Постанова

від 12.06.2007 по справі 18/554

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

12 червня 2007 р.                                                                                  

№ 18/554 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової -головуючого

Н. Волковицької  Л. Рогач

за участю представників:

позивача         

Мельникова Ю.М. дов. від 01.06.07

р.

відповідачів

не з'явився, про час і місце

слухання справи повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Луганськпродукт"

 на постанову

 від 13.03.2007 року Луганського апеляційного

господарського суду

 у справі

 № 18/554 господарського суду Луганської

області

 за позовом

 Приватного підприємства   "Анастасія Т"

 до   

про

 Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Луганськпродукт"  стягнення 

20000  грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство

"Анастасія Т" звернулось до господарського суду Луганської області з

позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Луганськпродукт" заборгованості у сумі   20000 грн. 00 коп. за відпущені продукти харчування.

Рішенням господарського суду

Луганської області від 19.01.07 позов задоволений повністю, з відповідача на

користь позивача стягнуто борг у сумі 20000 грн. 00 коп.

Мотивуючи рішення суд виходив з

того, що вимоги позивача є доведеними.

За апеляційною скаргою Товариства з

обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт"

Луганський апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2007року рішення

залишив без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою

відповідальністю «Торговий дім «Луганськпродукт»подало до Вищого господарського

суду України  касаційну скаргу на

постанову Луганського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення

та постанову у справі скасувати, а справу направити до   господарського суду першої інстанції на

новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення норм

процесуального права, а саме судом було неповно з'ясовано обставини справи, що

мають значення для справи, та залишились недоведеними обставини справи, які

господарський суд Луганської області визнав доведеними,

Заслухавши  суддю - доповідача та пояснення у судовому

засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні та постанови у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з

обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи,

в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно

розрахунків за отриману продукцію.

Судами при розгляді справи

встановлено з посиланням на матеріали справи, що позивач за накладною №А-026059

від 31.10.05 року відпустив відповідачу продукти харчування на загальну суму

56714 грн. 40 коп., що не спростовано відповідачем.

Відповідач в період з 30.11.05 року

по 14.12.05 року частково оплатив отримані від позивача за накладною №А-026059

від 31.10.05 року продукти харчування у сумі 36714 грн. 40 коп., що

підтверджується матеріалами справи і не спростовано позивачем.

Вартість залишку неоплачених

продуктів харчування, що отримані відповідачем від позивача за вищевказаною

накладною склала 20000 грн. 00 коп.

Згідно з частини 2 статті 530 Цивільного

кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 25.10.06 року направив

відповідачу повідомлення №24/10 від 25.10.06 року, яким заявив останньому

вимогу оплатити залишок неоплачених продуктів харчування у сумі 20000 грн. 00

коп.

У відповіді від 31.10.06 року №44

відповідач зазначив, що не буде сплачувати вказану суму, оскільки листом від

19.12.05 року він повідомляв позивача про необхідність забрати товар, однак

позивач відповіді не надав. У подальшому продукти харчування стали непридатні

для використання.

Відповідно до частини 1 статті 509

Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,

встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки  виникають 

із  дій  осіб, 

що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,

що  не передбачені цими актами, але за

аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних

прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті

181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом

складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого

печатками.

Допускається укладання

господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами,

факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Отже суди дійшли обґрунтованого

висновку, що вартість залишку неоплачених продуктів харчування, що отримані

відповідачем від позивача за накладною№А-026059 від 31.10.05 року в сумі 20000

грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, матеріали справи

свідчать, що господарськими судами як першої так і  апеляційної інстанції в порядку статті 43,

101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно

розглянуті в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; надана

належна юридична оцінка наданим сторонами доказам та зроблено обґрунтований

висновок про задоволення позовних вимог.

Апеляційною інстанцією також

досліджені та обґрунтовано спростовані заперечення відповідача, викладені в

апеляційній скарзі.

Аналогічні заперечення відповідач

виклав і у касаційній скарзі.

Твердження заявника про порушення

судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого

підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів,

що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу

України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав

для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не

вбачає.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119,

статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду

Луганської області від 19.01.07 року та постанову Луганський апеляційний

господарський суд від 13.03.2007року у справі № 18/554 господарського суду

Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт"  -без задоволення.

Головуючий                                                                          

Т. Дроботова

Судді                                                                                       Н.

Волковицька

Л. Рогач