Рішення

від 21.12.2018 по справі 916/2871/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2871/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2871/17

за позовом Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача : Фермерського господарства «Перлина Струмка»

про: стягнення 189 090,08 грн.

за участю представників :

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення від 13.08.2015р. №035/21

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 07.11.2017р. №266

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Перлина Струмка» 189 090,08 грн., з яких: 80 000 грн. - борг за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству та 109 090,08 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 23.08.2005р. щодо повного та своєчасного повернення коштів фінансової підтримки.

У відзиві на позовну заяву за вх.№28642/17 від 12.12.2017р. відповідач просить суд врахувати заяву про застосування строку позовної давності та відмовити прокурору у задоволенні позову в повному обсязі із посиланням на відсутність повноважень прокурора на представництво позивача в суді та на пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

У письмових поясненнях за вх.№26940/18 від 14.12.2017р. відповідач зазначив, що дія ст.50 Бюджетного кодексу України не поширюється на зобов'язання відповідача за спірним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) від 14.12.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018р. касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2017р. у справі № 916/2871/17 скасовано, а справу № 916/2871/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, згідно з висновками Верховного суду, які викладені у відповідній постанові від 04.07.2018р., та які в силу вимог ч.5 ст.310 ГПК України є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, у разі, якщо на момент набрання чинності Бюджетним кодексом України визначений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності у спірних правовідносинах (щодо кожного чергового платежу) не сплив, то ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України поширює свою дію на спірні правовідносини і порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Смелянець Г.Є. для розгляду справи №916/2871/17.

Ухвалою від 02.11.2018р. справу №916/2871/17 прийнято до провадження судді господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

При цьому згідно з висновками Верховного суду, які викладені у відповідній постанові від

У судовому засіданні 21.12.2018р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 21.12.2018.р за участю представників прокуратури та позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд встановив:

23.08.2005р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством «Перлина Струмка» (відповідач) укладений договір №3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, відповідно до якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству «Перлина Струмка» в сумі 80000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Згідно з п.2 договору на підставі довідки №1, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення конкурсної комісії від 23.08.2005р. та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання трактора.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право вимагати від селянського (фермерського) господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка.

Відповідно до п.3.4.2 договору фермерське господарство зобов'язане провернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 10.10.2008р. в сумі 10 000 грн.;

- до 10.10.2009р. в сумі 35 000 грн.;

- до 10.10.2010р. в сумі 35 000 грн.

на спеціальний рахунок державного бюджету України: отримувач: УДК в Одеській області, р/р 31239460500008, МФО 828011, код ОКПО 23213460, банк УДК в Одеській області.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 10.1.02010р.

Згідно з п.4.1 договору договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набирає чинності з дати його укладання та дає до часу погашення фермерським господарством (фінансової підтримки, пені).

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 80 000 грн. фінансової підтримки, що підтверджується платіжним дорученням від 05.12.2005р. від 05.09.2005р.

У встановлений договором строк відповідач не повернув позивачу суму фінансової підтримки за договором №3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 23.08.2005р.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 23.08.2005р. щодо повного та своєчасного повернення коштів фінансової підтримки стало підставою для звернення Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фінансова підтримка надається новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами (далі - фермерські господарства) в межах обсягів розподілу коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі. Зазначені обсяги за пропозицією Фонду затверджує Мінагрополітики за погодженням з Мінфіном та інформує про ці обсяги Фонд і його регіональні відділення.Свої пропозиції Фонд готує в розрізі регіонів виходячи із середнього обсягу виробництва фермерськими господарствами сільськогосподарської продукції, кількості фермерських господарств, створених за останні три роки, та фермерських господарств з відокремленими садибами. Зміни до обсягів розподілу коштів вносяться у разі потреби у такому ж порядку.

Відповідно до п.п.5,6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова підтримка на поворотній основі надається строком від трьох до п'яти років на конкурсних засадах для виробництва, переробки і збуту виробленої фермерськими господарствами продукції та на здійснення виробничої діяльності із забезпеченням виконання зобов'язань щодо повернення коштів. Фонд, його регіональні відділення видають переможцям конкурсів довідку, на підставі якої Фонд, його регіональні відділення укладають з ними відповідні договори.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір №3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 23.08.2005р., яким встановлено зобов'язання позивача надати відповідачу фінансову підтримку на суму 80 000 грн. та зобов'язання відповідача повернути кошти фінансової підтримки відповідно до узгодженого сторонами графіку з кінцевим строком повернення 10.10.2010р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач не виконав умови укладеного з позивачем договору та у встановлений договором строк не повернув позивачу позику в сумі 80 000 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу, відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції за період з жовтня 2010 року по жовтень 2017 року становить 109 090,08 грн. перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Так, у договорі сторонами передбачено повернення суми фінансової підтримки окремими платежами з різною датою повернення.

Оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов'язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі №6-20цс14.

Відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв"; 7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об'єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об'єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

01.01.2011р. набрав чинності Бюджетний кодекс України, відповідно до ст.50 якого у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом.

При цьому, у ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

У ФГ "Перлина Струмка" внаслідок неповернення наданої за договором №3 від 23.08.2005р. фінансової допомоги виникла заборгованість перед бюджетом.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018р. міститься наступний висновок, який в силу вимог ч.5 ст.310 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи: у разі якщо на момент набрання чинності Бюджетним кодексом України визначений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності у спірних правовідносинах (щодо кожного чергового платежу) не сплив, то ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України поширює свою дію на спірні правовідносини і порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, виходячи з того, що строк позовної даності щодо кожного окремого платежу за укладеним між сторонами договором станом на 01.01.2011р. (дату набрання чинності Бюджетним кодексом України) не сплинув, то із застосуванням вимог ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється.

Таким чином строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, що свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності згідно із заявою відповідача у справі.

Посилання відповідача на відсутність повноважень прокурора на представництво позивача в суді господарський суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Український державний фонд підтримки фермерських господарств за організаційно-правовою формою є державною організацією (установа, заклад).

Таким чином Український державний фонд підтримки фермерських господарств не відноситься до державних компаній, щодо яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Перлина Струмка» (68120, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Струмок, вул. Сонячна, 25, код ЄДРПОУ 33439126) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20990849; МФО 828011, р/р 31233460700008, банк ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 38016923, отримувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області) основний борг у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. та інфляційні втрати у розмірі 109 090 (сто дев'ять тисяч дев'яносто) грн. 08 коп.

3.Стягнути з Фермерського господарства «Перлина Струмка» (68120, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Струмок, вул. Сонячна, 25, код ЄДРПОУ 33439126) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача 35213085000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172) судовий збір у розмірі 2836 (дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 35 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02 січня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець