Рішення

від 02.12.2009 по справі 2-670/2009

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

          

РІШЕННЯ

                                                                                                                             Справа № 2-670/2009

і м е н е м    У К Р А І Н И

02.12.2009 р.                                                                                м. Сімферополь

         Сімферопольський районний суд АР Крим у складі головуючого  судді   Сафонова  В.В. при секретарі Михайлової І.В., розглянувши  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, третя особа  Державна Сімферопольська нотаріальна контора, про  визнання  заповіту недійсним,-                                                                            

                                                                               Встановив

       Позивачка звернулася  в суд з позовом і просить  суд на підставі ст. 1222, 1223, 1241  ЦК України визнати  недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видано Сімферопольською державною нотаріальною конторою  на ім’я   ОСОБА_2 за фактом смерті ОСОБА_3 08.03.2007 р. а також  визнати за нею обов’язкову частку в спадковому майні, мотивуючи тим, що  08.03.2007 р. помер її батько ОСОБА_3, однак,  з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору вона не зверталась. Зі слів позивачки ОСОБА_2, після смерті батька,  їй  стало відомо, що  батько перед смертю   залишив  на ім’я   ОСОБА_2, яка  доглядала батька,   заповіт на спадкове майно.  Вона вважає, що  відповідачка  ввела  її  в оману, тому як повідомила її через 6 місяців після смерті батька, про те, що батько написав  заповіт на її ім’я, тому вона не зверталася в нотаріальну контору у 6 місячний строк з заявою  про прийняття спадщини.

     В судовому засіданні представник позивачки уточнив  позовні вимоги і просив суд  визнати недійсним заповіт від 26.02.2007 р. на користь ОСОБА_2, завірений  нотаріусом Сімферопольської державної нотаріальної контори, а також  відсторонити  від права на  спадщину ОСОБА_2 і визнати  за позивачкою право на спадщину, підтримав позовні вимоги і наполягав на  задоволенні позову у повному обсязі. Вимоги  мотивував тим, що  батько з літа 2006 р. хворів на рак нирок і  08.03.2007 р. помер, склавши  за 10 днів  заповіт на  ім’я  відповідачки  ОСОБА_2 Однак, про вказаний заповіт,   батько, якого  вона бачила в останнє 18.02.2007 р.,  її не  повідомив, тому вона вважає, що  відповідачка умисно  відсторонила її  від спадщини,  при  цьому вважає, що батько був настільки хворим, що  не міг  керувати своїми діями і  діяв проти своєї  волі, тому  заповіт вважає недійсним.

      Відповідачка та її представник позов  не  визнали, та пояснили, що  за 4 місяці до смерті її батько  ОСОБА_3 був хворим і вона  постійно наглядала за ним, позивачка зі свого боку ніякої матеріальної допомоги   батьку не надавала, про що підтвердять свідки сусіди. Позивачка з ними не проживала, а батько з 1998 р. був пенсіонером з пенсією у 500 грн., тому  повнолітня позивачка ніяк не могла бути в нього на  утриманні.  Навпаки,  за 1.5 роки до смерті батька  вона  постійно допомогала йому матеріально і доглядала його, тому він  і написав на її  ім’я заповіт.  Також просила суд відмовити у задоволенні позову на підставі ст. 256 ЦК України за спливом строку позовної давності. Батько  - ОСОБА_3 був свідомою людиною і не  хворів ніякими психічними хворобами, тому вимоги позивачки про психічний стан батька є надуманими.

       Представник  третьої особи Державної Сімферопольської нотаріальної контори – нотаріус ОСОБА_4  пояснила, що відповідно до Закону України «Про  нотаріат» та відповідно до Інструкції  вона завірила заповіт ОСОБА_3  на ім’я  ОСОБА_2 у нього на дому. Останній розумів всі свої дії, сам  керував своїми діями і сам підписав  заповіт, при  цьому вона, як нотаріус, була один на один з ним і він їй казав, що  хворіє на рак. Йому була роз’яснена ст. 1241 ЦК України і він говорив їй, що нікого з неповнолітніх дітей у нього не має, також нікого не було на обов’язкову частку, але говорив, що в нього  є ще одна донька, але вона  від нього живе  далеко,  що він говорив їй про заповіт, але вона відмовилася від нього, тому він склав заповіт на відповідачку.

        Свідок ОСОБА_5 суду показав, що  він працює  головним лікарем лікарні с. Укромне, але їх мешканець - ОСОБА_3, який помер  у 2007 р.,  за медичною допомогою до  амбулаторії  не звертався, ніяких медичних документів про психічну хворобу відносно нього в лікарні немає.

        Свідок ОСОБА_6 суду показала, що  вона працює листоношею і  приносила пошту ОСОБА_3, коли він був ще живий і він сам розписувався в  неї в документах і говорив  їй , що  він хворіє на рак і йому було дуже тяжко.

        Свідок ОСОБА_7 суду показала, що  з нею   по  сусідству  проживав  покійний ОСОБА_3, який  був до  моменту смерті адекватний і психічно нормальний чоловік. В нього була читка річ, з ним  було  інтересно вести бесіду.

       Свідок ОСОБА_8 суду показав, що  він є рідний брат покійного ОСОБА_3, з  яким він до  останнього дня смерті спілкувався, він  був повністю адекватний  та у здоровому  глузді. Він не навчався в школі, тому як йому граната попала у голову і він не призивався в армію, але він сам писав, читав, все своє життя працював штукатуром, стропольщиком, пожарником, керував автомобілем та мотоциклом.

       Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він  є рідний брат покійного ОСОБА_3  Його брат  був повністю адекватний  до останнього дня смерті і ніколи ні хворів психічною хворобою.

       Свідок ОСОБА_10 суду показала, що  покійний ОСОБА_3 був повністю адекватний  та осудний. В останнє перед смертю  вона була у нього 22.2.2007 р. та вбирала у хаті і він з нею  розмовляв, але казав, що  в нього болить нирка,  при  цьому  він сам ходив у  туалет.

        Свідок ОСОБА_11 суду показав, що  покійний ОСОБА_3 був його  сусідом. Він знаходився у нормальному психічному стані, тому як  він з ним спілкувався на тиждень  по разів 5 і він говорив, що в нього болять нирки.  

         Експерт ОСОБА_12  суду показала, що вона була членом комісії експертів за висновком судової  посмертної експертизи №1003 відносно досліджуваного ОСОБА_3, однак  зв’язку з тим, що у справі відсутні медичні документи про  його психічний стан, тому комісія експертів не могла відповісти  на питання суду міг чи не міг ОСОБА_3, на момент підписання заповіту, віддавати собі звіт та керувати своїми діями. Те, що він був тяжко хворим, та мав черепно-мозкову  травму у дитинстві, то це не має  відношення до справи відносно його психічного стану. Всі його хвороби мають хронічний стан і ніякого  відношення до психічного стану не мають.

        Заслухавши пояснення  учасників процесу,  допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  не засновані на Законі  і не  підтверджені  належними доказами,  в зв’язку з чим в задоволенні  позову  повинно  бути відмовлено, виходячи з наступного.

        Судом встановлено, що  згідно до заповіту ОСОБА_3, який помер 08.03.2007 р. (а.с.32),   на ім’я  ОСОБА_2  від  26.02.2007 р. (а.с. 33), яка є  його донькою, остання  є  власницею спадкового майна після смерті ОСОБА_3  у вигляді будинку №20, розташованого на вул. Кадрова в с. Совхозне Сімферопольського р-ну АР Крим (а.с.121).

         Позивачка по справі ОСОБА_1, яка  також є  донькою  покійного ОСОБА_3, звернулась до суду з  позовною заявою  від 03.11.2008 р. про  визнання  заповіту від  26.02.2007 р. недійсним, мотивуючи, що ОСОБА_3 не міг усвідомлювати і  керувати своїми діями на момент підписання заповіту, тому як  був хворий на  психічний стан.

         Однак, на підтвердження  фактичних обставин справи, позивачка та її представник  надали суду лише медичні дані, які  підтверджують його тяжку хворобу не  пов’язану з  його психічним станом, що підтверджується висновками  комісії експертів №1003 від 29.07.2009 р. (а.с.199-201),  згідно з  якими  комісія не має  можливості надати суду відповідь на питання міг  чи не міг ОСОБА_3 на момент підписання заповіту 26.02.2007 р. усвідомлювати свої дії та  керувати своїми діями.

         У  судовому  засіданні   експерт   ОСОБА_12 підтвердила   висновки  комісії експертів.    

         Допитані в судовому  засіданні свідки  показали, що  ОСОБА_3 перед своєю смертю не хворів на психічну хворобу, його поведінка була адекватною своїм діям.

         Згідно з п.14 постанови  Пленуму ВС України  від  30.05.1997 р. №8  «Про  судову експертизу в кримінальних  і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза призначається коли вирішення кримінальної або  цивільної справи залежить  від визначення психічного стану особи на час  вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.    

          Таким чином,  вищенаведені докази свідчать про те, що позивачка та її представник не надали суду доказів в обґрунтування своїх позовних  вимог, пов’язаних  з доведенням фактичних обставин відносно психічної хвороби ОСОБА_3  у момент підписання  останнім заповіту.

          Згідно зі ст. ст. 57 і 58  ЦПК України  доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або  відсутність обставин, що обгрунтовують  вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

          Згідно ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та  іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування  не може бути грунтуватися на припущеннях.

        При таких обставинах  у задоволенні позову повинно бути  відмовлено за  ненаданням суду належних доказів в обгрунтування   позовних  вимог.

        На підставі викладеного,  к еруючись вимогами ст.ст.  60, 88, 212-215,  217, 218,  294-296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

      У задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  визнання  заповіту від 26.02.2007 р. на користь ОСОБА_2, який був завірений  нотаріусом Сімферопольської державної нотаріальної контори -  недійсним, а також про  відсторонення від права на спадщину ОСОБА_2   і визнання за ОСОБА_1 права на спадщину -  відмовити у повному обсязі  заявлених  позовних  вимог.                                                                            

     Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів від дня проголошення рішення, якщо заява про апеляційне оскарження рішення суду не була подана. Якщо була  подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом  20 (двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набуває законної сили  після закінчення цього строку. Апеляційна скарга  може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в десятиденний строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження. У випадку подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили  після розгляду справи апеляційним судом. Заява про апеляційне оскарження й апеляційна скарга подаються в Апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд АР Крим. Копія апеляційної скарги одночасно направляється   особою, що ії подає, у суд апеляційної інстанції.

Головуючий  суддя:                                           В.В.   Сафонов