Постанова

від 29.01.2019 по справі 916/1240/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1240/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Панька М. М. (адвокат),

відповідача - Черевко Н. Б. (керівник),

розглянув касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Одеська ТЕЦ-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 (головуючий - Аленін О. Ю., судді: Лавриненко Л. В., Мишкіна М. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс"

до Міського комунального підприємства "Одеська ТЕЦ-2"

про стягнення 1534011,30 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс" (далі - ТОВ "Енергосистема Плюс", Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Міського комунального підприємства "Одеська ТЕЦ-2" (далі - МКП "Одеська ТЕЦ-2", Підприємство) про стягнення 1534011,30 грн., з яких: 934614,30 грн. основного боргу, 156862 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 36465 грн., 406070 грн. пені, з посиланням статті 509, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Підприємством у порушення умов договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №10/03 від 23.01.2003, №22 від 03.03.2003, №8/04 від 09.02.2004, №20 від 12.05.2004, №76 від 27.09.2004, №78 від 01.10.2004, №86 від 29.10.2004, №90 від 30.11.2004, №94 від 16.12.2004, №103 від 06.01.2005, №11 від 25.03.2005, №42 від 04.08.2005 не повернуто у встановлений строк отримані від Товариства грошові кошти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.08.2017 (суддя Никифорчук М. І.) у позові відмовлено.

4. Рішення мотивоване положеннями статей 11, 15, 16, 625 ЦК України та статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність належними доказами наявності заборгованості МКП "Одеська ТЕЦ-2" за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №10/03 від 23.01.2003, №22 від 03.03.2003, №8/04 від 09.02.2004 та №20 від 12.05.2004, які (договори) в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з МКП "Одеська ТЕЦ-2" на користь ТОВ "Енергосистема Плюс" 774267 грн. основного боргу, 139888,78 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 30596,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

6. Постанова мотивована доведеністю належними і допустимими доказами (актами звірки взаєморозрахунків) фактів прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №42 від 04.08.2005, №11 від 23.03.2005, №103 від 06.01.2005, №94 від 16.12.2004, №90 від 30.11.2004, №86 від 29.10.2004, №78 від 01.10.2004 та №76 від 27.09.2004, а також обставинами пред'явлення Товариством вимог про стягнення 406070 грн. пені зі спливом скороченого (річного) строку позовної давності, про застосування якої було заявлено Підприємством у відзиві на позов. При цьому відхиляючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційний суд виходив з того, що питання щодо поновлення строків на оскарження судового рішення вирішено колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду, що підтверджується ухвалою від 28.09.2018, а незгода відповідача з таким рішенням не має правового значення при вирішенні цієї справи по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, МКП "Одеська ТЕЦ-2" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на грубе порушення судом апеляційної інстанції положень частини 2 статті 261 та частини 2 статті 262 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що апеляційним судом безпідставно поновлено Товариству пропущений строк на апеляційне оскарження рішення від 09.08.2017, оскільки апеляційна скарга була подана позивачем більш як через рік (24.09.2018) з дня складення повного тексту рішення, а хвороба директора ТОВ "Енергосистема Плюс" ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 не є обставинами непереборної сили, тим більше, що представник ТОВ "Енергосистема Плюс" ОСОБА_7, незважаючи на медичні довідки про хворобу, в період з 07.12.2017 по 25.04.2018 відвідував судові засідання у справах №916/2818/17 та №916/2817/17 (за участю тих же сторін), які проводилися у Господарському суді Одеської області.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ТОВ "Енергосистема Плюс" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з посиланням на правомірне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення та доведеність заборгованості відповідача 15 актами звірки взаєморозрахунків, доданими до позовної заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Між ТОВ "Енергосистема Плюс" та МКП "Одеська ТЕЦ-2" були укладені договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги: №42 від 04.08.2005, №11 від 23.03.2005, №103 від 06.01.2005, №94 від 16.12.2004, №90 від 30.11.2004, №86 від 29.10.2004, №78 від 01.10.2004 та №76 від 27.09.2004.

11. Так, згідно з пунктами 2, 3 договорів №42 від 04.08.2005, №11 від 23.03.2005, №103 від 06.01.2005, №94 від 16.12.2004, №90 від 30.11.2004, №86 від 29.10.2004, №78 від 01.10.2004, №76 від 27.09.2004 позивач надає відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу: в сумі 26000 грн. у строк до 01.10.2005; в сумі 135000 у строк до 01.07.2005; в сумі 175000 грн. до 01.03.2005; в сумі 63000 грн. у строк до 01.03.2005; в сумі 125000 до у строк 01.03.2005; в сумі 30000 грн. у строк до 01.01.2005; в сумі 234000 грн. у строк до 31.12.2004; в сумі 200000 грн. у строк до 31.12.2004 відповідно.

12. Додатковою угодою №6 від 31.12.2008 до договору №76 від 27.09.2004 пункт 3 цього договору сторонами викладено в такій редакції: "Поворотна безпроцентна фінансова допомога надається на строк до 31.12.2011".

13. Додатковими угодами №7 від 31.12.2011 до договорів №78 від 01.10.2004, №86 від 29.10.2004, №90 від 30.11.2004, №94 від 16.12.2004 та №103 від 06.01.2005 пункт 3 цих договорів сторонами викладено в такій редакції: "Поворотна безпроцентна фінансова допомога надається на строк до 31.12.2015".

14. Додатковими угодами №6 від 31.12.2011 до договорів №11 від 25.03.2005 та №42 від 04.08.2005 пункт 3 цих договорів сторонами викладено в такій редакції: "Поворотна безпроцентна фінансова допомога надається на строк до 31.12.2015".

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

16. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

17. Рішення суду першої інстанції, яке оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, прийнято 09.08.2017, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ.

18. Згідно з пунктом 13 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

20. Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

21. Імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

22. Верховний Суд зазначає, що у цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку, тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017. При цьому за змістом частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, поновлення апеляційним судом пропущеного строку на апеляційне оскарження у зв'язку з визнанням поважними причин пропуску відповідного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги в межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з'ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

23. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі приписами частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/239).

24. Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що апеляційну скаргу було подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, оскільки, по-перше, обізнаність представника ТОВ "Енергосистема Плюс" ОСОБА_7 з часом проведення судового засідання, за результатами якого було прийнято рішення від 09.08.2017, підтверджується наявними у справі протоколом судового засідання від 02.08.2017 та розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні на 09.08.2017 о 12:10. По-друге, у заяві від 24.09.2018 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 09.08.2017 Товариство не заперечує факт отримання повного тексту цього рішення 05.09.2017 (поштове відправлення 6502611452923) за довіреністю згідно з даними офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".

25. Відповідно до статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (в редакції, чинній з 15.10.2014) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

26. Проте, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 28.09.2018 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/1240/17 і поновлення Товариству строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2017 в обґрунтування поважності причин пропуску цього строку помилково послався на обставини тривалої хвороби директора ТОВ "Енергосистема Плюс" ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, які не є обставинами непереборної сили в розумінні статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 2 частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, оскільки сертифікатів про форс-мажорні обставини матеріали справи не містять та Товариством не надано.

27. При цьому апеляційним судом безпідставно залишено поза увагою обставини складання 14.08.2017 повного тексту рішення від 09.08.2017 та подання позивачем апеляційної скарги на це рішення лише 24.09.2018, тобто вже після спливу річного присічного строку, що виключало можливість відкриття апеляційного провадження у справі та переконливо свідчить про грубе порушення судом імперативних вимог частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

28. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з твердженням скаржника про безпідставне поновлення апеляційним судом Товариству пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення від 09.08.2017, так як апеляційна скарга була подана позивачем більш як через рік (24.09.2018) з дня підписання повного тексту рішення від 09.08.2017, а хвороба директора ТОВ "Енергосистема Плюс" ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 не є обставинами непереборної сили, тим більше, що представник ТОВ "Енергосистема Плюс" ОСОБА_7, незважаючи на медичні довідки про хворобу, в період з 07.12.2017 по 25.04.2018 неодноразово відвідував судові засідання у справах №916/2818/17 та №916/2817/17 (за участю тих же сторін), які проводилися у Господарському суді Одеської області.

29. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

30. При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03) (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №42/92-08).

31. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"). Дії суду з відновлення строку апеляційного оскарження після спливу значного періоду часу можуть порушити принцип правової визначеності та принцип остаточності судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №916/4468/15).

32. Наведеним спростовується помилковий висновок апеляційного суду, який (суд), відхиляючи доводи Підприємства щодо пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення, виходив з того, що питання щодо поновлення строків на оскарження судового рішення вирішено колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду в ухвалі від 28.09.2018, а незгода відповідача з таким рішенням не має правового значення при вирішенні цієї справи по суті.

33. Згідно з частиною 2 статті 304 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

34. З огляду на вищенаведене, а також на те, що за змістом статей 119, 262 та частини 1 статті 255 і частини 1 статті 287 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та відкриття апеляційного провадження у справі є такою, що не підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення суду, Верховний Суд вважає, що відповідачем до поданої касаційної скарги цілком правомірно включено обґрунтовані заперечення щодо ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2018 (в частині поновлення пропущеного позивачем строку на апеляційне оскарження рішення від 09.08.2017).

35. Таким чином апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2017 здійснено судом апеляційної інстанції внаслідок грубого порушення імперативних вимог частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

36. У зв'язку з цим колегія суддів вважає передчасним подальше посилання апеляційного суду в обґрунтування висновку щодо задоволення позову на доведеність належними та достатніми доказами (15 актами звірки взаєморозрахунків) існування заборгованості Підприємства за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

37. Разом з тим з мотивів, викладених у пунктах 21, 22, 24-28, 31 і 32 цієї постанови Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу безпідставні доводи Товариства щодо правомірного поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

38. Отже, висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову передувало істотне порушення цим судом норм процесуального закону щодо недопустимості апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду після спливу річного присічного строку, в межах якого було можливе поновлення пропущеного позивачем 10-денного строку на апеляційне оскарження.

39. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права (статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017), яке призвело до ухвалення незаконної постанови, колегія суддів вбачає підстави для її скасування та передачі справи №916/1240/17 до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом . У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

42 . За наведених обставин, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам статей 86, 236, 261, 282 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови як ухваленої з порушенням норм процесуального закону.

43. Зважаючи на те, що на стадії відкриття апеляційного провадження у справі судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови і передачі справи №916/1240/17 до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення місцевого суду в цій справі.

Щодо судових витрат

44. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наразі не вбачає підстав для розподілу судових витрат відповідача, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, оскільки зазначене питання має вирішуватися судом, який прийматиме остаточне рішення по суті даного спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Одеська ТЕЦ-2" задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі №916/1240/17 скасувати з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистема Плюс" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2017.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков