Постанова

від 11.09.2019 по справі 2/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 2/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огороднік К.М. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Банасько О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019

та на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018

у справі № 2/13

за позовом Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго"

до Ужгородської міської ради

про зобов`язання до повернення майна об?єктів інфраструктури, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (далі - КП "Ужгородтеплокомуненерго", позивач) звернулося до Ужгородської міської ради (далі - відповідач) з позовом про зобов`язання до повернення майна об`єктів комунальної інфраструктури, переданого за актами № 01 від 05.10.2007 та № 02 від 09.10.2007.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 у справі №5/219-6-10-8-к позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Пунктом 7 резолютивної частини вказаної постанови зобов`язано ліквідатора вжити заходів, передбачених статті 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), а саме передати об`єкти комунальної інфраструктури підприємства-боржника до комунальної власності.

На виконання вказаного пункту було передано відповідні об`єкти комунальної інфраструктури підприємства-банкрута до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, за результатами чого було оформлено акти № 01 від 05.10.2007 та № 02 від 09.10.2007.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007 вищевказану постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 по справі №5/219-6-10-8-к скасовано.

Посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодекс України, позивач просить зобов`язати Ужгородську міську раду повернути об`єкти комунальної інфраструктури, які були передані на виконання постанови Господарського суду Закарпатської області відповідно до актів № 01 від 05.10.2007 та № 02 від 09.10.2007.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у справі № 2/13 відмовлено у задоволенні позову Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго до Ужгородської міської ради про зобов`язання до повернення майна об`єктів інфраструктури, переданого за актами №01 від 05.10.2007 та № 2 від 09.10.2007.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у справі №2/13 залишено без змін.

Рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані положеннями частини 1 статті 42 Закону про банкрутство, зважаючи на те, що КП Ужгородтеплокомуненерго постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 по справі № 5/219-6-10-8-к визнано банкрутом, підстави для передачі спірного майна у комунальну власність не відпали, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

В касаційній скарзі КП "Ужгородтеплокомуненерго" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, не застосування положень ст. 42 Закону про банкрутство, статті 1212 ЦК України.

Вважає, що скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2006 у справі № 5/219-6-10-8-К має наслідком припинення визнання банкрутом позивача у справі, а відтак і припинення підстав для передачі об`єктів комунальної інфраструктури відповідачу, і як наслідок право вимоги про повернення вказаних об`єктів позивачу у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Ужгородська міська рада зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 2/13 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.06.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 у справі №5/219-6-10-8-к позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Пунктом 7 резолютивної частини вказаної постанови зобов`язано ліквідатора вжити заходів, передбачених статтею 26 Закону про банкрутство, а саме, передати об`єкти комунальної інфраструктури підприємства-боржника до комунальної власності.

Згідно статті 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на дату ухвалення постанови) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

На виконання положень Закону про банкрутство та постанови від 28.09.2006 у справі №5/219-6-10-8-к відповідні об`єкти комунальної інфраструктури КП Ужгородтеплокомуненерго було передано до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, за результатами чого було оформлено акти № 01 від 05.10.2007 та № 02 від 09.10.2007.

З метою забезпечення мешканців м. Ужгорода тепловою енергією, на виконання постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 у справі №5/219-6-10-8-К, відповідно до статті 26 Закону про банкрутство рішенням від 04.10.2006 № 60 Про створення умов для забезпечення теплопостачання та підігріву гарячої води в м. Ужгороді , Ужгородська міська рада вирішила прийняти об`єкти комунальної інфраструктури підприємства банкрута КП Ужгородтеплокомуненерго до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода без додаткових умов та забезпечення фінансування інфраструктури у відповідності до статутних вимог як постачальника теплової енергії в установленому порядку та на виконання рішення Виконкому від 03.10.2006.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007 постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 у справі №5/219-6-10-8-к - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію санації.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 11.10.2012 у справі №5/219-6-10-8-К зупинено провадження у справі про банкрутство КП „Ужгородтеплокомуненерго" до моменту усунення обставин нормативно-правового характеру, а саме настання терміну - 01.01.2013, передбаченого у п. 3.4. ст. 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2017 у справі №5/219-6-10-8-К поновлено продовження у справі про банкрутство КП „Ужгородтеплокомуненерго" та призначено судове засідання за участі керуючого санацією та кредиторів.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 у справі №5/219-6-10-8-К припинено процедуру санації КП „Ужгородтеплокомуненерго" та повноваження керуючого санацією КП „Ужгородтеплокомуненерго" арбітражного керуючого Ракущинець А.А., визнано КП „Ужгородтеплокомуненерго" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та призначено ліквідатором КП „Ужгородтеплокомуненерго арбітражного керуючого Ракущинець А.А.. Ліквідатора зобов`язано до 06.02.2018 подати суду реєстр вимог кредиторів КП „Ужгородтеплокомуненерго" та призначено засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів боржника.

Нормами частини 1 статті 42 Закону про банкрутство (в редакції на час вирішення спору) визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що кожна особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В постанові від 02.02.2016 у справі № 6-3090цч15 Верховний Суд України відзначив, що конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна слід не лише на момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду справи.

Попередні судові інстанції з огляду на наведені приписи статтей Закону про банкрутство , встановивши, що об`єкти комунальної власності, про повернення яких заявлено даний позов, були передані в комунальну власність відповідача за наявності правової підстави, яка на день прийняття судових рішень не відпала, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача до повернення майна об`єктів комунальної інфраструктури позивачу, який постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 у справі № 5/219-6-10-8-К визнано банкрутом.

Враховуючи вищенаведене, є безпідставними доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій статті 42 Закону про банкрутство.

Крім того, відхиляючи аргументи заявника касаційної скарги, колегія суддів виходить з того, що Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

При цьому, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені КП "Ужгородтеплокомуненерго" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у справі № 2/13 прийняті у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у справі № 2/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Катеринчук Л.Й.

Банасько О.О.