Постанова

від 05.03.2019 по справі 551/1010/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/1010/17 Номер провадження 22-ц/814/740/19Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року, постановлене суддею Вергун Н.В. (повний текст складено 14 грудня 2018 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства Ромашка про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та припинення їх дії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до фермерського господарства Ромашка про визнання недійсними договорів №24 та №22 оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кожна площею 3,18 га, відповідно кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області та належали відповідно йому і дружині ОСОБА_3, після смерті якої він успадкував її земельну ділянку. Вказані договори зареєстровані у Полтавській регіональній філії Державного земельного кадастру 21.08.2010 за №04105700195 та №041057300194.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що після смерті дружини успадкував її земельну ділянку та, маючи намір особисто використовувати належні йому земельні ділянки, звернувся до відділу Держгеокадастру у Шишацькому районі Полтавської області та ФГ Ромашка із заявою про виділення його ділянок із загального масиву і припинення використання цих ділянок фермерським господарством. Посилався на те, що договори оренди укладені без згоди власників, не підписувалися ними, а тому є недійсними.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до фермерського господарства Ромашка про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та припинення їх дії відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фермерського господарства Ромашка судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що договори оренди, які є предметом позовних вимог, укладені сторонами у період з грудня 2008 року по січень 2009 року шляхом надання орендарем позивачу та його дружині на підпис по три екземпляри кожного договору, які їх повернули з відповідними підписами і позивач цих обставин не спростував. Відповідач користується спірними земельними ділянками на умовах оренди відкрито, добросовісно використовуючи свої права та виконуючи обов'язки орендаря, що викладені в умовах договорів. Ні позивач, ні його дружина за життя не направляли орендарю заяв про припинення договорів оренди, отримуючи орендну плату. Відсутність підпису позивача на договорі оренди не є безумовною підставою визнання договору недійсним, оскільки сторони досягли згоди з усіх його істотних умов.

Оскільки позов недоведений, районний суд відмовив в позові з цих підстав, а не з підстави пропуску строку позовної давності, заяву про застосування якої подавав відповідач.

Не погодившись з даним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку позивач. Посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заперечує укладення будь-яких договорів ним та покійною дружиною щодо оренди належних їм земельних ділянок, тому вважає, що відповідач використовує вказані земельні ділянки незаконно.

Посилається на висновок судово-почеркознавчої експертизи, яким підтверджено, що підпис на оспорюваному договорі виконаний не ним, доводить, що його дружина також не підписувала оспорюваного договору.

Не погоджується з висновком районного суду щодо пропуску ним строку позовної давності, початок перебігу якого суд визначив з 08.01.2009р., оскільки договір не підписував та про його письмову форму дізнався лише під час розгляду справи в суді.

Вважає заявлену суму вартості витрат відповідача на правничу допомогу завищеною, неспівмірною зі складністю справи.

Відповідач направив відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи позивача. Зокрема, заперечує його твердження, що у період з 08.01.2004 по 08.01.2009 роки орендні відносини визначалися лише усною домовленістю, посилаючись на письмові договори спірних земельних ділянок, які були зареєстровані у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі відповідно за №111 та №113 від 08.01.2004 строком на п'ять років та потім поновлені на новий строк. Звертає увагу на відсутність у позивача доказів направлення фермерському господарству заяв (листів) про припинення договорів оренди у січні 2009 року, тоді як позивач підтвердив регулярне отримання орендної плати за користування його і покійної дружини земельними ділянками ./а.с.80/

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кожна площею 3,18 га, які розташовані на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавської області: земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 - на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_6 від 27.08.2001; з кадастровим номером НОМЕР_2 - на підставі рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26.02.2010 (справа №2-142/2010) в порядку спадкування за законом першої черги майна померлої 07 серпня 2009 року дружини ОСОБА_3 /а.с.5,6,13, 172/

Згідно інформації, викладеної у листі відділу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 10.05.2018 на адресу директора ФГ Ромашка , відповідно до бази Державного земельного кадастру за ОСОБА_2 рахуються на праві власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сагайдацької сільської ради Шишацького району, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 3,18 га, попередній власник даної ділянки ОСОБА_3) та земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 площею 3,18 га (право власності зареєстровано 27.09.2017 державним реєстратором нерухомого майна Шишацької РДА. Відповідно до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі на зазначені земельні ділянки укладені наступні договори оренди: між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ Ромашка за №11 від 08.01.2004 строком на 5 років; між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ Ромашка за №113 від 08.01.2004 строком на 5 років. Після закінчення строку договори оренди були поновлені з ФГ Ромашка строком на 15 років за №014057300194, №014057300195 від 21.08.2010. /а.с. 172/

Відповідно до договору оренди земельної ділянки №24 (без дати) орендодавець ОСОБА_2 передав в оренду ФГ Ромашка належну йому на підставі Державного акту серія НОМЕР_4, зареєстрованого Сагайдацькою сільською радою 22.08.2001р., земельну ділянку площею 3,18 га строком на 15 років. Договір зареєстрований в Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 21.08.2010 №041057300195./а.с.7-12/

Відповідно до договору оренди земельної ділянки №22 (без дати) орендодавець ОСОБА_3 передала в оренду ФГ Ромашка належну їй на підставі Державного акту серія НОМЕР_5, зареєстрованого Сагайдацькою сільською радою 22.08.2001р., земельну ділянку площею 3,18 га строком на 15 років. Договір зареєстрований в Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 21.08.2010 №041057300194./а.с.14-19/

Згідно висновку №1123-1124/1125-1226 від 19.09.2018 судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_2 у графі орендодавець договору оренди земельної ділянки №24 без дати, зареєстрований в Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії державного земельного кадастру за №041057300195 від 21.08.2010, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Питання щодо належності підпису ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки №22 експертом не вирішувалося у зв'язку з наданням вільних зразків почерку та підпису в обмеженій кількості./а.с.158-162/

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що оспорювані договори укладалися у період з грудня 2008 року по січень 2009 року, позивач та його дружина не направляли орендарю заяв про відмову від укладення договорів оренди, про припинення оренди та повернення земельних ділянок, отримували орендну плату, не оспорюючи її розмір. Зміст оспорюваних правочинів містить усі істотні умови договору, відповідач користується земельними ділянками відкрито, добросовісно використовуючи права орендаря та виконуючи обов'язки, тому підстави для визнання їх недійсними відсутні. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи щодо неналежності підпису на оспорюваному договорі позивачу, посилаючись на те, що це не є безумовною підставою визнання договору недійсним, оскільки позивач не спростував доказів відповідача, що саме позивач та його дружина повернули орендарю договори підписаними та зазначені договори належно виконувалися.

Апеляційний суд визнає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочин між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд не дотримався викладених норм матеріального та процесуального права, дійшовши помилкового висновку про недоведеність позову.

Як убачається із оспорюваних договорів оренди, вони не містять дати їх укладення. Акти приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору, також не містять ні дати їх складання, ні реквізитів договорів, додатками яких вони є. Тому доводи відповідача про укладення (підписання) власниками земельних ділянок цих договорів у грудні 2008 - січні 2009 років є неспроможними, оскільки не підтверджені жодним належним та допустим доказом. Показання свідка ОСОБА_4 щодо надання позивачу та його дружині за життя по три екземпляри кожного договору для підпису та повернення останніми цих договорів уже з підписами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці показання грунтуються по-перше, на припущеннях, по-друге, спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що районний суд, приймаючи рішення, надав перевагу відповідачу в оцінці його тверджень з посиланням на показання свідка щодо відсутності заперечень позивача і його дружини на продовження дії договорів оренди, укладених у 2004 році і підписання ними оспорюваних договорів, тоді як ці обставини не можуть бути підтверджені показаннями свідків. Також суд першої інстанції не звернув увагу, що матеріали справи не містять договорів за 2004 рік, а тому неможливо зробити висновок щодо умов продовження їх дії на новий строк. Крім того, згідно ст.33 Закону України Про оренду землі орендар до закінчення строку дії договору повинен був направити орендодавцям повідомлення про намір продовження орендних відносин та додати проект додаткової угоди. Докази виконання зазначених вимог закону відповідач не надав, як і доказів надання позивачу та його дружині оспорюваних договорів на підпис у грудні 2009-січні 2010 років, а отже не довів, що договори оренди були продовжені.

Оскільки встановлено, що оспорюваний позивачем договір оренди підписаний не ним, а іншою особою, отже був укладений без його волевиявлення, тому на підставі ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України цей договір є недійсним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач ОСОБА_2 успадкував та набув право власності на її ділянку в березні 2010 року, оспорюваний договір оренди №22 зареєстрований 21.08.2010, однак він не містить дати укладення, як дати акту приймання-передачі земельної ділянки . Зазначені обставини спростовують доводи відповідача щодо погодження покійною за свого життя істотних умов оренди її земельної ділянки та укладення оспорюваного договору. Тому апеляційний суд приходить до висновку, що він також є недійсним з підстав відсутності волевиявлення орендодавця на його укладення.

Одержання позивачем від фермерського господарства коштів, як орендної плати, не спростовую висновків щодо недійсності договорів, оскільки ці кошти є платою за користування земельними ділянками, яке фактично здійснювалося відповідачем.

Щодо строку позовної давності, то вказаний строк позивачем не пропущений.

Абзацом другим п.26 Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 роз'яснено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсним обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач про порушення свого права дізнався у 2017 році, коли став вимагати повернення належних йому земельних ділянок.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсними:

-договір оренди земельної ділянки №24, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 і орендарем фермерським господарством Ромашка щодо оренди земельної ділянки площею 3,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії державного земельного кадастру за №041057300194 від 21.08.2010 р.;

-договір оренди земельної ділянки №22, укладений між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем фермерським господарством Ромашка щодо оренди земельної ділянки площею 3,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії державного земельного кадастру за №041057300195 від 21.08.2010р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.03.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак