Постанова

від 20.03.2019 по справі 905/969/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельний будинок "Амстор" - Моргасюка С.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейтіем" - Панкова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (у складі колегії суддів: Гребенюк Н. В. (головуючий), Пушай В. І., Чернота Л. Ф.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2018 (суддя Величко Н. В.)

у справі № 905/969/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейтіем"

про витребування майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (далі - ТОВ "ТБ "Амстор") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейтіем" (далі - ТОВ "Ейтіем"), у якому просило витребувати з незаконного володіння відповідача автотранспортні засоби: автомобіль LandRoverRangeRover, 2010 року випуску, чорного кольору, НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3; автомобіль DaewooLanos, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_4, номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_6; автомобіль SkodaSuperb, 2007 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_7, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_9; автомобіль SkodaSuperb, 2007 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_10, номер кузову НОМЕР_11, державний номер НОМЕР_12; автомобіль SkodaSuperb, 2006 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_13, номер кузову НОМЕР_14, державний номер НОМЕР_15 та визнати за позивачем право власності на зазначені транспортні засоби.

Позовні вимоги з посиланням на положення статей 321, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) обґрунтовано тим, що особи з числа колишніх працівників підприємства на підставі підроблених документів здійснили незаконне відчуження автотранспортних засобів належних позивачу, перереєструвавши їх у МРЕО на свою користь, після чого здійснили їх відчуження на користь відповідача. Отже, наведені обставини свідчать про незаконне вибуття зазначених транспортних засобів із власності позивача, оскільки таке відчуження здійснено без волевиявлення власника цього майна.

ТОВ "Ейтіем" позов не визнало та заявило про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт припинення права власності позивача на спірні автомобілі внаслідок їх відчуження фізичним особам на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками), правомірність яких презюмується в силу статті 204 ЦК, та, відповідно, факт набуття права власності на автомобілі фізичними особами, які придбали їх у позивача, правомірність якого презюмується в силу статті 328 ЦК. Матеріали справи не містять доказів визнання таких договорів купівлі-продажу у формі довідок-рахунків, укладених між ТОВ "ТБ "Амстор" і фізичними особами недійними у судовому порядку, тому позивачем не доведено, що спірне рухоме майно вибуло у нього з володіння поза його волею. Також відсутні докази оспорювання або невизнання відповідачем права власності позивача або докази втрати останнім документа, який засвідчує право власності. Крім того, враховуючи відсутність обвинувального вироку суду, факт відчуження спірних автомобілів на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства, а також обставина відсутності волевиявлення власника (позивача) на відчуження спірних автомобілів станом на день винесення рішення не є встановленими та доведеними. Водночас суди дійшли висновку, що оскільки під час вирішення справи встановлено факт відсутності у позивача права власності на автотранспортні засоби через його припинення, то відсутні підстави для застосування положень статті 388 ЦК. З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позову, суд першої інстанції залишив без задоволення заяву відповідача про застосування позовної давності.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2019 року ТОВ "ТБ "Амстор" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ТОВ "ТБ "Амстор" обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не в повному обсязі досліджено і оцінено обставини, що мають значення для справи; суди в порушення статей 387, 388 ЦК дійшли помилкових висновків стосовно недоведення позивачем факту вибуття з володіння поза його волею транспортних засобів; судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги докази надані позивачем на підтвердження його права власності на зазначені транспортні засоби, а також докази (у тому числі висновок почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні) відчуження спірного майна без волевиявлення власника на підставі підроблених документів; судами не надано оцінку тому, що товариство не уповноважувало колишніх працівників на продаж автомобілів, тому не можна вважати дії цих осіб перевищенням ними своїх повноважень, отже, спірне майно відчужене без згоди власника.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ейтіем" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 946226 від 10.01.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Комісійний магазин "Автоцентр" (далі - ТОВ "Комісійний магазин "Автоцентр"), легковий автомобіль Land Rover Range Rover, двигун V-4999, номер кузову НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_16 було відчужено ТОВ "ТБ "Амстор" на користь фізичної особи ОСОБА_8, якою у подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвадавто-2" (далі - ТОВ "Форвадавто-2"), зазначений автомобіль (свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_17) відчужено на користь ТОВ "Ейтіем".

На підставі довідки-рахунку серії ВІА № 946223 від 10.01.2015, виданої ТОВ "Комісійний магазин "Автоцентр", легковий автомобіль Daewoo Lanos, двигун V-1498, номер кузову НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_18 було відчужено ТОВ "ТБ "Амстор" на користь фізичної особи ОСОБА_9, яким у подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої ТОВ "Форвадавто-2", зазначений автомобіль (свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_19) відчужено на користь ТОВ "Ейтіем".

На підставі довідки-рахунку серії ВІА № 946765 від 16.01.2015, виданої ТОВ "Комісійний магазин "Автоцентр", легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_20 було відчужено ТОВ "ТБ "Амстор" на користь фізичної особи ОСОБА_10, яким у подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094855 від 04.04.2015, виданої ТОВ "Форвадавто-2", зазначений автомобіль (свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_21) відчужено на користь ТОВ "Ейтіем".

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946769 від 16.01.2015, виданої ТОВ "Комісійний магазин "Автоцентр", легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову НОМЕР_11, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_22 було відчужено ТОВ "ТБ "Амстор" на користь фізичної особи ОСОБА_11, якою у подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 094856 від 04.04.2015, виданої ТОВ "Форвадавто-2", зазначений автомобіль (свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_23) відчужено на користь ТОВ "Ейтіем".

На підставі довідки-рахунку серії ВІА №946763 від 16.01.2015, виданої ТОВ "Комісійний магазин "Автоцентр", легковий автомобіль Skoda Superb, двигун V-1781, номер кузову НОМЕР_14, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_24 було відчужено ТОВ "ТБ "Амстор" на користь фізичної особи ОСОБА_12, яким у подальшому на підставі довідки-рахунку серії ААЕ 132991 від 24.04.2015, виданої ТОВ "Форвадавто-2", зазначений автомобіль (свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_25) відчужено на користь ТОВ "Ейтіем".

ТОВ "ТБ "Амстор", обґрунтовуючи позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ "Ейтіем" зазначених транспортних засобів і визнання права власності на них, послалося на незаконне вибуття цього майна з володіння позивача, що свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

На підставі положень статей 387, 388 ЦК власнику надається право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК).

Відповідно до статті 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними документами (за умови відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права), підлягає сумніву, оспорюється іншими особами або не визнається ними (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права).

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди попередніх інстанцій установили факт припинення права власності ТОВ "ТБ "Амстор" на спірні автомобілі внаслідок їх відчуження фізичним особам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу, оформлених довідками-рахунками), правомірність яких презюмується в силу статті 204 ЦК. При цьому будь-яких обставин щодо визнання цих правочинів недійсними у судовому порядку судами встановлено не було, а позивачем не доведено, що спірне рухоме майно вибуло з його володіння поза волею власника, отже, як правильно зауважено судами попередніх інстанцій право власності цих фізичних осіб на майно, яке придбано у позивача, є таким, що набуте на законних підставах.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання позивача на те, що відчуження спірних автомобілів відбулося на підставі підроблених документів, внаслідок незаконних дій колишніх працівників підприємства позивача, оскільки такі обставини станом на день винесення судових рішень у справі, яка розглядається, не було встановлено та доведено, зокрема вироком суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, що відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги, щодо безпідставного неприйняття до уваги судами попередніх інстанцій висновків почеркознавчих експертиз, а також протоколи допиту свідка, проведених у рамках кримінального провадження, як доказів у справі, оскільки вказані доводи позивача зводяться передусім до переоцінки доказів, тоді як згідно з частиною 2 статті 300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій доказів, якими, на думку скаржника, підтверджувалося первинне право власності позивача на автотранспортні засоби, не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки оцінювалися судами і були мотивовано відхилені ними з огляду на встановлені у процесі розгляду справи обставини, за якими відповідачем не оспорювалося право власності позивача на спірне майно, а доводився факт відсутності у позивача права власності на це майно через його припинення в силу закону (пункт 1 частини 1 статті 346 ЦК) внаслідок відчуження власником (позивачем) свого майна.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що можливість захисту права шляхом подання віндикаційного позову обумовлюється, зокрема, фактом відчуження майна особою, яка не мала права його відчужувати. Натомість судами встановлено, що відчуження транспортних засобів здійснене саме позивачем як власником, а не іншою особою, яка не була його власником. При цьому перевищення повноважень представника, який діяв від імені власника, не є відчуженням майна особою, яка не має права його відчужувати, що також не дає підстав для застосування способу захисту, передбаченого статтями 387, 388 ЦК.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "ТБ "Амстор" і відсутність правових підстав для витребування з незаконного володіння відповідача спірних автотранспортних засобів, оскільки наявними у матеріалах справи доказами не доведено, що це майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків місцевого та апеляційного господарських судів, суд касаційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують установленого судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі № 905/969/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий