Рішення

від 04.12.2018 по справі 551/1010/17

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/1010/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2018 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

його представника - адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Шишаки Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Ромашка про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та припинення їх дії, -

в с т а н о в и в:

13 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Ромашка , в якому просив визнати недійсними та припинити дію:

- договору оренди земельної ділянки № 24 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,18 га, кадастровий номер 5325784500:00:013:0025, яка розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області та належить йому на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серія Р1 № 514090, виданого 27 серпня 2001 року Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області за N 9647, укладеного між ним та відповідачем;

- договору оренди земельної ділянки № 22 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,18 га, кадастровий №5325784600:00:013:0024, яка розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області та до дня смерті належала його дружині ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серія Р1 N5 514089, виданого 28 серпня 2001 року Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області за N 9646, укладеного між останньою та відповідачем.

В обґрунтування поданого позову позивач послався на те, що, отримавши документи про право власності на земельні ділянки, він звернувся до керівника ФГ Ромашка з проханням припинити право користування земельними ділянками у зв'язку з тим, що договори оренди ним не укладалися, оскільки підписані невідомою йому особою, та повідомив орендаря про намір використовувати земельні ділянки для власних потреб, виділивши їх із загального масиву в натурі.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 119 ЦПК України в редакції, яка діяла на час перевірки позову, залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення відповідних недоліків / а. с. 26 /.

Ухвалою суду від 22 листопада 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 відкрито, її розгляд призначено у відкритому попередньому судовому засіданні / а. с. 29 /.

01 грудня 2017 року від відповідача ФГ Ромашка на адресу суду надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких останній просив у його задоволенні відмовити через безпідставність заявлених вимог / а. с. 33 - 36 /.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року розгляд справи за позовом ОСОБА_2 ухвалено продовжувати у порядку загального позовного провадження, у зв'язку з чим розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання / а. с. 48 /.

01 лютого 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов / а. с. 61 - 63 /.

Окрім цього, відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності / а. с. 64 /.

Ухвалою суду від 01 лютого 2018 року підготовче провадження у справі закрито, її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні / а. с. 70 /.

У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити, виходячи з того, що відповідно до висновку судово - почеркозначої експертизи № 1123-1124/1125-1126, підпис від його імені у графі Орендодавець у спірному правочині № 24 виконаний не ним, а іншою особою, що вказує на його недійсність.

При цьому, надаючи відповіді на запитання представника відповідача, позивач суду пояснив, що починаючи із січня 2004 року, належна йому, земельна ділянка та земельна ділянка його померлої дружини знаходилися у оренді ФГ Ромашка . Термін дії договорів оренди від 08 січня 2004 року закінчувався через 5 років, тобто 08 січня 2009 року. По закінченню терміну дії договорів оренди, укладених у 2004 році, він та його померла дружина до відповідача з проханням припинити користуватися земельними ділянками не зверталися, не заперечували й проти продовження користування земельними ділянками, і жодних листів про відмову від продовження дії договорів оренди на адресу орендаря не направляли.

Вважав попередні договори оренди автоматично продовженими, що слугувало підставою для регулярного одержання ним від відповідача протягом часу з 2009 року по 2018 рік орендної плати по двох земельних ділянках.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3, посилаючи на висновок судово - почеркознавчої експертизи, просила позов ОСОБА_2 задовольнити та визнати спірні правочини недійсними, припинивши їх дію.

На безпідставність заявлених вимог вказувала у судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_4, яка категорично заперечувала твердження позивача про те, що спірні договори оренди земельних ділянок від імені останнього та його померлої дружини ОСОБА_5 підписані невідомими позивачу особами, оскільки вказаними земельними ділянками, які були передані позивачем та його дружиною задовго до укладання та реєстрації поточних договорів оренди, ФГ Ромашка користується на умовах оренди відкрито, добросовісно, використовуючи свої права орендаря та добросовісно виконуючи обов'язки, що викладені в умовах договорів.

Діючі договори оренди земельних ділянок, що укладені сторонами на початку 2009 року та зареєстровані 21 серпня 2010 року є наслідком переукладених, тобто подовжених договорів оренди від 08 січня 2004 року на новий термін, так як земельні ділянки позивача ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5 спочатку були передані в користування ФГ Ромашка на підставі попередніх договорів оренди земельних ділянок від 08 січня 2004 року та згідно Державних актів про право власності на землю, які були видані 22 та 27 серпня 2001 року Сагайдацькою сільською радою Шишацького району Полтавської області.

По закінченню терміну дії попередніх договорів оренди земельних ділянок, сторони договорів - ОСОБА_2, ОСОБА_5 з однієї сторони та ФГ Ромашка з іншої сторони домовились про продовження орендних відносин.

На виконання зазначеної домовленості, ФГ Ромашка на початку 2009 року надало подружжю ОСОБА_5 для підпису по три примірники договорів оренди землі кожному із них.

ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_5, підписавши усі примірники договорів оренди, повернули їх представнику фермерського господарства для здійснення їх державної реєстрації.

Доказом підписання спірних правочинів саме на початку 2009 року, а не у 2010 році, являється відображення у п. 5 договорів нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня 2009 року.

Момент укладення договорів оренди не співпадає з моментом їх державної реєстрації, оскільки діючим законодавством станом на 2009 рік договори оренди землі підлягали реєстрації з обов'язковим зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки.

Власники земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 жодних дій по присвоєнню кадастрових номерів, належним їм, земельним ділянкам не здійснювали.

В свою чергу, фермерське господарство, як зацікавлена сторона, яка фактично продовжувала користуватися земельними ділянками згідно продовжених та укладених, але не зареєстрованих договорів оренди, та з метою належної державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, у вересні 2008 року здійснила замовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ Ромашка на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області у Державному підприємстві Полтавський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою , в тому числі і земельних ділянок позивача.

Після виготовлення вказаної документації, реєстрації її у Центрі державного земельного кадастру, присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам державними органами відповідач здійснив державну реєстрацію спірних договорів оренди 21 серпня 2010 року.

З огляду на вказані обставини, у ОСОБА_6 передачі земельних ділянок, що є додатками до договорів оренди, які зареєстровані 21 серпня 2010 року, не проставлені дати передачі та не прописана точна дата підписання договорів.

Оскільки договори оренди укладалися як з позивачем ОСОБА_2, так і з його померлою дружиною ОСОБА_5 ще за її життя, тобто до 07 серпня 2009 року, та, зважаючи на те, що і станом на 2009 рік, тобто на момент укладення договорів оренди землі, так і станом на серпень 2010 року, - момент державної реєстрації договорів оренди, так і протягом часу з 2009 року по листопад 2017 року, тобто впродовж восьми років, зі сторони позивача не було жодних претензій до орендаря, підстави позову є надуманими, тому задоволенню не підлягає.

Вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

При вирішенні питання, заявлених вимог, суд враховує те, що спірні правовідносини урегульовані нормами як цивільного, так і земельного законодавства.

Так, у ч. 1 ст. 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року / далі, - Закон № 161-XIV /.

Відповідно до ст. 1 Закону № 161-XIV оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 6 Закону № 161-XIV визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 названого Закону вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону № 161-XIV, відповідно до частини першої якої /у редакції, чинній на час укладення угоди/ істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди /місце розташування та розмір земельної ділянки/; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження /обтяження/ щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону № 161-XIV /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Разом з тим у ч. 1 ст. 236 ЦК України зазначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Момент укладення договору визначено у ч. 1 ст. 638 ЦК України, у якій зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Необхідним є визначення моменту укладення договорів оренди землі з урахуванням того, що вони набрали чинності з моменту державної реєстрації, як зазначено у статтях 18 та 20 Закону № 161-XIV.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень № 1952-IV від 01 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю Р1 № 514090 від 27 серпня 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 647, позивачу ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3. 18 га, яка розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області / а. с. 6 /.

Відповідно до рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2010 року, яке набрала законної сили 10 березня 2010 року, за позивачем ОСОБА_2 у порядку спадкування, як за спадкоємцем першої черги за законом, визнано право власності на спадкове майно померлої 07 серпня 2009 року дружини ОСОБА_5, яке складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3. 18 га, яка розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області та належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 514089 від 22 серпня 2001 року / а. с. 5 /.

За даними договору оренди земельної ділянки № 24 без дати, ОСОБА_2, що діє на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 514090 від 27 серпня 2001 року, передав у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3. 18 га, яка знаходиться на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області. Зазначений договір зареєстрований 21 серпня 2010 року в Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис за № 041057300195 / а. с. 7 - 11 /.

Згідно з договором оренди земельної ділянки № 22 без дати, який 21 серпня 2010 року зареєстрований у Шишацькому відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис за № 041057300194, ОСОБА_5, яка діє на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 514089 від 22 серпня 2001 року, передала ФГ Ромашка , строком на 15 років, у користування земельну ділянку, площею 3. 18 га, яка розташована на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області / а. с. 14 - 18 /.

Відповідно до довідки відділу у Шишацькому районі Головного управління держгеокадастру у Полтавській області, за позивачем на праві власності рахуються дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 3. 18 га кожна, з кадастровими номерами 5325784600:00:013:0024 та 5325784600:00:013:0026.

Між тим, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325784600:00:013:0026 за позивачем зареєстровано державним реєстратором нерухомого майна Шишацької РДА 27 вересня 2017 року.

Відповідно до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі на зазначені земельні ділянки укладені наступні договори оренди: між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем ФГ Ромашка за №111 від 08 січня 2004 року, строком на 5 років; між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ Ромашка за № 113 від 08 січня 2004 року, строком на 5 років. Після закінчення строку договори оренди були поновлені з ФГ Ромашка , строком на 15 років за номерами 014057300194, 014057300195 від 21 серпня 2010 року кожний / а. с. 172 /.

Технічна документація щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки / оренда / для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ Ромашка на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області, яка замовлена у вересні 2008 року, затверджена 28 січня 2010 року / а. с. 22 /.

За правилами ст. 654 ЦК України. зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Письмових доказів про розірвання чи припинення договорів оренди земельних ділянок, які укладались позивачем та його померлою дружиною 08 січня 2004 року, ОСОБА_2 не надано.

При цьому, свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ще до закінчення дії договорів оренди від 2004 року у грудні 2008 року - січні 2009 року дирекція ФГ Ромашка направляла своїх працівників із текстами нових договорів оренди земельних ділянок до орендодавців для продовження їх дії. Родину позивача ОСОБА_8, на той час, відвідував агроном ФГ Ромашка ОСОБА_9, який надав їм до підпису по три екземпляри договорів оренди землі, продовжених у 2009 році.

Усі орендодавці, у тому числі й позивач та його померла дружина, повернули договори оренди землі фермерському господарству разом із копіями паспортів та ідентифікаційних кодів, що було необхідно для здійснення їх державної реєстрації.

При цьому, звертала увагу суду на тому, що якби позивач ОСОБА_2 та його дружина не надали б копій паспортів та ідентифікаційних кодів, то фермерське господарство було б позбавлене можливості здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі у серпні 2010 року. Сумнівів, що підписи на договорах були зроблені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не було, так як вони особисто повернули підписані договори разом із копіями документів, що посвідчують їх особи.

Окрім цього, свідок ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили факти передачі та отримання орендної плати за земельні ділянки позивачем ОСОБА_8

При цьому, позивач підтвердив регулярне отримання ним орендної плати від відповідача за користування його земельною ділянкою та земельною ділянкою померлої дружини. Заперечень щодо строків виплати орендної плати та розміру виплати орендної плати по обох земельних ділянках не висловлював.

Заперечень щодо розміру орендної плати, яка викладена у довідці ФГ Ромашка , позивач також не наводив / а. с. 80 /.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що договори оренди землі, які є предметом позовних вимог, укладалися сторонами у період із грудня 2008 року по січень 2009 року, шляхом надання орендарем позивачу та його дружині до підпису по три екземпляри договорів оренди земельних ділянок.

Ні позивач, ні його дружина ОСОБА_5 заяв про відмову від укладення поточних договорів оренди землі до орендаря не направляли, заяв про припинення договорів оренди та повернення земельних ділянок також орендарю не надсилали. Отримуючи орендну плату, розмір і розрахунки якої не заперечував, позивач ОСОБА_6 вважав, що договори оренди від 08 січня 2004 року продовжують діяти, так як поновлені автоматично.

Позивач ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_5 повернули підписаними договори оренди земельними ділянками та надали копії паспортів та ідентифікаційних кодів для здійснення їх державної реєстрації. В свою чергу, відповідач отримав повернуті та підписані екземпляри договорів оренди земельних ділянок від позивача ОСОБА_6, його дружини ОСОБА_5 за її життя та вчинив дії по державній реєстрації договорів у серпні 2010 року, після отримання документів про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Із змісту оспорюваних правочинів слідує, що у них відображено і встановлено усі істотні умови договору, передбачених ст. 15 Закону № 161-XIV.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач зазначеними земельними ділянками користується на умовах оренди відкрито, добросовісно використовуючи свої права орендаря та добросовісно виконуючи обов'язки, що викладені в умовах договорів.

Посилання позивача щодо незаконності договорів оренди землі внаслідок відсутності його підпису на його договорі, не може бути безумовною підставою визнання вказаного договору оренди недійсним, так як позивач не спростував доказів відповідача про те, що саме позивач та його дружина повернули договори оренди підписаними для подальшої реалізації умов договорів обома сторонами. Натомість фактично позивач підтвердив про належне виконання умов договорів усіма сторонами.

Тому, на час підписання договору оренди сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Підстав, які б надавали можливість визнати такий договір недійсним на час його укладення, позивачем не надано, відтак позов задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, не бере до уваги висновок судово - почеркознавчої експертизи № 1123-1124/1125-1126 від 19 вересня 2018 року / а. с. 158 - 168 /.

Питання належності підпису, що мається на договорі оренди земельної ділянки № 22 без дати, ОСОБА_5 експертом не досліджувалось з огляду на обмежену кількість вільних зразків почерку та підпису останньої.

Інших доказів на підтвердження того, що зазначений договір підписаний не ОСОБА_5, позивач не надав.

Вирішуючи питання про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Так, у правовідносинах сторін цієї справи за встановленими обставинами та фактами, після закінчення п'ятирічного строку після укладення договорів у січні 2004 року позивач разом із дружиною погоджувалися продовження користування їхніми земельними ділянками відповідачем і отримували за це орендну плату щорічно по 2018 рік, та вважали договори оренди автоматично продовженими, що свідчить про поновлення договорів оренди відповідно до статті 33 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі , оскільки після закінчення строку договорів земельними ділянками користувався орендар, а орендодавці не заявили про відмову від договору оренди.

Таким чином, початком перебігу трирічного строку давності для позивача за правилами ст. 261 ЦК України слід вважати 08 січня 2009 року, відтак необхідно зробити висновок про те, що останній пропустив трирічний строк позовної давності / ст. 257 ЦК України /, оскільки після закінчення п'ятирічного терміну дії попереднього договору оренди реально міг довідатися про порушення свого права.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що позовну давність пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено існування підстав для визнання договору недійсним, оскільки в момент підписання договорів його сторонами усі істотні умови були узгоджені, а невідповідність підпису позивача ОСОБА_6 у тексті його договору не надає підстав стверджувати про вчинення цього підпису поза волею самого позивача, за умов встановленого та доведеного факту отримання працівниками ФГ Ромашка підписаних договорів оренди від самого позивача, тому підстав для відмови у позові у зв'язку пропуском строку давності не вбачається.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України на наданого представником відповідача розрахунку / а. с. 194 /.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволення позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства Ромашка про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та припинення їх дії, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь Фермерського господарства Ромашка , адреса місця знаходження: с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області, ідентифікаційний код 30733017, судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу, у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено через Шишацький районний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення буде виготовлено 14 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: