Вирок

від 27.12.2018 по справі 364/585/18

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/585/18

Провадження № 1-кп/364/61/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

а також представника Володарського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритих судових засіданнях у залі суду Володарського районного суду Київської області в смтВолодарка Київської області кримінальне провадження, внесене 08.05.2018р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110160000102, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смтВолодарка Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,безробітної,освіта загальнасередня,одруженої,маючої на утриманні двох малолітніх дітей: 2008р.н. та 2014р.н., раніше не судимої,

у вчиненнізлочину,передбаченого частиноюпершою статті164Кримінального кодексу України (далі КК України),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що відповідно до рішення Володарського районного суду Київської області від 21.08.2007р. у справі №2-351 та виконавчого листа від 08.07.2008р. №2-335 зобов`язана виплачувати аліменти на користь ОСОБА_8 наутримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі1/4частиниїї доходу(заробітку)щомісячно,починаючи з08.08.2007р. і до повноліття дитини. ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), рішенням виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Володарського районуКиївської областівід 21.01.2008р.№02 ОСОБА_6 призначено опікуном над малолітнім внуком ОСОБА_9 .

У періодз другогодо четвертогокварталу включно2011року ОСОБА_4 ,розуміючи, що для належного харчування, виховання та розвитку дитини сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідні грошові кошти, та при цьому перебуваючи на посаді продавця в торговому павільйоні, в якому підприємницьку діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_10 (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.1995р. №23350170000000176), отримавши заробітнуплату загальноюсумою 4945гривень11копійок,жодних виплат(аліментів) на утримання дитини взагалі не здійснила.

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України від 04.05.2018р. №1059 ОСОБА_4 в першому та другому кварталі 2015року отримувала соціальні виплати з Володарського районного центру зайнятості загальною сумою 2369гривень 04копійки, однак навіть частково сплати аліментів не проводила.

У період з травня 2008року до лютого 2013року ОСОБА_4 аліменти виплачувала лише частково, після цього з березня 2013року до тепер жодних виплат взагалі не здійснює, при цьомувимоги державноговиконавця щодовиплатити аліментівігнорувала,отримані доходи приховувала з метою уникнення стягнення аліментів по виконавчому листу від 08.07.2008р. №2-335.

Факт злісного ухилення від сплати аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,також підтверджуєтьсятим,що утретьому тачетвертому кварталі 2017року ОСОБА_4 , працюючи в ТОВ «ФЕНІКС ГАРАНТ» (ЄДРПОУ 38308200, місцезнаходження: просп.Визволителів, буд.1, м.Київ, 02660), державного виконавця не повідомила,після отриманнязаробітної платизагальною сумою13480гривеньнавіть частково виплату аліментівне здійснила,при цьомуу деклараціїпро доходита майноборжника фізичної особи від 12.01.2018р. поданої державному виконавцю отриману заробітну плату приховала. За перевіркою майнового стану відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_4 відсутні.

На теперішній час ОСОБА_4 не працює та, розуміючи, що за злісне ухилення від сплати встановленихрішенням судукоштів наутримання дітей(аліментів)настає кримінальна відповідальність, належних висновків для себе не зробила, не працевлаштувалась, отримані доходи, за рахунок яких мала б бути здійснена матеріальна допомога на утримання дитини, ОСОБА_4 приховала віддержавного виконавця,рішення судуне виконує,поточні аліменти та заборгованість не сплачує.

Як наслідок, зазначені дії ОСОБА_4 призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно перевищують суму виплат за 3місяці відповідних платежів, та згідно з довідкою-розрахунком, виданою 11.05.2018р. Володарським районним відділом державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїв Київській області за №3879, за станом на 01.04.2018р. заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів складала 41163,00гривні.

Наведені дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за частиною першою статті164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала, що вона повинна сплачувати, але не сплачувала аліментів на утримання свого сина, проте свою винуватість у злісному ухиленні від сплати таких аліментів, тобто у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого частиною першою статті164 КК України, заперечила.

По суті обвинувачення та заданих запитань ОСОБА_4 пояснила, що син ОСОБА_11 народився в 2002році, тоді вона проживала в шлюбі з його батьком ОСОБА_12 , проте з часом покинула його та пішла жити до теперішнього чоловіка, забравши ОСОБА_11 із собою.Колишній чоловік(батько ОСОБА_11 )через деякийчас забрав ОСОБА_11 досебе,сказавши, що забирає на тиждень, але потім дитину не повернув, висунувши умову: жити з ним або дитину він не поверне. Потім перший чоловік ( ОСОБА_8 ) помер, це було у 2007році, на тойчас обвинуваченабула вагітна,роботи іжитла немала,тому немала можливостізабрати ОСОБА_11 до себе. До дитини приїжджала тоді разів за два, але перестала, бо колишній чоловік замахувався на неї, тому вона, будучи вже вагітною, злякалася, та припинила зустрічі. Далі її в судовому порядку було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_11 , на комісію органу опіки і піклування, яка надавала висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав, вона приходила в призначений час, але з`ясувалося, що така комісія відбулася днем раніше. У подальшому після народження дочки, вона спочатку сплачувала аліменти, але коли дочка захворіла, всі кошти вже йшли на її лікування. Так, зарплата чоловіка складає близько 2000 2500грн., а на таблетки для дитини йде десь 1000грн. Також обвинувачена зазначила, що син ОСОБА_11 з нею спілкуватися не хоче, жити з «новим татом» також не хоче, а ходити до нього до школи їй соромно, бо за 12років вона сина не відвідувала. Стосовно отримання нею коштів пояснила, що на «Феніксі» працювала лише 25днів: з 24.07.2017р. до 15.08.2017р., отримавши 4600грн., які пішли на оплату операції чоловікові, навіть дитині на

оплату садочка не вистачило. Стверджує, що на «Феніксі» більше коштів не отримувала, ці кошти вони самі отримували, про що вона не знала, тому зараз подано заяву до поліції про порушення щодо них кримінального провадження, трудову книжку змогла забрати лише влітку 2018року, саме тоді вони і зробили запис до трудової книжки, до цього вони навіть на телефонні дзвінки не відповідали. На виклики державного виконавця приходила, коли отримувала листи. Стосовно наявності другого виконавчого провадження пояснила, що йдеться про погашення її боргу перед фізичною особою підприємцем ОСОБА_13 , в якої працювала, але борг сплачував чоловік, а не вона. Наголосила, що всі кошти в родині йдуть на оплату лікування її старшої дочки, яка хворіє на епілепсію, тому вона не може працевлаштуватися, бо будь-коли можуть викликати до школи, якщо дитині погано, молодша дочка теж хворіє. Майна вони з чоловіком не мають, живуть в орендованій хаті, машина, на якій чоловік працює таксистом, належить не йому, а його роботодавцеві. Тому від сплати аліментів на сина вона не ухилялася, а не платила їх через відсутність грошей.

Потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстрована тафактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у судовому засіданні17.09.2018р.надала показипро те,що ОСОБА_4 сама прийшладо сина, зіграли свадьбу, народився ОСОБА_11 , але у 2007році ОСОБА_4 знайшла іншого ОСОБА_14 , дитину кинула, син забрав у неї ОСОБА_11 , коли тому було десь 4роки; ІНФОРМАЦІЯ_5 син помер, ОСОБА_4 до ОСОБА_11 не приїжджала, опіку оформили на неї як на бабусю дитини. Рішень судів було два: спочатку з неї стягнули аліменти, потім позбавили батьківських прав. Спочатку ОСОБА_4 сплачувала аліменти щомісячно по 50грн., потім припинила. Вона (потерпіла) зверталася до дільничого, але той нічого не зміг зробити, бо ОСОБА_4 тоді була вагітною (рік не пам`ятає). Зараз у травні 2018року сплатила 130грн., у червні ще двічі по 250грн. Зараз онуку 16років, навчається в 11класі, коштів на його утримання вона не має, оскільки не працює, роботи не має, працевлаштуватися також не може, до цього працювала, потім була на біржі у 2013-2014роках, зараз не біржу не беруть, а до пенсії ще 2,5роки; тримає корову, господарство, цим годуються. ОСОБА_4 онука (її сина) не відвідує вже більше 10років, після того, як син помер, не вітала, жодних подарунків синові не дарувала. Потерпіла хоче, щоб ОСОБА_4 сплатила заборгованість по аліментах.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого частиною першою статті164 КК України, стороною обвинувачення надано суду та досліджено в судовому засіданні такі докази.

Так, допитана в судовому засіданні 29.11.2018р. свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає в смтВолодарка Київської області, працює на посаді начальника Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, повідомила суд, що в провадженні очолюваного нею відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина, до 16.05.2018р. ОСОБА_4 до виконавчої служби не з`являлася, названого дня ознайомлена під розписку про наявність у неї заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 41тис.грн., на сьогодні їх розмір складає вже 42469грн.; 31.07.2018р. надала виконавцеві документи про перебування в центрі зайнятості; до цього про місце роботи не повідомляла, такі відомості державна виконавча служба виявляла за запитом до Пенсійного фонду України, зокрема про її роботу у приватного підприємця у 2011році,про роботуу третьомуі четвертомукварталі 2017року такожз довідкиПенсійного фонду,але колидізналися ОСОБА_4 вже звільнилася.У 2017роціта уперіод 2015-2016роки ОСОБА_4 взагалі аліментівне сплачувала,у лютому2013рокусплатила 100грн.Потерпіла приходить до виконавчої служби за довідкою на отримання допомоги, тому виконавчій службі відомо, що ОСОБА_4 допомоги дитині не надає. Стягнення цих аліментів перебуває в провадженні державного виконавця ОСОБА_16 , але під час досудового розслідування вона не допитувалася, оскільки перебувала у відпустці, тому тоді і зараз в суді свідчення надає свідок як керівник органу державної виконавчої служби. Боржниця до виконавчої служби з`являлася рідко, пояснювала несплату аліментів хворобою дитини, але доказів не надавала, майно в неї відсутнє. Виконавче провадження відкрито 23.07.2008р. за виконавчим листом, виданим Володарським районним судом Київської області 08.07.2008р., тоді ОСОБА_4 мала сплачуватипо 210грн.щомісячно,борг на01.01.2009р.склав 1312грн.;на 01.01.2010р. 3582грн.; на 01.01.2011р. 6448грн. (зробила лише один платіж на 100грн.); у 2011році відрахувань не було, борг на 01.01.2012р. склав вже 10045грн.; надалі судом обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за кордон; у 2012році вона з`явилася до виконавця тричі, надавши платіжки на 250грн., борг на 01.01.2013р. склав 13901грн.; у 2013році один платіж, потім не платила. Також свідок зазначила, що ОСОБА_4 на виклики виконавця не з`являлася, вказавши на наявність підтвердження її викликів у матеріалах виконавчого провадження, проте ствердити наявність у матеріалах виконавчого провадження підтверджень отримання цих викликів ОСОБА_4 свідок не змогла. Потерпілій у державній виконавчій службі також роз`яснювалася можливість притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, наслідком чого є направлення останньої на суспільно корисні роботи з перерахуванням усього заробітку на погашення заборгованості, але в службі було визнано це недоцільним і протокол про адміністративнеправопорушення нескладався. ОСОБА_4 попереджена прокримінальну і адміністративну відповідальність 16.05.2018р.

Також стороною обвинувачення надано такі письмові документи:

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 08.05.2018р. цього кримінального провадження за №12018110160000102, з якого вбачається, що провадження відкрито у зв`язку із заявою ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.85);

згадану письмову заяву ОСОБА_6 від 07.05.2018р., копію її паспорта (а.п.86, 87);

копією свідоцтвапро народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26.11.2013р. Виконавчим комітетом Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області, актовий запис №3 (а.п.88), та копією його паспорта громадянина України, виданого 22.02.2018р. за № НОМЕР_3 (а.п.89);

копію рішення Володарського районного суду Київської області від 21.08.2007р. у справі №2-351, яким з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (обвинуваченої), стягнуто на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в розмірі1/4частиниїї доходу(заробітку) щомісячно,починаючи з08.08.2007р.і доповноліття дитини(а.п.90-91),та копіювідповідного виконавчого листа (а.п.101);

копію рішення Володарського районного суду Київської області від 07.04.2008р. у справі №2-161про позбавлення ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,батьківських прав щодо дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та залишенняйого навиховання таутримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (потерпілій) (а.п.92-94);

копію свідоцтва про смерть 06.01.2008р. ОСОБА_8 серії НОМЕР_4 , виданого Виконкомом Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області 08.01.2008р., актовий запис №1 (а.п.95);

архівну копіюрішення виконавчогокомітету Матвіїськоїсільської радиВолодарського району Київської області від 21.01.2008р. №02 про призначення ОСОБА_6 опікуном над малолітнім внуком ОСОБА_9 (а.п.96) та копію відповідного посвідчення від 21.01.2008р. №01 (а.п.97);

лист Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 16.05.2018р. №4012/15.5-38/4 з інформацією про розмір заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів, що за станом на 01.05.2018р. складає 41721,00грн. (а.п.98);

довідку-розрахунок Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області по аліментах ОСОБА_4 від 11.05.2018р. №3879 з інформацією про щомісячне нарахування і сплату ОСОБА_4 аліментів, починаючи з 20.05.2008р., розмір заборгованості на кожний рік та загальний розмір на 01.04.2018р., що складав 41163,00грн. (а.п.99-100), а також копії контрольних листів стягнення аліментів (а.п.102-104);

копію поданої 12.01.2018р. ОСОБА_4 декларації про її доходи та майно боржника фізичної особи, з прочерками в усіх графах та зазначенням, що вона не працює (а.п.105-106);

відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів стосовно ОСОБА_4 за період з 01.01.2008р. до 31.12.2017р., з яких вбачається, що: в період з 4кварталу 2008року до 1кварталу 2011року відсутня інформація про доходи; з 2кварталу до 4квартал 2011року нараховувалася заробітна плата; з 1кварталу 2012року до 2кварталу 2014року відомості відсутні; з 3кварталу 2014року до 3кварталу 2017року соціальні виплати; за 3 і 4квартали 2017року заробітна плата у ТОВ«Фенікс Гарант» (а.п.107);

довідку Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації від 14.05.2018р. №638 про отримання ОСОБА_4 щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини з квітня 2014року до липня 2017року в розмірі 860грн. щомісячно (а.п.108-109);

довідку ОСОБА_10 від 14.05.2018р. №2 про те, що ОСОБА_4 працювала у ФОП ОСОБА_10 продавцем з 10.06.2011р. до 29.11.2011р. з посадовим окладом 1000грн. та отримала загалом 4447,59грн. з підтверджувальними документами (наказами) про прийняття на роботу та про звільнення (а.п.110-113);

довідку про проведення нарахування та виплату ОСОБА_4 у Володарському районному центрі зайнятості допомоги по безробіттю за період з грудня 2014року до травня 2015року в загальному розмірі 2369,04грн. (а.п.114);

довідку про доходи ОСОБА_4 за період із серпня 2017року до квітня 2018року, видану 15.05.2018р. ТОВ «Фенікс Гарант», згідно з якої їй було нараховано заробітної плати 20208,00грн., утримано податків 3637,44грн. (а.п.115), копію наказу цього підприємства про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду «охоронник» на період з 01.08.2017р. до 01.08.2018р. (а.п.116);

копію власноручно написаного пояснення ОСОБА_4 начальнику Володарського районного відділу державної виконавчої служби, датованого 12.01.2018р., про те, що їй повідомлено розмір заборгованості по сплаті аліментів, обмеження у праві виїзду за кордон та про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, а також із її поясненнями про наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей і зобов`язанням влаштуватися на роботу і почати виплачувати аліменти (а.п.121).

Заперечуючи винуватість ОСОБА_4 у вчиненніінкримінованого злочину,стороною захисту надано суду та досліджено в судовому засіданні такі докази.

Так, допитана в судовому засіданні 29.11.2018р. свідок ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,працює робочоюна консервномузаводі вм.БілаЦерква (Київськаобл.),повідомила суд, що обвинувачена є її невісткою, вона з чоловіком ( ОСОБА_20 ) мають двох дітей 11 і 4років, матеріальний стан дуже тяжкий, дівчинка 11років дуже хвора, молодшій дитині також робили дві операції. З ОСОБА_4 вона (свідок) почала 24.07.2017р. працювати, але робили лише 25днів, отримали зарплату по 4500грн. та поїхали додому, більше на то підприємство не поверталися, при цьому свідок працювала без офіційного оформлення, а ОСОБА_4 була оформлена,але поїхаливсі разом.У сім`їобвинуваченої заробляві зараззаробляє лишечоловік. Ставлення ОСОБА_4 до її сина ОСОБА_11 свідкові невідомо, але коли взяли її у невістки, то знали про наявність дитини від першого шлюбу.

Також стороною захисту надано суду такі письмові документи:

довідки Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 20.06.2018р. №465, 466, 467 про те, що ОСОБА_4 проживає із сім`єю в с.Руде Село в найманому будинку,власного житлата власноїземельної ділянкине мають,до складусім`ї крім неї входять:чоловік ОСОБА_21 ,1988р.н.,та двоєдітей ОСОБА_22 ,2008р.н.,і ОСОБА_23 , 2014р.н., які проживають із батьками, зокрема з матір`ю (обвинуваченою) (а.п.33-35);

копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_21 та ОСОБА_17 , які зареєстрували шлюб 06.10.2007р., актовий запис №73, серія НОМЕР_5 , виданого повторно 17.09.2013р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області (а.п.36);

копії свідоцтв про народження ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,відповідно серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 ,виданих 17.09.2013р. повторно та 07.08.2014р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області, актові записи №17 і №62 (а.п.37, 38);

довідку Володарської центральної районної лікарні Володарського району Київської області від 27.07.2018р. №752 про перебування чоловіка обвинуваченої ОСОБА_21 на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 14.07.2018р. (а.п.39);

медичні документи дочки обвинуваченої ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.п.40-43);

довідка прозарплату обвинуваченоїпід часроботи уФОП ОСОБА_10 та проотримання щомісячної допомоги при народженні дитини, ідентичні зазначеним вище довідкам, наданим стороною обвинувачення (а.п.44-46);

довідка Володарського районного центру зайнятості від 25.07.2018р. №275 про перебування ОСОБА_4 на обліку як безробітної з 17.07.2018р. (а.п.47);

копія надісланої до прокуратури міста Києва заяви ОСОБА_4 в порядку статті214 Кримінального процесуальногокодексу України(далі КПКУкраїни)про вчиненекримінальне правопорушення стосовно підробки посадовими особами ТОВ «Фенікс Гарант» фінансових документів та незаконного отримання протягом кількох місяців 2017року та 2018року від її імені грошей, нарахованих їй як заробітну плату, про нарахування яких їй не було відомо, оскільки вона працювала на цьому підприємстві лише з 24.07. до 15.08.2017р. та звільнилася через порушення трудового законодавства (а.п.48), відповіді органів прокуратури щодо направлення цієї заяви за територіальністю до відповідної місцевої прокуратури для перевірки і вирішення питання по суті вимог (а.п.122-123).

Крім того, сторонами обвинувачення та захисту надано суду копії трудової книжки обвинуваченої з відмінними даними щодо її роботи на ТОВ «Фенікс Гарант». Так, копія її трудової книжки, зроблена на початку досудового розслідування кримінального провадження, як зазначенопрокурором усудовому засіданні,в травні-червні2018року,не міститьвідомостей щодо роботи ОСОБА_4 на названому підприємстві у 2017-2018роках, останній запис зроблений Володарським районним центром зайнятості і датований 2015роком (а.п.139-140), натомість копія, надана обвинуваченою, містить відповідні записи про прийняття на роботу 31.07.2017р. та звільнення 06.06.2018р. (а.с.141), які, як нею стверджувалося в суді, зроблені лише літом 2018року, коли їй вдалося забрати свою трудову книжку з цього підприємства.

Не зважаючи на суперечливість даних щодо роботи обвинуваченої ОСОБА_4 на ТОВ «Фенікс Гарант» протягом 2017-2018років та отримання чи неотримання нею в цей період часузаробітної плати,а такожщодо отриманнячи неотриманнянею викликівдержавного виконавця, жодна із сторін кримінального провадження, зокрема сторона обвинувачення та потерпіла,не заперечувалипроти закінченняз`ясування обставинсправи іперевірки їхдоказами, жодних клопотань, в тому числі і стосовно доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії в порядку частини третьої статті333 КПК України щодо встановлення та/або перевірки наведених обставин, усунення їх суперечності та встановлення дійсних обставин, які мали місце та які мають істотне значення для кримінального провадження, суду не подавалося.

У зв`язку з цим, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд виходить із конституційних засад змагальності сторін кримінального провадження та свободи в поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості (пункт3частини другої статті129 Конституції України, пункт15 частини першої статті7 КПК України).

Так,згідно зчастинами першою,другою статті22КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими названим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Натомість суд не наділений повноваженнями щодо самостійного збирання доказів, оскільки суд,зберігаючи об`єктивністьта неупередженість,створює необхідніумови дляреалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина шоста статті22 КПК України); суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень (частина третя статті26 КПК України). Тому згідно з частиною третьою статті333 КПК України суд може доручити проведення певних слідчих (розшукових) дій, необхідних для встановлення/перевірки обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, лише за клопотанням сторони кримінального провадження, а не з власної ініціативи.

Відповідно до засадничих норм частини другої статті62 Конституції України, частини другої статті17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Частиною першою статті92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі статтею91 КПК України, покладено на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (частина третя статті62Конституції України,частина четвертастатті17КПК України);обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватостіособи увчиненні кримінальногоправопорушення (частинатретя статті373 КПК України).

Таким чином, зважаючи на наведені засади здійснення кримінального судочинства, повноваження суду в кримінальному провадженні, зокрема, щодо вирішення лише тих питань, які винесеніна йогорозгляд сторонамикримінального провадження,враховуючи змістта обсяг поданих сторонами доказів, відсутність їх заперечень проти закінчення з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами, а так само відсутність клопотань щодо перевірки будь-яких обставин, наведених, зокрема, стороною захисту, суд за таких умов, заслухавши показання обвинуваченої, потерпілої, допитаних свідків, дослідивши письмові докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінюючи досліджені докази, кожний окремо та в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованогоїй злочину,передбаченого частиноюпершою статті164КК України, не доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом з огляду на таке.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , що не заперечується учасниками судового провадження та підтверджено копією свідоцтва про його народження,серії НОМЕР_8 ,виданого повторно26.11.2013р.Виконавчим комітетом Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області, актовий запис №3 (а.п.88).

У жовтні 2006року ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_17 ) покинула свого чоловіка ОСОБА_8 та свого сина, переїхавши жити до іншого чоловіка, шлюб міжнею та ОСОБА_8 офіційно розірвано04.10.2007р.,що вбачаєтьсяз обставин, встановленихрішенням Володарськогорайонного судуКиївської областівід 07.04.2008р. у справі №2-161 про позбавлення ОСОБА_18 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.92-94).

Надалі 06.10.2007р. ОСОБА_18 зареєструвала шлюбз ОСОБА_21 , що підтверджено копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 17.09.2013р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №73 (а.п.36). Під час цього шлюбу вобвинуваченої народилосядвоє дітей: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ,та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,що підтвердженокопіями свідоцтвпро народженнявідповідно серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 , виданих 17.09.2013р. повторно та 07.08.2014р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області, актові записи №17 і №62 (а.п.37, 38). При цьому старша з цих дітей ( ОСОБА_24 ) має

захворювання, зокрема епілепсію, перебуває на обліку в невролога, отримує відповідні препарати, потребує періодичного стаціонарного обстеження, виконання інших рекомендацій, що підтверджено стороною захисту її медичними документами (а.п.40-43).

Разом з тим через невиконання ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків щодо її сина ОСОБА_9 , ухилення від його утримання, ненадання матеріальної допомоги, неприйняття участі у вихованні рішенням Володарського районного суду Київської області від 21.08.2007р. у справі №2-351 з неї стягнуто на користь названого вище першого її чоловіка ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 1/4частини її доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 08.08.2007р. і до повноліття дитини (а.п.90-91), а рішенням Володарського районного суду Київської області від 07.04.2008р. у справі №2-161 її позбавлено батьківських прав щодо цієї дитини, при цьому син залишений на виховання та утримання бабусі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (потерпілій), оскільки батько дитини ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.92-94).У подальшомупотерпіла рішеннямвиконавчого комітетуМатвіїської сільської ради Володарського району Київської області від 21.01.2008р. №02 призначена опікуном над малолітнім внуком ОСОБА_9 (а.п.96, 97).

З метоюзабезпечення примусовоговиконання зазначеногорішення судущодо стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання її сина ОСОБА_9 . Володарським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській областівідкрито виконавчепровадження за№8366900,про щодержавним виконавцем 23.07.2008р. винесено відповідну постанову (а.п.98).

Як вбачається з довідки-розрахунку названого органу державної виконавчої служби і копій контрольних листів про стягнення аліментів (а.п.99-100, 102-104) та не заперечувалося стороною захисту, ОСОБА_4 зазначене рішення суду фактично не виконує, час від часу сплачуючи лише поодинокі платежі, при цьому в незначному розмірі, у зв`язку з цим склалася заборгованість зі сплати аліментів, що за станом на 01.05.2018р. склала 41721,00грн.

Водночас наявність в особи заборгованості зі сплати аліментів не є єдиною умовою для притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею164 КК України.

Так, за змістом диспозиції названої статті ухилення від сплати аліментів утворює цей склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним.

За законодавчим визначенням, викладеним у примітці до статті164 КК України, під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника,спрямовані наневиконання рішеннясуду (приховуваннядоходів,зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо),які призвелидо виникненнязаборгованості ізсплати такихкоштів урозмірі,що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Із суб`єктивноїсторони передбаченийстаттею164КК Українизлочин характеризується прямим умислом, змість якого визначено в частині другій статті24 КК України.

За сталою судовою практикою та правовими позиціями судів касаційної інстанції, не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов`язок покладено рішенням суду; до таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайтироботу,через хворобутощо (зокрема,постанова Касаційногокримінального суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №723/852/16-к, провадження №51-2764км18).

Так,за наслідкамидослідження наданихсторонами кримінальногопровадження доказів судом безсумнівно встановлено, що ОСОБА_4 з 2008року (початок стягнення аліментів) до тепер була працевлаштована лише в період з 10.06.2011р. до 29.11.2011р. у фізичної особи підприємця ОСОБА_10 , отримуючи щомісячну заробітну плату в розмірі 889,98грн., що підтверджено довідками ФОП ОСОБА_10 від 14.05.2018р. №2 (а.п.110) та від 27.06.2018р. №3(а.п.44),а такожотримувала соціальнівиплати:допомогу принародженні дитинипротягом червня 2014року до липня 2017року в розмірі 860грн. щомісячно (а.п.13-14, 108-109) та допомогу по безробіттю з грудня 2014року до травня 2015року в розмірі 544,00грн. на місяць (а.п.114), маючи при цьому на утриманні ще двох малолітніх дітей 2008р.н та 2014р.н., одна з яких має захворювання, що вимагає виконання рекомендацій лікарів, зокрема отримання відповідних препаратів, періодичне стаціонарне обстеження, що підтверджено медичними документами (а.п.40-43).)

Стосовно отримання ОСОБА_4 заробітної плати за роботу охоронником на ТОВ «Фенікс Гарант» у період із серпня 2017року до квітня 2018року, що підтверджено стороною обвинувачення довідкою про доходи, виданою названим підприємством (а.п.115), копією наказу про прийняття ОСОБА_4 на роботу від 31.07.2017р. (а.п.116), та заперечувалося стороною захисту показами свідка ОСОБА_19 , яка так само як і обвинувачена стверджувала, що вони працювали на названому підприємстві лише 25днів, за які обвинувачена отримала 4600грн.,які пішлина оплатуоперації чоловікові,перебування якогона стаціонарномулікуванні в хірургічному відділенні з 14.07.2018р. підтверджено довідкою Володарської центральної районної лікарні Київської області від 27.07.2018р. №752 (а.п.39), суд виходить з такого.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» з подальшими змінами, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, з подальшими змінами), водночас згідно з названою Інструкцією не містить відомостей щодо отримання працівником заробітної плати.

З оглядуна цета зважаючина суперечливістьвідомостей трудовоїкнижки ОСОБА_4 , копії якої надано сторонами обвинувачення і захисту, щодо її роботи на ТОВ «Фенікс Гарант» (а.п.139-140, 141) суд не бере їх до уваги як докази підтвердження або спростування роботи обвинуваченої наназваному підприємствіу вказанийперіод часута отриманнязаробітної плати.

Так само суд, зважаючи на заперечення сторони захисту, не бере до уваги надані стороною обвинувачення довідку ТОВ «Фенікс Гарант» про доходи ОСОБА_4 (а.п.115), оскільки ця довідка містить відомості про нарахування їй заробітної плати, а не про фактичну виплату нарахованих коштів. Крім того, надана стороною обвинувачення копія наказу про прийняття ОСОБА_4 на роботу (а.п.116) підтверджує лише факт працевлаштування її на роботу, що обвинуваченою не заперечувалося, проте спірним залишилася дата звільнення її з роботи, тобто та обставина, яка підлягає доказуванню у даному кримінальному провадженні, оскільки має значення для встановлення достовірності чи недостовірності позицій сторін в частині доведеності отримання обвинуваченою заробітної плати на ТОВ «Фенікс Гарант» і розміру отриманої нею заробітної плати.

Відповідно до статті85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Не зважаючи на наведені вище заперечення обвинуваченої ОСОБА_4 щодо часу роботи наТОВ «ФеніксГарант» ірозміру отриманоїзаробітної плати,стороною обвинувачення не надано суду доказів на спростування таких заперечень (зокрема, копії наказу про звільнення із зазначенням дати її звільнення, копії документів про перерахування їй заробітної плати на відповідний особовий рахунок або фінансові відомості з її підписом про отримання готівкових коштів тощо, посадові особи названого підприємства для допиту також не викликалися).

Крім того, стосовно посилання сторони обвинувачення на невиконання ОСОБА_4 вимог державного виконавця (неявка на виклики, неповідомлення про доходи, місце роботи тощо), то наведені обставини також не підтверджено доказами.

Так,як вбачаєтьсяз показівсвідка ОСОБА_15 та письмовихпояснень обвинуваченої (а.п.121) ОСОБА_4 була попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментівлише у2018році,коли їйповідомлено розмірзаборгованості посплаті аліментів, обмеження у праві виїзду за кордон, взято декларацію про доходи та майно боржника (а.п.105-106),зобов`язання влаштуватисяна роботу(а.п.121),доказів проведеннядержавним виконавцем такої роз`яснювальної роботи з боржником

раніше, починаючи з 2008року (року відкриття виконавчого провадження),суду ненадано,так самоі доказівотримання ОСОБА_4 викликів з`явитися до державного виконавця, оскільки, як стверджено свідком ОСОБА_15 , яка очолює районний відділ державної виконавчої служби (відповідний державний виконавець для допиту як свідок під час досудового розслідування та судового розгляду не викликався), матеріали виконавчого провадження містять підтвердженнянаправлення такихвикликів,проте підтвердитиотримання цихвикликів обвинуваченоюсвідок незмогла,до тогож свідокзазначила, що обвинувачена з`являлася на виклики виконавця в іншому виконавчому провадженні, також їм було відомо про наявність в неї інших малолітніх дітей, що в сукупності спростовує неможливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій з обвинуваченою.

Відтак усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_4 суд тлумачить на її користь (частина третя статті62 Конституції України, частина четверта статті17 КПК України).

Таким чином, за наслідками дослідження належних і допустимих доказів у даному кримінальному провадженні судом встановлено, що у період стягнення аліментів, починаючи з липня 2008року до тепер, обвинувачена ОСОБА_4 була працевлаштована лише протягом чотирьох місяців (з 10.06.2011р. до 29.11.2011р.) та 25днів у серпні 2017року, отримана нею за цей час заробітна плата, а також періодичні протягом 2014-2017років соціальні виплати по народженню дитини та безробіттю мали незначний розмір та спрямовувалися насамперед на лікування хворої дитини та в серпні 2017року на оплату операції чоловіка, при цьому родина ОСОБА_4 перебуває у тяжкому матеріальному стані, не має майна, проживає у найманому будинку.

Доказів протилежного, тобто того, що обвинувачена ОСОБА_4 мала об`єктивну можливість працевлаштуватись, отримувати заробітну плату і сплачувати аліменти, або мала будь-які інші доходи, але їх приховувала, стороною обвинувачення не надано.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4 не мала реальної можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 , відтак ухилення її від сплати аліментів, яке хоч і тривало значний проміжок часу та мало систематичний характер, але було вимушеним з її боку, тому не може бути визнано злісним.

Досліджуючи дані,що характеризуютьособу ОСОБА_4 ,судом встановлено,що вонанародилася ІНФОРМАЦІЯ_12 у смтВолодаркаКиївської області,громадянка України(а.п.124-129), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта базова загальна середня, не працює, одружена (а.п.130),має двохмалолітніх дітейна утриманні,2008р.н.і 2014р.н.(а.п.131,132,135), за характеристикою Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 14.05.2018р. проживає разом із чоловіком і двома малолітніми дітьми в найманому будинку, за час проживання в с.Руде Село зарекомендувала себе з позитивної сторони, в поводженні з оточуючими стримана, ввічлива, добре доглядає за своїми малолітніми дітьми, шкідливих звичок не має, в побуті та громадських місцях поводила себе добре, скарг на її поведінку не надходили (а.п.133), раніше не судима (а.п.137).

Відповідно до статей314-1, 368 КПК України, статті9 Закону України «Про пробацію» суд,ухвалюючи вирок,приймає довідома досудовудоповідь,складену Володарськимрайонним сектором філіїДержавної установи«Центр пробації»у м.Києвіта Київськійобласті 14.09.2018р. на виконання ухвали суду від 12.09.2018р. з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої (а.п.59-60).

Як вбачається із зазначеної досудової доповіді, ОСОБА_4 проживає у найманому будинку разом зі своїм чоловіком та двома малолітніми дітьми: ОСОБА_22 , 2008р.н., та ОСОБА_23 , 2014р.н., має базову загальну середню освіту, не працює, оскільки доглядає хвору доньку ОСОБА_25 , в якої згідно з консультативним висновком Київської дитячої поліклініки «Інституту ПАГНАМИ України»встановлено діагноз«епісиндром нарезидуальноорганічному фоні». ОСОБА_4 не має достатньо засобів для існування, коштів не вистачає навіть на лікуванні доньки, ліки для якої необхідно купувати регулярно. Поведінка обвинуваченої відповідає загальноприйнятимнормам суспільства,за характеристикоюРудосільської сільської ради Володарського району Київської області за

час проживання в селі зарекомендувала себе з позитивної сторони. Зв`язків із особами асоціальної поведінки ОСОБА_4 не підтримує, місць, пов`язаних із кримінальними осередками, не відвідує.

Відповідно доприписів статті370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним, обґрунтованим івмотивованим.При цьомузаконним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідно знормами матеріальногоправа здотриманням вимогщодо кримінальногопровадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним, зокрема, в статті7 КПК України.

За вимогами частини другої статті8, частини п`ятої статті9 КПК України принцип верховенства правау кримінальномупровадженні такримінальне процесуальнезаконодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд при оцінці доказів керується критерієм доведення«поза розумнимсумнівом»,таке доведенняможе випливатизі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (зокрема, пункт45 рішення ЄСПЛ від 17.03.2011р. у справі «Бочаров проти України», заява №21037/05).

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину (стаття62 Конституції України,пункт19Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від01.11.1996р. №9 «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», частина третя статті373 КПК України).

На підставі пункту3 частини першої статті373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється,зокрема,в разі,якщо недоведено,що вдіянні обвинуваченогоє складкримінального правопорушення.

Згідно з пунктом2 частини першої статті284 КПК України кримінальне провадження закривається вразі,якщо встановленавідсутність вдіянні складукримінального правопорушення. Якщо ці обставини виявлені під час судового розгляду, суд зобов`язанийухвалити виправдувальний вирок (частина сьома статті284 КПК України).

Зважаючи наусе наведенета безсумнівновстановлені всправі обставини,суд,виходячи із загальних засад кримінального судочинства, зокрема: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано поза розумним сумнівом доказів вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 передбаченого частиною першою статті164 КК України злочину, в якому вона обвинувачується, тому її слід визнати невинуватою і виправдати у зв`язку з недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Керуючись частиною першою статті164 КК України, статтями7, 17, 22, 26, 369-371, 373, 374, 392, 393, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдати у зв`язку з недоведеністю наявності в її діях складу злочину, передбаченого частиною першою статті164 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 08.05.2018р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110160000102, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнізлочину,передбаченого частиноюпершою статті164КК України, закрити.

Копію цього вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору ОСОБА_3 , обвинуваченій ОСОБА_4 , її захиснику ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом 30(тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1