Постанова

від 16.01.2019 по справі 482/2145/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.01.19

22-ц/812/68/19

Єдиний номер справи 482/2145/17

Провадження 22-ц812/68/19 Головуючий по 1 інстанції Демінська О.І.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2019р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі: представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача Коваля В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Кандибинське

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018р.

за позовом ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Кандибинське про визнання правочину недійсним,

встановила:

У грудні 2017р. ОСОБА_4 пред'явив в інтересах ОСОБА_6 позов до ТДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське про визнання правочину недійсним.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,75 га, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

В 2017р. йому стало відомо про наявність договору оренди від 20 жовтня 2015р. про передачу в користування ТДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське його земельної ділянки.

Посилаючись на те, що договір оренди він не підписував, позивач просив про задоволення його вимог.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018р. позов задоволено. Постановлено визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2015р. між ОСОБА_6 і ТДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2015р.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку МК№096102, виданого 22 вересня 2004р. Новоодеською райдержадміністрацією Миколаївської області є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,75 га, розташованої на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яку за укладеним в 2005р. договором оренди передав у користування на 10 років ТДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське .

ТДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 20 жовтня 2015р., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2015р.

Протягом 2015-2017 років ОСОБА_6 отримував від ТДВ Сільгоспгосподарство Кандибинське грошові кошти та сільгосппродукцію за користування земельною ділянкою.

Відповідно до висновку експерта №179 від 11 травня 2018р. підпис від імені ОСОБА_6 у графі Оредодавець оспорюваного правочину, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису останнього.

Враховуючи те, що договір оренди ОСОБА_6 не підписував, суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав, передбачених ст.ст.203,215 ЦК для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Доводи в апеляційній скарзі щодо порушення процесуального закону не можна визнати обґрунтованими. Так, про попереднє судове засідання в якому вирішувалось питання про призначення почеркознавчої експертизи відповідач був належним чином повідомлений (а.с.62).

Експериментальні та вільні зразки почерку позивача були долучені до справи з дотриманням процесуальної форми (ст.107 ЦПК), що підтверджується даними журналу судового засідання та його технічним записом (а.с.87, довідковий лист до справи).

Ухвалу суду про призначення такої експертизи відповідач в установленому порядку не оскаржував (п.12 ч.1 ст.353 ЦПК), а заявив лише клопотання про призначення повторної експертизи, хоча поставлені судом перед експертом питання відповідають Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджено наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5). До того ж саме такі ж питання пропонувались і відповідачем у клопотанні про призначення повторної експертизи (а.с.114).

Саме по собі твердження відповідача про наявність сумніву у правильності висновку експерта є недостатніми для проведення повторної експертизи, так як висновок експерта носить категоричний характер, а в дослідницькій частині наведені обґрунтування розбіжностей за загальними та окремими ознаками між наданими на експертизу зразками підпису позивача (а.с.103), що у повній мірі відповідає вимогам ст.102 ЦПК, розділу 1У Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджено наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5).

Що ж стосується отримання позивачем грошових сум та сільгосппродукції від відповідача, то такі дії позивача не можна вважати наступним схваленням договору оренди (ч.2 ст.241 ЦК), тому що позивач не уповноважував на укладення оспорюваного договору іншу особу.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Сільгоспгосподарство Кандибинське відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018р. без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2019р.

Головуючий: Судді: