Постанова

від 17.12.2018 по справі 908/1953/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 року м.Дніпро Справа № 908/1953/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 02.01.2018 р., адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №55/2018 від 18.10.2018 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 року, постановлену суддею Мірошниченко М.В., повний текст якої складений 05.11.2018, у справі № 908/1953/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс", смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м.Запоріжжя

про стягнення 927 145,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 у справі №908/1953/18 (суддя Мірошниченко М.В.) частково задоволено заяву Позивача про забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти в межах суми позову - 927 145,21 грн. та судового збору - 13 907,18 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (ЄДРПОУ 34604386) у ПАТ "Перший Український ОСОБА_3" №№: 26104111114980, НОМЕР_1, 260523040, 26001962495876, 26042962489078, МФО 334851.

В решті вимог, наведених в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 про забезпечення позову по справі №908/1953/18 та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 30.10.2018.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення Відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Господарський суд в оскаржуваній ухвалі посилається на те, що за даними сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно відповідача з початку 2018 року відкрито більше 20 виконавчих проваджень, однак, яке вони мають відношення до позовних вимог, які розглядаються Господарським судом Запорізької області по даній справі, не вказано.

Крім того, судом першої інстанції при прийнятті ухвали не досліджувалося чи відкриті зазначені вище виконавчі провадження на момент винесення ухвали, чи існує по ним заборгованість, чи мають вони відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Український Рітейл".

У клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи скаржник зазначив, що в оскаржуваній ухвалі господарський суд посилається на відкриті виконавчі провадження у відношенні ТОВ "Український Рітейл", однак вказані виконавчі провадження у відношенні відповідача відсутні, що підтверджується даними з сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, даними з сайту єдиного реєстру боржників, та даними з сайту автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Зазначає, що надані копії роздруківок з сайту Міністерства юстиції Украйни щодо відкритих виконавчих провадження, а також надані копії переписки (разом з гарантійним листом щодо оплати), які були отримані за допомогою електронної пошти, додатково свідчать про те, що дії Відповідача направлені на ухилення від виконання зобов'язань.

В підтвердження своєї правової позиції та з метою правильно вирішення справи Позивачем надано копії судових рішень по справах, роздрукованих з Єдиного державного реєстру судових рішень, за яким стягнуто заборгованість з Відповідача.

Вважає, що станом на сьогоднішній день скаржник усіма своїми діями намагається ухилитися від виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, про що свідчить відзив останнього на позовну заяву, у якому Відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), ОСОБА_4, ОСОБА_5О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 року у справі №908/1953/18; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 17.12.2018.

В судовому засіданні 17.12.2018 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення суми 927 145,21 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору № 038 від 27.07.2011.

22.10.2018 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" надійшла письмова заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на кошти ТОВ "Український Рітейл" в розмірі ціни позову 927 145,21 грн. та судового збору у розмірі 13 907,18 грн., які обліковуються на розрахункових рахунках ТОВ "Український Рітейл" у ПАТ "Перший Український ОСОБА_3" №№: 26001962495876, 26042962489078, 260523040, НОМЕР_1, 26104111114980, 26007962484342.

В обґрунтування поданого клопотання про забезпечення позову заявник вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 038 від 27.07.2011, у останнього перед позивачем утворилась значна заборгованість в сумі 927145,21 грн, яку в добровільному порядку відповідач не сплачує. За даними сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно відповідача з початку 2018 року відкрито більше 20 виконавчих проваджень: 10-09-2018; 07-09-2018; 09-08-2018; 09-08-2018; 12-06-2018; 12-06-2018; 12-06-2018; 12-06-2018; 12-06-2018; 12-06-2018; 08-06-2018; 08-06-2018; 24-05-2018; 10-04-2018; 04-04-2018; 27-03-2018; 05-03-2018; 26-02-2018; 26.02.2018; 23-02-2018; 21-02-2018; 21-02-2018; 20-02-2018. Тож, позивач має реальні побоювання щодо подальшого ігнорування відповідачем рішення суду у даній справі.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинена відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України Позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В той же час, відповідно до заяви про забезпечення позову та інших матеріалів оскарження Позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

А саме, Позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як:

- реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації;

- витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем;

- укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.

Посилання у заяві про забезпечення позову на відкриті виконавчі провадження у відношенні ТОВ "Український Рітейл" є безпідставним, оскільки відповідно до:

- даних з сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- даних з сайту Єдиного реєстру боржників;

- та даних з сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень,

будь-яких відкритих виконавчих проваджень, як на момент винесення оскаржуваної ухвали, так і на момент розгляду апеляційної скарги у відношенні відповідача не значиться.

В інформації, що міститься в матеріалах оскарження, та на яку посилався суд першої інстанції, навіть не зазначено дату, на яку її сформовано.

Господарським судом надані представником позивача дані з сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно відповідача належним чином не перевірено, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В оскаржуваній ухвалі, суд лише перелічив документи, які додатково були надані Позивачем до заяви про забезпечення позову, а саме копію переписки з електронної пошти щодо погашення заборгованості разом з гарантійним листом. В той же час, зазначена переписка з електронної пошти та гарантійний лист лише підтверджують, що Відповідачем вживаються заходи щодо погашення заборгованості за Договором поставки. При цьому, чи враховувалися ці докази господарським судом при прийнятті ухвали або відхилялися, та з яких мотивів, в оскаржуваній ухвалі в порушення вимог ст. 234 ГПК України не зазначено.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, а саме - невизнання останнім позовних вимог, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від визнання чи невизнання Відповідачем позовних вимог, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи позивача про зловживання відповідачем процесуальними правами, ухилення останнього від виконання зобов'язань за спірним договором, оскільки на час подання позову та винесення оскаржуваної ухвали ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову.

Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Саме така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2016 по справі №910/2033/16.

Отже, сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Надані Позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу копії судових рішень по справах, роздрукованих з Єдиного державного реєстру судових рішень, за яким стягнуто заборгованість з Відповідача, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки на час винесення оскаржуваної ухвали вони не були долучені до матеріалів справи та, відповідно, не були предметом дослідження господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні:

- будь-які докази ухилення Відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду;

- докази того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Саме лише посилання в заяві Позивача про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, оскаржувана ухвала суду, не кореспондується з нормами ст. 137 ГПК України (реальним порушенням прав), оскільки, як зазначалося вище не містить посилання на докази, які б підтверджували необхідність задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі та постановлена без належного обґрунтування того, в чому саме полягає неможливість або ускладнення виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення вимог позивача. Відсутність такої умови перешкоджає застосуванню заходів забезпечення позову.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду Запорізької області як прийнята з порушенням норм процесуального права - скасуванню. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову необхідно відмовити.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів апеляційної інстанції здійснений розподіл витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 269, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 року у справі №908/1953/18 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 року у справі №908/1953/18 - скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1762,00 гривень.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її оголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.12.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік