Ухвала

від 04.02.2019 по справі 646/5188/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/174/19 (11сс/818/178/19) Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1

Справа №646/5188/17(1-кс-/646/408/2019) Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника власника

майна ТОВ «АФАЛІНА» - ОСОБА_7 ,

представників власників

майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Прокуратури Харківської області ОСОБА_12

на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_13 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_13 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України.

Вилучене в ході обшуку 05.12.2018 за адресою: АДРЕСА_1 майно визначено повернути ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Не погодившисьз вказанимрішенням суду,прокурор укримінальному провадженні ОСОБА_12 подав апеляційнускаргуз доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого ОСОБА_13 про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 .

В обґрунтуванняскарги прокурорзазначив,що постановляючиухвалу провідмову взадоволенні клопотання,суддя вийшовза межітих питань,які підлягаютьдослідженню привирішенні питанняпро накладенняарешту навилучене майнота якимповинна бутинадана усесторонняоцінка наіншій стадіїкримінального процесу.Зазначив,що навиконання ухвалислідчого суддівід 14.12.2018до матеріалівклопотання булододано постановупрокурора Харківськоїобласті ОСОБА_14 від 04.07.2018про дорученнядосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №42017220000000396від 04.05.2017прокуратурі Харківськоїобласті,як органудосудового розслідування.На моментприйняття відповідногопроцесуального рішенняі натеперішній час розслідуваннязлочинів,які становлятьпредмет досудовогорозслідування,згідно змістуч.5ст.216КПК України,за жоднимкритерієм (суб`єкт,розмір предметазлочину абозавданої нимшкоди)не відноситьсядо компетенціїорганів Національногоантикорупційного бюроУкраїни,що виключаєбудь-якіобмеження стосовноможливості дорученнядосудового розслідуванняу вказаномупровадженні слідчимпрокуратурі області.З метою збереження об`єктивності під час провадження досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, а також неефективністю здійснення своїх повноважень слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області, на підставі положень ч.5 ст. 36 КІІК України, здійснення подальшого досудового розслідування доручено саме слідчим прокуратури Харківської області. Питання щодо здійснення прокуратурою досудового розслідування до початку функціонування Державного бюро розслідувань вирішувалося на підставі п. 9 Перехідних положень Конституції України, згідно яких прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції. Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України за слідчими органів прокуратури зберігається право продовження досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих слідчими органів прокуратури до введення в дію положень ч. 4 ст. 216 КПК України, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

В ходідосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №42017220000000396від 04.05.2017слідчими органівпрокуратури Харківськоїобласті встановленіобставини,які свідчатьпро можливупричетність осіб,які організувалипротиправну діяльність«конвертаційного центру»,організованого ОСОБА_15 ,а такожінших осібдо іншихкримінальних правопорушеньза фактамизаволодіння грошовимикоштами ТОВ«Афаліна»,шляхом використанняслужбового становища,за попередньоюзмовою групоюосіб ОСОБА_16 та ОСОБА_9 з організаторами«конвертаційного центру»,в особливовеликих розмірах,привласнення штампів,печаток,шляхом зловживанняслужбового становища,а такожспівучасті уфіктивному підприємництві,у форміпроведення безтоварнихоперацій,що спричинилотяжкі наслідкивигляді збитківпідприємству ТОВ«Афаліна».Усі зазначеніепізоди кримінальногопровадження,постановами процесуальногокерівника укримінальному провадженніоб`єднані водне провадження,якому присвоєно№42017220000000396від 04.05.2017.На даний час є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені одними особами, що підтверджується доказами, здобутими в ході досудового розслідування кримінального провадження №42017220000000396 від 04.05.2017, а саме: рухом банківських коштів про перерахування грошових коштів на фіктивні фірми «конвертаційного центру» з рахунків ТОВ «Афаліна»; обставинами засудження керівників фіктивних підприємств; показаннями потерпілої ОСОБА_17 , іншими доказами, які на даний час становлять таємницю досудового розслідування, і в першу чергу безпосередньо доказами здобутими в результаті проведених обшуків. В ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 вишукано документацію ТОВ «Афаліна», в тому числі статутні документи ТОВ «Афаліна», що підтверджує показання ОСОБА_17 стосовно викрадення вказаних речей та документів з ТОВ «Афаліна», ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , які на момент обшуку жодного стосунку до вказаного підприємства не мають, до складу засновників не входять, посади па підприємстві не обіймають. Всі епідози, які розслідуються у кримінальному провадженні №42017220000000396 від 04.05.2017 тісно пов`язані між собою, та становлять єдиний предмет досудового розслідування. На сьогоднішній день за обставинами протиправної діяльності вже засуджено 6 осіб, готується повідомлення про підозру організаторам протиправної діяльності та співвиконавцям вказаних злочинів.

Вважає недоречнимтвердження судустосовно того,що обставинивчинення злочинів,передбачених ч.5ст.191КК Українита ч.1ст.357КК України,внесені нена підставісамостійного виявленняслідчим кримінальногоправопорушення,а зазаявою ТОВ«Афаліна» напідставі того,що законодавець,не передбачаєправа слідчогоабо прокурорадо внесеннявідомостей доЄРДР визначатипідслідність абовирішувати питанняможливості об`єднанняз тимчи іншимкримінальним провадженням,а покладаєобов`язок внестивідповідні відомостідо ЄРДР.Визначення конкретногокримінального провадження,з якимиповинні об`єднуватисякримінальні провадженняне належитьдо компетенціїсуду,оскільки залежатьвід тактикидосудового розслідуваннята наявнихверсій тадоказів,які збираютьсяна етапідосудового розслідуваннясаме стороноюобвинувачення,до якоїсуд невіднесений.Вважає,що вказаніпосилання судує неприпустимими,оскільки порушуютьпринцип самостійностіслідчого абопрокурора тазмагальності процесу.Органом досудовогорозслідування натеперішній часпризначено судово-комп`ютернуекспертизу зметою виявленнята фіксаціїінформації,яка стосуєтьсякримінального провадження,на електроннихносіях інформації,жорстких дискахта мобільнихтелефонах,вилучених підчас проведеннязазначених обшуківі проводитьсятехнічна експертизаокремих документів,вилучених підчас обшукупроведеного замісцем мешкання ОСОБА_9 .Враховуючи специфікуправопорушення,а самефіктивний характеругод,що єпредметом розслідування,вилучені документитакож можутьбути використаніяк зразкидля проведенняекспертних досліджень,в томучислі,з метоювстановлення приналежностіпідписів тапочерку наокремих документах.Вилучені вході обшукудокументи тачорнові записивідповідають критеріямвизначеним ст.98КПК можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,а такожє об`єктомкримінально-протиправнихдій,інші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхом.У подальшомущодо вказаногомайна плануєтьсяпроведення оглядівречей ідокументів,дослідження рухукоштів побанківським рахункам,проведення судовихекспертиз,в т.ч.економічних,почеркознавчих,комп`ютерних тощо.На даний час щодо вказаних речей і документів проведені та продовжують проводитися слідчі дії, у зв`язку з чим відповідною постановою слідчого у кримінальному провадженні вони визнані речовими доказами, тому, просить накласти арешт шляхом заборони володіти, розпоряджатися і користуватися, на майно, вилучене 05.12.2018 року під час проведення обшуку: за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 , згідно переліку, зазначеному в клопотанні слідчого на а.с. 10-15 (т.1.). Повернення вказаних речей зашкодить проведенню вказаної експертизи та позбавить можливості орган досудового розслідування встановити об`єктивну істину по справі.

В своїх запереченнях, представники ОСОБА_9 і ОСОБА_8 адвокати ОСОБА_11 і ОСОБА_10 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін. В обґрунтування посилались на п. 18 ч. 1 ст.3 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому КПК судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні і відповідно до якої вирішив саме ті питання, які внесені до його компетенції під час вирішення питання про накладення арешту, взявши до уваги ст. 86 КПК України про недопустимість доказу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника ТОВ «Афаліна», представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України.

Після проведеного 05.12.2018 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 слідчий прокуратури звернувся до Червонозаводського райсуду м. Харкова з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою від 14.12.2018 вищевказане клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків, зокрема, необхідності визначення мети арешту, підтвердження обставин отримання коштів злочинним шляхом, не визначення володільця майна, а також відсутності рішення прокурора щодо підслідності кримінального провадження.

19.12.2018р. до Червонозаводського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження доказів, звернувся слідчий з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_13 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в ході проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням при проведенні обшуків було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно, яке є речовим доказом. Вказане майно може зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому на нього доцільно накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення виконання спеціальної конфіскації у разі винесення судового рішення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Необхідність арешту вказаного майна також, як зазначив слідчий, зумовлюється в подальшому забезпеченням проведення ряду судових криміналістичних експертиз (економічних, почеркознавчих, комп`ютерних тощо). Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене, спотворене, чи взагалі знищене його володільцями.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року в задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_13 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст. 205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України відмовлено.

Вилучене в ході обшуку 05.12.2018 за адресою: АДРЕСА_1 майно визначено повернути ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Приймаючи рішення про відмову у накладенні арешту на вказане в клопотанні майно, суд першої інстанції посилався на лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 13.09.2016 № 9-2388/0/4-16, відповідно до якого проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством, не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження. Також, з посиланням на ч. 3ст. 87 КПК України, вважав неможливим використання вказаних у клопотанні слідчого документів й речей, вилучених під час вищевказаного обшуку, в якості доказу у кримінальному провадженні № 42017220000000396 від 04.05.2017, а тому підстав для застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не знайшов.

Також слідчий суддя посилався на невиконання прокурором ухвали слідчого судді від 14.12.2018 р. та вважав безпідставними посилання прокурора в судовому засіданні на дослідження під час досудового слідства у кримінальному провадженні № 42017220000000396 від 04.05.2017 ймовірного вчинення кримінального правопорушення правоохоронцем, на підставі відсутності даних щодо злочину, скоєного ним у витязі з ЄРДР і матеріалах справи.

З таким рішення слідчого судді погодитись не можна, оскільки воно суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 - 1 ) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В клопотанні слідчий зазначає, що майно,яке буловилучене підчас проведенняобшуку,а саме:жорсткі диски,мобільні телефони,носії інформації,документи тачорнові записивідповідають критеріям,визначеним с.98КПК Україниможуть бутивикористані якдоказ фактучи обставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження. Вилучені документи можуть бути використані як зразки для проведення експертних досліджень, в тому числі, з метою встановлення приналежності підписів та почерку на окремих документах. Необхідність арешту вказаного майна зумовлюється в подальшому забезпеченням проведення ряду судових криміналістичних експертиз: економічних, почеркознавчих, комп`ютерних (а.с. 99-101). На даний час щодо вказаних речей і документів проведені та продовжують проводитися слідчі дії, у зв`язку з чим відповідною постановою слідчого у кримінальному провадженні вони визнані речовими доказами (а.с.78-90). Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене, спотворене, чи взагалі знищене його володільцями.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Прокурором і слідчим доведено існування таких обставин, а клопотання слідчого відповідає вищезазначеним нормам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження учасникам слідчо-оперативної групи у складі співробітників УЗЕ ДЗЕ НП України в Харківській області та слідчому СУ ФР ГУДФС у Харківської області було повідомлено про підозру правоохоронними органами Луганської області, за фактом відкритого заволодіння майном, перевищення службових повноважень тощо, під час проведення обшуку в межах кримінального провадження №42017220000000396 від 04.05.2017, а також у зв`язку з тим, що по кримінальному провадженню протягом двох місяців не проводилися жодні слідчі дії.

На підставі положень ч.5 ст. 36 КІІК України, постановою від 4 липня 2018 року прокурора Харківської області ОСОБА_14 здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні №42017220000000396 від 04.05.2017 р. доручено слідчим слідчого управління прокуратури Харківської області.

Кримінальне провадження до ЄРДР внесено 04.05.2017 р. за ст.ст. 368 ч. 3, 205 ч. 2 КК України. За ст. 368 ч. 3 КК України провадження у справі закрито 03.10.2017 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Відомостей про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 205 КК України суду ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення не надано. Тому відсутні підстави вважати, що органом досудового розслідування були порушені вимоги процесуального закону та проводиться розслідування після закриття кримінального провадження (а.с. 16 т. 1)

Як зазначено в ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно п. 9 «Перехідних положень» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України за слідчими органів прокуратури зберігається право продовження досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих слідчими органів прокуратури до введення в дію положень ч. 4 ст. 216 КПК України, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

Враховуючи вищевикладене,посилання слідчогосудді вухвалі від21.01.2019р.на листВищого спеціалізованогосуду зрозгляду цивільнихта кримінальнихсправ Українивід 13.09.2016№ 9-2388/0/4-16, як на підставу неможливості проведення досудового розслідування кримінального провадження слідчими прокуратури, є помилковим.

За наведенихвище обставинсудова колегіявважає обґрунтованимидоводи апеляційноїскарги прокурора.Клопотання пронакладення арештуна майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 , відповідно до списку, зазначеного в клопотанні слідчого, підлягає задоволенню, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, Існують ризики того, що у разі ненакладення арешту можливо відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене, ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Прокуратури Харківської області ОСОБА_12 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Задовольнити клопотання від 19.12.2018 слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_13 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року.

Накласти арешт на майно, вилучене 05.12.2018 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 , згідно переліку, зазначеному в клопотанні слідчого на а.с. 10-15 (том 1).

Визначення місця зберігання арештованого майна покласти на слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_13 .

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.

Головуючий

Судді