Ухвала

від 24.01.2019 по справі 10/212-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" січня 2019 р. м. Київ Справа № 10/212-10

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп № 18-148 від 05.12.2018 року на постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Вовка А.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783

У справі за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп

про розірвання договору

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп

до Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

про виконання обов'язків в натурі

Суддя Кошик А.Ю.

При серетарі судового засідання: Фрорль В.В.

За участю представників:

Стягувача: Гаврин Д.В.

Боржника: Приходько Я.М.

Виконавчої служби: не з'явися

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2010 року у справі № 10/212-10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року, в задоволенні первісного позову Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль про розірвання договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року відмовлено повністю; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп задоволено повністю, зобов'язано Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль належним чином виконувати всі умови договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року, укладеного між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп , стягнуто з Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.12.2010 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2010 року у справі № 10/212-10 видано відповідні накази, зокрема наказ від 20.12.2010 року № 10/212-10 про зобов'язання Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль належним чином виконувати всі умови договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року, укладеного Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп , із строком пред'явлення до виконання до 08.11.2013 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.12.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп надійшла скарга № 18-148 від 05.12.2018 року на постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Вовка А.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року про зобов'язання Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль належним чином виконувати всі умови договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року, укладеного між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп .

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами першою та другою статті 340 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до частини першої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За таких обставин, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп № 18-148 від 05.12.2018 року на постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Вовка А.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783 у справі № 10/212-10 була призначена до розгляду на 15.01.2019 року.

В судовому засіданні 15.01.2019 року оголошувалась перерва в розгляду скарги до 24.01.2019 року.

В судовому засіданні 24.01.2019 року представник скаржника (стягувача) підтримав вимоги скарги, представник боржника проти скарги заперечував, представник виконавчої служби на виклик до суду не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні 24.01.2019 року матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп № 18-148 від 05.12.2018 року на постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Вовка А.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Згідно з положеннями ст.ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вважаючи оскаржувану постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Вовка А.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783 неправомірною, Товариство з обмеженою відповідальністю БФ Груп просить її скасувати як безпідставну.

Як вбачається з матеріалів оскарження, спірною постановою від 03.12.2018 року головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київський області Вовком А. В. виконавче провадження № 57012783 було закінчено з тих підстав, що за повідомленням боржника - ДП МА Бориспіль від 01.10.2018 року постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2018 року було повністю виконано, оскільки між ДП МА Бориспіль та ТОВ БФ Груп 25.12.2013 року було укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року про розірвання основного договору з 25.12.2013 року.

З наданих скаржником документів вбачається, що після набрання рішенням законної сили, 25.12.2013 року було укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року відповідно до якої сторони вирішили розірвати договір про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року з 25.12.2013 року.

Згідно з п. 14.2. договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року (надалі - договір) всі зміни і доповнення здійснюються за згодою сторін і повинні бути оформлені у вигляді договору, протоколу або додаткової угоди, підписаних уповноважених представниками сторін та погоджених в порядку, визначеному п. 14.1. основного договору.

В той же час, відповідно до п. 14.1. договору передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання обома сторонами, отримання передбаченого законодавством України погодження уповноваженого органу управління ДП МА Бориспіль , і діє протягом 10 років з можливістю продовження на наступні десятирічні періоди, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення їх дії не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії. У разі, якщо договір підписується сторонами окремо, датою вступу в силу вважається більш пізня дата підписання (про що має бути сторонами застережене в договорі). Розірвання договору і вибуття сторін при відсутності спорів оформляється в порядку, визначеному п. 14.2. договору. Договір визнається розірваним, а сторона такою, що вибула з дня підписання відповідного документа (п. 14.2. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частина 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету міністрів України. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп було досягнуто згоду щодо всіх умов та укладено договір про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року.

Відтак, сторонами зазначеного договору визнано, що для внесення змін до договору, а відповідно й щодо його розірвання (припинення) необхідною умовою є одержання передбаченого законодавством України погодження уповноваженого органу управління Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль .

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Відповідно до п. 6 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 року № 296, зміни до укладених договорів у частині істотних умов вносяться в порядку, передбаченому цим порядком для їх укладення.

Відтак, головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Вовка А. В. не було надано належну оцінку поясненням боржника про повне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 57012783 від 15.08.2018 року з виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року № 10/212-10 про примусове виконання судового рішення про зобов'язання Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль належним чином виконувати всі умови договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року, укладеного Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп на підставі додаткової угоди від 25.12.2013 року про дострокове розірвання договору про спільну діяльність № 02.1.1- 14/23.32-1 від 02.06.2010 року з 25.12.2013 року в сукупності зі всіма умовами договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року. Так, відсутність погодження уповноваженого органу управління державним підприємством на розірвання договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року є свідченням недотримання актів цивільного законодавства України та не породжує настання тих обставин, які обумовлені умовами додаткової угоди від 25.12.2013 року.

До суду не було надано доказів на підтвердження належного оформлення змін до договору про спільну діяльність щодо його розірвання (припинення) згідно вимог актів цивільного законодавства України та умов самого договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року.

Відтак, доводи Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль про виконання усіх умов договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року не знайшли свого відображення в доказах, наявних в матеріалах, тому висновок головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 57012783 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.12.2010 року №10/212-10 про примусове виконання судового рішення про зобов'язання Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль належним чином виконувати всі умови договору про спільну діяльність № 02.1.1- 14/23.32-1 від 02.06.2010 року, укладеного Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп є передчасним.

З огляду на приписи п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження не може бути закінчено допоки не буде фактично виконано в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Господарським судом встановлено, що рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2010 року у справі № 10/212-10 про зобов'язання Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль належним чином виконувати всі умови договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року, укладеного Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю БФ Груп не було виконано.

Зі змісту додаткової угоди від 25.12.2013 року про розірвання договору не вбачається дотримання законодавчо визначених процедур, які передують укладенню правочину, спрямованого на розірвання договорів про спільну діяльність, а відтак вказана додаткова угода не породжує тих наслідків, про які в ній йдеться за відсутності відповідного погодження органу управління ДП МА Бориспіль .

При цьому, рішення суду набрало законної сили та є обов'язковим до виконання у спосіб та порядку передбаченими законом. Будь-яких доказів про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року у встановленому чинним законодавством України порядку до суду не надано, відтак договір про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 року підлягає виконанню.

Крім того, навіть за наявності достатніх підстав для розірвання чи визнання недійсним спірного договору про спільну діяльність, припинення дії Договору не свідчить про його виконання і не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження № 57012783 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність відновлення порушеного права скаржника та задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп на постанову головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області Вовка А. В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783.

Згідно зі ст. 344 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

В ході розгляду скарги сторонами не надано відомостей про понесені судові витрати, тому питання про розподіл судових витрат не розглядалось.

Керуючись ст.ст. 234, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БФ Груп № 18-148 від 05.12.2018 року на постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ВовкаА.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783 задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ВовкаА.В. від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 57012783.

3. Зобов'язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області поновити виконавче провадження № 57012783.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу згідно IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик