Постанова

від 16.01.2019 по справі 905/969/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа № 905/969/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Пушай В.І., суддя Чернота Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - посв. адвоката № 1308 від 15.07.05; дов. б/н від 10.07.18,

відповідача - ОСОБА_2 - посв. адвоката серія ЗП № 001655 від 30.05.18; дов. б/н від 19.11.18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , м. Дніпро (вх. № 662 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 (повний текст складено та підписано 19.09.18, м. Харків, суддя Величко Н.В.) у справі № 905/969/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейтіем» , м. Маріуполь Донецької області

про витребування майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , м. Дніпро, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейтіем» , м. Маріуполь Донецької області, про:

- витребування з незаконного володіння наступних автотранспортних засобів: 1) автомобіль LandRoverRangeRover, 2010 року випуску, чорного кольору, VINSALLMAME4AA328401, номер кузову SALLMAME4AA328401, державний номер AH 8626 IP; 2) автомобіль DaewooLanos, 2007 року випуску, синього кольору, VINY6DTF69YD7W349526, номер кузову SUPTF69YD7W349526, державний номер AH 7520 IP; 3) автомобіль SkodaSuperb, 2007 року випуску, сірого кольору, VINY6UDL23U37B301282, номер кузову TMBDL23U37B301282, державний номер AH 8073 IP; 4) автомобіль SkodaSuperb, 2007 року випуску, сірого кольору, VINY6UDL23UX7B301473, номер кузову TMBDL23UX7B301473, державний номер AH 8075 IP; 5) автомобіль SkodaSuperb, 2006 року випуску, сірого кольору, VINTMBDL23U76B0480000, номер кузову TMBDL23U76B0480000, державний номер AH 8072 IP;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" права власності на наступні транспортні засоби: 1) автомобіль LandRoverRangeRover, 2010 року випуску, чорного кольору, VINSALLMAME4AA328401, номер кузову SALLMAME4AA328401; 2) автомобіль DaewooLanos, 2007 року випуску, синього кольору, VINY6DTF69YD7W349526, номер кузову SUPTF69YD7W349526; 3) автомобіль SkodaSuperb, 2007 року випуску, сірого кольору, VINY6UDL23U37B301282, номер кузову TMBDL23U37B301282; 4) автомобіль SkodaSuperb, 2007 року випуску, сірого кольору, VINY6UDL23UX7B301473, номер кузову TMBDL23UX7B301473; 5) автомобіль SkodaSuperb, 2006 року випуску, сірого кольору, VINTMBDL23U76B0480000, номер кузову TMBDL23U76B0480000.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018р. у справі №905/969/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, в основу рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності покладено наступні висновки господарського суду Донецької області: матеріалами справи підтверджений факт припинення права власності позивача на спірні автомобілі внаслідок їх відчуження фізичним особам на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками), правомірність яких презюмується в силуст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та, відповідно, факт набуття права власності на автомобілі фізичними особами, які придбали їх у позивача, правомірність якого презюмується в силуст.328 ЦК України; матеріали справи не містять доказів визнання таких договорів купівлі-продажу у формі довідок-рахунків недійсними у судовому порядку, тому позивачем не доведено, що спірне рухоме майно вибуло з володіння поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» ; матеріали справи не містять доказів оспорювання або невизнання відповідачем права власності позивача або докази втрати останнім документа, який засвідчує право власності.

Відмова у задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння мотивована наступним: оскільки право власності позивача припинилось у силу закону у зв'язку з відчуженням спірних автомобілів на користь фізичних осіб, що підтверджується наявними договорами купівлі-продажу, оформленими довідками-рахунками, що є дійсними та не оспорюються сторонами, відсутні правові підстави для застосування приписів ст.387 ЦК України; оскільки матеріалами справи підтверджений факт відсутності у позивача права власності на автомобілі через його припинення, то відсутні підстави для застосування положень ст.388 ЦК України; можливість захисту права шляхом подання віндикаційного позову обумовлюється фактом відчуження майна особою, яка не мала права його відчужувати, натомість, відчуження спірних автомобілів здійснене саме позивачем як власником, тобто особою, яка мала право його відчужувати, а не іншою особою, яка не була його власником, від свого імені; перевищення повноважень представника, який діє від імені власника, не є відчуженням майна особою, яка не має права його відчужувати, що виключає можливість застосування способу захисту, передбаченого ст.ст.387, 388 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/969/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За твердженнями апелянта, оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права та за наслідками неправильного застосування норм матеріального права, і, відповідно, підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:

- хибним є висновок місцевого господарського суду про те, що факт незаконного вибуття з володіння автотранспортних засобів позивач повинен доказувати шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків, оскільки позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права;

- висновок суду про те, що право власності позивача на автотранспортні засоби припинилось в силу закону (у зв'язку із відчуженням автотранспортних засобів на підставі договорів купівлі-продажу на користь фізичних осіб), а відсутність права власності у позивача виключає можливість застосування такого способу захисту, як визнання права власності на майно, суперечить позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.12.2013р. у справі №6-104цс13, згідно якої вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов;

- місцевий господарський суд безпідставно не надав оцінки доказам позивача, наданим на підтвердження права власності на автотранспортні засоби, зокрема, реєстраційним карткам МРЕВ, свідоцтвам про реєстрацію транспортних засобів, обліковим карткам автомобілів, первинним обліковим карткам автомобілів, вторинним обліковим карткам автомобілів, реєстраційним карткам транспортних засобів про перереєстрацію при заміні номеру, реєстраційним карткам транспортних засобів про зняття з обліку;

- господарський суд Донецької області необґрунтовано зазначив, що факт відчуження автомобілів на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства, а також обставина відсутності волевиявлення власника на відчуження спірних автомобілів станом на день винесення рішення не встановлені обвинувальним вироком суду, оскільки вироком суду не може бути встановлена відсутність волевиявлення власника на відчуження автотранспортних засобів, а може бути визнано особу винною у скоєнні кримінального правопорушення;

- хибним є висновок суду першої інстанції про те, що відчуження спірних автомобілів за договорами купівлі-продажу здійснене саме позивачем як власником, а не іншою особою, яка не була його власником, оскільки відчуження автотранспортних засобів здійснювалося на підставі довідок-рахунків, які за своїм змістом не містять будь-яких відомостей про особу, що здійснює відчуження та будь-яке волевиявлення власника, а лише підтверджує факт відчуження.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 для розгляду справи №905/969/18 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без руху з метою усунення скаржником впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали встановлених недоліків, а саме сплати судового збору в розмірі 30942,36 грн та надання до суду оригіналу платіжного доручення.

Після усунення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» вищевказаних недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №905/969/18 та зобов'язано відповідача до 23.11.2018 включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

На поштову адресу суду 23.11.2018 (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейтіем» надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач зазначає, що відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ретельно мотивована судом першої інстанції з посиланням на норми матеріального та процесуального права у їх взаємозв'язку з обставинами справи і доказами, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області з таких обставин:

- судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи №905/969/18 підтверджуються та визнаються позивачем і відповідачем обставини існування договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що оформлені у формі довідок-рахунків;

- матеріалами справи підтверджена обставина припинення права власності позивача на спірні автомобілі внаслідок їх відчуження фізичним особам на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками), правомірність яких презюмується в силу ст. 204 ЦК України, та, відповідно, обставина набуття права власності на автомобілі фізичними особами, що придбали їх у позивача, правомірність якого презюмується з силу ст. 328 ЦК України;

- копії карток транспортного засобу МРЕВ та свідоцтв про первинну реєстрацію транспортних засобів за позивачем не підтверджують права власності позивача, у зв'язку з чим не є належними і допустимими доказами у справі, з огляду на положення чинного законодавства;

- підтверджена матеріалами справи обставина відсутності у позивача права власності на автомобілі виключає можливість застосування такого з способу захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння;

- у зв'язку з наявністю доказів законного, за відповідної правової підстави (правочину) набуття ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також відповідачем права власності на спірні автомобілі, останні не можуть бути витребувані у відповідача не зважаючи на відсутність безпосередньо між ним та позивачем зобов'язальних (договірних) правовідносин, тому у задоволенні зазначеної позовної вимоги позивача судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано;

- відсутність у позивача права власності на спірні автомобілі, відсутність факту його невизнання або оспорювання відповідачем, наявність між позивачем та третіми особами зобов'язальних (договірних) правовідносин, не зважаючи на відсутність таких відносин між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування такого способу захисту прав, як визнання права власності на майно (ст. 392 ЦК України), тому у задоволенні зазначеної позовної вимоги позивача судом першої інстанції відмовлено обгрунтовано.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст. 267 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 призначено розгляд справи №905/969/18 на 12.12.2018 о 12:30 год.

У зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді (доповідача) Зубченко І.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018, для подальшого розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 відкладено розгляд справи №905/969/18 на 09.01.2019 о 10:30 год.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019, для подальшого розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Пушай В.І., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 оголошено перерву у розгляді справи №905/969/18 до 16.01.2019 о 10:00 год.

Відповідно до ст.ст. 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, складено протокол.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , м. Дніпро, в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейтіем» у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки-рахунку серії ВІА №946226 від 10.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр , легковий автомобіль Land Rover Range Rover, двигун V-4999, номер кузову SALLMAME4AA328401, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) САТ 071352 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_6. У подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 , вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) СХХ 754386, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946223 від 10.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр , легковий автомобіль Daewoo Lanos, двигун V-1498, номер кузову SUPTF69YD7W349526, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) АИС 122791 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_9. У подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094826 від 01.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 , вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) СХХ 754377, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946765 від 16.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр , легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову TMBDL23U37B301282, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) АИС 062776 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_3. У подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094855 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 , вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) СХХ 705250, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946769 від 16.01.2015р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр , легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову TMBDL23UX7B301473, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) АИС 080781 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_4. У подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 , вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) СХХ 705252, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946763 від 16.01.2015р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Комісійний магазин Автоцентр , легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову TMBDL23U76B0480000, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) РСА 638224 був відчужений від позивача на користь фізичної особи ОСОБА_5. У подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 132991 від 24.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРВАРДАВТО-2 , вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) СХХ 705249, був відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейтіем .

За твердженнями позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , особи з числа колишніх працівників підприємства на підставі підроблених документів здійснили незаконне відчуження автотранспортних засобів, перереєструвавши їх у МРЕО на свою користь, після чого здійснили їх відчуження на користь відповідача.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про витребування з незаконного володіння вищезазначених автотранспортних засобів та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" права власності на ці транспортні засоби.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог позивача та дійшов висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.

Так, відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Виходячи з положень ст. 392 ЦК України, суд має визначити обставини, які необхідно встановити для вирішення такого спору, а саме: наявність у позивача права власності на спірне майно; оспорювання або невизнання відповідачем права власності позивача; факт втрати позивачем документа, який засвідчує його право власності; відсутність між сторонами спору зобов'язальних (договірних) правовідносин.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами факт наявності договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що оформлені у формі довідок-рахунків.

Згідно п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів №1388, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 (в редакції, чинній на момент вчинення правочинів) (далі- Порядку № 1388) документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

За своїм правовим змістом довідка-рахунок є документом, який підтверджує вчинення факту купівлі-продажу автомобіля та відповідає ст. 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України (ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За умовами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Отже, власник не зобов'язаний у кожному конкретному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Одночасно, виходячи з положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Тобто, матеріалами справи підтверджений факт припинення права власності позивача на спірні автомобілі внаслідок їх відчуження фізичним особам на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками), правомірність яких презюмується в силу ст. 204 ЦК України, та, відповідно, факт набуття права власності на автомобілі фізичними особами, що придбали їх у позивача, правомірність якого презюмується з силу ст. 328 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів визнання таких договорів купівлі-продажу у формі довідок-рахунків, укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 недійними у судовому порядку, тому позивачем не доведено, що спірне рухоме майно вибуло у нього з володіння поза волею ТОВ ТД Амстор . Також, матеріали справи не містять доказів оспорювання або невизнання відповідачем права власності позивача або докази втрати останнім документа, який засвідчує право власності.

Копії карток транспортного засобу МРЄВ та свідоцтв про первинну реєстрацію транспортних засобів за позивачем не підтверджують права власності позивача, у зв'язку з чим не є належними і допустимими доказами у справі, з огляду на те, що відповідно до п. 3 Порядку № 1388 метою реєстрації транспортних засобів є контроль за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та запобігання протиправним діям щодо них.

Водночас, за приписами ст. 34 Закону України Про дорожній рух державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Таким чином, державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією права власності на транспортний засіб і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб, а картки транспортного засобу МРЄВ та свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів не є належними та допустимими доказами існування у позивача права власності на спірні автомобілі.

Враховуючи викладене, відсутність у позивача права власності на спірні автомобілі, відсутність факту його невизнання або оспорювання відповідачем, наявність між позивачем та третіми особами зобов'язальних (договірних) правовідносин, не зважаючи на відсутність таких відносин між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування такого способу захисту прав, як визнання права власності на майно (ст. 392 ЦК України), з огляду на що у задоволенні зазначеної позовної вимоги позивача судом першої інстанції відмовлено обгрунтовано.

Посилання позивача на те, що відчуження спірних автомобілів відбулось на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства позивача, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з незаконним вибуттям автотранспортних засобів з власності за зверненням позивача було розпочато кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000109 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 357, 191 Кримінального кодексу України. На теперішній час вказане кримінально провадження об'єднано з кримінальним провадженням №12014100050011851, досудове розслідування по якому здійснює Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Відповідно до частини 6 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто підставами звільнення від доказування є визначені у цій нормі судові рішення: вирок суду, ухвала суду про закриття кримінального провадження, постанова суду.

Натомість позивач, посилаючись на встановлення певних фактів, обґрунтовує це наявністю кримінального провадження, протоколом допиту свідка від 28.07.2016 - комерційного директора ТОВ Торгівельний будинок Амстор ОСОБА_10, висновками судово-почеркознавчої експертизи №62/04-199 від 09.06.2015 та №13/1.1-375 від 29.08.2016, проведених в ході досудового слідства в рамках кримінального провадження №12014040000000109.

Враховуючи відсутність обвинувального вироку суду, факт відчуження спірних автомобілів на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства, а також обставина відсутності волевиявлення власника (позивача) на відчуження спірних автомобілів не є встановленими та доведеними. Стосовно висновків судово-почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції також правомірно їх не прийняв, оскільки експертизи не проводились в межах даної господарської справи і питання про призначення такої експертизи сторонами не ставилось.

Стосовно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Відповідно до статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Під час розгляду справи за позовною вимогою про витребування майна з чужого іезаконного володіння, виходячи з положень ст. 378 ЦК України, ст.ст. 177, 237 ГПК України, підлягають визначенню обставини, які необхідно встановити для вирішення такого спору, а саме, наявність у позивача підтвердженого права власності на спірне майно; факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння майном відповідачем; відсутність між сторонами спору зобов'язальних (договірних) правовідносин.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справ, право власності позивача припинилось в силу закону у зв'язку з відчуженням спірних автомобілів на користь фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується наявними договорами купівлі-продажу, оформленими довідками-рахунками, що є дійсними та не оспорюються сторонами.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт відсутності у позивача права власності на автомобілі через його припинення, то відсутні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України.

У зв'язку з відсутністю у позивача підтвердженого права власності на спірні автомобілі через його припинення внаслідок відчуження автомобілів, наявністю доказів законного, за відповідної правової підстави (правочину) набуття ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також відповідачем права власності на спірні автомобілі, останні не можуть бути витребувані у відповідача не зважаючи на відсутність беззпосередньо між ним та позивачем зобов'язальних (договірних) правовідносин, тому у задоволенні зазначеної позовної вимоги позивача судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції також правомірно не застосував при розгляді справи норми права про позовну давність, оскільки станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, його права не були порушені відповідачем.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» , м. Дніпро, на рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі № 905/969/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі № 905/969/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.01.2019.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Чернота Л.Ф.