Постанова

від 21.01.2019 по справі 5023/2082/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 5023/2082/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Арієс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2018 про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас" про стягнення 68 940 636,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі - ПАТ "Земельний банк") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас" (далі - ТОВ "Мідас") про стягнення, з урахуванням уточнень, 35 000 000,00 грн боргу по кредиту, 29 115 973,69 грн боргу по несплачених відсотках за користування кредитом, 5 410 177,60 грн пені за прострочку сплати кредиту, 738 404,08 грн пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010 № 375 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (стягувача у даній справі) з 02.08.2010.

2.2. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Земельний банк" з 09.08.2018 перебуває в стадії припинення та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не ліквідований і не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом із зазначеного реєстру.

2.3. 30.01.2014 між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та Національним Банком України укладено договір № 34-Л про передавання в управління непроданих активів, згідно з яким ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" (управитель) прийняло в управління активи ПАТ "Земельний банк" та зобов'язалося здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів.

2.4. На підставі зазначеного договору ПАТ "Земельний банк" за актом прийому-передачі в управління непроданих активів (кредитів) від 14.02.2014 передало ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" в управління у відповідності до Рішення Комісії Національного Банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13.12.2013 № 964 непродані активи ПАТ "Земельний банк", зокрема, 110 кредитних справ та 37 судових справ згідно з Додатком № 1, в тому числі: заборгованість за кредитним договором № 63/8-К у розмірі 79 632 208,06 грн, у тому числі, яка стягнута рішенням суду у справі № 5023/2082/12 в загальному розмірі 70 111 411,51 грн.

2.5. 09.02.2015 між ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" (управитель) та Національним Банком України без залучення ПАТ "Земельний банк" (установник управління) укладено договір № 41-Л про дострокове припинення дії договору від 30.01.2014 № 34-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк".

2.6. Згідно з п. 3 договору від 09.02.2015 № 41-Л, договір від 30.01.2014 № 34-Л про передавання в управління непроданих активів вважається припиненим з моменту передавання управителем - ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" активів та переліку вигодонабувачів ПАТ "Земельний банк" іншому управителю, визначеному Національним Банком України.

2.7. Того ж дня, між ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", TOB "Юридична фірма "Арієс" (управитель) та Національним Банком України, укладено договір від 09.02.2015 № 42-Л про передавання в управління непроданих активів, згідно з умовами якого ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" передає в управління TOB "Юридична фірма "Арієс" активи ПАТ "Земельний банк", наявні у ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" на дату укладення цього договору, а управитель - TOB "Юридична фірма "Арієс" приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ПАТ "Земельний банк" відповідно до Переліку вимог кредиторів за рахунок активів (п. 1.1 договору).

2.8. Пунктом 1.2 договору від 09.02.2015 № 42-Л визначено, що управитель - TOB "Юридична фірма "Арієс" є довірчим власником отриманих в управління активів. Обмеження права довірчої власності Управителя встановлюється цим договором.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2012 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мідас" на користь ПАТ "Земельний банк" 35 000 000,00 грн боргу по кредиту, 29 115 973,69 грн боргу по несплачених відсотках за користування кредитом, 5 410 177,60 грн пені за прострочку сплати кредиту, 520 880,22 грн пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом, 64 380,00 грн судового збору.

3.2. На виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ від 24.07.2012.

3.3. Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.08.2012 про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача - ПАТ "Земельний банк" від 13.08.2012 відкрито виконавче провадження ВП № 33995168 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 5023/2082/12 від 24.07.2012.

3.4. У подальшому постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07.04.2014 виконавче провадження ВП № 33995168 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 5023/2082/12 від 24.07.2012 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 42874281, боржником в якому також є ТОВ "Мідас".

3.5. ТОВ "Юридична фірма "Арієс" 19.07.2018 звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, відкритому за наказом Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 у справі № 5023/2082/12, а саме заміни стягувача - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "Арієс". Заяву обґрунтовано тим, що за договором про передавання в управління непроданих активів № 34-Л від 30.01.2014 ПАТ "Земельний банк" передало ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" права на управління непроданими активами Банку та право бути процесуальним правонаступником Банку у справах, у яких однією із сторін (учасників) є ПАТ "Земельний банк", а також правонаступником у виконавчих провадженнях однією зі сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк". 09.02.2015 було укладено договір про передавання в управління непроданих активів № 42-Л, тобто за договором № 34-Л від 30.01.2014 відбувся перехід прав кредитора від ПАТ "Земельний банк" до ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", а за договором № 42-Л від 09.02.2015 - до ТОВ "Юридична фірма "Арієс".

3.6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2018 (суддя Присяжнюк О.О.), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М., Барбашова С.В., Медуниця О.Є.) у задоволенні заяви ТОВ "Юридична фірма "Арієс" від 19.07.2018 про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.

3.7. Судові акти мотивовано тим, що за суттю інституту управління майном, Управитель набуває прав і обов'язків щодо користування/володіння/розпорядження майном у межах визначених договором, однак діє інтересах Установника управління; дострокове припинення дії тристороннього договору № 34-Л від 30.01.2014 про передання в управління непроданих активів без участі установника управління - ПАТ "Земельний банк" не відповідає приписам чинного законодавства; договір про передання в управління непроданих активів № 42-Л від 9.02.2015 також укладено без участі ПАТ "Земельний банк", банку, що ліквідується та є власником активів, що передаються за договором; до заяви не додано доказів про наявність прав у попереднього управителя майном ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" за відсутності волевиявлення банку, який є власником активів, передавати свої права наступному управителю, а саме ТОВ "Юридична фірма "Арієс"; управитель майна юридично не заміщує власника майна, а Закон України "Про виконавче провадження" для заміни сторони вимагає абсолютного переходу прав та обов'язків від попереднього стягувача до нового, однак, фактично стягувач - ПАТ "Земельний банк" не втратив права стягувача, а лише надав право діяти в його інтересах.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "Юридична фірма "Арієс" у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти постанову про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому за наказом Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 у справі № 5023/2082/12.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 1029, 1033, 1037 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також невзяттям до уваги висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 2-1563/11.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Мідас" у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Юридична фірма "Арієс" 25.04.2016 звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони у справі, в якій просило: визнати ТОВ "Юридична фірма "Арієс" правонаступником з питань управління непроданими активами ПАТ "Земельний банк"; замінити стягувача у виконавчому провадженні № 33995168 від 15.08.2012 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 5023/2082/12 від 24.07.2012; провести стягнення за реквізитами, вказаними в заяві. Заяву обґрунтовано тим, що Постановою Правління Національного банку України № 375 від 30.07.2010 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 02.08.2010 ПАТ "Земельний банк"; 30.01.2014 між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Амстердам" та Національним банком України укладено договір № 34-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" в управління ТОВ "Амстердам" та 09.02.2015 між Національним банком України, TOB "Юридична компанія "Амстердам" та TOB "Юридична фірма "Арієс" укладено договір № 42-Л; TOB "Юридична фірма "Арієс" прийняло в управління непродані активи ПАТ "Земельний банк" та є процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" у справах, однією з сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк", зокрема у справі № 5023/2082/12.

6.3. . 30.05.2016 ТОВ "Юридична фірма "Арієс" подано до Господарського суду Харківської області уточнення в якому заявник просив замінити стягувача - ПАТ "Земельний банк" у зведеному виконавчому провадженні № 42874281 від 07.07.2014 його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "Арієс".

6.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016, відмовлено у задоволенні заяви TOB "Юридична фірма "Арієс" про заміну стягувача відмовлено.

6.5. Відмову мотивовано тим, що юридична особа ПАТ "Земельний банк" не припинена та перебуває в стадії ліквідації. За договором № 34-Л від 30.01.2014 про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" передало ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" заборгованість боржника - ТОВ "Мідас" за кредитним договором № 63/8-К в розмірі 79 632 208,06 грн, зокрема, заборгованість, стягнуту рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2012 у справі № 5023/2082/12 на загальну суму 70 111 411,51 грн. Доказів припинення чи розірвання договору № 34-Л від 30.01.2014 в установленому законом порядку заявником не надано, а отже цей договір є чинним. Умовами цього договору не передбачено можливість передання прав за договором іншому управителю, тому ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" не мало права, не розірвавши зазначений договір, укладати договір № 42-Л від 09.02.2015 з Національним банком України, TOB "Юридична компанія "Амстердам" та TOB "Юридична фірма "Арієс" (управителем) та передавати активи ПАТ "Земельний банк", що ліквідується, в управління ТОВ "Юридична фірма "Арієс" без участі ПАТ "Земельний банк".

6.6. ТОВ "Юридична фірма "Арієс" 10.01.2017 вдруге звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про заміну ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "Арієс" у зведеному виконавчому провадженні № 42874281 від 07.04.2014. Заяву обґрунтовано тим, що укладений між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та Національним банком України договір про передавання в управління непроданих активів № 34-Л від 30.01.2014 був припинений на підставі договору № 41-Л від 09.02.2015, та фактично відбулась заміна одного управителя - ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" на іншого - ТОВ "Юридична фірма "Арієс" на підставі нового договору про передавання в управління непроданих активів № 42-Л від 09.02.2015, за умовами якого ТОВ "Юридична фірма "Арієс" є довірчим власником отриманих в управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" у справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк".

6.7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Юридична фірма "Арієс" про заміну сторони зведеного виконавчого провадження № 42874281 від 07.04.2014 - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "Арієс".

6.8. Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 залишено без змін.

6.9. У вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив таке.

Частиною 2 статті 316 ЦК України передбачений особливий вид права власності - право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Відповідно до частини 5 статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно із частиною 1 статті 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Особливості управління активами (майном) банків, що ліквідуються, встановлені нормами, що є спеціальними для даного виду правовідносин.

Відповідно до пункту 3 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що набув чинності 22.09.2012, ініційована до набрання чинності цим законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, процедура ліквідації ПАТ "Земельний банк" розпочата з 02.08.2010. Таким чином, процедура ліквідації ПАТ "Земельний банк", крім загальних норм Цивільного кодексу України, регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369.

Відповідно до частини 12 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Главою 13 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 № 369 (далі - Положення) визначений порядок передавання непроданих активів банку в управління визначеній Національним банком юридичній особі.

Згідно із пунктом 13.1 Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки.

Відповідно до пункту 13.5 Положення комісія Національного банку приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.

Згідно із пунктом 13.9 Положення за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку.

Відповідно до пункту 13.11 Положення управитель набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.

Згідно із частинами 1, 2 статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відтак, для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини.

Судом взято до уваги обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, а саме, що заявник не надав доказів припинення дії договору № 34-Л від 30.01.2014, а наданий при другому зверненні із заявою ТОВ "Юридична фірма Арієс" договір від 09.02.2015 № 41-Л, укладено між ТОВ "Амстердам" (управитель) та Національним банком України без участі установника управління майном, а саме ПАТ "Земельний банк". В той же день між ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", TOB "Юридична фірма "Арієс" та Національним Банком України без участі ПАТ "Земельний банк" укладено договір від 09.02.2015 № 42-Л про передання в управління ТОВ "Юридична фірма "Арієс" непроданих активів ПАТ "Земельний банк", що суперечить вимогам пункту 13.9 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369, оскільки договір був укладений без участі ПАТ "Земельний банк", тобто, банку, який ліквідується та є власником активів, що передаються за договором. Докази, які б свідчили про наявність прав попереднього управителя майном (TOB "ЮК "Амстердам") безпосередньо, за відсутності волевиявлення банку - власника активів, передавати свої права наступному управителю, відсутні.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача.

6.10. У заяві, що надійшла до Господарського суду Харківської області 19.07.2018, ТОВ "Юридична фірма "Аріес" також просить замінити стягувача у виконавчому провадженні, відкритому за наказом Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 у справі № 5023/2082/12, а саме ПАТ "Земельний банк" його правонаступником ТОВ "Юридична фірма "Аріес".

6.11. Заява аналогічно обґрунтована тим, що на підставі договору про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" від 09.02.2015 № 42-Л ТОВ "Юридична фірма "Аріес" є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк".

6.12. Фактично новим є лише посилання заявника, що у постанові Верховного Суду у цивільній справі № 2-1563/11 суд встановив, що ТОВ "Юридична фірма "Аріес" є правонаступником ПАТ "Земельний банк" у справах, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк", а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк", і заміна сторони у виконавчому провадженні щодо активу, який був переданий в управління ТОВ "Юридична фірма "Аріес" згідно договору від 30.01.2014 №34-Л, відповідає вимогам закону.

6.13. Заявник вважає, що оскільки у справах № 2-1563/11 та № 5023/2082/12 бере участь ТОВ "Юридична фірма "Аріес", відповідно до частини 4 статті 75 та частини 4 статті 236 ГПК України суд має враховувати обставини та висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі від 28.03.2018 № 2-1563/11.

6.14. Тобто, фактично підстави поданої заяви, а саме обставини та підтверджуючі їх письмові докази (договір від 30.01.2014 № 34-Л про управління непроданими активами ПАТ "Земельний банк" та договір від 09.02.2015 № 42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк") не змінилися, а заявник обґрунтовує свою заяву новими правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в іншій справі та після прийняття вищевказаної постанови Вищого господарського суду України.

6.15. На підставі викладеного суд, касаційної інстанції доходить висновку, що заява ТОВ "Юридична фірма "Аріес" (від 23.12.2016 № 63-08/К-Н) та заява ТОВ "Юридична фірма "Аріес" (вх. № 20946), що надійшла 19.07.2018 до Господарського суду Харківської області, подані про той самий предмет (заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 у справі № 5023/2082/12 ПАТ "Земельний банк" його правонаступником ТОВ "Юридична фірма "Аріес") та з тих самих підстав (договір від 30.01.2014 № 34-Л про управління непроданими активами ПАТ "Земельний банк" та договір від 09.02.2015 № 42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк").

6.16. При цьому, є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви та з тих самих підстав.

Повторне подання вищевказаної заяви стягувачем є по суті намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів по справі з метою винесення нового рішення у справі вже на користь стягувача.

6.17 . Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

6.18. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

6.19. Згідно з частиною 1 статті8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

6.20. Відповідно до пункту 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з пунктів 44, 46 даної Доповіді Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata . Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику приватного правосуддя , що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності."

У пункті 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03., п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

6.21. Зі змісту вищевказаних пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

6.22. Відповідно до частини 10 статті 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

6.23. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аріес" про заміну сторони виконавчого провадження до розгляду та здійснення розгляду її по суті, а тому доходить висновку про наявність підстав для скасування наявних судових рішень та закриття провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аріес" (вх. № 20946 від 19.07.2018) про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 24.07.2012, відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, з тих підстав, що є така, що набрала законної сили, ухвала суду за результатами розгляду заяви між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви і з тих самих підстав.

6.24. Враховуючи вищевказаний висновок суду касаційної інстанції про необхідність закриття провадження з розгляду вказаної заяви стягувача без розгляду її по суті, клопотання останнього про передачу даної касаційної скарги у справі № 5023/2082/12 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми щодо оцінки правовідносин, що виникають при управлінні активами банку, який знаходиться в стадії ліквідації, задоволенню не підлягає.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

7.3. З урахуванням викладеного, постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 та ухвала Господарського суду Харківської області від 08.08.2018 підлягають скасуванню, провадження щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аріес" (вх. № 20946 від 19.07.2018) про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 за № 5023/2082/12, підлягає закриттю.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аріес" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2018 скасувати.

3. Закрити провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аріес" (вх. № 20946 від 19.07.2018) про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 27.04.2012 за № 5023/2082/12.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір