Постанова

від 12.12.2018 по справі 435/7976/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 435/7976/13-ц

провадження № 61-22056св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство Центральне конструкторське бюро машинобудування Донець ,

відповідач - ОСОБА_3,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Національна академія наук України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Національної академії наук України - ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2014 року у складі судді Єрмакова Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Центральне конструкторське бюро машинобудування Донець (далі - ДП ЦКБМ Донець ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідач працює на підприємстві з 1961 року, при цьому на посаді директора - з 1978 року. Останній раз контракт переукладався 16 серпня 2008 року на строк до 15 серпня 2013 року. З урахуванням викладеного підприємство та трудовий колектив вважає, що трудовий договір із відповідачем, який був переукладений декілька разів, вважається таким, що укладений на невизначений строк.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати трудовий договір, укладений між ДП ЦКБМ Донець та ОСОБА_3 таким, що укладений на невизначений строк.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 серпня 2013 року позов ДП ЦКБМ Донець задоволено. Визнано трудовий договір між ДП ЦКБМ Донець та ОСОБА_3 таким, що укладений на невизначений строк .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що після закінчення терміну попереднього контракту з 16 серпня 2008 року відповідач фактично продовжив роботу на посаді директора ДП ЦКБМ Донець . При цьому 14 травня 2013 року відбулися загальні збори трудового колективу ЦКБМ Донець на яких вирішено наполегливо просити президію Академії наук України (далі - НАН України) про продовження чинного контракту директора ДП ЦКБМ Донець ОСОБА_3 на 5 наступних років. Крім того, враховуючи той факт, що на цей час державну реєстрацію Статуту у новій редакції ДП ЦКБМ Донець , де вищим органом управління майном є Національна академія наук України, не проведено, Національна академія наук України не має права призначати керівника ДП ЦКБМ Донець та укладати контракт із керівником цього підприємства.

Не погоджуючись з рішенням суду, НАН України , яке не брало участі у розгляді справи, подало апеляційну скаргу, оскільки оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки НАН України.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2016року у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Апеляційний суд, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, виходив із відсутності порушених прав НАН України оскаржуваним судовим рішенням, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції діяв Статут позивача в останній чинній редакції, де органом управління зазначено Міністерство промислової політики України, а отже, суд першої інстанції не вирішив питання, які стосуються прав апелянта щодо об'єктів державної власності, які входять до майнового комплексу НАН України , виходячи зі встановлених обставин справи.

У травні 2014 року НАН України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2014 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права. Крім того, ДП ЦКБМ Донець входить до майнового комплексу НАН України. На підставі пункту 2 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 № 203 наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту. Згідно з частиною шостою статті 73 ГК України, пункту 4 частини першої статті 6 та частини другої статті 8 Закону України Про управління об'єктами державної власності , повноваження щодо укладання контракту з керівником ДП ЦКБМ Донець віднесено до компетенції НАН України, як до органу управління підприємства, а тому рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 серпня 2013 року безпосередньо впливає на права, обов'язки і законні інтереси НАН України. Апеляційний суд не залишаючи апеляційну скаргу без руху, одразу відмовив як у поновленні строку на апеляційне оскарження, так і у відкритті апеляційного провадження, що є порушенням процесуального законодавства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи № 435/7976/13-ц із Жовтневого районного суду м. Луганська.

Вимоги цієї ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не виконано в частині витребування матеріалів справи через те, що Жовтневий районний суд м. Луганська знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 (зі змінами та доповненнями), від 12 вересня 2014 року № 29/0/38-14, від 08 грудня 2014 року № 56/0/38-14 та від 27 березня 2015 року № 19/0/38-15 Про визначення територіальної підсудності справ , змінено територіальну підсудність справ Жовтневого районного суду м. Луганська та визначено територіальну підсудність справ за Троїцьким районним судом Луганської області.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У травні 2018 року зазначену касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року направлено до Троїцького районного суду Луганської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22056ск18 у справі № 435/7976/13-ц за позовом ДП ЦКБМ Донець до ОСОБА_3 про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 27 вересня 2018 року відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 435/7976/13-ц.

У листопаді 2018 року з Троїцького районного суду Луганської області надійшли матеріали відновленого втраченого судового провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов'язки цих осіб.

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги НАН України - особи, яка не брала участі у цій справі, є з'ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси, та (або) обов'язки.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, НАН України зазначило, що вказане рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує його права.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі НАН України вказувало на те, що ДП ЦКБМ Донець входить до майнового комплексу НАН України, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2011 року № 210, а отже, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, порушив норми матеріального права, оскільки повноваження щодо укладення контракту з керівником ДП ЦКБМ Донець належить до компетенції НАН України.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, з підстав, зазначених в оскаржуваній ухвалі, належної оцінки доводам апеляційної скарги НАН України щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не надав.

Зважаючи на те, що при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість скарги, у прийнятті апеляційної скарги не може бути відмовлено у зв'язку із тим, що вона не порушує прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, але подала скаргу.

Таким чином, для правильного вирішення цієї справи, з урахуванням зазначених обставин, необхідно дати належну оцінку доводам апеляційної скарги НАН України щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд доходить висновку про скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, оскільки суд порушив норми процесуального права не перевірив обґрунтованості доводів НАН України про порушення його прав ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції, що свідчить про порушення права заявника на доступ до правосуддя.

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі статей 406 , 409, 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Національної академії наук України - Фесюн ТетяниВолодимирівни задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2014 року скасувати,

справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик