Постанова

від 12.12.2018 по справі 927/396/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" грудня 2018 р. м. Київ                                    Справа№ 927/396/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Скрипки  І.М. суддів:            Чорної Л.В.           Тищенко А.І.   при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.12.2018 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Аверс-Плюс” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 (повний текст складено 14.08.2018) у справі № 927/396/18 (суддя Мурашко І.Г.) за позовом Приватного підприємства "Аверс - Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про визнання дій незаконними та зобов'язання утриматись від певних дій    В судовому засіданні 12.12.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.                                                            ВСТАНОВИВ: У травні 2018 Приватне підприємство "Аверс - Плюс" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про визнання дій незаконними та зобов'язання утриматись від певних дій. Згідно заявленого позову ПП “Аверс – Плюс” просить суд: -          визнати незаконними дії ПАТ “Чернігівобленерго” щодо відмови ПП “Аверс – Плюс” у збільшенні обсягів споживання електроенергії за травень 2018 в кількості 35 тис. кВт. год; - визнати незаконними дії ПАТ “Чернігівобленерго” щодо безпідставного нарахування ПП “Аверс – Плюс” суми підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину у розмірі 10515,56 грн. за травень 2018; - визнати незаконними дії ПАТ “Чернігівобленерго” щодо направлення ПП “Аверс – Плюс” рахунків № 356_05-2018 від 17.05.2018 за активну електроенергію на суму 20648,74 грн., № 2D356_05-2018 від 17.05.2018 на суму 10515,56 грн. та листів-попереджень про припинення електропостачання з 23.05.2018 з 08.00 год. у разі несплати цим підприємством 74786,95 грн. за перевищення договірних величин споживання та 3160,00 грн. за активну електроенергію; - визнати неправомірними дії ПАТ “Чернігівобленерго” щодо направлення ПП “Аверс – Плюс” претензії від 17.05.2018 № 12а/356 та рахунку від 17.05.2018 №РІ356_05-2018 на сплату 647,22 грн. пені, 203,40 грн. інфляції та 57,11 грн. трьох відсотків річних; - визнати неправомірними дії ПАТ “Чернігівобленерго” щодо віднесення суми 95000,00 грн., здійсненої ПП “Аверс – Плюс” в рахунок попередньої оплати ліміту 35 тис. кВт. год на травень 2018, - на погашення безпідставно нарахованої заборгованості за квітень 2018; - зобов'язати ПАТ “Чернігівобленерго” утриматись від вимог до ПП “Аверс – Плюс”  оплатити рахунки № 356_05-2018 від 17.05.2018 за активну електроенергію на суму 20648,74 грн., № 2D356_05-2018 від 17.05.2018 на суму 10515,56 грн. підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину, №РІ356_05-2018 від 17.05.2018 на оплату 647,22 грн. пені, 203,40 грн. інфляції та 57,11 грн. трьох відсотків річних. Позов обґрунтований тим, що починаючи з 20.04.2007 між сторонами склались договірні відносини з постачання електричної енергії на підставі укладеного правочину, договору № 356 про постачання електричної енергії. Як стверджує позивач, він належним чином виконував договірні зобов'язання за вказаним договором з моменту його укладення, в тому числі своєчасно щомісяця на кінець розрахункового періоду знімав показання засобів обліку спожитої ним електричної енергії та передавав зняті показники постачальнику. При цьому відповідач участі у фіксуванні показань лічильників не приймав. Позивач зазначив, що 17.04.2018, тобто у останній день розрахункового періоду у квітні місяці, ним у відповідності до додатку № 4 до договору № 356 від 20.04.2007 було самостійно зафіксовано показники приладу обліку заводський номер 8524921 по точці обліку 1: База, вул. Коцюбинського, 2а, що станом на 17.04.2017 становили 46, внесено їх до “Акту – звіту про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії” та того ж дня передано до Ніжинського РЕМ як відокремленого підрозділу відповідача. При цьому, як зауважив позивач, попередні показники вказаного лічильника були ним зняті 17.03.2018 (тобто в останній день розрахункового періоду за березень місяць) та становили 34, що також були своєчасно ним передані відокремленому підрозділу відповідача. В період з 18.03.2018 по 17.04.2018 за вказаною вище точкою обліку ним було спожито активну електроенергію обсягом 4800 кВт год (46 – 34) х коефіцієнт 400). До оплати за вказаними показниками Ніжинським РЕМ позивачу було виставлено рахунок № 356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 13510,01 грн. Позивач стверджує, що станом на 18.04.2018 він повністю розрахувався перед відповідачем за спожиту активну електроенергію у квітні місяці згідно виставленого рахунку, про що до матеріалів справи надав належним чином завірену копію квитанції від 18.04.2018 за № TS201353 (а.с.42). Однак, 03.05.2018, як зазначив позивач, він отримав від відповідача рекомендований лист від 27.04.2018 за № 867, згідно якого на його адресу були надіслані наступні документи: рахунок за активну електроенергію № 356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 91198,40 грн.; рахунок за споживання електричної енергії понад договірну величину № 2D356_04-2018 від 17.04.2018 на суму 64271,39 грн. разом з розрахунком; та лист – попередження про припинення електропостачання, яким констатовано, що станом на 26.04.2018 заборгованість позивача за активну електроенергію склала 69480,74 грн. та за перевищення договірних величин споживання 64271,39 грн. Даним листом позивача було попереджено, що у разі несплати ним вказаних сум до 03.05.2018, електропостачання буде припинено з 04.05.2018 з 08:00 год. Позивач вказав, що згідно до повторно виставленого відповідачем рахунку за активну електроенергію за квітень 2018 (період з 18.03.2018 по 17.04.2018) обсяг споживання за точкою обліку: 1 База, Коцюбинського, 2а, склав - 32402 кВт год, виходячи з показань лічильника № 8524921 на рівні 115 (як поточні) та 34 (як попередні). Як стверджує позивач, наведені дії відповідача штучно створили у ПП “Аверс – Плюс” заборгованість за активну електроенергію та заборгованість за перевищення ним договірних величин споживання за квітень 2018 (18.03.2018 по 17.04.2018). Позивач зазначив, що оскільки, на його думку, відповідач безпідставно повторно виставив йому до сплати рахунки від 17.04.2018 на суму 91198,40 грн. та на суму 64271,39 грн., що були отримані ним 03.05.2018, він їх оплату не провів. Позивач пояснив, що звернувшись до енергопостачальника із заявою від 10.05.2018 про збільшення лімітів споживання електроенергії у травні місяці з 2,8 тис. кВт год до 35 тис. кВт год, які ним попередньо були оплачені в розмірі 95000,00 грн. згідно квитанції від 10.05.2018 за № 0.0.1031386290.1, він отримав відмову в коригуванні (збільшенні) договірних величин споживання, з підстав невиконання споживачем зобов'язань щодо оплати електричної енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді, тобто у квітні. Позивач стверджує, що оскільки  заборгованість за електроенергію, що спожита ним у квітні 2018, штучно створена самим енергопостачальником, - то відмова ПАТ “Чернігівобленерго” у збільшенні ПП “Аверс – Плюс” лімітів споживання електроенергії у наступному місяці є незаконною. Як наголосив позивач, саме відмова енергопостачальника в коригуванні (збільшенні) лімітів призвела до того, що ним було перевищено договірний обсяг споживання електроенергії у травні місяці 2018. З наведених підстав, позивачу за споживання електричної енергії понад договірну величину був виставлений рахунок від 17.05.2018 за № 2D356_05-2018 на суму 10515,56 грн., який ним оскаржується в межах даної справи. Направлення на адресу ПП “Аверс –Плюс” листа – попередження, яким констатовано наявність у позивача станом на 17.05.2018 заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 74786,95 грн. (64271,39 грн. + 10515,56 грн.), з повідомленням про припинення енергопостачання з 23.05.2018, у разі її не оплати до 22.05.2018; а також листа – попередження про оплату до 2-го числа поточного розрахункового місяця 100% заявленого обсягу споживання, що станом на 17.05.2018 складає 3160,00 грн., з повідомленням про припинення енергопостачання з 07.06.2018, у разі не сплати зазначеної суми до 06.06.2018, на думку позивача, є незаконним; з пред'явленими до сплати сумами ПП “Аверс – Плюс” не погоджується. Також, на думку позивача, відповідачем у спірному періоді безпідставно було складено претензію від 17.05.2018 за № 12а/356 щодо оплати пені, інфляційної складової та 3% річних на загальну суму 907,73 грн. Як ствердив позивач, дії ПАТ “Чернігівобленерго” щодо зарахування в рахунок погашення заборгованості за квітень 2018, яка ПП “Аверс – Плюс” не визнається, платежу в сумі 95000,00 грн., є протиправними, оскільки зазначені кошти були ним перераховані енергопостачальнику в рахунок оплати лімітів споживання у розмірі 35 тис. кВт год за травень місяць згідно квитанції від 10.05.2018 за № 0.0.1031386290.1. Таким чином, за висновками позивача, наведені дії ПАТ “Чернігівобленерго” суперечать умовам договору № 356 від 20.04.2007, в тому числі його додаткам №№3-4, є свавільним зловживанням відповідачем своїм становищем на ринку електричної енергії, порушенням договірних зобов'язань з метою незаконного посягання на грошові кошти позивача, чинення на нього тиску і перешкоджанням йому у здійсненні господарської діяльності. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом (а.с.4-16). Заперечуючи на позов, відповідач зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним, оскільки позивач просить суд визнати незаконними дії ПАТ “Чернігівобленерго”, однак серед способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, не визначено такого способу захисту як визнання незаконними дій юридичної особи. Як звернув увагу відповідач, серед способів захисту, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, однак відповідач не є таким органом. При зверненні до суду з позовом, обраний спосіб захисту порушеного права має узгоджуватись з такими критеріями: відповідати змісту права, що порушене, та бути здатним його відновити (1), а також має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або бути визначений іншим Законом чи укладеним сторонами договором (2). При цьому, обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у позові. Відповідач зауважив, що позовна вимога щодо заборони ПАТ “Чернігівобленерго” нараховувати та вимагати оплату за поставлену електричну енергію взагалі є втручанням у його господарську діяльність. Підсумовуючи, відповідач стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає наведеним вище критеріям, що є самостійною підставою для відмови в позові. По-друге, відповідач вказав на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду. Відповідач зазначив, що його дії були правомірними та відповідали умовам укладеного сторонами правочину, а також вимогам чинного законодавства. Як зауважив відповідач, взаємовідносини, які виникли в процесі продажу і купівлі електричної енергії між ним, як постачальником електричної енергії, та позивачем, як споживачем (на роздрібному ринку електричної енергії), до 11 червня 2018 регулювались Правилами користування електричною енергією (надалі – ПКЕЕ), затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 за № 28, зареєстрованими МЮУ 02.08.1996 за № 417/1442 (що втратили чинність 11.06.2018). Відповідач зазначив, що оскільки станом на 11.05.2018 за позивачем рахувалась заборгованість за попередній розрахунковий місяць, він, керуючись приписами п. 4.4 ПКЕЕ, правомірно відмовив позивачу у збільшенні обсягів споживання електричної енергії до 35 тис. кВт год у травні місяці і залишив їх на рівні попередньо узгоджених обсягів споживання, а саме 2,8 тис. кВт год, про що позивач був належним чином повідомлений листом від 14.05.2018 за № 932. Враховуючи наведені обставини, відповідач стверджує, що позивач був обізнаний про те, що ліміт споживання електроенергії у травні 2018 (з 18.04.2018 по 17.05.2018) залишився на рівні 2,8 тис. кВт год., однак свідомо допустив перевищення договірної величини споживання на 4400 кВт год, споживши активну електроенергію у спірному місяці в обсязі 7200 кВт год, виходячи з показань лічильника № 8524921 на рівні 133 (як поточні) та 115 (як попередні). Пунктом 4.2.2 договору № 356 встановлено, що за перевищення протягом розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Відтак, відповідач зазначив, що ним правомірно на підставі п. 4.2.2 договору було виставлено до сплати позивачу за споживання електричної енергії понад договірну величину рахунок від 17.05.2018 за № 2D356_05-2018 на суму 10515,56 грн., який в подальшому був оплачений споживачем 24.05.2018. Відповідач вказав, що згідно умов договору № 356, а саме п. 2.2.4, на нього, як постачальника електричної енергії, покладено обов'язок надавати позивачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів у розрахунковому періоді. Відтак відповідач стверджує, що він керувався умовами договору при виставленні позивачу до сплати за активну електроенергію рахунку від 17.05.2018 за № 356_05-2018 на суму 20648,74 грн., виходячи з показників лічильника №8524921 на рівні 115 (що віднесені до попереднього розрахункового періоду як кінцеві) та на рівні 133 (зафіксованих сторонами в акті від 15.05.2018 за № 010106 контрольного огляду/ збереження пломб вузла обліку (засобу обліку), встановленого на об'єкті) та аналогічно при виставленні рахунку за споживання електричної енергії понад договірну величину від 17.05.2018 за № 2D356_05-2018 на суму 10515,56 грн. Обов'язок енергопостачальника обмежити або припинити енергопостачання споживача у разі несплати останнім відповідних платежів у встановлені терміни передбачено п. 7.5 ПКЕЕ, відповідне право надано йому п.п. 6.1.3 договору, відтак відповідач стверджує, що його дії щодо складання та направлення на адресу споживача листів – попереджень є правомірними та відповідають як умовам договору так і приписам ПКЕЕ. При цьому, відповідач зауважив, що враховуючи чинну ухвалу суду від 07.05.2018 по справі № 927/335/18, якою вжито заходів забезпечення позову, ним будь – які дії з припинення або обмеження електропостачання ПП “Аверс – Плюс” вчинені не були. Відповідач вказує, що направивши на адресу позивача претензію від 17.05.2018 за № 12а/356 з вимогою про оплату пені, відсотків річних на інфляційних витрат, він скористався правом на досудове врегулювання спору. Як пояснив відповідач, провівши нарахування неустойки (пені), відсотків річних та інфляційних витрат, він діяв в межах договору, керуючись п. 4.2.1 щодо вимог в частині пені та змістом ст. 625 ЦКУ щодо вимог в частині відсотків річних та інфляційних втрат. Також відповідач стверджує, що діяв правомірно, з урахуванням змісту п. 6.5 ПКЕЕ, провівши зарахування 95000,00 грн., сплачених позивачем 10.05.2018 за активну електроенергію у травні (а.с.127), в рахунок наявної заборгованості за квітень, оскільки на дату платежу розрахунковий період за травень ще тривав і кінцевий строк по його оплаті не настав (додатки № 3, 4 до договору) (а.с.112-120). Позивач проти доводів відповідача заперечив. У відповіді на відзив позивач наголосив, що показання лічильника № 8524921, які були зняті відповідачем у присутності керівника позивача під час контрольного огляду вказаного засобу обліку та внесені до акту № 010048 на рівні 131,4, мали бути враховані відповідачем у розрахунковому періоді за травень місяць, який тривав з 18.04. по 17.05, на який і припадає контрольний огляд засобу обліку, що проведений відповідачем - 23.04.2018. Позивач підкреслив, що ні договором № 356 від 20.04.2007, ні ПКЕЕ, ні будь – яким іншим нормативно – правовим актом не передбачено віднесення обсягів спожитої електричної енергії, зафіксованих у поточному розрахунковому періоді до попереднього розрахункового періоду. Саме внаслідок таких дій відповідачем було штучно створено у ПП “Аверс – Плюс” заборгованість, наявність якої стала підставою для відмови енергопостачальника у збільшенні лімітів споживання ПП “Аверс – Плюс” та невірного зарахування 95000,00 грн., сплачених позивачем як попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електроенергії, у рахунок погашення штучно створеної і фактично не існуючої заборгованості у позивача за розрахунковий період квітня місяця (а.с.139-143). Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначив, що у спірних правовідносинах ні законодавчо, ні в договорі не визначено чіткого ефективного способу захисту порушеного права. Відтак ПП “Аверс – Плюс” вважає, що саме обраний ним спосіб захисту порушеного права є найбільш прийнятним, оскільки він не суперечить закону і є, на його думку, ефективним, так як унеможливить в подальшому стягнення з нього оспорюваних сум та припинення електропостачання за їх несплатою. При цьому, позивач зауважив, що згідно приписів ст. 5 ГПК України, у випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (а.с.177-182). Відповідач у запереченні від 12.07.2018 за № 4 на відповідь на відзив, спростовуючи доводи позивача, надав розгорнутий розрахунок величини добового споживання електроенергії за вузлом обліку ТП-233 (точка обліку: завод продтоварів), що проведений ним з урахуванням технічних характеристик трансформаторів струму, встановлених у ПП “Аверс - Плюс”  згідно акту від 15.10.2013 за № 495, дані про які також містяться в акті від 11.01.2018 за № 022975 (а.с.133). Згідно проведеного розрахунку максимальний обсяг електричної енергії, що міг пройти через мережі споживача за шість діб (18.04. – 23.04), беручи до уваги технічні характеристики трансформаторів струму та напруги, а також 9-ти годинний режим роботи електроустановки споживача, погоджений сторонами у додатку №6 до договору № 356, - становить 7950,18 кВт. Відповідач наголосив, що наведені ним обставини спростовують твердження позивача, що у період з 18.04. по 23.04 ним було спожито активну електроенергію обсягом 34160 кВт. год. (131,4 кВт – 46 кВт) х коефіцієнт 400) та свідчать про заниження споживачем показань лічильника станом на кінець розрахункового періоду у квітні місяці (а.с.128-131). Таким чином, беручи до уваги технічну неможливість пропуску за шість діб (18.04 – 23.04) мережами споживача 34160 кВт год активної електроенергії, відповідач, виходячи зі контрольно знятих показань лічильника № 8524921 за актом № 010048, повторно виставив до сплати позивачу рахунок від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 91198,40 грн. (за активну електроенергію) та від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 64271,39 грн. (за споживання електричної енергії понад договірну величину). Враховуючи, що після їх отримання (03.05.2018 – як зазначає сам позивач) ПП “Аверс – Плюс” перед енергопостачальником не розрахувалось, його заява від 10.05.2018 про збільшення лімітів споживання у травні місяці була правомірно відхилена відповідачем. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/396/18 в позові відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач 05.09.2018 (згідно з штрих-кодовим ідентифікатором 1660900278566 на поштовому конверті) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Апеляційна скаргу обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, неправильним застосуванням норм процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Апелянт зазначає, що приймаючи сторону відповідача, суд фактично поклав в основу рішення необґрунтовані припущення, що є недопустимим. Апелянт вказує, що посилання відповідача на те, що 20.04.2018 позивач не допустив персонал відповідача до електроустановок позивача, а саме на об'єкт «База» в м. Ніжині по вул. Коцюбинського, 2-а для проведення контрольного огляду вузла обліку в ТП-233 є безпідставним намаганням ввести суд в оману неправдивою інформацією. Скаржником зазначено, що позивач категорично стверджує, що акт №000299 про недопуск представника ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» до електроустановок споживача від 20.04.2018, копія якого додана відповідачем до заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, є фальшивим та підробленим; персонал відповідача для перевірки вищезазначеного вузла обліку за вказаною адресою 20.04.2018 не з'являвся. Про проведення такої перевірки на адресу позивача жодним способом передачі даних попередження не надходило. На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що факт недопуску представників відповідача до приладу обліку електричної енергії позивача 20.04.2018 мав місце, а вищезазначений акт визнав належним та допустимим доказом на підтвердження цього акту. Так, скаржник зазначив, що обраний ним  спосіб захисту порушеного права є ефективним і відповідає принципу верховенства права в господарському судочинстві, а висновки суду щодо відсутності порушень права позивача та передчасності та неефективності позову фактично можна тлумачити так, що позивач не повинен був звертатись до суду, а мав сплатити відповідачеві кошти, які він сплачувати не зобов'язаний. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Пономаренко Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Дідіченко М.А., Руденко М.А. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аверс - Плюс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/396/18 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі, зобов'язано ПП "Аверс - Плюс" усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік шляхом доплати суми судового збору у розмірі 13 215 грн. протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах”, яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ. Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної        одиниці        (відповідних        адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. 03.10.2018 в газеті “Голос України” №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя. Відповідно до акту прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу № 927/396/18 передано до Північного апеляційного господарського суду. 08.10.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2018 з оригіналом квитанції № 0.0.1149792496.1 від 03.10.2018 на підтвердження доплати судового збору у розмірі 13215,00 грн., яка відповідно до акту прийняття-передачі додаткових документів до апеляційної скарги від 09.10.2018 передана до Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №927/396/18 поновлено позивачу строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.11.2018. 08.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/363/18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №927/396/18 оголошено перерву у справі, враховуючи необхідність додаткового з`ясування обставин справи та заявленого позивачем клопотання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №927/396/18 оголошено перерву у справі на 12.12.2018, враховуючи необхідність додаткового з`ясування обставин справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Чорна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі №927/396/18 відкрито апеляційне провадження у справі, зазначено, що розгляд справи відбудеться 12.12.2018. 12.12.2018 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №927/363/18. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2007 між Відкритим акціонерним товариством “Чернігівобленерго” (новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство “Чернігівобленерго”, код ЄДРПОУ 22815333) (постачальник за договором) та Приватним підприємством “Аверс –Плюс” (споживач за договором) укладено договір № 356 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною для використання потужністю 550,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії встановлена згідно додатку № 2/1 – 2/2 “Акт розмежування балансової належності електромереж” до цього договору (а.с.21-24, 27-28). Сторони у п. 2.1 договору № 356 від 20.04.2007 погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, вони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі –ПКЕЕ). Пунктом 2.2.4 договору № 356 на відповідача покладено обов'язок надавати споживачу рахунки на оплату електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в Додатку № 3 до цього договору “Порядок розрахунків”. Згідно пунктів 2.3.2 та 2.3.3 договору, на споживача покладено обов'язок оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з умовами Додатку № 3 до цього договору „Порядок розрахунків”, Додатку № 4 до цього договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та діючого законодавства; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки згідно з додатком № 6 “Режим роботи електроустановки споживача”. З огляду на умови Додатку № 6 “Режим роботи електроустановок споживача” сторонами встановлено 9-ти годинний режим роботи електроустановок ПП “Аверс – Плюс”, що триває з 08:00 год по 17:00 год, з дозволеною потужністю по точці обліку База по вул. Коцюбинського, 2а, - 300 кВт (а.с.32). Додатком № 3 “Порядок розрахунків за використану електричну енергію” сторони встановили, що позивач (споживач) здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 18 числа попереднього місяця по 17 число наступного місяця включно, плановими платежами, при чому: перший плановий платіж, самостійно до 2 числа розрахункового періоду у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, згідно договору, з врахуванням сальдо на початок розрахункового періоду. Розмір суми планового платежу розраховується позивачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифу відповідного класу напруги на очікуваний обсяг/ частку очікуваного обсягу споживання електричної енергії. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3-х операційних днів з дня отримання рахунка (а.с. 29). Додатком № 4 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду  фіксуються  позивачем за показами розрахункових засобів обліку 17 числа кожного місяця/кварталу та заносяться в “Акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії”, який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової  особи надається відповідачу, після чого позивач отримує від відповідача рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку (а.с.30). За приписами пункту 5.2 договору № 356 договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів. Пунктом 5.1 договору № 356 передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток “Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу”). Виходячи з умов Додатку № 5 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу” на 2018 рік, сторонами по точці обліку: завод продтоварів по вул. Коцюбинського, 2а, - на 2018 рік погоджено обсяг постачання електричної енергії на рівні 41,2 тис. кВт. год. з дозволеною потужністю 300 кВт, в тому числі з березня 2018 року до квітень 2018 року на рівні 3,6 тис. кВт. год., а з квітня 2018 року до травня 2018 року на рівні 2,8 тис. кВт. год. (а.с.121). Звернення споживача щодо коригування протягом розрахункового періоду договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури (п. 5.5. договору № 356). Пунктом 4.4 ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви.     Судом встановлено, що у розрахунковому періоді за квітень місяць 2018 за заявою позивача від 10.04.2018 енергопостачальником було збільшено ліміт споживання по площадці: завод продтоварів, - з 3600 кВт/год до 5000 кВт/год, враховуючи попередню оплату ПП “Аверс – Плюс” заявленого ліміту споживання, про що ПАТ “Чернігівобленерго” було складено письмове повідомлення від 10.04.2018 за № 612 (а.с.35-38). Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2018 ПАТ “Чернігівобленерго” виставив позивачу рахунок № 356_04-2018, згідно якого ПП “Аверс – Плюс” було пред'явлено до оплати 13510,01 грн. за спожиту активну електроенергію в обсязі 4800 кВт. (46 – 34) х коефіцієнт 400) за точкою обліку 1База по вул. Коцюбинського, 2а, виходячи з показань лічильника № 8524921: поточні – 46 та попередні 34 (а.с.39). Рахунок від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 13510,01 грн. був виставлений ПАТ “Чернігівобленерго” до сплати ПП “Аверс – Плюс” на підставі показань лічильника № 8524921, зафіксованих споживачем самостійно, без повноважних представників постачальника, які участі в знятті показань зазначеного вище приладу обліку у розрахунковому періоді з 18.03.2018 по 17.04.2018 не приймали, що підтверджується поясненнями обох сторін. Разом з рахунком від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 13510,01 грн. до матеріалів справи позивачем було надано акт від 17.04.2018 про використану електричну енергію за період з 18.03 по 17.04.2018, згідно якого ПП “Аверс-Плюс” було спожито 4800 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 13510,01 грн., а також лист – попередження ПАТ “Чернігівобленерго” про припинення електропостачання споживача, у разі неоплати ним до 05.05.2018 заборгованості в сумі 6713,00 грн., що утворилась у останнього станом на 17.04.2018 (а.с.40-41). Відповідно до умов п. 6.1 ПКЕЕ (діючих на момент виникнення та існування спірних правовідносин) розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії за винятком випадків, передбачених цими Правилами. Пунктом 3.33 ПКЕЕ  встановлено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку. Роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводяться у присутності уповноважених представників споживача та оформляються актом про проведені роботи із детальним описом результатів обстеження. Визначення поняття контрольний огляд засобу обліку наведено у п. 1.2 ПКЕЕ, згідно якого контрольний огляд засобу огляду – виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно акту про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показів засобів обліку, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень. Таким чином, за результатами контрольного огляду вузла обліку споживача енергопостачальник встановлює факт відповідності його засобів обліку вимогам технічної документації, перевіряє відсутність порушень з боку споживача електроенергії, в тому числі щодо достовірної  передачі ним показань засобів обліку у відповідному розрахунковому періоді та фіксує контрольні показники таких засобів. Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2018 працівники Ніжинського РЕМ ПАТ “Чернігівобленерго” в особі начальника енергоінспекції Рубець С.М., заступника директора Близнюк О.І., старшого інспектора Плеса С.М. не були допущені на територію ПП “Аверс-Плюс” для проведення контрольного огляду вузла обліку позивача на ТП-233 (База), за адресою: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ніжин, про що свідчить акт № 000299 про не допуск представників ПАТ “Чернігівобенерго” до електроустановок споживача, складений за підписом трьох повноважних представників відповідача, з урахуванням вимог п. 6.41 ПКЕЕ, згідно якого акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) (а.с.132). Інших вимог щодо акту ПКЕЕ не містять. Враховуючи зазначене, судом обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача про відсутність в акті № 000299 запису про представників позивача, присутніх при оформленні даного документу, які перешкодили енергопостачальнику здійснити контрольний огляд вузла обліку, а також те, що вказаний акт є підробленим (складеним працівниками ПАТ “Чернігівобленерго” значно пізніше за дату, вказану на документі; не за місцем знаходження електроустановки споживача), оскільки його твердження не ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах у розумінні статей 76 – 79 ГПК України. Судом встановлено, що при повторній спробі 23.04.2018 відповідачем в особі інспектора Кириченко Ю.А. у присутності керівника ПП “Аверс – Плюс” Москаленко В.М. було проведено контрольний огляд електроустановки позивача, за адресою вул. Коцюбинського, 2 а, м. Ніжин, та знято показники лічильника №8524921, які станом на 23.04.2018 становили 131,4 кВт. За результатом контрольного огляду було складено відповідний акт за № 010048, який був підписаний зі сторони ПАТ “Чернігівобленерго” інспектором Кириченко Ю.А та зі сторони ПП “Аверс – Плюс” керівником Москаленко В.М. Таким чином, позивач в особі керівника погодився із зафіксованими відповідачем контрольними показами приладу обліку № 8524921 станом на 23.04.2018 (а.с.124). Зафіксувавши під час контрольного огляду електроустановки відповідача (1База по вул. Коцюбинського, 2а) поточні показання лічильника № 8524921, які станом на 23.04.2018 склали 131,4 кВт, що позивачем не спростовуються, відповідач, беручи до уваги технічні характеристики струмоприймачів, встановлених на спірному об'єкті споживача згідно акту від 15.10.2013 № 495, та погоджений сторонами режим роботи електроустановок споживача (додаток № 6 до договору № 356), встановив факт заниження споживачем реального обсягу споживання активної електроенергії у періоді з 18.03.2018 по 17.04.2018. Так, виходячи з максимально допустимої потужності (Р) 294,45 кВт за точкою обліку (1База, вул. Коцюбинського, 2а), розрахованої за технічними характеристиками трансформаторів струму (20/5), встановлених на об'єкті позивача у 2013 році (дані по трансформаторам струму також занесені до акту №022975 від 11.01.2018 згідно якого проведено заміну лічильника по спірній точці обліку) (а.с.144, 157), режиму роботи електроустановок споживача тривалістю 9 годин на добу (t доб), погодженого сторонами додатком № 6 до договору № 356 (а.с.32), виключає можливість проходження через мережі позивача у період з 18.04 по 23.04.2018, тобто за 6 діб, активної електроенергії обсягом 34160 кВт год (131,4 кВт – 46 кВт) х 400). Твердження позивача, що у період з 18.04. по 23.04.2018, тобто за шість діб, ним було спожиту активну електроенергію в обсязі 34160 кВт год, при тому що споживання на весь рік, тобто за 365 днів, погоджено сторонами на рівні 41200 кВт год (додаток № 5 до договору в редакції на 2018 рік), місцевим господарським судом вірно поставлені під сумнів, оскільки здійснений позивачем розрахунок максимально можливого добового обсягу споживання активної електроенергії за точкою обліку 1База, вул. Коцюбинського, 2а, на рівні 7200 кВт год, згідно якого за 6 діб, за умови безперервної цілодобової експлуатації електроустаткування споживача,  мережами ПП “Аверс – Плюс” могло пройти 43200 кВт год активної електроенергії, проведений без урахування режиму роботи електроустановки споживача, погодженого сторонами умовами додатку № 6 до договору № 356, та без застосування коефіцієнту використання струмоприймачів, що є необхідним, оскільки  будь - яке електрообладнання протягом усього часу роботи не споживає максимальний обсяг електроенергії, виходячи із специфіки своєї роботи (режим нагрівання, режим роботи на заданих параметрах, зокрема підтримання необхідного рівня температури щодо електропечей, наявних у позивача тощо). В той же час, як стверджує відповідач, затрати електричної енергії у роботі електропечей MIWE RollIn/FO 60/80 72.6 kW, MIWE RollIn 1/0608 TL 80kW, MIWE RollIn 1/0606 TL 80kW, з урахуванням даних, розміщених на сайті ВАКІТО - офіційного дистриб'ютора даної техніки на території України, в 2,3 рази менше заявленого позивачем обсягу, оскільки вказане вище обладнання споживає у середньому 25-34 кВт год (в залежності від загрузки печі та виду продукції, що випікається), тобто при цілодобовій роботі за шість діб воно використає 14688 кВт год (3х34 кВт х 24 год х 6 діб). Таким чином, за відсутності належних, допустимих, достатніх доказів в розумінні статей 76-79 ГПК України (наприклад, висновку фахівців відповідної галузі тощо), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що доводи позивача про наявність на спірному об'єкті електрообладнання (в тому числі: електричних печей MIWE RollIn/FO 60/80 72.6 kW, MIWE RollIn 1/0608 TL 80kW, MIWE RollIn 1/0606 TL 80kW), які за шість діб могли б спожити активну електроенергію в обсязі 34160 кВт год, - є припущеннями зі сторони позивача, а тому обґрунтовано залишені судом поза увагою. За відсутності технічної документації на вказані печі, в тому числі документів про їх тимчасове встановлення та підключення до електромережі позивача за спірною точкою обліку саме на період з 18 по 23 квітня, судом також критично оцінено твердження позивача про споживання ним у зазначений період активної електроенергії обсягом 34160 кВт год з наведених підстав та доводи позивача про штучне створення постачальником боргу за квітень 2018. Враховуючи, що під час контрольного огляду вузла обліку ТП-233, постачальником у присутності повноважного представника споживача станом на 23.04.2018 було зафіксовано контрольні покази лічильника № 8524921 на рівні 000131,4 кВт, та, як наслідок, встановлено факт свідомого заниження споживачем обсягу споживання активної електроенергії у період з 18.03.2018 по 17.04.2018, відповідачем повторно було виставлено споживачу до оплати рахунок за активну електроенергію від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 91198,40 грн., виходячи з поточних показників лічильника № 8524921 на рівні 115, вирахуваних постачальником як середньодобове споживання (131,4 – 34) : 36 днів) х 30 днів) + 34) (а.с.44, 153-154). Керуючись пунктом 4.2.2 договору № 356, відповідач за період з 18.03.2018 по 17.04.2018 провів нарахування ПП “Аверс –Плюс” підвищеної оплати за спожиту електричну енергію понад договірну величину, виходячи зі середньозваженого тарифу (п. 6.17 ПКЕЕ), - вартість якої склала 64271,39 грн. та виставив до сплати позивачу рахунок від 17.04.2018 за № 2D356_04-2018 (а.с.43-44). Станом на 03 травня 2018 позивач отримав відкориговані рахунки від 17.04.2018 за № 356_04-2018 на суму 91198,40 грн. та № 2D356_04-2018 на суму 64271,39 грн., однак їх оплату не провів та пішов шляхом звернення  лише 10.05.2018 до енергопостачальника із заявою про збільшення ліміту споживання електроенергії за травень місяць 2018 з 2.8 тис. кВт год на 35 тис. кВт год, хоча про збільшення обсягів спожиття електроенергії позивачу, з його пояснень, було відомо ще до контрольної перевірки, проведеної відповідачем 23.04.2018. Таким чином, згідно матеріалів справи, станом на 10.05.2018 ПП “Аверс – Плюс” мав спірну заборгованість перед енергопостачальником за розрахунковий період квітня 2018. Пунктом 4.4 ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. Враховуючи наявність облікованої станом на 10.05.2018 заборгованості у ПП “Аверс – Плюс”, ПАТ “Чернігівобленерго” діяло у відповідності до вимог п. 4.4 ПКЕЕ, відмовивши споживачу у коригуванні (збільшенні) обсягів споживання електричної енергії у травні місяці 2018; ліміт споживання був залишений енергопостачальником на попередньому рівні, погодженому сторонами додатком №5 до договору (в чинній редакції на 2018 рік), а саме - 2,8 тис. кВт год., про що споживачу був направлений лист від 14.05.2018 за № 932 (а.с.50). 15.05.2018 відповідач в особі інспектора Кобзар П.О. у присутності керівника ПП “Аверс – Плюс” провів контрольний огляд вузла обліку (засобу обліку) на ТП-233 (м. Ніжин, вул. Коцюбинського, 2а) та зафіксував показання лічильника № 8524921 - 132,5, про що за підписом обох сторін складено акт №010106. З наведеного слідує, що позивач погодився із зафіксованими показаннями лічильника станом на 15.05.2018 (а.с.125). Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.03.2018 по 23.04.2018 позивачем було спожито 38960 кВт год ( при договірному річному споживанні 41200 кВт год), з яких 32400 кВт год (115-34) х 400) віднесено відповідачем у період з 18.03.2018 по 17.04.2018 (розрахунковий період квітня), а 6560 кВт.год віднесено з 18.04.2018 по 23.04.2018 в розрахунковий період травня), крім того, у період з 24.04.2018 по 15.05.2018, тобто у розрахунковому періоді травня місяця, позивачем було спожито лише 440 кВт год (132,5 – 131,4) х 400). Як встановлено судом, рахунок від 17.05.2018 за № 356_05-2018 на суму 20648,74 грн., виставлений ПАТ “Чернігівобленерго” споживачу на підставі п. 2.3.3 договору, за спожиту активну електроенергії у травні місяці в обсязі 7200 кВт год (133-115) х коефіцієнт 400), виходячи з показань лічильника № 8524921 на рівні 133 (як поточні - беручи до уваги контрольні показання, зафіксовані обома сторонами станом на 15.05.2018 згідно акту № 010106) та на рівні 115 (як попередні – зафіксовані як кінцеві у попередньому розрахунковому періоді за квітень місяць). На підставі п. 4.2.2 договору № 356 ПАТ “Чернігівобленерго” виставив до сплати ПП “Аверс – Плюс” рахунок від 17.05.2018 за № 2D356_05-2018 на суму 10515,56 грн. (за споживання електричної енергії понад договірну величину). Вказана сума була оплачена позивачем в повному обсязі станом на 24.05.2018, згідно банківської виписки по рахунку ПАТ “Чернігівобленерго” (а.с. 127). Згідно вимог п. 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії, у разі, в тому числі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Відповідно п. 6.1.3 договору № 356 ПАТ “Чернігівобленерго” наділено правом обмежити або припинити електропостачання споживача з повідомленням його не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені Додатком № 3 “Порядок розрахунків”. Відтак, направивши на адресу ПП “Аверс – Плюс” листів - попереджень про припинення електропостачання, у разі несплати позивачем наявного боргу, відповідач діяв згідно вимог п. 7.5 ПКЕЕ та умов пункту 6.1.3 договору № 356. Частиною 2 статті 222 ГК України встановлено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, ПАТ “Чернігівобленерго”, направивши на адресу позивача претензію від 17.05.2018 за № 12а/356 разом з рахунком від 17.05.2018 за №РІ356_05-2018, скористався правом на досудове врегулювання спору, тобто діяв в межах чинного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2018 ПП “Аверс – Плюс” перерахувало на рахунок ПАТ “Чернігівобленерго” 95000,00 грн. згідно квитанції №0.0.1031386290.1, вказавши у графі “призначення платежу” - за активну електроенергію спожиту у травні 2018 (а.с. 49, 126). Враховуючи, що станом на 10.05.2018 граничний строк по оплаті вартості активної електроенергії, спожитої у травні місяці не настав, так як остаточний розрахунок проводиться споживачем не пізніше трьох операційних днів з дня отримання рахунку, що виставляється постачальником не раніше останнього дня поточного розрахункового періоду (17 числа кожного місяця), ПАТ “Чернігівобленерго”, у відповідності до п 6.7 ПКЕЕ та п. 7.6 договору зарахувало кошти, що були перераховані ПП “Аверс – Плюс” 10.05.2018 в рахунок заборгованості по активній електроенергії, спожитої ним у попередньому місяці. Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 ст. 73 вказаного Кодексу встановлено, що доказами є будь –які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи. З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно ст. 79 даного Кодексу достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Виходячи з наведених вище норм, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень. Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально – правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. При цьому, частиною 2 статті 5 ГПК кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції – на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права. Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів відсутності у позивача заборгованості на момент звернення позивача до суду та, як наслідок, відсутності порушення прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Суд виходить з того, що дослідження обґрунтованості нарахування відповідачем позивачеві вартості спожитої активної електроенергії та вартості електроенергії, спожитої позивачем понад договірну величину, фактично є встановленням у судовому порядку обсягів надання послуг з електропостачання, тобто встановленням факту, проте вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення; встановлення обсягів надання послуг можливо при розгляді господарськими судами спору щодо стягнення вартості таких послуг або іншого спору про право, що виникає із матеріальних правовідносин. Водночас чинне законодавство не передбачає такого способу захисту як: визнання незаконними дії щодо відмови у збільшенні обсягів споживання електроенергії; визнання законними дії щодо безпідставного нарахування суми підвищеної оплати за спожиту активну електроенергію понад договірну величину; визнання незаконними дій щодо направлення рахунків по оплаті за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання, щодо направлення листів – попереджень про припинення енергопостачання, щодо направлення претензії; визнання незаконними дій щодо віднесення сплачених сум як попередньої оплати в рахунок погашення наявного боргу; зобов'язання утриматись від вимог по оплаті наданих послуг. Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у обліку юридичної особи запису про дебіторську заборгованість не зобов'язує особу, щодо якої вчинено цей запис, на вчинення дій зі сплати таких сум. Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 по справі № 927/522/17. Щодо твердження скаржника, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є ефективним і відповідає принципу верховенства права в господарському судочинстві, колегія суддів відзначає наступне. Так, обґрунтовуючи заявлений позов, позивач не вказав конкретної норми права, що була порушена відповідачем при повторному пред'явленні до сплати відкоригованого рахунку за відповідний розрахунковий період. Таким чином, дії енергопостачальника ПАТ “Чернігівобленерго” щодо відмови ПП “Аверс – Плюс” у збільшенні обсягів споживання електроенергії за травень 2018 в кількості 35 тис. кВт.год, у зв'язку з наявністю облікованої станом на 10.05.2018 заборгованості позивача перед відповідачем; щодо нарахування ПП “Аверс – Плюс” суми підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину у розмірі 10515,56 грн. за травень 2018; щодо направлення ПП “Аверс – Плюс” рахунків № 356_05-2018 від 17.05.2018 за активну електроенергію на суму 20648,74 грн., № 2D356_05-2018 від 17.05.2018 на суму 10515,56 грн. за перевищення договірної величини споживання, листів-попереджень про припинення електропостачання, а також претензії від 17.05.2018 № 12а/356 та рахунку від 17.05.2018 № РІ356_05-2018; щодо віднесення суми 95000,00 грн. в рахунок погашення облікованої заборгованості позивача перед відповідачем за квітень 2018, - не є вирішенням господарського спору наявного між сторонами та жодним чином не призводить до поновлення прав позивача. При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що останнім не використовувалась не облікована електрична енергія, позивачем не було допущено жодного порушення ПКЕЕ, не здійснено крадіжку електричної енергії чи самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання  електричної енергії без приладів обліку тощо. Крім того, не приймається судом твердження скаржника, що відповідачем не було складено акт про порушення у спірних правовідносинах щодо позивача відповідачем, на спірні правовідносини дія даної методики не поширюється, як безпідставні та такі, що спростовуються висновками суду першої інстанції. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позовна вимога про зобов'язання ПАТ “Чернігівобленерго” утриматись від вимог до ПП “Аверс – Плюс” щодо оплати рахунку № 356_05-2018 від 17.05.2018 за активну електроенергію на суму 20648,74 грн., рахунку № 2D356_05-2018 від 17.05.2018 на суму 10515,56 грн. підвищеної оплати за спожиту електроенергію понад договірну величину, рахунку № РІ356_05-2018 від 17.05.2018 на оплату 647,22 грн. пені, 203,40 грн. інфляції та 57,11 грн. трьох відсотків річних, - виходячи зі своєї суті, є вимогою про звільнення ПП “Аверс – Плюс”, як споживача, від договірних зобов'язань перед постачальником, в тому числі щодо обов'язку по оплаті вартості спожитої електроенергії та направлена на попередження будь – яких вимог енергопостачальника до нього в майбутньому, що фактично позбавляє відповідача в подальшому звернутися за захистом свої прав, в тому числі в судовому порядку, що суперечить вимогам статті 55 Конституції України. При цьому, судом зазначено, що заявлені позивачем вимоги взагалі не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання судового рішення такого змісту. При цьому, колегія суддів не приймає твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що ні договором про постачання електроенергії №356 від 20.04.2007, ні правилами користування електричною енергією, ні будь-яким іншими нормативно-правовим актом не передбачено віднесення обсягів спожитої електричної енергії, зафіксованих у певному розрахунковому періоді, до попереднього розрахункового періоду, оскільки вони спростовуються висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.    Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства “Аверс-Плюс” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/396/18. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Аверс-Плюс” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/396/18 залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2018 у справі №927/396/18 залишити без змін. 3. Матеріали справи №927/396/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 19.12.2018. Головуючий суддя                                                            І.М.  Скрипка Судді                                                                                Л.В. Чорна                                                                                 А.І. Тищенко