Постанова

від 11.03.2019 по справі 911/1627/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. Справа№ 911/1627/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Смірнової Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 11.03.2019

за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 (повне рішення складено 17.12.2018)

у справі № 911/1627/18 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан

про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду та стягнення 85 881, 00 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У липні 2018 року Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (далі - КП Київжитлоспецексплуатація ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Богдан (далі - ТОВ БК Богдан ) про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ - 85 881, 00 грн та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 515 286, 00 грн та стягнення з 85 881, 00 грн.

Позовні вимоги про визнання недійсним пункту договору підряду та стягнення обґрунтовано тим, що при укладенні договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 та включенні суми ПДВ у договір, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тому включення відповідачем до складу вартості послуг сум ПДВ було неправомірним і позивач вважає, що перераховані ним кошти в якості ПДВ підлягають поверненню відповідачем на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що сторонами під час укладення договору підряду було погоджено всі його істотні умови, а саме: ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась. Відповідач, як підрядник, виконав покладені на нього договором зобов'язання, а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту покрівлі житлового будинку, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами. А тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Стосовно вимоги позивача про повернення коштів у розмір 85 881, 00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ а тому також відмовив у її задоволенні.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

29.12.2018 КП Київжитлоспецексплуатація звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Київжитлоспецексплуатація на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018. Справу призначено до розгляду на 27.02.2019.

27.02.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції відкладено розгляд справи до 11.03.2019.

В судове засідання 11.03.2019 з'явились представники сторін - позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

КП Київжитлоспецексплуатація в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку скаржника, не зазначив, чому саме відхилив пояснення щодо наявності у відповідача протиправного умислу, укладення правочину під впливом обману, визначення суми податку на додану вартість окремо від ціни договору.

Так, скаржник зазначає, що, при укладені та підписанні договору підряду, відповідач не повідомив його про зміну свого податкового статусу та відсутність свідоцтва платника податку на додану вартість, про що йому стало відомо згодом. Сторони могли укласти договір і, не включаючи суму ПДВ в розмірі 85 881, 00 грн.

Наведе скаржник вважає введенням його в оману, що відповідно є підставою для визнання пункту договору (в частині ПДВ) недійсним та, відповідно, стягнення переплаченої суми.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.02.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ БК Богдан заперечує проти вимог апеляційної скарги.

ТОВ БК Богдан вказує, що на момент укладення договору сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх його істотних умов, а також було погоджено та підписано протокол погодження договірної ціни.

Також відповідач наголошує на фактичному виконанні договору та прийняття позивачем виконаних робіт. Будь-яких претензій до відповідача не пред'являлося.

Крім того, ТОВ БК Богдан звертає увагу, що договір підряду укладався внаслідок проведення публічних закупівель через сайт prozorro.gov.ua . Інформація стосовно реєстрації платника податку на додану вартість є загальнодоступною для всіх і може бути перевірена в будь-який момент контрагентом на офіційному сайті фіскальної служби за адресою: https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv .

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції встановив, що 31.10.2017 між КП Київжитлоспецексплуатація та ТОВ БК Богдан був укладений договір підряду №17/Б-П8-П (далі - договір підряду), предметом якого є виконання капітального ремонту житлового будинку.

Підрядник зобов'язується здійснити роботи: 6021-Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Празька, 8 у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація (згідно з ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в об'ємі, визначеному у кошторисній документації до цього договору (роботи) відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 №1279. (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013). Балансоутримувачем житлового будинку являється Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва (п. 1.1. договору підряду).

Положеннями п. 3.1. договору підряду сторони погодили, що договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисній документації до даного договору. Ціна договору становить - 429 405, 00 грн, крім того ПДВ 20 % - 85 881,00 гривень, а всього 515286,00 гривень. Протокол погодження договірної ціни був узгоджений та підписаний позивачем та відповідачем 31.10.2017.

Відповідно до п. 4.1. договору підряду розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними, уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації.

Замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 не пізніше 30 банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника (п. 4.3. договору підряду).

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 29 грудня 2017 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 14.2. договору підряду).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач здійснив розрахунки з відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт №1, що підтверджується такими платіжними дорученнями: № 2324 від 27.12.2017 на суму 1 917, 60 грн, № 2323 від 27.12.2017 на суму 377 472, 12 грн, № 841 від 21.11.2017 на суму 135 896, 28 грн.

Сума податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором становить 85 881, 00 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов'язання за спірним договором.

Водночас, як зазнає позивач, станом на момент проведення публічних закупівель, 23.10.2017, відповідачем разом з проектною документацією додане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200078437. Під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових операцій встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням контролюючого органу від 26.07.2017.

31.05.2018 на адресу відповідача направлено вимогу щодо повернення зайво сплаченої суми ПДВ в розмірі 85 881, 00 грн з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Так, позивач, вважаючи, що його було умисно введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва платника податку на додану вартість, що і стало підставою для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду в частині визначеної суми ПДВ - 85 881, 00 грн та загальної ціни договору з врахуванням суми ПДВ 515 286, 00 грн на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України. Також заявник просив стягнути з ТОВ БК Богдан на користь КП Київжитлоспецексплуатація 85 881, 00 грн на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Між учасниками справи склалися договірні правовідносини, а саме з договору підряду. Спір стосується встановленої сторонами ціни та її відповідності, з урахуванням податкового статусу відповідача.

За приписами ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відображають принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/18719/17.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підписавши договір підряду, їх сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. Обставин зменшення сторонами договірної ціни судом не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 - 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нормою ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Так, звертаючись до суду, як першої так і апеляційної інстанції, позивач, обґрунтовує своїх вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2018 в частині визначеної суми ПДВ - 85 881, 00 гривень та загальної суми ціни договору з врахуванням суми ПДВ - 515 286, 00 грн, нормою ст. 230 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правомірним є висновок суду першої інстанції, що за змістом зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Спірні правовідносини регулюються відповідно до порядку та правил визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 .

Відповідно до п. 5.8.16, 5.8.17 Наказу, до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Наказу).

Північний апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на незаконність включення у склад ціни робіт за спірними договорами суми ПДВ, який відповідач фактично не поніс, оскільки як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд з огляду на наведені вище норм чинного законодавства, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов'язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).

Кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг). З цієї точки зору, перевищення вказаної вартості внаслідок розширення переліку встановлених складових витрат, застосування інших розцінок, коефіцієнтів, норм витрат, тощо, без збільшення складу та обсягів запланованих робіт або погіршення їх якості і є, за своїм змістом, завищенням вартості робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, а саме: ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась; відповідач як підрядник виконав покладені на нього договором зобов'язання; а позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту покрівлі житлового будинку, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами. А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2018 у справі № 918/769/17, та від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16.

Безпідставним є посилання скаржника про неможливість застосування позиції Верховного Суду у справі № 918/769/17, оскільки відповідач у даній справі не мав жодних пільг зі сплати ПДВ. Дане твердження не змінює суті висловленого Верховним Судом висновку щодо визнання недійсним пункту договору щодо наявності в ціні договору ПДВ, оскільки як і в даній справі, так і в справі № 918/769/17 на момент укладення договору його сторона не була платником податку на додану вартість.

Крім того, скаржником не доведено, що встановлення сторонами у договорі підряду вартості робіт з урахуванням суми податку на додану вартість вплинуло на ціну договору, а також можливість не укладення сторонами даного договору на визначених умовах у випадку обізнаності позивача про анулювання свідоцтва відповідача про реєстрацію платника ПДВ. При цьому визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за спірним договором не відноситься до предмету спору у даній справі.

До того ж, судом приймаються в цій частині доводи відповідача, укладаючи договір, замовник не обмежений в праві перевірити інформацію стосовного контрагента, з яким такий договір укладається, зокрема, і стосовно його статусу як платника податку. При цьому інформація про платників податку на додану вартість є загальнодоступною, відомості про що розміщує фіскальна служба на своєму офіційному веб-сайті за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv .

А тому посилання скаржника про те, що при укладенні договору та включенні суми ПДВ в договір, позивача було саме умисно введено в оману в частині наявності у відповідача свідоцтва платника ПДВ, відхиляється судом як необґрунтоване.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним пункту договору, що стосується ПДВ та ціни в цілому.

Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки вимога про повернення коштів у розмір 85 881, 00 грн є похідною від вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-П8-П від 31.10.2017 в частині визначення суми ПДВ, то вона задоволенню не підлягає.

Положення п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди дати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Справа Руїз Торія проти Іспанії , рішення від 09.12.1994, п. 29).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову КП Київжитлоспецексплуатація .

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 911/1627/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 911/1627/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація .

4. Матеріали справи № 911/1627/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 18.03.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Л.Г. Смірнова