Постанова

від 19.12.2018 по справі 911/756/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. Справа№ 911/756/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулік С.В. - ордер серії КС № 322014 від 25.05.2018 р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2018 р.

у справі № 911/756/18 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона"

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення 11 980 494, 50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 14 162 582, 93 грн. заборгованості за договором № 32-11 від 14.04.2011 р., з яких: 12 681 093, 15 грн. - інфляційних втрат та 1 481 489, 78 грн. - 3 % річних.

08.05.2018 до суду першої інстанції позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, у якій останній зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 11 980 494, 50 грн. заборгованості за договором № 32-11 від 14.04.2011, з яких: 10 714 665, 31 грн. - інфляційних втрат та 1 265 829, 19 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з поданих позивачем та прийнятих судом документів не можливо встановити суми боргу, яка залишилася несплачена відповідачем за договором № 32-11 від 14.04.2011 р., на момент укладення договору про відступлення права вимоги № 05/04-18 від 05.04.2018 р.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі №911/756/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору на користь скаржника.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт виникнення заборгованості у розмірі 4 582 674,10 грн. за договором № 32-11 є доведеним належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому, на думку апелянта, вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних мають бути задоволені.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/756/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Мальченко А. О., Дикунська С. Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2018 у справі № 911/756/18 та призначено справу до розгляду на 19.12.2018.

Позиції учасників справи

19.12.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2018 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2018 р. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехнології 2000" (продавець) та Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" (покупець) укладено договір № 32-11, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити мелясу бурякову (в подальшому - товар) в кількості 16 000, 00 тон.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору ціна 1 тони становить 1 260,00 грн., сума договору складає 20 160 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору продавець зобов'язаний відгрузити оплачену партію товару до 30.12.2011.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату окремої партії товару, що поставлятиметься, по факту отримання на р/р продавця.

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що сторони за взаємною згодою можуть пролонгувати дію даного договору на додаткову кількість товару шляхом укладення додаткових угод по даному договору.

14.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехнології 2000" та Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" було укладено додаткову угоду № 1а до договору № 32-11 від 14.04.2011 р., відповідно до якої сторони внесли зміни до пункту 1.1 цього договору та виклали його у наступній редакції:

Продавець зобов'язується продати, а покупець купити мелясу бурякову в кількості 70 000 тон.

28.04.2011 між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (сторона-1), Державним підприємством "Лужанський експериментальний завод" (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехнології 2000" (сторона-3), на підставі статей 510-525 Цивільного кодексу України, укладено додатковий договір про заміну сторони у договорі № 82, за умовами якого сторона-2 передає стороні-1 всі свої права та обов'язки замовника по укладеному між стороною-2 та стороною-3 договору № 32-11 від 14.04.2011 р.

Відповідно до п. 2 додаткового договору сторона-3 погоджує заміну сторони та зобов'язується належним чином реалізовувати права та виконувати свої зобов'язання за умовами договору № 32-11 від 14.04.2011.

Згідно з п. 4 додаткового договору заміна сторони зобов'язання на підставі цього додаткового договору не тягне за собою жодних інших змін умов договору № 32-11 від 14.04.2011, укладеного між стороною-2 та стороною-3, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони зобов'язання.

Пунктом 6 додаткового договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим додатковим договором.

14.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехнології 2000" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман-Плюс" (сторона-2), на підставі статей 510-525 Цивільного кодексу України, уклали додатковий договір № 14/05/2012 про заміну сторони у договорі № 32-11 від 14.04.2011, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 всі свої права та обов'язки продавця за договором № 32-11 від 14.04.2011, укладеним між стороною-1 та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Відповідно до п. 3 додаткового договору заміна сторони у зобов'язанні на підставі цього додаткового договору не тягне за собою жодних інших змін умов договору № 32-11 від 14.04.2011, укладеного між стороною-1 та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", окрім тих, що пов'язані із заміною сторони у зобов'язанні.

Згідно з п. 4 додаткового договору сторони зобов'язуються протягом п'яти днів з дати підписання цього додаткового договору погодити з Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заміну сторони у договорі № 32-11 від 14.04.2011.

Пунктом 6 додаткового договору передбачено, що він набуває чинності з моменту отримання згоди від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" щодо заміни сторони у договорі № 32-11 від 14.04.2011 та діє протягом строку дії договору № 32-11 від 14.04.2011.

Як вбачається з матеріалів справи. 14.05.2012 р. ТОВ "Біотехнології 2000" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман-Плюс" звернулись до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з листами, в яких просили надати письмову згоду на заміну сторони (продавця) у договорі № 32-11 від 14.04.2012 р.

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" листом № 01-43/178/1 від 18.05.2012 р. надав згоду на заміну сторони у договорі № 32-11 від 14.04.2012 р. з ТОВ Біотехнології 2000 на ТОВ Флагман-Плюс .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 32-11 від 14.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман-Плюс" по видаткових накладних № 0630000001 від 30.06.2012 на суму 4 684 617, 00 грн., № 0810000001 від 10.08.2012 на суму 3 737 878, 20 грн., № 0831000001 від 31.08.2012 на суму 3 699 612, 00 грн., № 0930000001 від 30.09.2012 на суму 3 322 423, 44 грн., № 1031000003 від 31.10.2012 на суму 2 556 162, 00 грн., № 1130000004 від 30.11.2012 на суму 3 921 750, 00 грн., № 1231000001 від 31.12.2012 на суму 3 933 581, 40 грн. поставило Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" товар - мелясу бурякову на загальну суму 25 856 024, 04 грн., а останнє вказаний товар отримало, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на вказаних видаткових накладних.

22.11.2012 Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" було здійснено часткову оплату за товар згідно договору № 32-11 від 14.04.2011 на суму 793 800, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 185464 від 22.11.2012 р.

В подальшому, 05.08.2016 р. між ТОВ Флагман-Плюс та відповідачем на підставі заяви № 02-7-3/1302 було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 600 252,94 грн.

В матеріалах справи міститься вимога ТОВ Флагман-Плюс , відповідно до якого останній зазначав, що за договором № 32-11 від 14.04.2011 р. ДП Укрспирт неналежно виконав умови договору та заборгував ТОВ Флагман-Плюс 30 182 927,04 грн., однак, враховуючи проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 600 252,94 грн., ТОВ Флагман-Плюс вимагав у ДП Укрспирт погасити існуючу заборгованість у сумі 4 582 674,10 грн.

Листом ДП Укрспирт у відповідь на вимогу ТОВ Флагман-Плюс зазначив, що не заперечує проти виникнення вищевказаної заборгованості, однак, зважаючи на досить велику суму та у зв'язку з фінансовим навантаженням запропонував розглянути можливість сплати боргу на умовах розстрочки.

Так, 11.01.2018 р., 16.01.2018 р., 25.01.2018 р. та 26.02.2018 р. ДП Укрспирт сплатив на користь ТОВ Флагман-Плюс 3 000 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.

05.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман-Плюс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 05/04-18, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор одержує право вимагати від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (боржник) сплати основної заборгованості, а саме грошової суми в розмірі 1 582 674, 10 грн., що випливає з договору № 32-11 від 14.04.2011 (основний договір), а також штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з договору № 32-11 від 14.04.2011 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Пунктом 5.1 договору про відступлення права вимоги передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач, посилаючись на довготривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 32-11 від 14.04.2011 щодо оплати отриманого товару, звернувся до суду з даним позовом та просить, зважаючи на заяву про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача 10 714 665, 31 грн. - інфляційних втрат та 1 265 829, 19 грн. - 3 % річних на підставі договору № 32-11 від 14.04.2011, договору про відступлення права вимоги № 05/04-18 від 05.04.2018 та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказав, що з поданих позивачем та прийнятих судом документів не можливо встановити суми боргу, яка залишилася несплачена відповідачем за договором № 32-11 від 14.04.2011 р., на момент укладення договору про відступлення права вимоги № 05/04-18 від 05.04.2018 р.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено, на підтвердження постачання товару позивачем було надано видаткові накладні № 0630000001 від 30.06.2012 на суму 4 684 617, 00 грн., № 0810000001 від 10.08.2012 на суму 3 737 878, 20 грн., № 0831000001 від 31.08.2012 на суму 3 699 612, 00 грн., № 0930000001 від 30.09.2012 на суму 3 322 423, 44 грн., № 1031000003 від 31.10.2012 на суму 2 556 162, 00 грн., № 1130000004 від 30.11.2012 на суму 3 921 750, 00 грн., № 1231000001 від 31.12.2012 на суму 3 933 581, 40 грн., відповідно до яких ТОВ Флагман-Плюс поставило Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" товар - мелясу бурякову на загальну суму 25 856 024, 04 грн.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та кількістю поставленого товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних, якою засвідчено підпис особи, яка отримувала товар від позивача для відповідача.

Відповідачем факт отримання від ТОВ Флагман-Плюс зазначеного вище товару за спірними накладними не спростовано.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату окремої партії товару, що поставлятиметься, по факту отримання на р/р продавця.

22.11.2012 р. відповідач здійснив часткову оплату товару згідно договору № 32-11 від 14.04.2011 на суму 793 800, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 185464 від 22.11.2012.

Таким чином, станом на 31.12.2012 (остання поставка) залишилася нездійснена оплата товару на загальну суму 25 062 224, 04 грн.

В матеріалах справи міститься заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 02-7-3/1302 від 05.08.2016 р.

Відповідно до умов вказаної заяви, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 600 252,94 грн. спрямована на погашення заборгованості відповідача перед ТОВ Флагман-Плюс за поставку товару на умовах договору № 390 та припинення взаємних однорідних зобов'язань між сторонами.

Так, в матеріалах справи міститься лист ДП Укрспирт № 02-7-3/3350 від 10.04.2018 р., відповідно до якого останній зазначає, що 05.08.2016 р. між ТОВ Флагман-Плюс та ДП Укрспирт було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви № 02-7-3/1302 на суму 25 600 252,94 грн. за договорами № 32-11 від 14.04.2011 р. (на суму 20 479 549,94 грн.) та № 390 від 12.06.2012 р. (на суму 5 120 703,00 грн.). В заяві про зарахування помилково не зазначений договір № 32-11 від 14.04.2011 р. Заборгованість за договором № 390 від 12.06.2012 р. у розмірі 5 120 703,00 грн. є погашеною в результаті здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також в листі № 02-7-3/3279 від 27.12.2017 р. відповідач підтвердив факт проведення заліку зустрічних однорідних вимог по договору № 32-11 від 14.04.2011 р. та наявність заборгованості у розмірі 4 582 674,10 грн.

Таким чином, враховуючи подані докази, колегія суддів дійшла до висновку, що сторонами договору № 32-11 від 14.04.2011 р. було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 479 549,94 грн., а тому відповідача залишилась заборгованість у сумі 4 582 674, 10 грн.

Також, в матеріалах справи містяться платіжні доручення № 25704 від 11.01.2018, № 25946 від 16.01.2018, № 26506 від 25.01.2018, № 28807 від 26.02.2018 про сплату відповідачем ТОВ Флагман-Плюс з призначенням платежу погашення кредиторської заборгованості за поставку меляси згідно договору № 390 від 12.06.2012 та договору № 32-11 від 14.04.2011 .

В той же час, в листі від 10.04.2018 р. ДП Укрспирт визнало, що в призначені платежів по вказаним платіжним дорученням була допущена описка, а проведена оплата є оплатою за договором № 32-11 від 14.04.2011 р.

Таким чином, враховуючи часткові проплати та факт зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідача була наявна заборгованість перед ТОВ Флагман-Плюс у розмірі 1 582 674,10 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, 05.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман-Плюс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 05/04-18, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор одержує право вимагати від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (боржник) сплати основної заборгованості, а саме грошової суми в розмірі 1 582 674, 10 грн., що випливає з договору № 32-11 від 14.04.2011 (основний договір), а також штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошових зобов'язань.

Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, при відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні.

До нового кредитора в тому числі переходять в повному обсязі і субсидіарні права. Якщо предмет зобов'язання є подільним (наприклад, зобов'язання по сплаті грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.

Так, з умов договору про відступлення права вимоги вбачається, що позивач отримав право вимагати від відповідача сплати основної заборгованості, а саме грошової суми в розмірі 1 582 674, 10 грн., що випливає з договору № 32-11 від 14.04.2011, а також штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошових зобов'язань. Первісний кредитор засвідчує, що під час виконання договору № 32-11 від 14.04.2011 мала та має місце прострочка виконання боржником своїх грошових вимог.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що на підставі договору відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги, зокрема, про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошових зобов'язань за договором № 32-11 від 14.04.2011 р.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на які посилається відповідач у своєму відзиві, не поширюються на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з ним та вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за загальний період прострочення з 12.03.2015 р. по 12.03.2018 р. з урахуванням часткових проплат у сумі 1 265 829,19 грн. та інфляційні витрати за період з 12.03.2015 р. по 12.03.2018 р. з урахуванням часткових проплат у сумі 10 714 665,31 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості за договором № 32-11 від 14.04.2011 р. у розмірі 1 582 674,10 грн., яка станом на час подачі позову погашена не була, у зв'язку з чим у позивача відповідно до умов договору про відступлення права вимоги наявне право вимоги в частині нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2018 року у справі № 911/756/16 - скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2018 року у справі № 911/756/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області в від 11.06.2018 року у справі № 911/756/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" (01021, м. Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 7А, приміщення 29, ідентифікаційний код 40164758) 10 714 665,31 грн. інфляційних втрат, 1 265 829,19 грн. 3 % річних та 179 707,42 грн. судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Альціона" (01021, м. Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 7А, приміщення 29, ідентифікаційний код 40164758) 269 561,13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/756/18 повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 26.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко