Постанова

від 23.04.2019 по справі 905/401/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/401/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І.,Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Омфал-2"

на рішення Господарського суду Донецької області

у складі судді Величко Н.В.

від 03.09.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Фоміна В.О., Пуль О.А., Шевель О.В.

від 13.12.2018

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Приватного підприємства "Омфал-2",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Святогірська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_3,

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача: Ізвєков К.В.

відповідача: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Омфал- 2" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 4679 від 09.12.2013, укладеного між сторонами у справі, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою за реєстровим № 2900, предметом якого є об'єкт комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1,

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки відповідач, як покупець за спірним договором не виконав передбачені пунктами 5.3. та 5.5. договору зобов'язання щодо отримання згоди державного органу приватизації на відчуження майна, яке є об'єктом приватизації, та в порушення абзацу 19 частини 2 статті 27, абзацу 2 частини 8 статті 27 Закону України "Про приватизації державного майна", пункту 1.4. Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передач в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державною, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 606 від 03.05.2012, здійснив подальше відчуження об'єкту приватизації без згоди державного органу приватизації та без покладення на нового власника зобов'язань, передбачених спірним договором купівлі-продажу.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 20.02.2017 прийняв позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до розгляду та порушив за позовною заявою провадження у справі № 905/401/17.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій .

31.01.2012 Святогірська міська рада прийняла рішення № 4-ХVІІІ-6 від 31.01.2012 "Про приватизацію шляхом викупу майна комунальної власності територіальної громади міста Святогірська та делегування повноважень по приватизації Північно-Донецькому представництву Фонду державного майна України" (з урахуванням рішення № 6-ХХV-6 від 17.10.2012), відповідно до якого:

- надала дозвіл на здійснення процесу приватизації шляхом викупу майна комунальної власності територіальної громади міста Святогірська, а саме: нежитлового вбудованого приміщення (внутрішня площа 38,8 кв.м.), розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1;

- доручила органу приватизації - Регіональному відділенню Фонду державного майна по Донецькій області здійснити весь комплекс правових заходів, пов'язаних з процесом приватизації комунального майна відповідно до чинного законодавства України про приватизацію;

- вирішила приватизувати шляхом викупу орендарем (ОСОБА_3.) об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Святогірська: нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі житлового будинку внутрішньою площею 38,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Святогірська міська рада рішенням № 6-ХХХІ-6 від 29.03.2013 затвердила Програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Святогірська на 2013 рік та доручила Регіональному відділенню Фонду державного майна по Донецькій області у 2013 році здійснити приватизацію об'єкту - нежитлового вбудованого приміщення (внутрішня площа 38,8 кв.м.), розташованого на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до рішень міської ради № 4-ХVІІ-6 від 31.01.2012, № 6-ХХV-6 від 17.10.2012, № 6-ХХХІ-6 від 29.03.2013.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області наказом № 03772 від 06.12.2013 наказало:

- укласти договір купівлі-продажу об'єкта групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі Святогірської міської ради, за способом приватизації викуп юридичною особою - Приватним підприємством "Омфал-2";

- внести в договір купівлі-продажу ціну продажу об'єкта, яка становить: ринкова вартість без поліпшень (частка комунальної власності - 62,65%) - 28 829,71 грн з ПДВ;

- доручити укладення договору купівлі-продажу головному спеціалісту відділу малої приватизації та відчуження державного майна Позняк В.В., наділивши її відповідними повноваженнями продавця.

09.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (продавець, позивач), та Приватним підприємством "Омфал-2" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі Святогірської міської ради (далі по тексту - договір-1, спірний договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору-1 продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., за адресою: 84130, АДРЕСА_1, що обліковується на балансі Святогірської міської ради (далі - об'єкт приватизації), а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Згідно з пунктами 4.2., 4.3., 4.4. договору-1 кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків. Сторона, яка порушила взяті відповідно до договору зобов'язання, повинна усунути ці порушення. Продавець має право, а покупець зобов'язаний надати інформацію та документи, необхідні для перевірки стану виконання покупцем зобов'язань, визначених договором, відповідно до чинного законодавства.

У розділі 5 договору визначені обов'язки покупця.

Відповідно до пункту 5.3. договору-1 покупець зобов'язаний виконувати умови продажу об'єкта приватизації, а саме: забезпечити утримання об'єкта приватизації та прилеглої території у належному технічному та санітарному стані; забезпечити дотримання екологічних норм під час експлуатації об'єкта. Термін дії зобов'язань відповідача за Договором не перевищує п'ять років за умови виконання ним усіх умов продажу за Договором та підписання акту підсумкової перевірки.

Обов'язки покупця, передбачені договором, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт приватизації у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору будь-яке подальше відчуження, застава (іпотека), унесення до статутного капіталу іншого господарського товариства (далі - відчуження) об'єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених у пункті 5.3. договору, виключно за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, у порядку, що затверджується Фондом державного майна України.

Згідно з пунктом 5.6. договору у разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник об'єкта приватизації зобов'язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об'єкт приватизації подати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області копії документів, що підтверджують його право власності.

Відсутність погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області подальшого відчуження об'єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними (пункт 5.8. договору).

У пункті 7.5. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання або визнання недійсним, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передавання у комунальну власність.

Зазначений договір підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками, договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою Г.В. 09.12.2013 та зареєстрований в реєстрі за № 2900.

На виконання умов договору покупець 09.12.2013 сплатив ціну продажу об'єкта приватизації в сумі 28 829,17 грн, що підтверджується квитанціями Філії Донецького регіонального управління ПАТ "Приватбанк", а 10.12.2013 між сторонами був підписаний акт передачі комунального майна, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Святогірської міської ради.

08.12.2015 між Приватним підприємством "Омфал-2", як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем (третя особа-2), від імені якої діяв представник, був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі по тексту - договір-2), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 38,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору-2 нежитлове вбудоване приміщення, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Семеновою Г.В., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 09.12.2013 за № 2900, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 235368114141 (номер запису про право власності 3747607).

Відповідно до пункту 1.5. договору-2 за твердженням представника продавця будь-які підстави, що створювали б загрозу належному виконанню цього договору (наявність майнових вимог третіх осіб, судового спору щодо предмета договору тощо) відсутні.

Відповідно до пункту 3.1. договору-2 право власності на нежитлове приміщення переходить до покупця після державної реєстрації цього договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Передача предмету договору відбулася до підписання договору шляхом передачі покупцеві ключів та технічної документації на відчужуване майно.

Згідно з пунктом 4.1. договору-2 продавець гарантує, що предмет договору нікому іншому не відчужений, у спорі та під заставою, в тому числі податковою, не перебуває, правами третіх осіб не обтяжений, не внесений до статутного капіталу господарських товариств, прихованих недоліків не має.

Зазначений договір підписаний представниками обох сторін та посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області 08.12.2015 за № 2974.

У лютому 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "ОМФАЛ- 2" про визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу № 4679 від 09.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою за реєстровим № 2900.

Позивач зазначив, що підставою для визнання недійсним договору є невиконання відповідачем як покупцем своїх зобов'язань за договором щодо отримання згоди державного органу приватизації на відчуження майна, яке є об'єктом приватизації, та порушення абзацу 19 частини 2 статті 27, абзацу 2 частини 8 статті 27 Закону України "Про приватизації державного майна", пункту 1.4. Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передач в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 606 від 03.05.2012, при здійсненні подальшого відчуження об'єкту приватизації та укладенні договору купівлі-продажу від 08.12.2015 без згоди державного органу приватизації та без покладення на нового власника зобов'язань, передбачених спірним договором купівлі-продажу.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Справа № 905/401/17 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Господарський суд Донецької області рішенням від 03.09.2018, ухваленим за результатами нового розгляду справи та залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 09.12.2013 на об'єкт комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Семеновою Г.В. за реєстровим № 2900. Стягнув з Приватного підприємства "Омфал-2" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області судовий збір за подання позову у розмірі 1 600,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 760,00 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 920,00 грн.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин, які виникли з договору купівлі продажу об'єкта приватизації, підлягають застосуванню не загальні норми щодо недійсності правочинів, передбачені Цивільним кодексом України, а спеціальні норми, які регулюють правовідносини щодо приватизації державного майна, а спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі спеціальної норми - частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на доведеність обставин невиконання відповідачем своїх приватизаційних зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, щодо отримання погодження органу приватизації на подальше відчуження об'єкта приватизації за договором купівлі-продажу від 08.12.2012 на користь ОСОБА_3 За висновком судів відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору здійснив відчуження майна, яке є об'єктом приватизації та предметом спірного договору, без погодження такого відчуження з органом приватизації. При цьому, суди в спростування доводів відповідача про неможливість звернення до позивача за згодою на подальше відчуження майна у зв'язку зі з тим, що місцезнаходженням позивача є м. Донецьк, до якого ПАТ "Укрпошта" призупинила пересилання поштової кореспонденції, зазначили, що норми чинного законодавства не зобов'язують здійснювати листування за договорами купівлі-продажу державного майна виключно через відділення ПАТ "Укрпошта", відповідач мав проявити належну обачність та добросовісність та вчинити дії, направлені на отримання відомостей щодо встановлення місцезнаходження позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і є офіційними, відкритими, загальнодоступними та безоплатними, не був позбавлений можливості отримати таку інформацію шляхом звернення до Фонду державного майна України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Приватне підприємство "Омфал-2" просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували положення частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та неправильно тлумачать умови пункту 5.4. спірного договору, не врахували, що в розумінні зазначеної норми невиконання передбачених договором зобов'язань стосується лише зобов'язань, визначених у вказаному пункті договору, і не стосуються зобов'язання щодо отримання покупцем погодження органу приватизації для подальшого відчуження майна, тобто не врахували, що погодження є процедурою, в межах якої вчиняються певні дії, визначені порядком; не зазначили по відношенню до якої саме норми закону є спеціальною норма, закріплена у частині 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств";

- не застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яким сторони керувались при приватизації спірного об'єкта приватизації та при укладенні спірного договору, не обґрунтували її незастосування;

- порушили статті 2, 73, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та не надали оцінку аргументам відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм частини 3 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", не з'ясували в чому полягає порушення прав позивача та третьої особи спірним правочином та які порушені права підлягають захисту, не надали оцінку доводам третьої особи щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним та не обґрунтували відхилення цих доводів;

- помилково застосували положення абзацу 19 частини 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та не врахували, що в умовах спірного договору не передбачені зобов'язання, про які йдеться у зазначеній нормі;

- дійшли помилкового висновку про те, що положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не врахували, що наведені норми закону не містять застережень щодо їх не застосування, якщо правочин підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів;

- залишили поза увагою те, що Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства не передбачає такої підстави визнання договору недійсним як невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, не врахували, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування обставин, передбачених статтею 203, як підстав недійсності правочину;

- не застосували до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини та положення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції щодо встановлення "Справдливого балансу" між загальними інтересами суспільства та правом відповідача на мирне володіння своїм майном та/або правом на проведення належної грошової компенсації;

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

29.03.2019 до Касаційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 28.03.2019 про передачу справи на розгляд палати Касаційного господарського суду, в якому відповідач з посиланням на статтю 302 Господарського процесуального кодексу України просить передати справу № 905/401/17 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. В якості підстав для передачі справи на розгляд палати відповідач посилається на неоднакове застосування Верховним Судом у складі різних колегій суддів однієї палати Касаційного господарського суду загальних та спеціальних норм у правовідносинах про визнання договорів недійсними, в обґрунтування чого відповідач послався на правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі різних колегій суддів однієї палати від 10.04.2018 у цій справі № 905/401/17 та від 04.04.2018 у справі № 904/5212/17.

Касаційний господарський суд, розглянувши зазначене клопотання Приватного підприємства "Омфал-2" про передачу справи на розгляд палати Касаційного господарського суду, не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Як вбачається з матеріалів цієї справи № 905/401/17 спірні правовідносини виникли між сторонами у справі на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Отже, спірні правовідносини між органом приватизації і покупцем державного майна регулюють спеціальним законодавством, що регулює такі правовідносини.

Натомість у справі як вбачається з постанови Касаційного господарського суду від 04.04.2018 у справі № 904/5212/17 спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між ними кредитного договору.

Наведене свідчить про те, що спірні правовідносини у зазначених справах хоча і мають однаковий предмет спору (визнання договору недійсним), однак, не є подібними, оскільки виникли з різних за своєю правовою природою договорів та, відповідно регулюються різними спеціальними нормами чинного законодавства. Відповідно правові висновки, зроблені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не можна вважати такими, що зроблені за наслідком неоднакового застосування Верховним Судом у складі різних колегій суддів однієї палати Касаційного господарського суду загальних та спеціальних норм у подібних правовідносинах. У зв'язку з викладеним Касаційний господарський суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд палати Касаційного господарського суду та відхиляє клопотання відповідача від 28.09.2019.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли між сторонами у справі на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу об'єкта групи А комунальної власності - нежитлового вбудованого приміщення площею 38,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі Святогірської міської ради від 09.12.2013. Договір був укладений за наслідком проведення приватизації зазначеного майна комунальної власності територіальної громади міста Святогірська.

Спеціальними законами України, що регулюють правовідносини сторін у процесі приватизації, зокрема регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, визначають істотні умови та зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, та підлягають застосуванню, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закон України "Про приватизацію державного майна" в редакціях, чинних станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А), відноситься до об'єктів малої приватизації.

Враховуючи те, що предметом спірного договору є окреме індивідуально визначене майно, яке відповідно до статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, віднесене до об'єктів державної власності групи А, то правовідносини між органом приватизації і покупцем державного майна регулюються саме Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Разом з цим, частина 2 статті 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

З огляду на положення частини 2 статті 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що спірні правовідносини регулюються лише зазначеним Законом та до цих правовідносин не підлягає застосуванню Закон України "Про приватизацію державного майна" .

За умовами частини 1 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, до договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань. Подальше відчуження такого об'єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Відсутність погодження державним органом приватизації подальшого відчуження об'єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Водночас частина п'ята статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбаченим договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Враховуючи викладене Касаційний господарський суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та правові підстави позову, які ґрунтуються на частині п'ятій статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідають вимогам цивільного законодавства, оскільки положення Закону України "Про приватизацію державного майна" визначають невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, підставою для визнання договору недійсним, а положення зазначеного Закону є спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини щодо приватизації державного майна. (зазначена правова позиція Верховного Суду викладена у пункті 36 постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у цій справі).

При цьому, як правильно зазначили суди з посиланням на зазначену правову позицію Верховного Суду, підстави для визнання недійсним правочину визначаються саме законом, а не обумовлюються умовами спірного правочину між сторонами.

З огляду на наведене, Касаційний господарський суд вважає безпідставними посилання скаржника не неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми частини п'ятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, до спірних правовідносин та не бере зазначені посилання до уваги.

Статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлений порядок оформлення угод приватизації.

Абзацом дев'ятнадцятим частини другої статті 27 цього Закону встановлено, що зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Порядок надання згоди державними органами приватизації встановлюється Фондом державного майна України. У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Договори про подальше відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, підлягають нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законодавством, державній реєстрації.

Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи за результатами дослідження наявності обставин, передбачених частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, в якості підстав для визнання недійсним спірного договору встановили, що обов'язки покупця за спірним договором визначені розділом 5 цього договору.

Згідно з розділом 5 спірного договору покупець зобов'язаний:

- у встановлений договором строк сплатити ціну об'єкта приватизації та податок на додану вартість (пункт 5.1. договору);

- в установлений договором строк прийняти об'єкт приватизації за актом передачі (пункт 5.2. договору);

- виконувати умови продажу об'єкта приватизації, а саме: забезпечити утримання об'єкта приватизації та прилеглої території у належному технічному та санітарному стані; забезпечити дотримання екологічних норм під час експлуатації об'єкта. Термін дії зобов'язань відповідача за договором не перевищує п'ять років за умови виконання ним усіх умов продажу за договором та підписання акту підсумкової перевірки (пункт 5.3. договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору обов'язки покупця, передбачені договором, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт приватизації у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань.

Крім того, обов'язки покупця при подальшому відчуженні майна - об'єкта приватизації врегульовані умовами договору, зокрема, пунктами 5.5., 5.6. договору, в яких сторони передбачили обов'язок покупця у разі подальшого здійснення ним відчуження, застави (іпотеки), внесення до статутного капіталу іншого господарського товариства об'єкта приватизації отримати згоду Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, здійснити таке відчуження у порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та зберегти для нового власника зобов'язання, визначені у пункті 5.3. договору.

Відповідно до пункту 5.6. договору у разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник об'єкта приватизації зобов'язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об'єкт приватизації подати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області копії документів, що підтверджують його право власності.

Як встановили суди попередніх інстанцій, під час здійснення контролю за виконанням відповідачем умов договору купівлі продажу об'єкта приватизації від 09.12.2013 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (позивач) у межах своєї компетенції, визначеної чинним законодавством, встановило, що позивач 08.12.2015 відчужив майно - об'єкт приватизації іншій особі за договором купівлі-продажу від 08.12.2015, про що сам відповідач повідомив позивача у листі без номеру та дати.

За результатами документарного контролю Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області склало довідку щодо відображення працівником державного органу приватизації результатів опрацювання документів стосовно договору купівлі-продажу об'єкта приватизації від 21.06.2016, в якій були встановлені обставини порушення покупцем за договором (відповідачем у справі) покупцем взятих на себе за договором зобов'язань, зокрема порушення:

- умови пункту 5.5. договору щодо неотримання від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області погодження відчуження об'єкта приватизації;

- умови пункту 5.6. договору щодо ненадання новим власником майна Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області документів, що підтверджують його право власності на об'єкт приватизації.

Суди також встановили, що право власності на майно - об'єкт приватизації за новим власником було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 11-10-03648 від 05.07.2016, в якому просив відповідача негайно вжити заходів по розірванню договору відчуження майна та поверненню майна до власності відповідача і у 7-денний строк, з моменту отримання даного листа, надати позивачу докази вжиття зазначених заходів. Крім того, позивач запропонував у разі необхідності здійснення подальшого відчуження об'єкта звернутися до Регіонального відділення за отриманням згоди відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач листом № 38 від 18.07.2016 повідомив позивача про те, що у зв'язку з вимогами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та норм діючого законодавства він звернувся з листом до третьої особи-2 з пропозицією в добровільному порядку за згодою сторін розірвати укладений договір та в подальшому укласти його відповідно до вимог законодавства.

Отже, на підставі зазначених обставин суди встановили, що невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених пунктами 5.5., 5.6. спірного договору є доведеним та ця обставинам визнавались самим відповідачем.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що він не міг отримати погодження органу приватизації та дотриматись порядку отримання такого погодження, встановленого Порядком надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 606 від 03.05.2012, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, у зв'язку зі з тим, що місцезнаходженням позивача є м. Донецьк, до якого ПАТ "Укрпошта" призупинила пересилання потової кореспонденції. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, норми чинного законодавства, та зокрема норми зазначеного Порядку, не зобов'язують здійснювати надсилання листів щодо погодження відчуження державного майна за договорами купівлі-продажу виключно через відділення ПАТ "Укрпошта", а відповідач при виконання передбачених чинним законодавством та умовами спірного договору зобов'язань щодо отримання погодження органу приватизації на відчуження майна мав проявити належну обачність і добросовісність та вчинити дії, направлені на отримання відомостей щодо встановлення місцезнаходження позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і є офіційними, відкритими, загальнодоступними та безоплатними, не був позбавлений можливості отримати таку інформацію шляхом звернення до Фонду державного майна України.

Враховуючи те, що повноваження позивача щодо захисту інтересів держави у сфері контролю за дотриманням приватизаційного законодавства визначені чинним законодавством Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на відсутність порушення прав позивача, на захист яких поданий позов у справі.

Однак, як встановили суди, відповідач не надав суду доказів того, що він вживав будь-яких заходів стосовно отримання згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на подальше відчуження об'єкта приватизації.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання договору недійсним, оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу об'єкта приватизації від 09.12.2013 зумовлює застосування щодо нього з боку державного органу приватизації заходів, передбачених частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин. Касаційний господарський суд вважає, що суди попередніх правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у цій справі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Омфал-2" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 905/401/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач