Постанова

від 13.12.2018 по справі 905/401/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Справа № 905/401/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Омфал-2» (вх.№683 Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018, ухвалене суддею Величко Н.В. у м. Харкові, повний текст рішення складено - 10.09.2018,

у справі №905/401/17

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

до Приватного підприємства «Омфал-2» , м. Краматорськ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Святогірської міської ради, м. Святогірськ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Краматорськ

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства ОМФАЛ-2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.12.2013 на об'єкт комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою Г.В. за реєстровим № 2900.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.06.2017 у справі №905/401/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючої - Вронської Г.О., суддів Баранця О.М., Студенця В.І., від 10.04.2018 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 20.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №905/401/17, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 у справі №905/401/17 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.12.2013 на об'єкт комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м, розташований за адресою: 84130, Донецька область, м.Слов'янськ, м.Святогірськ, вул. Зарічна, буд.1а, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою Г.В. за реєстровим №2900. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову у розмірі 1600,00грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1760,00грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1920,00грн.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та звернувся 28.09.2018 до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецького області від 03.09.2018 у справі №905/401/17 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 №454/2017 постановлено ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування у газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018 №295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів Донецького апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

29.10.2018 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №905/401/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Омфал-2» на рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 у справі №905/401/17 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 13.12.2018.

11.12.2018 до Східного апеляційного господарського суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2215).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у зв'язку із відпусткою судді Білоусової Я.О., здійснено повторний розподіл судової справи №905/401/17 та визначено наступний склад колегії судді для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

В судове засідання 13.12.2018 представник апелянта не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники третіх осіб в судове засідання 13.12.2018 також не прибули, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та конверт з судовою кореспонденцією, надісланий на адресу третьої особи ОСОБА_2, що повернувся до суду апеляційної інстанції з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області заперечив проти доводів апелянта з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Омфал-2» , а рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 у справі №905/401/17 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачаться, що рішенням Святогірської міської ради від 31.01.2012 №4-ХVІІІ-6 Про приватизацію шляхом викупу майна комунальної власності територіальної громади міста Святогірська та делегування повноважень по приватизації Півнично-Донецькому представництву Фонду державного майна України (з урахуванням рішення від 17.10.2012 № 6-ХХV-6) надано дозвіл на здійснення процесу приватизації шляхом викупу майна комунальної власності територіальної громади міста Святогірська: нежитлового вбудованого приміщення (внутрішня площа 38,8 кв.м), розташованого на першому поверсі житлового будинку 1А по вул. Зарічна в місті Святогірськ; органу приватизації - Регіональному відділенню Фонду державного майна по Донецькій області здійснити весь комплекс правових заходів, пов'язаних з процесом приватизації комунального майна згідно до чинного законодавства України про приватизацію; приватизувати шляхом викупу об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Святогірська орендарю (ОСОБА_2.): нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі житлового будинку внутрішньою площею 38,8 кв.м по АДРЕСА_1, у м. Святогірську (т.1 а.с.154,155).

Згідно пункту 4 рішення Святогірської міської ради від 29.03.2013 № 6-ХХХІ-6 затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Святогірська на 2013 рік (т.1 а.с.156), встановлено Регіональному відділенню Фонду державного майна по Донецькій області у 2013 році здійснити приватизацію об'єкту - нежитлового вбудованого приміщення (внутрішня площа 38,8 кв.м), розташованого на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 , в місті Святогірськ відповідно до рішень міської ради від 31.01.2012 № 4-ХVІІ-6, від 17.10.2012 № 6-ХХV-6, від 29.03.2013 № 6-ХХХІ-6 (т.1, а.с. 156).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 06.12.2013 № 03772 визначено укласти договір купівлі-продажу об'єкта групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м, за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вулиця Зарічна, будинок 1-А, що обліковується на балансі Святогірської міської ради, за способом приватизації викуп з юридичною особою ПП Омфал-2 (п.1 наказу). Внести в договір купівлі-продажу ціну продажу об'єкта, яка становить: ринкова вартість без поліпшень (частка комунальної власності - 62,65%) - 24024,76 грн. (двадцять чотири тисячі двадцять чотири гривні 76 коп.) без ПДВ; 4804,95 грн. (чотири тисячі вісімсот чотири гривні 95 коп.) - ПДВ; 28829,71 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 71 коп.) - з урахуванням ПДВ (п.2 наказу). Укладення договору купівлі-продажу доручено головному спеціалісту відділу малої приватизації та відчуження державного майна Позняк В.В., наділивши її відповідними повноваженнями продавця (т.1 а.с.162)

09.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - продавець), та Приватним підприємством Омфал-2 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вулиця Зарічна, будинок 1-А, що обліковується на балансі Святогірської міської ради (далі - договір 1) (т.1 а.с.14),

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м, за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вулиця Зарічна, будинок 1-А, що обліковується на балансі Святогірської міської ради (далі - об'єкт приватизації), а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Покупець зобов'язався внести 28 829 гривень 71 копійку (двадцять вісім вісімсот двадцять дев'ять грн. 71 коп.), у тому числі ПДВ-4804 гривні 95 копійок (чотири тисячі вісімсот чотири гривні 95 коп.) у повному обсязі за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1. договору передача об'єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем у триденний строк після сплати покупцем у повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації.

Відповідно до п. 3.2. договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчуються актом передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбане майно здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 4.2 договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків.

Сторона, яка порушила взяті відповідно до договору зобов'язання, повинна усунути ці порушення (п.4.3 договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору продавець має право, а покупець зобов'язаний надати інформацію та документи, необхідні для перевірки стану виконання покупцем зобов'язань, визначених договором, відповідно до чинного законодавства.

Розділом 5 договору визначені обов'язки покупця.

відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору покупець зобов'язаний у встановлений договором строк сплатити ціну об'єкта приватизації та податок на додану вартість; в установлений договором строк прийняти об'єкт приватизації за актом передачі.

Згідно з пунктом 5.3 договору покупець зобов'язаний виконувати умови продажу об'єкта приватизації, а саме: забезпечити утримання об'єкта приватизації та прилеглої території у належному технічному та санітарному стані; забезпечити дотримання екологічних норм під час експлуатації об'єкта. Термін дії зобов'язань відповідача за Договором не перевищує п'ять років за умови виконання ним усіх умов продажу за Договором та підписання акту підсумкової перевірки.

Обов'язки покупця, передбачені договором, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт приватизації у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань (п. 5.4 договору).

Відповідно до пункту 5.5 Договору будь-яке подальше відчуження, застава (іпотека), унесення до статутного капіталу іншого господарського товариства (далі - відчуження) об'єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених у пункті 5.3 Договору, виключно за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, у порядку, що затверджується Фондом державного майна України.

У пункті 5.6 Договору обумовлено, що у разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник об'єкта приватизації зобов'язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об'єкт приватизації подати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області копії документів, що підтверджують його право власності.

Договори про подальше відчуження об'єкта приватизації, обтяженого зобов'язаннями, що визначені у договорі, підлягають нотаріальному посвідченню (п.5.7 договору).

Відсутність погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області подальшого відчуження об'єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними (п. 5.8 Договору).

У пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання або визнання недійсним, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передавання у комунальну власність.

Вказаний договір підписано представниками сторін, підписи скріплені печатками, договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою Г.В. 09.12.2013 та зареєстрований в реєстрі за №2900.

На виконання умов цього договору відповідач 09.12.2013 сплатив ціну продажу об'єкта приватизації в сумі 28829,17 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 17 коп.), що підтверджується квитанціями Філії Донецького регіонального управління ПАТ ПРИВАТБАНК (т.1 а.с.114).

10.12.2013 між сторонами підписаний акт передачі комунального майна, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає проданий 09.12.2013 шляхом викупу об'єкт групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Святогірської міської ради (т.1 а.с.113).

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2015 між ПП Омфал-2 (відповідачем) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (далі - третя особа-2), від імені якої діяв представник, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі - договір-2), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 38,8 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1 (надалі - предмет договору) (т.1 а.с.20).

Згідно пункту 1.2 зазначеного договору купівлі-продажу нежитлове вбудоване приміщення, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Семеновою Г.В., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 09.12.2013 за №2900, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №235368114141 (номер запису про право власності 3747607).

Відповідно до пункту 1.5 договору за твердженням представника продавця будь-які підстави, що створювали б загрозу належному виконанню цього договору (наявність майнових вимог третіх осіб, судового спору щодо предмета договору тощо) відсутні.

Відповідно до п.3.1 вищезазначеного договору купівлі-продажу право власності на нежитлове приміщення переходить до покупця після державної реєстрації цього договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Передача предмету договору відбулася до підписання договору шляхом передачі покупцеві ключів та технічної документації на відчужуване майно.

Розділом 4 договору передбачено гарантії, відповідно до пункту 4.1 продавець гарантує, що предмет договору нікому іншому не відчужений, в порі та під заставою, в тому числі податковою, не перебуває, правами третіх осіб не обтяжений, не внесений до статутного капіталу господарських товариств, прихованих недоліків не має.

Зазначений договір підписаний представниками обох сторін та посвідчений Приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області 8 грудня 2015 року за № 2974.

Посилаючись на факт невиконання відповідачем взятих на себе приватизаційних зобов'язань протягом п'ятирічного терміну через відчуження об'єкта приватизації за відсутності згоди державного органу приватизації та без збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Також, позовні вимоги мотивовано тим, що подальше відчуження спірного майна без згоди Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області та без покладення на нового власника зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу щодо об'єкта приватизації, є порушенням умов оспорюваного договору та положень статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.05.2012 № 606.

Скасовуючи рішення Господарського суду Донецької області від 20.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 Верховний суд зазначив, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено усіх обставини, які є необхідними для вирішення питання про наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсним договору відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", зокрема, обставини щодо наявності чи відсутності невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема передбачених пунктом 5.5 договору (п. 38); суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості у спосіб, передбачений чинним законодавством, звернутися до позивача за визначеною договором адресою для отримання згоди на подальше відчуження об'єкту приватизації (п.п. 40,41).

03.09.2018 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення. Зокрема, рішення мотивоване приписами статей 16, 203, 215, 509, 526, 610, 611, 655 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 1, 7, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", з посиланням на встановлення обставин невиконання відповідачем приватизаційних зобов'язань через відчуження приватизованого майна за відсутності згоди державного органу приватизації протягом п'яти років, що зумовлює застосування щодо нього з боку державного органу приватизації заходів, передбачених частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання спірного договору недійсним.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник з посиланням на положення статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", зазначив про те, що позивачем не доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, визначених у пункті 5.3 цього договору, а тому вважає, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна". Вказує на те, положеннями ч.3 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та пунктом 5.8 спірного договору передбачені наслідки відсутності погодження подальшого відчуження об'єкта приватизації, а саме визнання недійсним правочинів щодо такого відчуження, у зв'язку з чим на думку апелянта, місцевим господарським судом не обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Апелянт також не погодився з висновком суду першої інстанції щодо необхідності вчинення відповідачем дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження та/або будь-яких інших відомостей іншої сторони (контрагента) за договором задля отримання відповідної згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Відповідач вказує на те, що положеннями Цивільного кодексу України не зазначено такої підстави для визнання договору недійсним, як невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Крім того, судом не встановлено які саме права позивача та третьої особи - Святогірської міської ради порушено в момент вчинення правочину.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, за приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.12.2013 на об'єкт групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт приватизації, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Спеціальними законами України, що регулюють правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, та підлягають застосуванню, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закон України "Про приватизацію державного майна".

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

За умовами частини 1 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань.

Подальше відчуження такого об'єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.

Відсутність погодження державним органом приватизації подальшого відчуження об'єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними (ч.3 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Частиною 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема: здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок оформлення угод приватизації. Так, при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу; контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Абзацом дев'ятнадцятим частини другої статті 27 цього Закону встановлено, що зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Порядок надання згоди державними органами приватизації встановлюється Фондом державного майна України. У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Договори про подальше відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, підлягають нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законодавством, державній реєстрації.

Згідно частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Вищезазначені норми законодавства повністю спростовують твердження скаржника про те, що за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, оскільки положення Закону України "Про приватизацію державного майна" є спеціальними нормами, які регулюють спірні у справі правовідносини щодо приватизації державного майна, а отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відповідність обраного позивачем способу захисту порушених прав вимогам цивільного законодавства.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта про неможливість використання органом приватизації такого способу судового захисту як оспорювання недійсності приватизаційних договорів з мотивів їх невиконання з моменту набрання законної сили Цивільним кодексом України, оскільки норми ЦК України по відношенню до ч. 5 ст. 27 Закону України Про приватизацію державного майна є загальними нормами, в той час як норма ч. 5 ст. 27 вказаного Закону України в даному випадку є спеціальною та чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Також, зважаючи на передбачені положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" мету приватизації та повноваження органів приватизації, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" та інші) суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про законність державного втручання у даному випадку, адже нормами національного законодавства та умовами Договору встановлена можливість строком до п'яти років здійснення контролю за виконанням покупцем умов Договору.

Вказані висновки викладені в пунктах 36, 37 постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у даній справі.

Верховний Суд скасовуючи судові рішення у даній справі зазначив про необхідність під час нового розгляду на підставі належних доказів встановити наявність чи відсутність обставин, передбачених частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в якості підстави для визнання недійсним договору (п. 47 постанови).

При цьому, у пункті 38 вказаної постанови вказано, що під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції на підставі дослідження наданих сторонами доказів належним чином не встановили усі обставини, які є необхідними для вирішення питання про наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", зокрема не встановлено обставини щодо наявності чи відсутності невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, передбачених пунктом 5.5 договору.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України).

Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, встановлено, що обов'язки покупця визначені розділом 5 цього договору, а саме: покупець зобов'язаний у встановлений договором строк сплатити ціну об'єкта приватизації та податок на додану вартість (п.5.1); в установлений договором строк прийняти об'єкт приватизації за актом передачі (п. 5.2); виконувати умови продажу об'єкта приватизації, а саме: забезпечити утримання об'єкта приватизації та прилеглої території у належному технічному та санітарному стані; забезпечити дотримання екологічних норм під час експлуатації об'єкта. Термін дії зобов'язань відповідача за Договором не перевищує п'ять років за умови виконання ним усіх умов продажу за Договором та підписання акту підсумкової перевірки (п. 5.3).

Як зазначалось вище, обов'язки покупця при подальшому відчуженні врегульовані умовами договору, зокрема, пп. 5.5, 5.6.

Обов'язки покупця, передбачені договором, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт приватизації у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань (п. 5.4 договору).

Аналіз даних умов договору повністю спростовує посилання апелянта на те, що договір не містить погоджених сторонами умов щодо визнання саме його недійсним у зв'язку з відсутністю відповідного погодження позивача на подальше відчуження об'єкту приватизації. Адже підстави для визнання недійсним правочину визначаються саме законом, а не обумовлюються певним положеннями зазначеного чи іншого правочину між сторонами (п.34 постанови Верховного Суду від 10.04.2018).

Приписами частини 3 статті 7 та частини 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Пунктом 1.6 Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2012 № 815/21127 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що контроль за виконанням умов договору здійснює державний орган приватизації, який уклав такий договір. Такі функції можуть бути передані іншому державному органу приватизації за рішенням Фонду або спільним рішенням органу приватизації, який уклав договір, та органу приватизації, який буде здійснювати контроль надалі.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку від 10.05.2012 № 631 державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом, зокрема, письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об'єкта приватизації документів (документарний контроль).

Документарний контроль здійснюється шляхом направлення державним органом приватизації письмового запиту власнику об'єкта про надання документів щодо стану виконання умов договору. В зазначеному запиті встановлюється строк для надання документів, який не може бути меншим ніж 10 календарних днів з дати отримання власником запиту. За результатами документарного контролю представник державного органу приватизації робить висновок щодо стану виконання умов договору на підставі документів, отриманих на запит державного органу приватизації (п. 2.16, 2.17 Порядку від 10.05.2012 № 631).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку від 10.05.2012 № 631 при порушенні власником умов договору державний орган приватизації здійснює заходи з досудового врегулювання спору відповідно до вимог чинного законодавства та договору.

Згідно пункту 4.2 Порядку від 10.05.2012 № 631 у разі невирішення спору в рамках досудового врегулювання державний орган приватизації звертається до господарського суду для застосування санкцій, передбачених законом та договором, зокрема щодо: примусового виконання умов договору; стягнення штрафів та пені; розірвання договору або визнання його недійсним та повернення об'єкта у державну власність.

На виконання вищезазначених приписів Закону та Порядку позивачем в рамках планового контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу відповідно до наявних в матеріалах справи графіків його проведення на ІІ квартал 2015 року та на ІІ квартал 2016 року, здійснено документарну перевірку відповідача (а.с.142, 144-145).

З довідки від 19.06.2015 щодо відображення працівником державного органу приватизації результатів опрацювання ним документів стосовно договору купівлі-продажу об'єкта приватизації об'єкта групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, вбачається відображення зокрема такої інформації: умови пункту 5.3.2 виконуються (довідка ПП Омфал-2 від 12.06.2015); пункту 5.3.1 виконуються (довідка ПП Омфал-2 від 12.06.2015 №41; акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 10.06.2015 № 2.4); пункту 13.1 відповідно до отриманих документів об'єкт не використовується (довідка ПП Омфал-2 від 12.06.2015 № 39) (т.1, а.с.146-147).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 11.04.2016 №17-10-02001 позивач направив на адресу відповідача письмовий запит щодо стану виконання умов спірного договору (на підставі абз.3 п. 2.1 Порядку контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації (далі - Порядок № 631), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 № 631 та зареєстрованого в Міністерства юстиції України 24.05.2012 за № 815/21127) для подальшого опрацювання наданих власником об'єкта приватизації документів (т.1 а.с.18).

Листом б/н/, б/д за підписом виконавчого директора ОСОБА_5 ПП ОМФАЛ-2 позивача повідомлено, що нежитлове вбудоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відчужено за договором купівлі-продажу від 08.12.2015 (т.1 а.с.19).

За результатами документарного контролю Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області складено довідку щодо відображення працівником державного органу приватизації результатів опрацювання ним документів стосовно договору купівлі-продажу об'єкта приватизації від 21.06.2016, в якій зафіксовано порушення покупцем взятих на себе приватизаційних зобов'язань, зокрема:

- умови пункту 5.5 договору не виконано (договір купівлі-продажу, посвідчений 08.12.2015 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу за реєстровим № 2974, не містить зобов'язань, покладених на покупця приватизаційним договором та не погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, у порядку, що затверджується Фондом державного майна України);

- умови пункту 5.6 договору не виконано (новий власник ОСОБА_2 не надала регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області договір купівлі-продажу, посвідчений 08.12.2015 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу за реєстровим № 2974, та ін.).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 17.03.2017 власником спірного нежитлового приміщення є ОСОБА_2; підстава виникнення право власності договір купівлі-продажу, №2974, від 08.12.2015 (т.1, а.с. 60-62).

Позивач листом № 11-10-03648 від 05.07.2016 щодо договору відчуження об'єкта приватизації вимагав від відповідача негайно вжити заходи по розірванню договору відчуження та поверненню майна до власності відповідача і у 7-денний строк, з моменту отримання даного листа, надати позивачу докази вжиття зазначених заходів. Крім того, позивачем запропоновано відповідачу у разі необхідності здійснення подальшого відчуження об'єкта звернутися до Регіонального відділення за отриманням згоди у відповідності до Порядку № 606 (т.1 а.с.23).

Відповідач листом №38 від 18.07.2016 повідомив позивача про те, що у зв'язку з вимогами у зв'язку з вимогами РВ Фонду державного майна України по Донецькій області та норм діючого законодавства він звернувся листом до третьої особи-2 з пропозицією в добровільному порядку за згодою сторін розірвати укладений договір та в подальшому укласти його відповідно до вимог законодавства (т.1 а.с.24).

Згідно листа № 17-10-04475 від 12.08.2016 позивач зазначив про необхідність негайно повідомити Регіональне відділення про поточний стан процедури розірвання договору відчуження та повернення майна у власність відповідача та надати відповідні документи. Крім того, зазначено, що відповідачем не надано доказів надіслання листа № 39 від 18.07.2016 на адресу третьої особи-2 з пропозицією розірвати договір відчуження в добровільному порядку (т.1, а.с. 26).

Листом № 51 від 22.08.2016 відповідач на підтвердження звернення до ОСОБА_2 надіслав позивачу копію фіскального чеку Укрпошта від 19.07.2016 (т.1, а.с. 27).

Також відповідач листом №70 від 27.09.2016 звернувся до позивача з проханням розглянути можливість та погодити умови договору-2 та додаткової угоди до нього, повідомивши позивача про виконання ним умов договору щодо сплати грошових коштів (т.1 а.с.30).

Листом №11-10-05483 від 13.10.2016 позивач сповістив відповідача про розгляд його заяви №70 від 27.09.2016 та проекту додаткової угоди №1 до договору-2 та зазначив, що відчуження об'єкта приватизації вже відбулося, тому позивач не має правових підстав для погодження відчуження об'єкта приватизації та наполягає на виконанні вимог, викладених, зокрема, у листі позивача від 05.07.2016 №11-10-03648, від 12.08.2016 № 17-10-04475 (т.1 а.с.31).

Отже, відповідачем не виконано вимог позивача щодо розірвання договору відчуження об'єкту приватизації та повернення майна у власність ПП Омфал-2 .

Судова колегія зазначає, що відносини, які виникають між державним органом приватизації (далі - орган приватизації), що здійснює контроль за виконанням зобов'язань власника об'єкта перед державою, узятих ним за договором купівлі-продажу, власником об'єкта приватизації та претендентом на придбання цього об'єкта при його відчуженні або передачі його в заставу власником у період дії зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, врегульовано Порядком надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою, затвердженим наказом Фонду державного майна України 03.05.2012 №606, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 807/21119 (далі - Порядок від 03.05.2012 № 606).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку від 03.05.2012 №606 погодження органом приватизації подальшого відчуження здійснюється, зокрема, за таких умов: забезпечення правонаступництва претендента на всі права і обов'язки власника, передбачені договором купівлі-продажу.

Погодження органом приватизації подальшого відчуження об'єкта здійснюється шляхом накладання на договір подальшого відчуження поряд з підписами сторін договору резолюції Погоджено за підписом уповноваженої посадової особи органу приватизації відповідно до розподілу функціональних обов'язків, завіреним печаткою (п. 1.4 Порядку від 03.05.2012 № 606).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Порядку №606 заява надсилається до органу приватизації листом, який підписується власником та претендентом. Разом із заявою щодо погодження подальшого відчуження об'єкта подаються, зокрема, такі документи: копії договору купівлі-продажу та договорів про внесення змін до нього; документи стосовно стану виконання умов договору купівлі-продажу та рішень судів щодо санкцій, передбачених чинним законодавством та умовами договору купівлі-продажу; проект договору подальшого відчуження або договір подальшого відчуження, укладений за відкладальною умовою щодо набрання ним чинності після погодження органом приватизації подальшого відчуження об'єкта.

Також в обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що чинним законодавством України не покладено на сторони договору обов'язку щодо вчинення дій, направлених на встановлення місцезнаходження та/або будь-яких інших відомостей іншої сторони (контрагента) за договором, у разі їх зміни, тому у відповідача були відсутні правові підстави для направлення листів (заяв) на ім'я позивача за адресою іншою, ніж визначена умовами договору.

На підтвердження неможливості своєчасного звернення до позивача з метою отримання відповідної згоди на подальше відчуження Об'єкта приватизації Відповідач надав до матеріалів справи:

- лист відповідача №101 від 16.08.2017, адресований начальнику центру поштового зв'язку №7, про те, що у жовтні 2015 року відповідачу відмовлено у прийнятті цінного листа для доставки на ім'я позивача на адресу: АДРЕСА_2, з мотивів припинення роботи відділень Укрпошти у м. Донецьку (т.2 а.с.49);

- лист заступника начальника ЦПЗ №7 Донецької дирекції ПАТ "Укрпошта" №05/01-348 від 18.08.2017, у якому зазначено, що згідно з указом Президента України від 14.11.2014 №875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", УДППЗ "Укрпошта" згідно з наказом №389 від 28.11.2017 ДД УДППЗ "Укрпошта" з 1 грудня 2014 року призупинило роботу відділень поштового зв'язку у м.Донецьку, та припинило пересилання пошти (т.2 а.с.48).

Проте дані доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент укладення спірних правочинів), який розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, подальше відчуження такого об'єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.

Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його порушення чи недотримання), а особи, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

Враховуючи положення чинного законодавства та наявність передбачених пунктом 5.5 спірного договору зобов'язань (у випадку відчуження об'єкта приватизації) щодо отримання відповідної згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, а також необхідність збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, відповідач мав проявити належну обачність та добросовісність та вчинити дії, направлені на отримання відомостей щодо встановлення місцезнаходження позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і є офіційними, відкритими, загальнодоступними та безоплатними.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо того, що відповідач не був позбавлений можливості отримати таку інформацію шляхом звернення до Фонду державного майна України, колегія судів зазначає, що норми чинного законодавства не зобов'язують здійснювати листування за договорами купівлі-продажу державного майна виключно через відділення ПАТ Укрпошта . На спростування цього апелянтом не надано жодних пояснень.

Одночасно, відповідачем не подано суду доказів того, що він вживав будь-яких заходів стосовно отримання згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на подальше відчуження об'єкта приватизації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання договору недійсним, оскільки факт невиконання відповідачем приватизаційних зобов'язань протягом п'яти років зумовлює застосування щодо нього з боку державного органу приватизації заходів, передбачених ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Суд апеляційної інстанції також відхиляє аргументи апелянта про відсутність порушення прав, на захист яких поданий позов у справі, з урахуванням повноважень позивача щодо захисту інтересів держави у сфері контролю за дотриманням приватизаційного законодавства.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Омфал-2» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 у справі №905/401/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.12.2018

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель