Рішення

від 11.01.2019 по справі 279/217/14-ц

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 2/279/2/19

Справа № 279/217/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2019 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі головуючого судді Шульги О.М.

з секретарем Башинською Н.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №279/217/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Приватне підприємство "Торгівельний дім "Садко", КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги за яким уточнив шляхом подання уточнюючої позовної заяви ( а.с. 186) в якій зазначив, що на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду від 05.05.2009 року у справі №2-1366/09 набув право власності на 3/10 частини нежитлової будівлі, площею 276, 8 кв.м., розташованої на території кооперативного ринку по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростень Житомирської області. 14.07.2010року за пропозицією ОСОБА_3 уклав з останнім попередній договір , предметом якого були зобов"язання щодо купівлі-продажу в майбутньому частини нежитлової будівлі, площею 55 кв.м та земельної ділянки по вищевказаній адресі, який мав бути укладений протягом 30 календарних днів з дня одержання акту на право приватної власності на земельну ділянку. По незалежним від нього обставинам він не зміг оформити право власності на земельну ділянку на якій розташоване належне йому нерухоме майно, оскільки земельна ділянка належить ПП "Торгівельний дім "Садко", отже не зміг здійснити продаж частини земельної ділянки та частини нерухомого майна , що на ній розташоване. У зв"язку з цим запропонував ОСОБА_3 укласти договір оренди на користування частиною приміщення. ОСОБА_3 вказав, що подальше виконання умов договору для нього втратило інтерес, тому вимагав відшкодування збитків в розмірі 436668 гривень та сплати неустойки у сумі 412668 гривень, що загалом становить 859336 гривень. Надалі мали місце судові процеси з приводу частини приміщення, площею 55 кв.м. по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростені. 27.12.2011 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на 3/50 частини нежитлової будівлі площею 55 кв.м., по вул.Базарна площа, 9 у м.Коростені Житомирської області, що складає магазин №4 на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду від 09.09.2011 року, яке в подальшому було скасовано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ - ухвала від 04.07.2012 року. Оскільки реєстрація права власності відбулась на підставі рішення , яке було скасоване вважає, що подальше відчуження ОСОБА_3 вказаної частини нерухомого майна ОСОБА_5 було протиправним. В свою чергу ОСОБА_5, 01.08.2012 року, подарувала 3/50 частини нежитлової будівлі площею 55 кв.метрів по вул.Базарна площа, 9 у м.Коростені Житомирської області, що складає магазин №4 ОСОБА_9. Остання, 23.11.2012 року продала вказане майно ОСОБА_6. Вказані особи кожного разу посвідчували довіреності на ім"я ОСОБА_3 на управління та експлуатацію вищезазначеним майном. 23.05.2013 року у справі №295/6534/13-ц ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_6, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованості, за договором позики. 3/50 частини нежитлового приміщення було виставлено на реалізацію. 28.03.2014 року предмет іпотеки ( нежитлове приміщення площею 55 кв.м., що складає 3/50 частини нежитлової будівлі, розташованої по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростені Житомирської області був відчужений на прилюдних торгах громадянину ОСОБА_8. Оскільки ОСОБА_3 свідомо не повідомляв про наявність судових спорів, проводив продаж та реєстрацію права власності на спірне майна за допомогою підставних осіб, які надавали на його ім"я довіреності, не повідомив йому, як першому співвласнику про свій намір відчужити спірне майно, та не запропонував його придбати, тому з підстав, передбачених ст.203, 215, 234, 316, 317, 319, 321, 392, 293 ЦК України просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 28.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, реєстраційний номер 2690; витребувати належні на праві власності 3/50 частини нежитлової будівлі, площею 55 кв.м., розташованої по вулиці Базарна площа, 9 у м.Коростені Житомирської області, що складає магазин №4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та скасувати державну реєстрацію ОСОБА_8 на зазначене нерухоме майно.

В судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги підтримала і просила задовольнити з підстав, зазначених у позові. Вказала, що право власності на майно, з приводу якого порушено спір, було набуто на підставі ухвали суду, яка в подальшому була скасована, однак незважаючи на це витяг з МБТІ, Інформаційна довідка з Державного реєстру підтверджують реєстрацію прав позивача на спірне майно, отже вважають, що ОСОБА_1 є дійсним власником 3/50 частини нежитлової будівлі, площею 55 кв.м., розташованої по вулиці Базарна площа, 9 в м.Коростень. Власником землі на якій розташована зазначена будівля являється інша особа. Вважають, що ОСОБА_3 маючи намір відчужити майно мав запропонувати ОСОБА_1, як іншому власнику , право на його придбання. Однак, майно було відчужено за допомогою "підставних" осіб, на що вказує той факт, що відразу зазначені в договорах особи видавали на ім"я ОСОБА_3 генеральні довіреності.

Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_8-ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і пояснив, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 був власником зазначеного у договорі майна, отже мав право на його відчуження. Позивач, навпаки, не був власником спірного майна, отже за положеннями ст.388 ЦК України, не має права вимагати його повернення. В свою чергу ОСОБА_8 придбав спірне приміщення на прилюдних торгах 28.03.2014 року в порядку встановленому для виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23.05.2013 року у справі №295/6534/13-ц. Прилюдні торги недійсними не визнавались, отже вимоги позивача вважає безпідставними.

Інші сторони та особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом направлення судових викликів рекомендованими листами за місцем реєстрації.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 05.09.2009 року у справі №2-1366/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про розподіл майна, нажитого за час проживання у шлюбі було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_10. За умовами угоди виділено ОСОБА_1 3/10 частини нежитлової будівлі, що складає магазин №4, який знаходиться по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростені, вартістю 150000 гривень та автомобіль "Хонда", державний номер АМ 7151, вартістю 155000 гривень. Всі інше майно виділено у користування ОСОБА_10, в тому числі прибудова до магазину №4, розташована по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростені, вартістю 75000 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26.01.2015 року вказана ухвала скасована, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05.07.2016 року Коростенським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на житлову надбудову 2 поверху до магазину №4, загальною площею, 83, 9 кв.м., розташовану по вул.Базарна Площа, 9 в м.Коростені Житомирської області. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19.10.2016 року вищевказане рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області скасовано, ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні за ним права власності на житлову надбудову 2 поверху до магазину №4, загальною площею 83, 9 кв.м. по вул.Базарна Площа, 9 в м.Коростені Житомирської області. В решті рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017 року рішення Апеляційного суду Житомирської області залишено без змін.

Сторона позивача в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений 28.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, реєстраційний номер 2690 є фіктивним, оскільки ОСОБА_3 не мав права на його укладання, а також відразу ж після посвідчення договору на ім"я останнього було видано довіреність на розпорядження зазначеним у договорі нерухомим майном, яке в подальшому неодноразово відчужувалось.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Стороною позивача не наведено належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст.76-83 ЦПК України, на підтверження позовних вимог, отже недоведено фіктивності договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, реєстраційний номер 2690, у зв'язку із відсутністю головної ознаки фіктивного правочину - наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором, так як подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі. До того ж, на час укладання договору не існувало встановлених законодавством будь-яких заборон щодо вчинення цього правочину.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч.ч.1-2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що право власності на 3/50 частин нежитлової будівлі, розташованої по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростень Житомирської області було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2009 року у цивільній справі №2-1366/09.

Однак, в подальшому вказане судове рішення було скасовано.

Посилання сторони позивача на наявність в Державному реєстрі прав інформації про ОСОБА_1, як власника спірного майна, не може бути підставою для задоволення позову.

Так, відповідно до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 року зі змінами записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом"а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, на час розгляду справи правовстановлюючі документи на підтвердження права власності ОСОБА_1 на 3/50 частин нежитлової будівлі, розташованої по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростень Житомирської області відсутні.

Відсутність у Державному реєстрі прав інформації про скасування судового рішення на підставі якого було проведено реєстрацію прав позивача на спірне майно є вторинною обставиною, що не замінює необхідності власнику майна мати в наявності відповідний правовстановлюючий документ на підтвердження свого права.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від відобросовісного набувача врегульовано ст.388 ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами Присяжний ОСОБА_11 набув право власності на спірне нежитлове приміщення за результатами проведення прилюдних торгів 28.03.2014 року в порядку виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23.05.2013 року у справі №295/6534/13-ц .

Частиною 2 ст.388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Прилюдні торги недійсними у встановленому законом порядку не визнавались.

Враховуючи наведене, а також, що позивач не надав суду правовстановлюючі документи на підтверження свого права власності на 3/50 частин нежитлової будівлі, розташованої по вул.Базарна площа, 9 в м.Коростені Житомирської області, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 202, 203, 215, 234, 321, 387, 388, 655 ЦК України, ст.41 Конституції України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 28.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, реєстраційний номер 2690 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування 3/50 частини нежитлової будівлі, площею 55 кв.метрів, по вулиці Базарна Площа, 9 в м.Коростені Житомирської області, що складає магазин №4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_8 на 3/50 частини нежитлової будівлі площею 55 кв.метрів, розташованої по вулиці Базарна площа, 9 у м.Коростені Житомирської області, що складає магазин №4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання:11500, м.Коростень, вул. Древлянська, 41, РНОКПП НОМЕР_1.

Представник позивача - ОСОБА_2, місцезнаходження: 11500, м.Коростень, вул.Князя Мала, 17, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000789, видане на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 02.09.2016 року.

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: 11500, м.Коростень, вул.Горького, 8-А, РНОКПП НОМЕР_2;

Відповідач - ОСОБА_8, місце проживання: 11500, м.Коростень, вул.Свердлова, 98, РНОКПП НОМЕР_3;

Відповідач - ОСОБА_5, місце проживання: 29000, м.Хмельницький, провулок Зенитний, 12/1, РНОКПП НОМЕР_4;

Відповідач - ОСОБА_6, місце проживання: 10000, м.Житомир, вул.Барашівська, 78, РНОКПП2888121537;

Відповідач - ОСОБА_7, місце проживання:11500, АДРЕСА_1;

Представник відповідачів - ОСОБА_4, місце знаходження:м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 35, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №775, видане на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 08.04.2016 року.

3 особа -Приватне підприємство "Торгівельний дім "Садко", місце знаходження:11500, м.Коростень, вул.Базарна площа, 9, ЄДРПОУ 13565100.

3 особа - КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації", місце знаходження:11500, м.Коростень, вул. Сосновського, 36-А, ЄДРПОУ 03343953.

Суддя:

Повний текст рішення складено 15.01.2019 року.