Ухвала

від 01.07.2019 по справі 364/585/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора Володарського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 на вирок Володарського районного суду Київської області від 27 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110160000102, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Володарка, Київської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Володарського районного суду Київської області від 27.12.2018 ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку із недоведеністю наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Закрито кримінальне провадження від 08.05.2018, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110160000102 за обвинуваченням ОСОБА_7 .

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок Володарського районного суду Київської області від 27.12.2018 скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Апелянт зазначала, що наявні у справі докази, зокрема дані про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав щодо сина ОСОБА_10 , відсутність спілкування між ними напротязі 12 років, та обставина, що обвинувачена не повідомляла працівників державної виконавчої служби про своє місце роботи та не з`являлась до державного виконавця, підтверджують наявність у діях ОСОБА_7 прямого умислу, спрямованого на ухилення від сплати аліментів.

Обвинувачена не надала докази, що заробітна плата її чоловіка становить 2000-2500 гривень на місяць.

Зазначала про недостовірність пояснень ОСОБА_7 стосовно того, що грошові кошти в сумі 4600 гривень, отримані нею за період роботи з 24.07.2017 по 15.08.2017 у ТОВ "Фенікс Гарант", витрачені на оплату операції чоловіка, оскільки обвинувачена не надала доказів придбання відповідних лікарських препаратів згідно листа призначення. Надана обвинуваченою довідка Володарської центральної районної лікарні свідчить про те, що її чоловік перебував у хірургічному відділенні з 14.07.2018.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги надану ОСОБА_7 копію надісланої до прокуратури міста Києва заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо підроблення посадовими особами ТОВ "Фенікс Гарант" фінансових документів та незаконного отримання протягом кількох місяців 2017 року та 2018 року від її імені заробітної плати, оскільки дані про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою ОСОБА_7 , наявність вироку або судового рішення щодо вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.

Обвинуваченою не спростовані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України щодо отриманої заробітної плати за 3 та 4 квартали 2017 року у ТОВ "Фенікс Гарант".

Апелянт зазначала про безпідставність висновку суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_7 не мала об`єктивної можливості працевлаштуватись, отримувати заробітну плату та сплачувати аліменти.

Крім того, на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга прокурора Володарського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , в якій він, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосовування закону України про кримінальну відповідальність, просив вирок Володарського районного суду Київської області від 27.12.2018 скасувати, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді 120 годин громадських годин.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка - начальника Володарського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_11 , яка підтвердила, що ОСОБА_7 була обізнана з 2008 року про наявне виконавче провадження про стягнення аліментів, та повідомлена про кримінальну відповідальність за їх несплату, однак з березня 2013 року остання не сплачувала аліментів, при цьому ігнорувала виклики до державного виконавця.

Поза увагою суду першої інстанції залишились показання потерпілої ОСОБА_6 стосовно того, що ОСОБА_7 не сплачує аліменти та не відвідує сина ОСОБА_10 .

Зазначав про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_7 не мала можливості сплачувати аліменти у зв`язку із лікуванням чоловіка та двох інших дітей, оскільки такі дані є позицією захисту обвинуваченої, направленою на ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того, зазначав, що посилання обвинуваченої на хворобу чоловіка не має відношення до неможливості сплати аліментів, оскільки, як убачається із довідки Володарської центральної районної лікарні від 27.07.2018 №752, чоловік обвинуваченої перебував на стаціонарному лікування у вказаному закладі з 14.07.2018, тобто після направлення обвинувального акту до суду.

Зазначав, що винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому їй злочині підтверджується даними довідки з Державної фіскальної служби України щодо суми виплачених доходів ОСОБА_7 , згідно якої, вона за 3 та 4 квартали 2017 року, працюючи у ТОВ "Фенікс Гарант", отримувала заробітну плату у сумі 13480 гривень; даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; свідоцтвом про народження ОСОБА_10 ; рішенням виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Володарського району Київської області про призначення ОСОБА_6 опікуном ОСОБА_10 ; заявою потерпілої у формі приватного обвинувачення; довідками та розрахунками Володарського районного відділу державної виконавчої служби; відомостями із Державної фіскальної служби України про дохід ОСОБА_7 ; довідками з місць роботи обвинуваченої, та іншими наявними у справі доказами.

Крім того, зазначав, що обвинувачена близько 14 років не бачила свого сина, не цікавиться його життям, не намагається погасити заборгованість та сплатити аліменти на його утримання.

У судовому засіданні під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_5 зазначала про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення вироку, обумовлені відсутністю технічного аудіозапису та журналу підготовчого судового засідання за 04.06.2018.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційних скаргах потерпілої та прокурора; вислухавши пояснення потерпілої ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 , які підтримали апеляційні скарги з наведених у них підстав; обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які просили визнати необґрунтованими апеляційні скарги прокурора та потерпілої, і відмовити у їх задоволенні; провівши судовий розгляд у частині допиту обвинуваченої, дослідження наявних у справі доказів та допиту свідка ОСОБА_11 , провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши та обміркувавши доводи апелянтів, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілої та прокурора не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвалюючи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок щодо висунутого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), суд першої інстанції виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_7 є склад вказаного кримінального правопорушення.

Переглянувши вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг потерпілої та прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, згідно рішення Володарського районного суду Київської області від 21.08.2007 у справі № 2-351 та виконавчого листа від 08.07.2008 № 2-335, ОСОБА_7 зобов`язана виплачувати аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання сина ОСОБА_10 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини її доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 08.08.2007і до повноліття дитини. ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), рішенням виконавчого комітету Матвіївської сільської радиВолодарського району Київської області від 21.01.2008 № 02 ОСОБА_6 призначено опікуном над малолітнім внуком ОСОБА_10 .

У період з другого до четвертого кварталу включно 2011 року ОСОБА_7 , розуміючи,що для належного харчування, виховання та розвитку дитини сина ОСОБА_10 необхідні грошові кошти, та при цьому перебуваючи на посаді продавця в торговому павільйоні, в якому підприємницьку діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_13 (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.1995 № 23350170000000176),отримавши заробітну плату загальною сумою 4 945 гривень 11 копійок, жодних виплат (аліментів)на утримання дитини не здійснила.

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України від 04.05.2018 № 1059, ОСОБА_7 в першому та другому кварталі 2015 року отримувала соціальні виплати з Володарського районного центру зайнятості на загальну суму 2 369 гривень 04 копійки, однак аліменти не сплачувала.

У період з травня 2008 року до лютого 2013 року ОСОБА_7 аліменти виплачувала лише частково, після цього з березня 2013 року жодних виплат не здійснює,при цьому вимоги державного виконавця щодо виплатити аліментів ігнорувала, отримані доходи приховувала з метою уникнення стягнення аліментів по виконавчому листу від 08.07.2008 № 2-335.

Факт злісного ухилення від сплати аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_10 також підтверджується тим, що у третьому та четвертомукварталі 2017 року ОСОБА_7 , працюючи в ТОВ «Фенікс Гарант» (ЄДРПОУ 38308200, місцезнаходження: просп. Визволителів, буд. 1, м. Київ, 02660), державного виконавця неповідомила, після отримання заробітної плати на загальну суму 13 480 гривень виплату аліментів не здійснила, при цьому у декларації про доходи та майно боржника фізичної особи від 12.01.2018, поданої державному виконавцю, отриману заробітну плату приховала.

За перевіркою майнового стану відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_7 відсутні.

На теперішній час ОСОБА_7 не працює та, розуміючи, що за злісне ухилення відсплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) настає кримінальнавідповідальність, належних висновків для себе не зробила, не працевлаштувалась, отримані доходи, за рахунок яких мала б бути здійснена матеріальна допомога на утримання дитини, ОСОБА_7 приховала від державного виконавця, рішення суду не виконує, поточні аліментита заборгованість не сплачує.

Як наслідок, зазначені дії ОСОБА_7 призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно перевищують суму виплат за 3 місяці відповідних платежів, та згідно з довідкою-розрахунком, виданою 11.05.2018 Володарським районнимвідділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київськійобласті за № 3879, за станом на 01.04.2018 заборгованість ОСОБА_7 зі сплати аліментів складала 41 163,00 гривні.

Наведені дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Відповідно до частини 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За нормативним визначенням, з об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України може бути вчинений у формі: 1) злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); 2) злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні.

Під ухиленням від сплата аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей утворюють цей склад злочину лише у випадку, коло воно є злісним.

Поняття злісності належить До оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином вмотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов`язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державному виконавцю, приватному виконавцю тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що складається із сум виплат за три місяці відповідних платежів.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність стороною обвинувачення наявності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та підтверджуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, які повторно досліджені колегією суддів у порядку ст. 404 КПК України, та яким суд першої інстанції дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_7 пояснила, що син ОСОБА_10 народився в 2002 році, на той час вона проживала в шлюбі з його батьком ОСОБА_12 , проте з часом покинула його, забравши сина ізсобою. Через деякий час колишній чоловік забрав сина до себе спершу на тиждень, після спливу якого не повернув дитину, повідомивши, що останній проживатиме разом з ним. У подальшому, в судовому порядку її було позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_14 . ОСОБА_15 вона сплачувала аліменти на сина, однак коли захворіла її донька, народжена в іншому шлюбі, вона спрямувала кошти на її лікування. Син ОСОБА_14 не бажає з нею спілкуватися та жити з її новим чоловіком.

Обвинувачена зазначала, що її нинішній чоловік отримує заробітну плату в сумі близько 2 000 2 500 грн., та половина цих коштів витрачається на лікування доньки. Вона працювала 25 днів на ТОВ «Фенікс Гарант», а саме з 24.07.2017 до 15.08.2017, за які отримала грошові кошти в сумі 4 600 грн., які витратила на операцію чоловікові. Більше коштів на вказаному товаристві вона не отримувала, натомість за неї отримували заробітну плату ймовірно працівники товариства, у зв`язку з чим вона подала заяву до поліції. Їй вдалось забрати трудову книжку з ТОВ «Фенікс Гарант», лише влітку 2018 року, саме тоді їй внесли запис до трудової книжки про звільнення. На виклики державного виконавця приходила вчасно, коли отримувала відповідні листи.

Обвинувачена зазначала, що не ухилялася від сплати аліментів на сина, натомість не сплачувала їх через відсутність фінансової можливості, обумовленої станом здоров`я її двох доньок, які потребують постійного лікування. Увесь дохід вони з чоловіком витрачають на оплату лікування старшої доньки, яка має діагноз "епілепсія". У зв`язку з вказаною хворобою дитини, вона не може працевлаштуватися, оскільки потрібен постійний догляд за донькою. Майна з чоловіком вони не мають, живуть в орендованому будинку. Чоловік здійснює перевезення на автомобілі, який належить його роботодавцю.

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_7 була дружиною її сина, та у них народився син ОСОБА_14 . У 2007 році ОСОБА_7 покинула сім`ю, а син ОСОБА_14 , якому на той час було близько 4 років, залишився проживати з її сином. ІНФОРМАЦІЯ_4 її син помер, опіку над онуком оформили на неї як на бабусю дитини. ОСОБА_7 до сина ОСОБА_14 не приїжджала. Після цього, у судовому порядку з ОСОБА_7 було стягнуто аліменти, та позбавлено батьківських прав. Спершу ОСОБА_7 щомісячно сплачувала аліменти по 50 грн., однак згодом припинила виплати. У травні 2018 року ОСОБА_7 сплатила 130 грн., у червні ще двічі по 250 грн. Зараз онуку 16 років, він навчається в 11 класі, коштів на його утримання вона не має, оскільки не працює. ОСОБА_7 свого сина не відвідує більше 10 років, не цікавиться його життям.

Допитана в судовому засіданні у суді першої інстанції та під час апеляційного розглядусвідок ОСОБА_11 пояснила, що працює на посаді начальника Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. У провадженні вказаного відділу державної виконавчої служби з 2008 року перебуває виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітнього сина. 16.05.2018 ОСОБА_7 з`явилась до виконавчої служби, була ознайомлена під розписку про наявність у неї заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 41 000 грн., на сьогодні їх розмір складає вже 42 469 грн. 31.07.2018 ОСОБА_7 надала виконавцеві документи про перебування на обліку в центрі зайнятості, до цього про місце роботи не повідомляла. Відомості про місце роботи ОСОБА_7 державна виконавча служба виявляла за запитом до Пенсійного фонду України, зокрема про її роботу у приватного підприємця у2011 році, про роботу у третьому і четвертому кварталі 2017 року. У 2017 році та у період 2015-2016 роківОСОБА_7 аліментів не сплачувала, у лютому 2013 року сплатила 100 грн. ОСОБА_7 до виконавчої служби з`являлася рідко, пояснювала несплату аліментів хворобою дитини, але доказів не надавала, майно в неї відсутнє. Виконавче провадження відкрито 23.07.2008 за виконавчим листом, виданим Володарським районним судом Київської області 08.07.2008, на той час ОСОБА_7 повинна була сплачувати по 210 грн. щомісячно. Станом на 01.01.2009 борг склав 1 312 грн., на 01.01.2010 р. 3 582 грн., на 01.01.2011 р. 6 448 грн. ( ОСОБА_7 здійснила один платіж на 100 грн.). У 2011 році відрахування не здійснювались, борг на 01.01.2012 становив 10 045 грн. У подальшому судом обмежено ОСОБА_7 у праві виїзду за кордон. У 2012 році ОСОБА_7 тричі з`явилася до державного виконавця, надавши платіжні квитанції на 250 грн. Станом на 01.01.2013 борг склав 13 901 грн. У 2013 році ОСОБА_7 здійснила один платіж, після чого припинила оплату. ОСОБА_7 попереджена про кримінальнуі адміністративну відповідальність 16.05.2018.

У відповідності до даних дослідженого у судовому засіданні в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію від 31.05.2018 про внесення 08.05.2018 відомостей про кримінальне провадження за №12018110160000102, провадження відкрито у зв`язку із заявою ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с.к.п. 85).

Згідно даних заяви ОСОБА_6 від 07.05.2018 до Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП у Київській області, ОСОБА_7 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с.к.п. 86, 87).

Відповідно до копії рішення Володарського районного суду Київської області від 21.08.2007 у справі № 2-351, позовну заяву ОСОБА_10 до ОСОБА_16 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини її доходу (заробітку)щомісячно, починаючи з 08.08.2007 і до повноліття дитини (том 1, а.с.к.п. 90-91).

Згідно копії рішення Володарського районного суду Київської області від 07.04.2008 усправі №2-161, ОСОБА_17 позбавлено батьківських правщодо дитини ОСОБА_10 , та залишено його на виховання та утримання ОСОБА_6 (том 1, а.с.к.п. 92-94).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Матвіїської сільської ради Володарськогорайону Київської області від 21.01.2008 №02, ОСОБА_6 призначено опікуном над малолітнім внуком ОСОБА_10 (том 1, а.с.к.п 96).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області 08.01.2008, актовий запис № 1, ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с.к.п. 95).

Як убачається з листа Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 16.05.2018 № 4012/15.5-38/4, станом на 01.05.2018 заборгованість ОСОБА_7 по сплаті аліментів складає 41 721,00 грн (том 1, а.с.к.п. 98).

Відповідно до довідки-розрахунку Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області по аліментах ОСОБА_7 від 11.05.2018 № 3879, та копій контрольних листів про стягнення аліментів, станом на 01.04.2018 заборгованість ОСОБА_7 по сплаті аліментів складає 41 163,00 грн. Крім того, довідка містить інформацію про щомісячне нарахування і сплату ОСОБА_7 аліментів, починаючи з 20.05.2008 р., розмір заборгованості за кожен рік та загальний розмір на 01.04.2018 (том 1, а.с.к.п. 99-104).

З копії декларації про доходи ОСОБА_7 , поданої 12.01.2018, убачається, що остання не працює, доходів не має, нерухомим майном не володіє (том 1, а.с.к.п. 105-106).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів стосовно ОСОБА_7 за період з 01.01.2008 по 31.12.2017, убачається, що в період з 4 кварталу 2008 року по 1 квартал 2011 року відсутня інформація про доходи; з 2 кварталу по 4 квартал 2011 року нараховувалася заробітна плата; з 1 кварталу 2012 року по 2 квартал 2014 року відомості відсутні; з 3 кварталу 2014 року по 3 квартал 2017 року нараховувались соціальні виплати; за 3 і 4 квартали 2017 року нараховувалась заробітна плата у ТОВ «Фенікс Гарант» (том 1, а.с.к.п. 107).

Відповідно до даних довідки Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації від 14.05.2018 № 638, ОСОБА_7 отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини з квітня 2014 року до липня 2017 року в розмірі 860 грн. щомісячно (том 1, а.с.к.п. 108-109).

Згідно наказу керівника ФОП ОСОБА_13 про прийняття на роботу ОСОБА_7 №9 від 10.06.2011, наказу №16 від 29.11.2011 про звільнення ОСОБА_7 , та довідки ОСОБА_13 від 14.05.2018 № 2, ОСОБА_7 працювала у ФОП ОСОБА_13 продавцем з 10.06.2011 до 29.11.2011 з посадовим окладом 1 000 грн. та отримала загалом 4 447,59 грн. (том 1, а.с.к.п. 110-113).

Відповідно до довідки про проведені нарахування та виплати ОСОБА_7 , останній у Володарському районному центрі зайнятості допомоги по безробіттю за період з грудня 2014 року по травень 2015 року нарахована допомога по безробіттю в загальному розмірі 2 369,04 грн. (том 1, а.с.к.п. 114).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_7 за період із серпня 2017 року до квітня 2018 року, виданої 15.05.2018 р. ТОВ «Фенікс Гарант», ОСОБА_7 нараховано заробітну плату в розмірі 20 208,00 грн., утримано податків 3 637,44 грн. (том 1, а.с.к.п. 115).

Відповідно до наказу керівника ТОВ «Фенікс Гарант», ОСОБА_7 прийнято на роботу на посаду охоронника на період з 01.08.2017 р. до 01.08.2018 (том 1, а.с.к.п. 116).

З копії письмових пояснень ОСОБА_7 начальнику Володарського районного відділу державної виконавчої служби, датованого 12.01.2018, убачається, що їй повідомлено розмір заборгованості по сплаті аліментів, обмеження у праві виїзду за кордон та про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Крім того, ОСОБА_7 у поясненнях зазначила, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зобов`язується влаштуватись на роботу та почати сплачувати борг по аліментам (том 1, а.с.к.п. 121).

Крім того, судом першої інстанції за клопотанням сторони захисту допитано в судовому засіданні свідкаОСОБА_18 , яка пояснила, що обвинувачена є її невісткою, дружиною сина ОСОБА_19 Подружжя мають двох дітей 11 і 4 років, матеріальний стан сім`ї вкрай тяжкий. Старша донька постійно хворіє, молодшій дитині здійснено дві операції. З ОСОБА_7 вона 24.07.2017 почала працювати на ТОВ "Фенікс Гарант", однак вони пропрацювали на вказаному товаристві лише 25 днів, отримавши заробітну зарплату в сумі 4 500 грн., після чого більше не повертались на роботу до вказаного підприємства. Свідок працювала без офіційного оформлення, а ОСОБА_7 булаоформлена на роботу у ТОВ "Фенікс Гарант". У сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_19 має фінансовий дохід лише чоловік - ОСОБА_19 .Ставлення ОСОБА_7 до сина ОСОБА_14 її невідомо, однак вона знала про наявність у ОСОБА_7 дитини від першого шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив представлені прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_7 докази, навів їх детальний аналіз у вироку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях обвинуваченої складу інкримінованого їй злочину.

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав неналежними доказами дані наказу керівника ТОВ «Фенікс Гарант» та довідки про доходи ТОВ «Фенікс Гарант» від 15.05.2018 р. стосовно працевлаштування ОСОБА_7 на ТОВ "Фенікс Гарант" та отримання нею заробітної плати на вказаному підприємстві у період з 01.08.2017 до 01.08.2018 на загальну суму 20 208,00 грн.

Так, як убачається із пояснень обвинуваченої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_18 , які узгоджуються між собою, обвинувачена працювала на вказаному підприємстві лише 25 днів, за які отримала дохід у сумі 4500 грн.

Крім того, згідно досліджених судом першої інстанції наданої стороною обвинувачення копії трудової книжки ОСОБА_7 , убачається, що вона не містить відомостейщодо роботи ОСОБА_7 на ТОВ "Фенікс Гарант" у 2017-2018 роках, останній запис зроблений Володарським районним центром зайнятості і датований 2015 роком (том 1, а.с.к.п. 139-140). Натомість, копія трудової книжки, надана стороною захисту, містить відповідні записи про прийняття ОСОБА_7 на роботу на ТОВ "Фенікс Гарант" 31.07.2017 р. та звільнення 06.06.2018 р. (том 1, а.с.к.п. 141).

З наведеного убачається, що дані наказу від 31.07.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_7 на ТОВ "Фенікс Гарант" з 01.08.2017 по 01.08.2018 суперечать даним копії трудової книжки ОСОБА_7 про прийняття її на роботу до ТОВ "Фенікс Гарант" 31.07.2017 та звільнення 06.06.2018.

При цьому, надана прокурором копія трудової книжки ОСОБА_7 не містить жодних відомостей про працевлаштування ОСОБА_7 у ТОВ "Фенікс Гарант", та у матеріалах справи відсутній наказ про звільнення ОСОБА_7 із займаної у ТОВ "Фенікс Гарант" посади.

Крім того, довідка ТОВ «Фенікс Гарант» про доходи ОСОБА_7 за період з серпня 2017 по квітень 2018 на загальну суму 20208,00 грн., містить відомості про нарахування обвинуваченій заробітної плати, однак не є належним підтвердженням фактичної виплати нарахованих ОСОБА_7 коштів, ураховуючи, що матеріали справи не містять даних про перерахування ОСОБА_7 заробітної плати на відповідний особовий рахунок або фінансових відомостей з її підписом про отримання готівкових коштів.

З урахуванням наведеного, надані стороною обвинувачення докази про роботу ОСОБА_7 у період із 2017 по 2018 роки ТОВ "Фенікс Гарант" та отримання нею заробітної плати за вказаний період, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальномупровадженні, та не можуть бути визнані належним доказом у справі.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції у вироку, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_7 вимог державного виконавця (неявка на виклики, неповідомлення про доходи, місце роботи тощо).

Як убачається із матеріалів справи, з метою забезпечення примусового виконання зазначеного рішення суду щодо стягненняз ОСОБА_7 аліментів на утримання її сина ОСОБА_10 , державним виконавцем Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції уКиївській області прийнято постанову від 23.07.2008 про відкриття виконавчого провадження за №8366900.

З показань свідка ОСОБА_11 та письмових пояснень обвинуваченої від 12.01.2018 убачається, ОСОБА_7 попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення відсплати аліментів лише 12.01.2018. Цього ж дня їй повідомлено розмір заборгованості по сплаті аліментів, обмеження у праві виїзду за кордон, взято декларацію про доходи та майно боржника та зобов`язання влаштуватися на роботу.

Даних про проведення державним виконавцем роз`яснювальної роботи з боржником ОСОБА_7 починаючи з 2008 року, а також доказів направлення та отримання ОСОБА_7 викликів до державного виконавця, матеріали справи не містять.

Іншими дослідженими судом першої інстанції доказами встановлено та не заперечується обвинуваченою, що ОСОБА_7 з 2008 року була працевлаштована лише в період з 10.06.2011 до 29.11.2011 у фізичної особи підприємця ОСОБА_13 , де отримувала щомісячну заробітну плату в розмірі 889,98 грн. Крім того, ОСОБА_7 отримувала соціальні виплати: допомогу при народженні дитини протягомчервня 2014 року до липня 2017 року в розмірі 860 грн. щомісячно та допомогу по безробіттю з грудня 2014 року до травня 2015 року в розмірі 544,00 грн. на місяць.

Разом з тим, наявність в особи заборгованості зі сплати аліментів не є єдиною умовою для притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею 164 КК України.

Так, за змістом диспозиції названої статті ухилення від сплати аліментів утворює вказаний склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним.

За законодавчим визначенням, викладеним у примітці до статті 164 КК України, під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-якідіяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місцяпроживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавцятощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупноскладають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Не можевизнаватися злісним ухилення від сплати аліментів, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов`язок покладено рішенням суду; до таких випадків слід відносити несплату аліментів особою черезнеможливість знайти роботу, через хворобу, тощо.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції судом, у період стягнення аліментів, починаючи з липня 2008 року, обвинувачена ОСОБА_7 була працевлаштована лише протягом чотирьох місяців (з 10.06.2011 до 29.11.2011) та 25 днів у серпні 2017 року.

Як убачається з довідки-розрахунку заборгованості, складеної старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.05.2018 №3879, у серпні та вересні 2008 року; січні, червні та вересні 2009 року; березні та грудні 2010 року; квітні, липні та листопаді 2012 року; лютому 2013 року ОСОБА_7 добровільно сплачено аліменти в сумах, менших ніж нараховано державним виконавцем. Згідно показань потерплої ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 здійснила часткову сплату аліментів у сумі 130 грн. та двічі по 250 грн. у травні та червні 2018 року.

Згідно пояснень обвинуваченої, її сім`я перебуває у скрутному матеріальному становищі, не мають у власності майна, проживають у найманому будинку. Отримані нею за період з 10.06.2011 до 29.11.2011 та за 25 днів у серпні 2011 року грошові кошти, а також періодичні протягом 2014-2017 років соціальні виплати по народженню дитини та безробіттю мали незначний розмір, та були спрямовані на лікування доньки ОСОБА_20 , а в серпні 2017 року на оплату операції чоловіка ОСОБА_19 .

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в наданих стороною захисту та досліджених судом довідках Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 20.06.2018 № 465, 466, 467, з яких убачається, що ОСОБА_7 проживає із сім`єю в с. Руде внайманому будинку, власного житла та власної земельної ділянки не мають, до складу сім`ї, крімнеї входять: чоловік ОСОБА_19 , діти ОСОБА_20 , 2008 року народження та ОСОБА_21 ,2014 року народження, які проживають із батьками (том 1, а.с.к. п. 33-35); свідоцтві про шлюб ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , які зареєстрували шлюб 06.10.2007, актовий запис № 73, серія НОМЕР_3 (том 1, а.с.к.п. 36); свідоцтв про народження ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (том 1, а.с.к.п. 37-38); довідки Володарської центральної районної лікарні Володарського району Київської області від 27.07.2018 р. № 752 про перебування чоловіка ОСОБА_19 на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 14.07.2018 (том 1, а.с.к.п. 39); медичних документах про наявність у ОСОБА_20 діагнозу правобічний нефроптоз, епілепсії з 15.03.2018 (том 1, а.с.к.п. 40-44); довідки Володарського районного центру зайнятості від 25.07.2018 № 275 про перебування ОСОБА_7 на обліку як безробітної з 17.07.2018 (том 1, а.с.к.п. 47); заяві ОСОБА_7 від 07.09.2018 до прокуратури міста Києва в порядку статті 214 КПК України про вчинене кримінальнеправопорушення стосовно підробки посадовими особами ТОВ «Фенікс Гарант» фінансових документів та незаконного отримання протягом кількох місяців 2017 року та 2018 року від її імені грошових коштів, нарахованих їй як заробітну плату, про нарахування яких їй не було відомо, оскільки вона працювала на цьому підприємстві лише з 24.07.17 до 15.08.2017 та звільнилася через порушення трудового законодавства (том 1, а.с.к.п. 48); листі заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 від 17.09.2018 №29/18 про направлення заяви ОСОБА_7 до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві для розгляду по суті звернення ОСОБА_7 (том 1, а.с.к.п. 122).

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, стороною обвинувачення не надано доказів наявності в обвинуваченої будь-яких інших доходів та приховування їх, доказів об`єктивної можливості працевлаштуватись ОСОБА_7 , отримувати заробітну плату і сплачувати аліменти, та даних на підтвердження умисних неявок ОСОБА_7 за викликами до державного виконавця.

Прокурором під час апеляційного розгляду не спростовано доводи обвинуваченої про несплату аліментів через скрутне матеріальне становище, обумовлене неможливістю влаштуватись на роботу та хвороби її доньок, які потребують фінансових витрат на їх лікування, та про відсутність у неї наміру ухилятися від сплати аліментів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_7 не мала реальної можливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , а відтак ухилення її від сплати аліментів, яке хоч і тривало значний проміжок часу та мало систематичний характер, але було вимушеним з її боку, у зв`язку з чим не може бути визнано злісним. Разом з тим, факт злісного ухилення від сплати аліментів є істотною обставиною для доказування наявності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7, частин 1, 2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду.

Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (ратифіковано Законом№ 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуе и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За встановленими судом фактичними обставинами провадження, виходячи із сукупності зазначених та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухилення від сплати аліментів на утримання дитини з боку обвинуваченої певною мірою мале місце, однак воно не може бути визнане злісним з огляду на положення, що містяться уст. 164 КК України, а тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав усі сумніви і припущеннястосовно наявності в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення на її користь, врахувавши при цьому позицію обвинуваченої в суді, яка стороною обвинувачення спростована не була.

Доводи апеляційної скарги прокурора та потерпілої про те, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, є безпідставними.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, дав їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, проаналізував та обґрунтував їх, та навів у вироку мотиви неврахування доказів сторони обвинувачення, що знайшло своє відображення у вироку суду.

Доводи потерпілої ОСОБА_6 про те, що обвинувачена не надала доказів того, що заробітна плата її чоловіка ОСОБА_19 становить 2000-2500 гривень, не має відношення до предмету доказування, оскільки встановлення таких відомостей виходить за межі пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення.

Посилання у апеляційних скаргах прокурора та потерпілої на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про нарахування ОСОБА_7 заробітної плати у ТОВ "Фенікс Гарант", спростовується даними оскаржуваного вироку, у якому суд першої інстанції навів відповідні мотиви, з яких відкинув докази сторони обвинувачення про отримання ОСОБА_7 заробітної плати у ТОВ "Фенікс Гарант" в період із серпня 2017 по квітень 2018 року, з якими погоджується і колегія суддів.

Доводи потерпілої стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги заяву ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ "Фенікс", оскільки дані про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою ОСОБА_7 , наявність вироку або судового рішення щодо вказаних обставин у матеріалах справи відсутні, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину.

Як убачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції досліджено заяву ОСОБА_22 про вчинення злочину від 07.09.2018, із зазначенням у вироку, що вказаний документ містить у собі інформацію про звернення ОСОБА_7 07.09.2018 до прокуратури міста Києва в порядку статті 214 КПК України про вчинене кримінальнеправопорушення стосовно підробки посадовими особами ТОВ «Фенікс Гарант» фінансових документів та незаконного отримання протягом кількох місяців 2017 року та 2018 року від її імені грошових коштів, нарахованих їй як заробітну плату, про нарахування яких їй не було відомо, оскільки вона працювала на цьому підприємстві лише з 24.07.2017 до 15.08.2017 та звільнилася через порушення трудового законодавства. Разом з тим, вказана заява не була покладена в основу вироку як доказ на підтвердження встановлених судом обставин.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 стосовно обізнаності ОСОБА_7 з 2008 року про відкрите стосовно неї виконавче провадження про стягнення аліментів, та неявку останньої за викликами до державного виконавця, не відповідають даним оскаржуваного вироку.

Так, як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, суд першої інстанції надав відповідну оцінку показанням свідка ОСОБА_11 у цій частині, та вірно зазначив у вироку, що вказаний свідок не зміг підтвердити наявність у матеріалах виконавчого провадження документів про отримання обвинуваченою викликів до державного виконавця.

Інших доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_7 до 2018 року було відомо про наявність стосовно неї виконавчого провадження, а також даних на підтвердження отримання обвинуваченою викликів до державного виконавця та неявку ОСОБА_7 за такими викликами, матеріали справи не містять та прокурором у судовому засіданні не надано.

Посилання апелянтів на те, що обвинувачена не спілкується з сином та не відвідує його, саме по собі, з огляду на положення примітки до ст. 164 КК України, не є достатніми підставами для висновку про наявність у діях ОСОБА_7 злісного ухилення від сплати аліментів.

Доводи прокурора ОСОБА_5 , яка приймала участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, про допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, обумовлених відсутністю у матеріалах кримінального провадження журналу судового засідання за 04.06.2018 та технічного носія інформації, на якому зафіксовано вказане судове засідання в суді першої інстанції не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вичерпний перелік безумовних підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції викладено у ч. 2 ст. 412 КПК України

Згідно п. 2 ст. 103, частин 4, 6 ст. 107 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися, зокрема, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковими, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено відсутність технічного носія інформації із аудіозаписом підготовчого судового засідання від 04.06.2018 та журналу вказаного підготовчого судового засідання.

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, у вказаному підготовчому судовому засіданні призначено обвинуваченій захисника з Регіонального центру безоплатної вторинної правової допомоги в Київській області, та відкладено підготовче судове засідання на іншу дату. Інших процесуальних дій, які мають значення для вказаного кримінального провадження, у зазначеному підготовчому судовому засіданні проведено не було, а тому відсутність у матеріалах справи журналу та технічного носія інформації із аудіозаписом вказаного судового засідання не є істотним порушенням процесуального закону та не може бути підставою для скасування виправдувального вироку суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщовстановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За правилами ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбаченістаттею 212Кримінального кодексу України, відповідно допідрозділу 9-2розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбаченіпунктами 1,2 частини першоїцієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Одночасно вказівка у резолютивній частині вироку про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 не впливає на правильність висновків суду про виправдання обвинуваченої у зв`язку із відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КПК України, та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке безумовно тягне за собою скасування вироку суду.

Інші наведені у апеляційних скаргах потерпілої та прокурора доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним, обгрунтованим та вмотивованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілої та прокурора підлягають залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 373, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора Володарського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Володарського районного суду Київської області від 27 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_23 ОСОБА_3