Постанова

від 04.07.2019 по справі 911/1627/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Пєсков В.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Лилак Т.Д.)

від 06.12.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Смірнова Л.Г.)

від 11.03.2019

у справі № 911/1627/18

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія »Богдан»

про визнання недійсним п. 3.1 договору підряду та стягнення 85 881, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП «Київжитлоспецексплуатація» ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія »Богдан» (далі - ТОВ «Будівельна компанія »Богдан» ) про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ - 85 881, 00 грн та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 515 286, 00 грн та стягнення з ТОВ «Будівельна компанія »Богдан» 85 881, 00 грн.

1.2. Позовні вимоги про визнання недійсним пункту договору підряду та стягнення обґрунтовано тим, що при укладенні договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 та включенні суми ПДВ у договір, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тому включення відповідачем до складу вартості послуг сум ПДВ було неправомірним і позивач вважає, що перераховані ним кошти в якості ПДВ підлягають поверненню відповідачем на підставі статті 208 Господарського кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між КП «Київжитлоспецексплуатація» та ТОВ «Будівельна компанія »Богдан» 31.10.2017 був укладений договір підряду №17/Б-П8-П, предметом якого є виконання капітального ремонту житлового будинку;

-відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов`язується здійснити роботи: « 6021-Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Празька, 8 у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" (згідно з ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в об`ємі, визначеному у кошторисній документації до цього договору (роботи) відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 №1279 (згідно з ДСТУ БД.1.1.-1:2013). Балансоутримувачем житлового будинку є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» ;

-положеннями пункту 3.1. договору підряду сторони погодили, що договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисній документації до даного договору. Ціна договору становить - 429 405, 00 грн, крім того ПДВ 20 % - 85 881, 00 гривень, а всього 515 286, 00 грн. Протокол погодження договірної ціни був узгоджений та підписаний позивачем та відповідачем 31.10.2017;

-відповідно до пункту 4.1. договору підряду розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними, уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації;

-замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 не пізніше 30 банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника (пункт 4.3. договору підряду);

-договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 29 грудня 2017 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (пункт 14.2. договору підряду);

- на виконання умов договору позивач здійснив розрахунки з відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт №1, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;

-сума податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором становить 85 881, 00 грн.

З огляду на викладене, господарськими судами встановлено, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов`язання за спірним договором.

Водночас, як зазнає позивач, станом на момент проведення публічних закупівель, 23.10.2017, відповідачем разом з проектною документацією додане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200078437. Під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових операцій встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням контролюючого органу від 26.07.2017.

КП «Київжитлоспецексплуатація» 31.05.2018 направлено ТОВ «Будівельна компанія »Богдан» вимогу щодо повернення зайво сплаченої суми ПДВ в розмірі 85 881, 00 грн з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторонами під час укладення договору підряду було погоджено всі його істотні умови, а саме: ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась. Відповідач, як підрядник, виконав покладені на нього договором зобов`язання, а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту покрівлі житлового будинку, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами. А у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Стосовно вимоги позивача про повернення коштів у розмір 85 881, 00 грн, господарські суди виходили з того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ, а тому також відмовили у її задоволенні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2018, КП «Київжитлоспецексплуатація» подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, а саме: статті 230, 526, 632, пункт 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, та норми процесуального права: статтю 86, пункт 1 частини 1 статті 237, статтю 238 Господарського процесуального кодексу України;

- господарські суди безпідставно зазначили, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов`язання за спірним договором підряду та не врахували, що відповідно до пункту 6.1.3 договору підряду №17/Б-118-11 від 31.10.2017 замовник (позивач) має право ініціювати внесення змін у договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником (відповідачем) умов договору;

-судами попередніх інстанцій також не враховано, що відповідно до пункту 6.1.4 договору замовник вправі вимагати від підрядника виконання норм Бюджетного кодексу України, а згідно з пунктом 6.4.13 договору підрядник зобов`язаний виконувати особливості оформлення документів, визначені умовами закупівлі за бюджетні кошти відповідно до Бюджетного кодексу України. Пунктом 6.4.15 передбачено, що підрядник повинен забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ, своєчасну їх реєстрацію в єдиному реєстрі та направлення їх замовнику не пізніше 15-денного строку з дня настання податкового зобов`язання;

-чинне законодавство, зокрема стаття 217 Цивільного кодексу України, не виключає можливість визнання частини договору недійсним, навіть якщо договір припинив свою дію та фактично виконаний обома сторонами;

-судам попередніх інстанцій не враховано, що договір був укладений під впливом обману відповідача;

-сплачена сума ПДВ - 85 881, 00 грн не є ціною у розумінні статей 626, 632 Цивільного кодексу України, а є похідною від ціни договору та не залежить від волі контрагентів;

-судами попередніх інстанцій також не враховано, що сума ПДВ стягується ним на підставі статей 216, 217, 230, пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України за наслідками недійсності правочину - повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Предметом спору у даній справі є вимога КП «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійсним п. 3.1 договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ - 85 881, 00 грн та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 515 286, 00 грн та стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" 85 881, 00 грн.

4.2. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положеннями частин 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до частини 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Тому сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

4.3. Згідно з приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

4.4. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підписавши договір підряду, його сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач як підрядник виконав покладені на нього договором зобов`язання, а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною. А тому правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

4.5. Окрім того, спірні правовідносини регулюються Правилами визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків (далі - Правила), які врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» .

За змістом пункту 4.9. зазначених Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації.

Пунктами 5.8.16, 5.8.17 Правил визначено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Правил).

4.6. Отже, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов`язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).

4.7. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При розгляді спору про визнання недійсним договору, позивач має довести, а суд встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

4.8. Згідно з частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

4.9. З врахуванням викладеного та з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з їх висновками про те, що скаржником не доведено, що встановлення сторонами у договорі підряду вартості робіт з урахуванням суми податку на додану вартість вплинуло на ціну договору, а також можливість не укладення сторонами даного договору на визначених умовах у випадку обізнаності позивача про анулювання свідоцтва відповідача про реєстрацію платника ПДВ. При цьому визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за спірним договором не відноситься до предмету спору у даній справі.

Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що укладаючи договір, замовник не обмежений в праві перевірити інформацію стосовного контрагента, з яким такий договір укладається, зокрема, і стосовно його статусу як платника податку. При цьому інформація про платників податку на додану вартість є загальнодоступною, відомості про що розміщує фіскальна служба на своєму офіційному веб-сайті за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv .

Отже, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено як необґрунтоване посилання скаржника на те, що при укладенні договору та включенні суми ПДВ в договір, позивача було саме умисно введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва платника ПДВ.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги в цій частині.

4.10. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним пункту договору, що стосується ПДВ та ціни в цілому.

Також обґрунтованим є висновок господарських судів про те, що оскільки вимога про повернення коштів у розмір 85 881, 00 грн є похідною від вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначення суми ПДВ, то вона також задоволенню не підлягає.

4.11. На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 911/1630/18 та від 13.06.2019 у справі № 911/1641/18.

4.12. Посилання скаржника на те, що відповідно до п.6.1.3 договору замовник (позивач) має право ініціювати внесення змін у договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником (відповідачем) умов договору, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даному випадку позивачем не пред`явлено позов ані про внесення змін у договір, ані про розірвання договору, ані про відшкодування збитків з підстав наявності істотних порушень підрядником (відповідачем) умов договору.

4.13. Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не враховано положення пунктів 6.1.4, 6.4.13, 6.4.15, колегією суддів відхиляються оскільки предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним пункту договору та стягнення сплачених на його підставі грошових коштів, а не спонукання до виконання умов договору. Окрім того, неналежне виконання умов договору не може бути підставою для визнання іншої його умови недійсною.

Також колегія суддів зазначає, що сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати відповідачем до відповідного бюджету сум ПДВ за договором після його підписання (в процесі виконання підрядних робіт) та після отримання від позивача грошових коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним (у тому числі в частині), на момент його вчинення.

При цьому, слід зазначити, що питання, пов`язані з податковими правовідносинами (в даному випадку по сплаті ПДВ), що виникли між підприємством та державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у даній господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини і підлягають вирішенню в іншому, передбаченому законом порядку.

4.14. Доводи скаржника про те, що чинне законодавство, зокрема стаття 217 Цивільного кодексу України, не виключає можливість визнання частини договору недійсним, навіть якщо договір припинив свою дію та фактично виконаний обома сторонами, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 Цивільного кодексу України, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо ціни вартості товару.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

Оскільки, пункт 3.1 договору підряду №17/Б-В6-СХ від 31.10.2017 в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині.

Крім того, частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

4.15. Оскільки колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного пункту договору, доводи касаційної скарги в частині необхідності застосування положень статей 216, 217, 230, пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України про наслідки недійсності правочину до вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 85 881, 00 грн також відхиляються.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 911/1627/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

В. Пєсков