просить:

- визнати недійсним п. 3.1 договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ - 85881,00 грн. та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 515286,00 грн.

- стягнути з ТОВ "БК "Богдан" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" 85881,00 грн.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що при укладенні договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 та включенні суми ПДВ в договір, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тому включення відповідачем до складу вартості послуг сум ПДВ було неправомірним і позивач вважає, що перераховані ним кошти в якості ПДВ підлягають поверненню відповідачем на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.09.2018.

17.09.2018 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що сторонами під час укладення договору підряду на основі вільного волевиявлення погоджено всі істотні умови договору. Жодних претензій відносно ціни договору від позивача не надходило, позивачем підписані акти приймання - передачі виконаних робіт, тобто, позивач у повному обсязі погодився з умовами договору підряду, в тому числі і в частині ціни договору. Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено недопустимість зміни ціни договору після його виконання. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85881,00 гривень та визнання недійсним п. 3.1. договору підряду в частині вартості ПДВ є необґрунтованими з підстав відсутності умов такого зменшення у Законі чи договорі, а також підстав прямої заборони такого зменшення через повне виконання договору нормами Цивільного кодексу України.

02.10.2018 через канцелярію суду представник позивача подав заперечення на відзив відповідача, в якому зазначив, що сплачена сума ПДВ - 85881,00 гривень не є ціною в розумінні ст.ст. 626, 632 ЦК України, а є похідною від ціни договору та не залежить від волі контрагентів. Позиція позивача ґрунтується на тому, що при укладенні договору та включенні суми ПДВ в договір, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивач зазначає, що наявність умислу підтверджується тим, що відповідачем 24.10.2017 при наданні пропозиції до закупівель 6021-Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку надав разом з усіма документами також свідоцтво №200078437 (яке було анульоване 26.07.2017) про реєстрацію платника ПДВ. Надалі відповідач надав позивачу для сплати за договором також платіжні доручення з включеними до них сумами ПДВ. Також відповідач жодним чином не надав відповіді на листи стосовно досудового врегулювання спору та добровільного повернення державних коштів.

01.11.2018 через канцелярію суду представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06.12.2018.

06.12.2018 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2017 між КП Київжитлоспецексплуатація та ТОВ Будівельна компанія Богдан був укладений договір підряду №17/Б-П8-П.

Предметом цього договору є виконання капітального ремонту житлового будинку. Підрядник зобов'язується здійснити роботи: 6021-Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Празька, 8 у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в об'ємі, визначеному у кошторисній документації до цього договору (роботи) відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 №1279. (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013). Балансоутримувачем житлового будинку являється Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва (п. 1.1. договору).

Ціна договору становить - 429405,00 гривень, крім того ПДВ 20% - 85881,00 гривень, а всього 515286,00 гривень. Протокол погодження договірної ціни був узгоджений та підписаний позивачем та відповідачем 31.10.2017.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації.

Відповідно до п. 4.3. договору замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 не пізніше 30 банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 29 грудня 2017 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 14.2. договору).

На виконання умов договору позивач здійснив розрахунки з відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт №1, що підтверджується платіжними дорученням: №2324 від 27 грудня 2017 року на суму 1917,60 гривень, №2323 від 27 грудня 2017 року на суму 377472,12 гривень, №841 від 21 листопада 2017 року на суму 135896,28 гривень.

Сума податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором становить 85881,00 гривень.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов'язання за спірним договором.

Позивач зазначає, що станом на момент проведення публічних закупівель, 23.10.2017, відповідачем разом з проектною документацією додане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200078437. Під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових операцій встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням контролюючого органу від 26.07.2017. Тобто, станом на момент укладення договору підряду, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача спірного свідоцтва.

31.05.2018 на адресу відповідача направлено вимогу щодо повернення зайво сплаченої суми ПДВ в розмірі 85881,00 гривень з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору.

Однак вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить суд: - визнати недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 85881,00 гривень та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ 515286,00 гривень на підставі ст. 230 ЦК України; - стягнути з ТОВ Будівельна компанія Богдан на користь КП Київжитлоспецексплуатація 85881,00 гривень на підставі ст. 208 ГК України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В обгрунтування своїх вимог про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2018 в частині визначеної суми ПДВ - 85881,00 гривень та загальної суми ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 515286,00 гривень, позивач посилається на статтю 230 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що при укладенні договору та включенні суми ПДВ в договір, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва платника ПДВ.

Позивач зазначає, що наявність умислу підтверджується тим, що відповідачем 24.10.2017 при наданні пропозиції до закупівель 6021-Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку надав разом з усіма документами також свідоцтво №200078437 (яке було анульоване 26.07.2017) про реєстрацію платника ПДВ. Надалі відповідач надав позивачу для сплати за договором також платіжні доручення з включеними до них сумами ПДВ. Також відповідач жодним чином не надав відповіді на листи стосовно досудового врегулювання спору та добровільного повернення державних коштів.

Однак позивачем не доведено, що встановлення сторонами у договорі підряду вартості робіт з урахуванням суми податку на додану вартість вплинуло на ціну договору, а також можливість не укладення сторонами даного договору на визначених умовах у випадку обізнаності позивача про анулювання свідоцтва відповідача про реєстрацію платника ПДВ. При цьому визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за спірним договором не відноситься до предмету спору у даній справі.

Крім того, сторонами не заперечується факт виконання робіт по спірному об'єкті у повному обсязі, що підтверджується підписаними з обох боків уповноваженими представниками сторін актів приймання передачі - виконаних робіт.

Спірні правовідносини регулюються відповідно до порядку та правил визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2013 року № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013".

Відповідно до пунктів 5.8.16, 5.8.17 Наказу, до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Наказу).

Таким чином, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків.

При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов'язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%.

Кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг). З цієї точки зору, перевищення вказаної вартості внаслідок розширення переліку встановлених складових витрат, застосування інших розцінок, коефіцієнтів, норм витрат, тощо, без збільшення складу та обсягів запланованих робіт або погіршення їх якості і є, за своїм змістом, завищенням вартості робіт.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто, враховуючи те, що сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, а саме: ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась, відповідач як підрядник виконав покладені на нього договором зобов'язання, а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту покрівлі житлового будинку, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2018 у справі № 918/769/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане з зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Так як вимога про повернення коштів у розмір 85881,00 гривень є похідною від вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначено суми ПДВ, то така вимога задоволенню також не підлягає.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 06.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.12.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак