Рішення

від 29.11.2018 по справі 521/12876/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/12876/18

Провадження №2/521/3944/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики .

В обґрунтування позову сторона позивача вказує, що з метою придбання нерухомого майна вона звернулась до ОСОБА_3, яка представилась як ріелтор з нерухомості. Остання познайомила позивача із ОСОБА_4, яка нібито була власником будинку №59-Б по вулиці Хуторська у місті Одесі. Як зазначає позивач, вона домовилась із ОСОБА_4 про продаж їй вказаного будинку. Однак, ОСОБА_3 зазначила, що для оформлення правовстановлюючих документів на майно необхідні кошти, адже ОСОБА_4 не вступила у спадщину після смерті її матері. У зв'язку із необхідністю оформлення правовстановлюючих документів у період з 25 жовтня 2006 року до 30 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 12 800,00 доларів США та 5 000,00 гривень, що еквівалентно станом на кінець 2006 року 69 640,00 гривень, про що були складені розписки.

Однак, як з'ясувалось пізніше, як зазначає позивач, її ввели в оману, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 умови договору не виконала, правовстановлюючі документи на будинок оформлені не були, позику не повертає, у зв'язку з чим вона звернулась до суду із даним позовом, просила стягнути із ОСОБА_3 суму боргу із урахуванням інфляційних витрат та 3% річних у загальному розмірі 495 327,31 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 правом подачі відзиву не скористалась, відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Позивач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з'явилася, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 211 ч.3 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виниклі між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить висновку про задоволення заявленого позову - виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 - з одної сторони, та ОСОБА_3 - з іншої сторони, був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 4 800,00 доларів США та 5 000,00 гривень для оформлення документів на будинок №59/Б по вулиці Хуторській у місті Одесі.

Судом звернуто увагу, що згідно із розпискою від 01 грудня 2006 року ОСОБА_4 позичила 2 000,00 доларів США для оформлення документів на будинок №59/Б по вулиці Хуторська у місті Одесі із подальшим продажем будинку ОСОБА_2 Позику ОСОБА_4 отримала у присутності, зокрема, ОСОБА_3

Як зазначає ОСОБА_2, ОСОБА_4 одразу ж передала отримані від неї кошти ОСОБА_3

14 грудня 2006 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 2 000,00 доларів США для оформлення документів на будинок №59/Б по вулиці Хуторська у місті Одесі із подальшим його продажем ОСОБА_2 Позику ОСОБА_4 отримала у присутності, зокрема, ОСОБА_3

29 грудня 2006 року ОСОБА_4 отримала завдаток у розмірі 2 000,00 доларів США від ОСОБА_2 у рахунок продажу будинку №59/Б по вулиці Хуторська у місті Одесі. Правочин був укладений, зокрема, у присутності ОСОБА_3

30 грудня 2006 року ОСОБА_4 отримала аванс у розмірі 2 000,00 доларів США від ОСОБА_2 із метою подальшого продажу будинку №59/Б по вулиці Хуторській у місті Одесі. Вартість будинку визначена у розмірі 34 000,00 доларів США. З урахуванням сплачених коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишок суми боргу за будинок склав 20 000,00 доларів США.

Як зазначає сторона позивача, згодом вона передала ОСОБА_4 20 000,00 доларів США, проте, остання повідомила, що її ввели в оману, грошей отриманих від ОСОБА_2 у неї немає, власником житла вона так і не стала. Вказані кошти були передані ОСОБА_3

20 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Суворовського РВ із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України. Вказана заява була зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12014160490005809 від 20 листопада 2014 року.

Відповідно до постанови заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, радника юстиції ОСОБА_1 від 01 серпня 2008 року порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_5 за ознаками кримінальних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Як вбачається із вищевказаної постанови, ОСОБА_5 шахрайським шляхом заволодів будинком №59-Б по вулиці Хуторській у місті Одеса.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, а саме пояснень ОСОБА_3 від 01 серпня 2008 року, вона дійсно займалась оформленням документів на будинок №59-Б по вулиці Хуторській у місті Одесі, не заперечувала того, що вона дійсно отримала грошові кошти у розмірі 4 800,00 доларів США від ОСОБА_2 Згодом вона повідомила ОСОБА_2, що оформити документи на вказаний будинок не є можливим, а тому зобов'язалась повернути їй кошти у максимально стислі терміни.

Проте, як свідчив позивач, відповідач суму позики не повернула.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1046 ч.ч.1,2 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Разом з тим, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли позикові правовідносини, що підтверджується змістом договору, зокрема, укладеного 25 жовтня 2006 року.

Згідно із положеннями ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ч.ч.1,2 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з положень договорів позики, боржник ОСОБА_3 отримала визначену суму позики для оформлення документів на будинок, проте, умови договору виконані не були.

Згідно із ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання ОСОБА_2 просила також стягнути з ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми за період з 04 червня 2015 року до 04 червня 2018 року. Стороною позивача надано до суду відповідний розрахунок, згідно із яким загальна сума 3% річних від простроченої суми за відповідний період складає 30 579,66 гривень.

Також у матеріалах справи знаходиться розрахунок інфляційних витрат та річних процентів на суму боргу 12 800,00 доларів США за офіційним курсом НБУ 5,05 гривень та 5 000,00 гривень за період з 01 жовтня 2006 року до 01 лютого 2018 року, відповідно до якого загальна сума боргу з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних становить 495 327,31 гривень.

Як передбачено ст. 625 ч.ч. 1, 2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оглянувши вищевказаний розрахунок, здійснивши відповідні арифметичні операції, суд доходить висновку, що розрахунок здійснено вірно.

У силу ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із п. 12 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Зважаючи на законодавчу регламентацію виниклих між сторонами у справі правовідносин, суд вбачає доцільним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики, зокрема, укладеного між сторонами від 25 жовтня 2006 року, а саме: стягнути суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат у загальному розмірі 495 327,31 гривень.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору - у розмірі 4 953,27 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України,

УХВАЛив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у загальному розмірі 495 327,31 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму оплаченого судового збору в розмірі 4 953,27 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про сторін та інших учасників справи згідно статті 265 ч.5 п.4:

Позивач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії КК №074020, виданий Теплодарським МВ УМВС України в Одеській області 12 серпня 1998 року.

Відповідач: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: 65074, м. Одеса, вул. Кондренка, 45, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя: І.В. Плавич /підпис/ ПРПППП