Постанова

від 25.06.2019 по справі 10/212-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 10/212-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий В.В. Сулім, судді Л.Г. Смірнова, О.М. Коротун) від 13.03.2019 у справі

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп"

на постанову Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Вовка А.В. від 03.12.2018 про закінчення виконавчого провадження

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп"

про розірвання договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про виконання обов`язків в натурі.

1. Короткий зміст вимог

1.1 30.09.2010 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Позивач) подало позовну заяву про розірвання договору про спільну діяльність № 02.1.1-14/23.32-1 від 02.06.2010 (далі - Договір), укладеного Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" (далі - Відповідач).

1.2 19.10.2010 Відповідач подав зустрічну позовну заяву, а 22.10.2010 - заяву про уточнення позовних вимог, про відмову в задоволенні первісного позову та про зобов`язання Позивача виконувати належним чином умови Договору.

1.3 26.10.2010 Господарський суд Київської області прийняв рішення: в задоволенні первісного позову відмовити повністю; зустрічний позов задовольнити повністю: зобов`язати Позивача належним чином виконувати всі умови Договору.

1.4 20.12.2010 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2010 Господарський суд Київської області видав наказ про примусове виконання рішення (далі - Наказ).

1.5 22.12.2018 Відповідач подав скаргу на постанову від 03.12.2018 (далі - Постанова) Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ДВС) Вовка А.В. про закінчення виконавчого провадження № 57012783 (далі - Виконавче провадження) - про визнання неправомірною і скасування Постанови та зобов`язання Головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Вовка А.В. поновити Виконавче провадження.

1.6 Скарга мотивована незаконним закінченням Виконавчого провадження з підстав виконання постанови від 15.08.2018 про відкриття Виконавчого провадження з примусового виконання Наказу з посиланням на укладення між сторонами 25.12.2013 додаткової угоди до Договору про розірвання Договору, оскільки Договір не є розірваним з огляду на те, що додаткова угода від 25.12.2013 про розірвання Договору не вступила в силу, так як не дотримано умов Договору щодо порядку набрання чинності цією угодою, оскільки Позивач не надав ДВС доказів погодження уповноваженого органу управління Позивача на розірвання Договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 24.01.2019 Господарський суд Київської області ухвалив задовольнити скаргу Відповідача на Постанову, визнати неправомірною та скасувати Постанову, зобов`язати ДВС поновити Виконавче провадження .

2.2 Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для ухвалення оскаржуваної Постанови та закінчення Виконавчого провадження з підстав виконання судового рішення у цій справі згідно з Наказом з огляду на невиконання рішення у цій справі про виконання Позивачем Договору, який не визнаний в установленому законом порядку недійсним та не розірваний, оскільки за відсутністю погодження органу управління Позивача на вчинення правочину з укладення додаткової угоди про розірвання Договору не був дотриманий передбачений Договором та законом порядок його розірвання, а відтак ця додаткова угода не породжує тих наслідків, про які в ній йдеться, а саме розірвання Договору. Поряд з викладеним суд додав, що розірвання, визнання недійсним чи припинення Договору не може бути підставою для закінчення Виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 13.03.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив апеляційну скаргу Позивача задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Відповідачу в задоволенні скарги від 05.12.2018 на Постанову.

3.2 Рішення суду мотивоване існуванням підстав для закриття Виконавчого провадження та ухвалення оскаржуваної Постанови через укладення сторонами додаткової угоди про розірвання Договору з огляду на те, що ця угода не визнавалась в судовому порядку недійсною або нікчемною, а положення Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариства, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (в редакції, чинній на час укладення додаткової угоди про розірвання Договору - 25.12.2013), на порушення вимог якого послався Відповідач, не передбачали обов`язку та процедури отримання Позивачем у уповноваженого органу управління погодження на розірвання Договору. Суд також виходив з того, що державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження не уповноважений надавити оцінку законності угоди про розірвання Договору, а суд під час розгляду скарги на дії державного виконавця має досліджувати законність рішень державного виконавця в частині належного виконання виконавчих документів (судових рішень), проте встановлення недійсності правочинів повинно здійснюватись в порядку позовного провадження.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Позивач та Відповідач досягли згоди щодо всіх умов та уклали Договір.

Умови Договору не встановлюють, що зміни (у вигляді розірвання) до цього договору вступають в дію після їх погодження уповноваженим органом управління Позивача, а також не встановлюють обов`язку сторін отримувати це погодження у разі укладання додаткової угоди про розірвання договору, процедура та строки такого погодження Договором не передбачені.

Згідно з пунктом 14.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання обома сторонами, отримання передбаченого законодавством України погодження уповноваженого органу управління Позивача, і діє протягом 10 років з можливістю продовження на наступні десятирічні періоди, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення їх дії не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії. У разі, якщо договір підписується сторонами окремо, датою вступу в силу вважається більш пізня дата підписання (про що має бути сторонами застережене в договорі).

Розірвання договору і вибуття сторін при відсутності спорів оформляється в порядку, визначеному пунктом 14.2. Договору. Договір визнається розірваним, а сторона такою, що вибула, з дня підписання відповідного документа (пункт 14.2. Договору).

Згідно з пунктом 14.2 Договору всі зміни і доповнення здійснюються за згодою сторін і повинні бути оформлені у вигляді договору, протоколу або додаткової угоди, підписаних уповноважених представниками сторін та погоджених в порядку, визначеному пунктом 14.1. основного договору.

4.2 Після набрання рішенням у цій справі законної сили, 25.12.2013 сторони уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони вирішили розірвати Договір з 25.12.2013.

Додаткова угода від 25.12.2013 до Договору є чинною, сторонами у судовому порядку не оскаржувалася, судовим рішенням не визнавалася недійсною або нікчемною.

5 Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 27.05.2019 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2019.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про існування підстав для закінчення Виконавчого провадження та ухвалення Постанови через укладення додаткової угоди про розірвання Договору з огляду на те, що апеляційний суд помилково ототожнює виконання умов Договору, як умову виконання рішення у цій справі у розумінні норм законодавства щодо виконання судового рішення, з укладенням додаткової угоди про розірвання Договору, тим самим надавши оцінку не оскаржуваній Постанові, а рішенню у цій справі, фактично змінивши це рішення.

6.2 Всупереч вимогам законодавства як на підтвердження факту виконання судового рішення немайнового характеру виконавець не склав акт, який має підписуватись сторонами виконавчого провадження.

6.3 Апеляційний суд не встановив обставин, чи були державним виконавцем з`ясовані обставини, які б свідчили про фактичне виконання рішення у цій справі та чи відображена ця інформація в Постанові.

7. Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 Обставини укладення сторонами додаткової угоди про розірвання Договору, непред`явлення Відповідачем Наказу до виконання у встановлені законом строки (до 08.11.2013), відсутність будь-яких претензій та скарг з боку Відповідача щодо виконання рішення у цій справі сукупно свідчать, що Позивач фактично виконав рішення суду у цій справі, а права Відповідача, які були захищені рішенням у цій справі, не порушені.

7.2 Відповідач пропустив десятиденний строк на оскарження до суду рішень і дій або бездіяльності державного виконавця.

7.3 Інші аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу зводяться до заперечення висновків в ухвалі місцевого суду, що скасована оскаржуваною постановою, з підстав, у тому числі наведених в оскаржуваній постанові; зокрема Позивач вказує, що місцевий суд, скасовуючи Постанову, не зазначив, в чому полягає невиконання Позивачем рішення суду у цій справі та які саме умови Договору станом на день закінчення виконавчого провадження Позивач не виконав належним чином з урахуванням змісту рішення суду у цій справі.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо виконання триваючого зобов`язання

8.1 Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення (відкриття, закриття тощо) виконавчого провадження з примусового виконання рішень.

8.2 Стаття 1 Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

8.3 Зі змісту норм цієї статті Суд доходить висновку, що під примусовим виконанням рішення розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин, на захист та відновлення якого ухвалено судове рішення, та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, зміст та спосіб виконання якого наведений в резолютивній частині рішення, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення її прав.

8.4 Предметом спору у цій справі за скаргою Відповідача є вчинені державним виконавцем дії із закінчення Виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) з ухваленням оскаржуваної Постанови з підстав розірвання сторонами Договору, зобов`язання Позивача виконувати який присуджено до виконання за рішенням у цій справі, про що суд видав Наказ для примусового виконання цього рішення, на підставі якого відкрито Виконавче провадження.

8.5 Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.6 Суди в оскаржуваних рішеннях встановили, що за рішенням суду у цій справі присуджено до виконання зобов`язання Позивача за Договором, що є угодою про спільну діяльність.

8.7 Правовідносини за договором про спільну діяльність, зокрема щодо порядку виникнення та припинення зобов`язань у сторін цієї угоди, порядку виконання цих зобов`язань сторонами врегульовані як загальними норми ЦК України, якими визначені загальний порядок виконання цивільно-правового зобов`язання, так і нормами глави 77 розділу ІІІ Книги П`ятої цього кодексу - "Спільна діяльність"

8.8 Частиною 2 статті 526 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

8.9 Відповідно до статті 599 цього кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.10 Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

8.11 За змістом наведених норм та з урахуванням того, що:

- відповідно до встановлених судами у цій справі обставин метою спільної діяльності сторін за Договором є облаштування приміщень терміналу F Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" сучасними об`єктами інфраструктури, призначеними для обслуговування пасажирів, забезпечення належного функціонування цих об`єктів у порядку та на умовах, визначених Договором, задля одержання сторонами Договору прибутку від діяльності з надання послуг та торговельної діяльності у вказаних об`єктах інфраструктури;

- обов`язки Позивача за цим Договором полягають в забезпеченні Відповідача правом користування приміщеннями терміналу F; забезпечення правом доступу виконавців та працівників спільної діяльності до цих приміщень, забезпеченні енергопостачання, тепло -, водопостачання, забезпечення надання послуг зв`язку, сплати податку на землю (що належать до витрат спільної діяльності) тощо;

Суд, надаючи кваліфікацію правовідносинам сторін щодо порядку виконання Договору, доходить висновку про виникнення та існування між сторонами за Договором триваючих правовідносин, зобов`язання у яких вважаються такими, що виконуються сторонами протягом всього строку дії Договору, якщо не буде встановлено обставин невиконання (ухилення від виконання) обов`язків за Договором будь-якою із сторін цієї угоди та недосягнення у зв`язку із цим визначеної в Договорі мети спільної діяльності, або інших обставин, з настанням яких закон пов`язує припинення правовідносин (прав та обов`язків) -розірвання Договору тощо (частина 2 статті 653 ЦК України).

8.12 Згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.13 За змістом пункту 9 частини 1 статті 39 Закону з фактичним виконанням судового рішення (як в добровільному порядку (стаття 7 Закону), так і в примусовому порядку) вичерпується зобов`язання, виконання якого присуджено згідно з цим рішенням.

8.14 Відповідно до статті 74 ГПК України тягар доведення стверджуваних Відповідачем обставин невиконання Позивачем умов Договору, а відповідно і невиконання рішення суду у цій справі покладений на Відповідача.

8.15 Суди у цій справі встановили обставини припинення зобов`язання Позивача за Договором, присудженого до виконання рішенням у цій справі, через розірвання Договору за згодою сторін (частина 1 статті 651 ЦК України) шляхом укладення 25.12.2013 додаткової угоди, яка у встановленому законом порядку (в судовому порядку тощо) не оспорюється, не визнана недійсною (нікчемною), незазначення скаржником.

При цьому суди не встановили обставин невиконання (ухилення від виконання) Позивачем своїх зобов`язань за Договором (пункт 8.11 цієї постанови) на час укладення сторонами додаткової угоди про розірвання Договору.

8.16 У зв`язку із викладеним, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в контексті порядку та особливостей виконання зобов`язання у триваючих правовідносинах за договором про спільну діяльність, а також в контексті наслідків розірвання Договору (про спільну діяльність) - після ухвалення судового рішення про присудження до виконання зобов`язання за цим договором (частина 2 статті 653 ЦК України), Суд доходить висновку, що:

- на момент укладення сторонами додаткової угоди про розірвання Договору зобов`язання Позивача за цією угодою виконувались (були виконаними) у розумінні статті 599 ЦК України, через що зобов`язання Позивача виконувати Договір, яке присуджено згідно з рішенням у цій справі, у зв`язку із цим вичерпало свою дію у розумінні пункту 9 частини 1 статті 39 Закону;

- правові наслідки як виконання Договору, так і його розірвання тотожні -зобов`язання за Договором припиняються.

А тому державний виконавець дійшов правильного висновку про існування підстав для закриття Виконавчого провадження, ухваливши Постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону.

8.17 Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1-6.3)

8.18 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні скарги Відповідача на Постанову про закінчення Виконавчого провадження не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.19 Висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові про відмову у задоволенні скарги Відповідача на Постанову про закінчення Виконавчого провадження зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі № 10/212-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк