Рішення

від 03.12.2018 по справі 2/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.2018 м. Ужгород Справа № 2/13

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву Ужгородського комунального підприємства теплових мереж „Ужгородтеплокомуненерго» , м. Ужгород

ДО Ужгородської міської ради, м. Ужгород

ПРО зобов'язання до повернення майна - об'єктів комунальної інфраструктури, переданого за актами № 01 від 05.10.2007р. та № 02 від 09.10.2007р.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - ліквідатор

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю №03-17/2 від 05.01.2018

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про зобов'язання до повернення майна - об'єктів комунальної інфраструктури, переданого за актами № 01 від 05.10.2007р. та № 02 від 09.10.2007р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2012 було призначено судову технічну експертизу майнових активів, переданих КП „Ужгородтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород відповідно до актів №01 від 05.10.2007р. та № 02 від 09.10.2007р. за період з 05.10.2006р. на день проведення експертизи. Проведення експертизи доручено судовому експерту ОСОБА_3 - Свідоцтво Міністерства юстиції України №1444 від 28.05.2010р. (м. Ужгород, вул. Гойди, 14). Провадження у справі до закінчення судової експертизи зупинено та зобов'язано сторони по закінченню проведення експертизи надати суду висновок експерта, після чого справу провадженням буде поновлено.

На адресу суду судовим експертом 14.06.2018 повернуто матеріали справи та повідомлено про неможливість виконання ухвали суду щодо забезпечення проведення експертизи.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справа №2/13 підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2018 розгляд підготовчого засідання за клопотанням відповідача було відкладено на 27.08.2018.

Ухвалою суду від 27.08.2018 підготовче засідання було відкладено на 24.09.2018.

Ухвалою суду від 24.09.2018 за клопотанням сторін судом продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання не 04.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 було відкладено підготовче засідання на 17.10.2018.

У засіданні суду 17.10.2018 було оголошено перерву за згодою сторін до 30.10.2018.

Ухвалою суду від 30.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 20.11.2018.

Ухвалою суду від 20.11.2018 розгляд справи по суті відкладено на 03.12.2018.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі № 5/219-6-10-8-к позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Пунктом 7 резолютивної частини вказаної постанови Господарського суду Закарпатської області зобов'язано ліквідатора вжити заходів, передбачених ст.26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а саме передати об'єкти комунальної інфраструктури підприємства-боржника до комунальної власності. На виконання вказаного пункту було передано відповідні об'єкти комунальної інфраструктури підприємства-банкрута до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, за результатами чого було оформлено акти № 01 від 05.10.2007 року та № 02 від 09.10.2007 року. Вказує на те, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007 року вищевказану постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі № 5/219-6-10-8-к скасовано. Позивач посилається на ст.1212 Цивільного кодекс України, та просить зобов'язати Ужгородську міську раду повернути об'єкти комунальної інфраструктури, які були передані на виконання скасованої постанови Господарського суду Закарпатської області відповідно до актів № 01 від 05.10.2007 року та № 02 від 09.10.2007 року.

Відповідач - Ужгородська міська рада - 24 вересня 2018 року подав письмовий відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, вказує на те, що з метою забезпечення мешканців м. Ужгорода тепловою енергією, на виконання постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі 5/219-6-10-8-к, відповідно до ст.26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , міська рада вирішила прийняти об'єкти комунальної інфраструктури підприємства банкрута, КП Ужгородтеплокомуненерго , до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода без додаткових умов та забезпечення їх фінансування. Також вказує на те, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року по справі № 5/219-6-10-8-к Комунальне підприємство Ужгородтеплокомуненерго визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Відтак, вказує на відсутність підстав для застосування положень ст.1212 Цивільного кодекс України на час розгляду відповідної справи.

Не погоджуючись із вказаними аргументами відповідача, ліквідатор позивача, ОСОБА_1, 17.10.2018 року подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що у зв'язку зі скасуванням постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі № 5/219-6-10-8-к відпали підстави для передачі спірного майна відповідачеві та наявні підстави для його витребування із подальшим вирішенням питання щодо того, чи відноситься відповідне майно до об'єктів комунальної інфраструктури на сьогоднішній час.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Позивач в судовому засіданні 03.12.18 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.12.18 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі № 5/219-6-10-8-к позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Пунктом 7 резолютивної частини вказаної постанови Господарського суду Закарпатської області зобов'язано ліквідатора вжити заходів, передбачених ст..26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а саме передати об'єкти комунальної інфраструктури підприємства-боржника до комунальної власності.

На виконання вказаного пункту було передано відповідні об'єкти комунальної інфраструктури Комунального підприємства Ужгородтеплокомуненерго до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, за результатами чого було оформлено акти № 01 від 05.10.2007 року та № 02 від 09.10.2007 року.

З метою забезпечення мешканців м. Ужгорода тепловою енергією, на виконання постанови Господарського суду від 28.09.2006р. по справі № 5/219- 6-10-8-К, відповідно до статті 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом рішенням від 04.10.2006р. № 60 Про створення умов для забезпечення теплопостачання та підігріву гарячої води в м. Ужгороді міська рада вирішила прийняти об'єкти комунальної інфраструктури підприємства банкрута КП Ужгородтеплокомуненерго до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода без додаткових умов та забезпечення фінансування інфраструктури у відповідності до статутних вимог як постачальника теплової енергії в установленому порядку та на виконання рішення виконкому від 03.10.2006р.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007 року вищевказану постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі № 5/219-6-10-8-к - скасовано.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року по справі № 5/219-6-10-8-к Комунальне підприємство Ужгородтеплокомуненерго визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Зважаючи на вищенаведене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом.

Причиною виникнення спору між сторонами стало питання щодо необхідності повернення майна - об'єктів комунальної інфраструктури, - переданого на виконання постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 року по справі № 5/219-6-10-8-к після її скасування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що кожна особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно статті 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на 24.12.2007р.) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Із системного аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що обов'язок підприємства передати об'єкти комунальної інфраструктури у комунальну власність виникає на підставі закону, а не на підставі відповідного рішення суду.

У зв'язку з цим, разом із скасуванням Постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006р. по справі № 5/219-6-10-8-К не була скасована підстава на якій Ужгородська міська рада набула майно.

Як вбачається з пункту 4.2 статуту Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Нормами статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно положень частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017р. по справі № 5/219-6- 10-8-К Комунальне підприємство Ужгородтеплокомуненерго (код ЄДРПОУ 19109716) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення частини 1 статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також постанову Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017р. по справі № 5/219-6-10-8-К підстава для передачі в комунальну власність об'єктів комунальної інфраструктури на сьогоднішній день не відпала.

Таким чином, об'єкти комунальної інфраструктури передані у комунальну власність за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд звертає увагу також на те, що касаційні скарги на постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006р. були подані ВАТ ЕК Закарпаттяобленерго , КП Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода , ВАТ Закарпатгаз , а не Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго .

Підставами оскарження, а також підставами скасування вищевказаної постанови було порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 3,4,12 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та п. 1 розділу VII Прикінцеві положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в частині необхідності продовження процедури санації підприємства-божника на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеної Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу . В даному випадку до 31 грудня 2006 року.

Підстави передачі об'єктів комунальної інфраструктури не досліджувались під час розгляду касаційних скарги, у зв'язку з чим постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007р. по справі № 5/219-6-10- 8-к такі підстави не були визнані незаконними.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, враховуючи положення ч.1 статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також постанову Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року по справі № 5/219-6-10-8-к щодо визнання позивача банкрутом, на час розгляду справи підстави для передачі спірного майна у комунальну власність не відпали, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.12.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі