Постанова

від 22.04.2019 по справі 2/13

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа №2/13

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - О.І.Матущак

- ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання К.Кострик

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018

у справі № 2/13

за позовом : Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго

до: Ужгородської міської ради

про зобов'язання до повернення майна об'єктів інфраструктури, переданого за актом № 01 від 05.10.2007 та № 2 від 09.10.2007

з участю представників :

від апелянта - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_3 - начальник відділу (довіреність № 03-2215 від 08.01.2019)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у справі № 2/13 (суддя Ремецькі О.Ф.) відмовлено у задоволенні позову Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго до Ужгородської міської ради про зобов'язання до повернення майна об'єктів інфраструктури, переданого за актом № 01 від 05.10.2007 та № 2 від 09.10.2007.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи положення ч.1 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також постанову Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 по справі № 5/219-6-10-8-к щодо визнання позивача банкрутом, на час розгляду справи підстави для передачі спірного майна у комунальну власність не відпали, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго подав до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 у справі № 5/219-6-10-8-К має наслідком припинення визнання банкрутом позивача у справі, а відтак і припинення підстав для передачі об'єктів комунальної інфраструктури відповідачу, і як наслідок право вимоги про повернення вказаних об'єктів позивачу у справі.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 справу № 2/13 передано судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Матущак О.І., Хабіб М.І.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 18.01.2019 апеляційну скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго залишено без руху.

05.02.2019 скаржником було усунуто недоліки апеляційної скарги, які наведені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 18.01.2019.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 07.02.2019 по справі № 2/13 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 27.02.2019 розгляд справи було призначено на 01.04.2019.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.04.2019 розгляд апеляційної скарги у зв'язку з поданим клопотанням Ужгородською міською радою та неявкою повноважних представників сторін відкладено на 22.04.2019.

16.04.2019 до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшло клопотання Ужгородської міської ради про проведення судового засідання 22.04.2019 у режимі відеоконференції б/н від 16.04.2019.

ОСОБА_1 апеляційного госпродарського суду № 09-04/96/19 від 17.04.2019 у зв'язку з тим, що суддя-член колегії суддів Хабіб М.І. перебувала у службовому відрядженні з 14 по 19 квітня 2019 року, сторону було повідомлено, що колегією суддів неможливо розглянути дане клопотання з процесуальних підстав.

В судове засідання 22.04.2019 представник апелянта не з'явився, причин неявки суду не повідомив

Представник відповідача - Ужгородської міської ради в засідання суду з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Окрім того, просив суд не розглядати подане раніше клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у зв'язку з присутністю у судовому засіданні.

У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 22.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 по справі № 5/219-6-10-8-к позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Пунктом 7 резолютивної частини вказаної постанови Господарського суду Закарпатської області зобов'язано ліквідатора вжити заходів, передбачених ст..26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а саме передати об'єкти комунальної інфраструктури підприємства-боржника до комунальної власності.

На виконання вказаного пункту було передано відповідні об'єкти комунальної інфраструктури Комунального підприємства «Ужгородтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, за результатами чого було оформлено акти № 01 від 05.10.2007 та № 02 від 09.10.2007.

З метою забезпечення мешканців м. Ужгорода тепловою енергією, на виконання постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 по справі № 5/219-6-10-8-К, відповідно до статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» рішенням від 04.10.2006 № 60 «Про створення умов для забезпечення теплопостачання та підігріву гарячої води в м. Ужгороді» міська рада вирішила прийняти об'єкти комунальної інфраструктури підприємства банкрута КП «Ужгородтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода без додаткових умов та забезпечення фінансування інфраструктури у відповідності до статутних вимог як постачальника теплової енергії в установленому порядку та на виконання рішення виконкому від 03.10.2006р.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007 вищевказану постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 по справі № 5/219-6-10-8-к - скасовано.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року по справі № 5/219-6-10-8-к Комунальне підприємство «Ужгородтеплокомуненерго» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Зважаючи на вищенаведене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом.

Причиною виникнення спору між сторонами стало питання щодо необхідності повернення майна - об'єктів комунальної інфраструктури, - переданого на виконання постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 по справі № 5/219-6-10-8-к після її скасування.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що кожна особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції станом на 24.12.2007р.) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Із системного аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що обов'язок підприємства передати об'єкти комунальної інфраструктури у комунальну власність виникає на підставі закону, а не на підставі відповідного рішення суду.

У зв'язку з цим, разом із скасуванням Постанови Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 по справі № 5/219-6-10-8-К не була скасована правова підстава, на якій Ужгородська міська рада набула майно.

Як вбачається з пункту 4.2 статуту Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Нормами статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно положень частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 по справі № 5/219-6-10-8-К Комунальне підприємство «Ужгородтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 19109716) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення частини 1 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також постанову Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 по справі № 5/219-6-10-8-К підстава для передачі в комунальну власність об'єктів комунальної інфраструктури на сьогоднішній день не відпала.

Таким чином, об'єкти комунальної інфраструктури передані у комунальну власність за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, в якій суд відзначив, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл.83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд першої інстанції звернув увагу також на те, що касаційні скарги на постанову Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 були подані ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» , КП «Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода» , ВАТ «Закарпатгаз» , а не Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» .

Підставами оскарження, а також підставами скасування вищевказаної постанови було порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 3,4,12 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та п. 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині необхідності продовження процедури санації підприємства-божника на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеної Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» . В даному випадку до 31 грудня 2006 року.

Підстави передачі об'єктів комунальної інфраструктури не досліджувались під час розгляду касаційних скарг, у зв'язку з чим постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007 по справі № 5/219-6-10- 8-к такі підстави не були визнані незаконними.

Таким чином, враховуючи положення ч.1 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також постанову Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 по справі № 5/219-6-10-8-к щодо визнання позивача банкрутом, на час розгляду справи підстави для передачі спірного майна у комунальну власність не відпали, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269,270,275,276,281,282 ГПК України ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2018 у справі №2/13 - залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж Ужгородтеплокомуненерго - залишити без задоволення.

3. Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

ОСОБА_5 ОСОБА_4

Судді: О.І.Матущак

ОСОБА_2

«Повний текст постанови виготовлено 24.04.2019»