Ухвала

від 31.01.2019 по справі 1915/12030/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.01.2019 Справа №1915/12030/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участі секретаря судового засідання Стус К.І.

з участю державного виконавця Пуршеги І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, яке знаходиться по вул. Коперніка, 17б в м. Івано- Франківськ.

В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області знаходиться виконавче провадження АСВП №36862996 з примусового виконання виконавчого листа по справі №1915/12030/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 50 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05 грудня 2012 року становить - 399 650 грн. та 3218,60 грн. судового збору.

07 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 07 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 08 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. 05 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про розшук транспортного засобу боржника.

У добровільному порядку боржник заборгованість не погашає.

Державним виконавцем неодноразово здійснено вихід за місце проживання боржника по вул. Коперніка, 17б в м. Івано- Франківськ. Однак, перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки дверей будинку ніхто не відчиняв.

Посилаючись на наведене та невиконання рішення суду, представник ДВС просив задовольнити подання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

В судовому засіданні державний виконавець Пуршега І.В. подання підтримала, з підстав викладених у ньому. Крім того, вказала, що на даний час рішення суду виконане частково за рахунок продажу двох земельних ділянок, які належали боржнику.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від.

18 лютого 2013 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист за №1915/12030/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 50000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 05 грудня 2012 року становить - 399 650 грн. та 3218,60 грн. судового збору.

07 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

07 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

08 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

05 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

Добровільно боржник заборгованість не погашає.

Як вбачається з актів державного виконавця від жовтня 2016 року, від січня 2017 року, від 05 липня 2018 року, від 11 липня 2018 року, від 12 вересня 2018 року, виходами за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Коперніка, 17-Б, перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері були зачинені.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Тернопільській області від 16 серпня 2018 року за №31/19-3548, за ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб BMW , державний номерний знак НОМЕР_1, 1991 року випуску.

11 вересня 2018 року державним виконавцем надіслано виклик ОСОБА_2 в якому зобов'язано останнього 18 вересня 2018 року з'явитися до державного виконавця щодо надання пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого провадження.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 12 вересня 2018 року адресованих ДВС, на його арештованому рахунку в ПАТ КБ Приватбанк знаходяться грошові кошти в сумі 60000 грн.; в нього наявні 4 земельних ділянки, загальною площею 2 гектара, які знаходяться в с. Микуличин Івано-Франківської області; транспортний засіб марки BMW 520 , державний номерний знак НОМЕР_1 був реалізований ним невідомій особі; активної підприємницької діяльності як суб'єкт підприємницької діяльності він не здійснює; будь-яких дивідендів, в тому числі заробітної плати не отримує, іншого паспорту для виїзду закордон немає.

Згідно довідки Івано-Франківського обласного адресно-довідкового бюро від 29.11.2018 року, боржник ОСОБА_2 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 145358556 від 14.11.2018 встановлено, що домоволодіння по вул. Коперніка,17б належить на праві приватної власності ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право власності від 23.12.2005 року, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення державного виконавця, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

В силу вимог ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про припинення виконавчого провадження, повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до вимог ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Встановлено, що ОСОБА_2 не є власником житла, яке знаходиться по вул. Коперніка, 17-Б в м. Івано-Франківськ, що підтверджується довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №145320298 від 14 листопада 2018 року.

Власником даного житла є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не зареєстрований у вказаному житловому будинку.

В матеріалах справи відсутні та державним виконавцем не встановлено докази на підтвердження факту проживання боржника за даною адресою.

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник значиться зареєстрованим ІНФОРМАЦІЯ_2, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що державним виконавцем вчинялись будь-які дії щодо перевірки майнового стану боржника за місце його реєстрації в с.ПідгірвЂ�я.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження не встановлено, що державним виконавцем здійснювались будь-які дії щодо встановлення місця проживання боржника, факту проживання боржника у спірному житлі, ким являється власник житла боржнику ОСОБА_2 та чи перебувають у даному приміщенні майно та кошти боржника. Державним виконавцем не відбирались пояснення від вказаних осіб, у тому числі боржника щодо даних обставин.

В матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу реєстрації боржника повідомлення про дату, час та місце вчинення виконавчих дій, за адресою: вул. Коперніка, 17-Б, м. Івано-Франківськ.

До матеріалів подання не долучено жодних доказів на підтвердження того, що боржник проживає у даному житлі, доказів наявності у ньому будь-якого майно боржника.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту умисного створення перешкод з боку ОСОБА_2 для проведення виконавчих дій або ухилення від виконання рішення суду державним виконавцем суду не представлено.

Більше того, ОСОБА_2 надав державному виконавцю пояснення щодо об'єктивних причин невиконання рішення суду, зокрема внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тощо.

Таким чином, матеріали подання не містять інформації про те, що боржник умисно та свідомо уникає викликів державного виконавця та перешкоджає проведенню виконавчих дій; подання державного виконавця, як і матеріали виконавчого провадження, не містять даних щодо перевірки майнового стану боржника за місце реєстрації; не викликано власника даного домоволодіння та не з'ясовано факт проживання у ньому боржника, наявності у будинку належного йому майна.

Сам по собі факт зазначення вказаної адреси домоволодіння у виконавчому листі та у заяві боржника не підтверджує вищезазначених обставин, встановлення яких має суттєве значення для вирішення даного питання.

Відтак, судом не встановлено підстав для проникнення до зазначеного житла, яке не належить боржнику та який у ньому не зареєстрований.

Крім цього, судом, взято до уваги конституційне право особи, закріплене ст. 30 Конституції України, згідно якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Примусове проникнення до житла людини є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов'язане з обмеженням конституційного права людини на недоторканість житла чи іншого володіння.

Таким чином, при вирішенні подання про надання дозволу на примусове проникнення до володіння боржника суд має переконатися, що боржник злісно та свідомо перешкоджає державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій з метою опису та арешту майна, чим порушує права стягувача.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних вище обставин, суд позбавлений можливості ухвалити позитивне рішення за даним поданням державного виконавця, оскільки воно не ґрунтується на вказаних положеннях чинного законодавства, в т.ч. і ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги недостатність проведених виконавчих дій, зокрема щодо встановлення факту проживання боржника за даною адресою та належного йому майна, наявності у боржника майна за місцем його реєстрації, встановлення його місця фактичного проживання, відсутність даних про належне сповіщення боржника про проведення виконавчих дій, відомостей, що підтверджують факт свідомого ухилення боржника від проведення виконавчих дій, суд не має можливості встановити доцільність та необхідність примусового проникнення у житло іншої особи, відмінної від боржника, а тому приходить до переконання, що у задоволенні подання слід відмовити.

Безпідставними є доводи заявника про тривалість невиконання рішення суду, оскільки в силу вимог Закону тривалість невиконання не є правовою підставою для задоволення заявлених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 493 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника, яке знаходиться по вул. Коперніка, 17б в м. Івано- Франківськ відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 31 січня 2019 року.

Головуючий