Ухвала

від 04.02.2019 по справі 646/5188/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/179/19 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1

Справа №646/5188/17 (1-кс-/646/409/2019) Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника власника

майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Прокуратури Харківської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України.

Вилучене в ході обшуку 05.12.2018 за адресою: АДРЕСА_1 майно, за місцем проживання ОСОБА_7 , відповідно до протоколу обшуку від вказаної дати у кримінальному провадженні №42017220000000396, визначено повернути ОСОБА_7 .

Не погодившисьз вказанимрішенням суду,прокурор укримінальному провадженні ОСОБА_9 подав апеляційнускаргуз доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого ОСОБА_10 про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 .

В обґрунтуванняскарги прокурорзазначив,що постановляючиухвалу провідмову взадоволенні клопотання,суддя вийшовза межітих питань,які підлягаютьдослідженню привирішенні питанняпро накладенняарешту навилучене майнота якимповинна бутинадана усесторонняоцінка наіншій стадіїкримінального процесу.На виконанняухвали слідчогосудді від14.12.2018р.до матеріалівклопотання булонадано постановупрокурора Харківськоїобласті ОСОБА_11 від 04.07.2018про дорученнядосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №42017220000000396від 04.05.2017прокуратурі Харківськоїобласті,як органудосудового розслідування.На моментприйняття відповідногопроцесуального рішенняі натеперішній час розслідуваннязлочинів,які становлятьпредмет досудовогорозслідування,згідно змістуч.5ст.216КПК України,за жоднимкритерієм (суб`єкт,розмір предметазлочину абозавданої нимшкоди)не відноситьсядо компетенціїорганів Національногоантикорупційного бюроУкраїни,що виключаєбудь-якіобмеження стосовноможливості дорученнядосудового розслідуванняу вказаномупровадженні слідчимпрокуратурі області.З метою збереження об`єктивності під час провадження досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, а також неефективністю здійснення своїх повноважень слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області, на підставі положень ч.5 ст. 36 КІІК України, здійснення подальшого досудового розслідування доручено саме слідчим прокуратури Харківської області.

Зазначив, що згідно п. 9 «Перехідних положень» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції. Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України за слідчими органів прокуратури зберігається право продовження досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих слідчими органів прокуратури до введення в дію положень ч. 4 ст. 216 КПК України, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Відповідно до статті 8 Конституції України Основний Закон має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй. Питання щодо здійснення прокуратурою досудового розслідування до початку функціонування Державного бюро розслідувань вирішувалося на підставі п. 9 Перехідних положень Конституції України.

В ходідосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №42017220000000396від 04.05.2017слідчими органівпрокуратури Харківськоїобласті встановленіобставини,які свідчатьпро можливупричетність осіб,які організувалипротиправну діяльність«конвертаційного центру»,організованого ОСОБА_12 ,а такожінших осібдо іншихкримінальних правопорушень,а самеза фактамизаволодіння грошовимикоштами ТОВ«Афаліна»,шляхом використанняслужбового становища,за попередньоюзмовою групоюосіб ОСОБА_7 та ОСОБА_13 з організаторами«конвертаційного центру»,в особливовеликих розмірах,привласнення штампів,печаток,шляхом зловживанняслужбового становища,а такожспівучасті уфіктивному підприємництві,у форміпроведення безтоварнихоперацій,що спричинилотяжкі наслідкивигляді збитківпідприємству ТОВ«Афаліна».Усі зазначеніепізоди кримінальногопровадження,постановами процесуальногокерівника укримінальному провадженніоб`єднані водне провадження,якому присвоєно№42017220000000396від 04.05.2017.На данийчас єдостатні підставивважати,що кримінальніправопорушення,щодо якихздійснюються цірозслідування,вчинені однимиособами,що підтверджуєтьсядоказами,здобутими вході досудовогорозслідування кримінальногопровадження №42017220000000396від 04.05.2017,а саме:рухом банківськихкоштів проперерахування грошовихкоштів нафіктивні фірми«конвертаційного центру»з рахунківТОВ «Афаліна»;обставинами засудженнякерівників фіктивнихпідприємств;показаннями потерпілої ОСОБА_14 ,іншими доказами,які наданий часстановлять таємницюдосудового розслідування,і впершу чергубезпосередньо доказамиздобутими врезультаті проведенихобшуків.Всі епізоди,які розслідуютьсяу кримінальномупровадженні №42017220000000396від 04.05.2017тісно пов`язаніміж собою,та становлятьєдиний предметдосудового розслідування.Тому,вважає недоречнимтвердження судупро тещо обставинивчинення злочинів,передбачених ч.5ст.191КК Українита ч.1ст.357КК Українивнесені нена підставісамостійного виявленняслідчим кримінальногоправопорушення,а зазаявою ТОВ«Афаліна»,оскільки законодавець,не передбачаєправа слідчогоабо прокурора,до внесеннявідомостей доЄРДР визначатипідслідність абовирішувати питанняможливості об`єднанняз тимчи іншимкримінальним провадження,а покладаєобов`язок внестивідповідні відомостідо ЄРДР.Визначення конкретногокримінального провадження,з якимиповинні об`єднуватисякримінальні провадженняне належитьдо компетенціїсуду,оскільки залежатьвід тактикидосудового розслідуваннята наявнихверсій тадоказів,які збираютьсяна етапідосудового розслідуваннясаме стороноюобвинувачення,до якоїсуд невіднесений.Вважає,що вказаніпосилання судує неприпустимими,оскільки порушуютьпринцип самостійностіслідчого абопрокурора тазмагальності процесу.Органом досудовогорозслідування натеперішній часпризначено судово-комп`ютернуекспертизу зметою виявленнята фіксаціїінформації,яка стосуєтьсякримінального провадження,на електроннихносіях інформації,жорстких дискахта мобільнихтелефонах,вилучених підчас проведеннязазначених обшуківі проводитьсятехнічна експертизаокремих документів,вилучених підчас обшукупроведеного замісцем мешкання ОСОБА_13 .Жорсткі диски,мобільні телефони,та носіїінформації,які буливилучені вході обшуку,відповідають критеріямвизначеним ст.98України,оскільки збереглина собісліди кримінальногоправопорушення містятьвідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження.Обшуком замісцем проживання ОСОБА_13 встановлено,що замісцем йогопроживання вишуканодокументацію ТОВ«Афаліна»,в томучислі статутнідокументи ТОВ«Афаліна»,що підтверджуєпоказання ОСОБА_14 стосовно викраденнявказаних речейта документівз ТОВ«Афаліна», ОСОБА_13 та ОСОБА_7 ,які намомент обшукужодного стосункудо вказаногопідприємства немають,до складузасновників невходять,посади напідприємстві необіймають.Враховуючи специфікуправопорушення,а самефіктивний характеругод,що єпредметом розслідування,вилучені документитакож можутьбути використаніяк зразкидля проведенняекспертних досліджень,в томучислі,з метоювстановлення приналежностіпідписів тапочерку наокремих документах.На даний час щодо вказаних речей і документів проведені та продовжують проводитися слідчі дії, у зв`язку з чим відповідною постановою слідчого у кримінальному провадженні вони визнані речовими доказами. Повернення вказаних речей зашкодить проведенню вказаної експертизи та позбавить можливості орган досудового розслідування встановити об`єктивну істину по справі. У зв`язку з чим, просить накласти арешт шляхом заборони володіти, розпоряджатися і користуватися, на майно, вилучене 05.12.2018 року під час проведення обшуку: за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон «LENOVO» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , S/n UBORXURA у чохлі чорного кольору і візитка на ОСОБА_7 директора ТОВ «АФАЛІНА».

В своїх запереченнях, представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін. В обґрунтування посилалась на п. 18 ч. 1 ст.3 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому КПК судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, відповідно до якої вирішив саме ті питання, які внесені до його компетенції під час вирішення питання про накладення арешту, взявши до уваги ст. 86 КПК України про недопустимість доказу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника власника майна, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України.

Після проведеного 05.12.2018 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий прокуратури звернувся до Червонозаводського райсуду м. Харкова з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою від 14.12.2018 вищевказане клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків, зокрема, необхідності визначення мети арешту, підтвердження обставин отримання коштів злочинним шляхом, не визначення володільця майна, а також відсутності рішення прокурора щодо підслідності кримінального провадження.

19.12.2018 р. до Червонозаводського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження доказів, звернувся слідчий з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_10 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в ході проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням при проведенні обшуків було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно, яке є речовим доказом. Вказане майно може зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому на нього доцільно накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення виконання спеціальної конфіскації у разі винесення судового рішення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Необхідність арешту вказаного майна також, як зазначив слідчий, зумовлюється в подальшому забезпеченням проведення ряду судових криміналістичних експертиз (економічних, почеркознавчих, комп`ютерних тощо). Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене, спотворене, чи взагалі знищене його володільцями.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.205, ч.3 ст.189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.146, ч.1 ст.357, ч.5 ст.191 КК України.

Вилучене в ході обшуку 05.12.2018 за адресою: АДРЕСА_1 майно, за місцем проживання ОСОБА_7 , відповідно до протоколу обшуку від вказаної дати у кримінальному провадженні №42017220000000396, визначено повернути ОСОБА_7 .

Приймаючи рішення про відмову у накладенні арешту на вказане в клопотанні майно, суд першої інстанції посилався на лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 13.09.2016 № 9-2388/0/4-16, відповідно до якого проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством, не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження. Також, з посиланням на ч. 3ст. 87 КПК України, вважав неможливим використання вказаних у клопотанні слідчого документів й речей, вилучених під час вищевказаного обшуку, в якості доказу у кримінальному провадженні № 42017220000000396 від 04.05.2017 і не знайшов підстав для застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Також слідчий суддя посилався на невиконання прокурором ухвали слідчого судді від 14.12.2018 р. і не надання рішення про підслідність злочинів у відповідності дост. 219 КПК України, відомості про які внесено до ЄРДР 12.10.2018за ч. 1ст. 357 КК України, 01.11.2018 - за ч. 5ст. 191 КК України, 18.01.2019за ч. 1ст. 366 КК України.

З таким рішення слідчого судді погодитись не можна, оскільки воно суперечить вимогам кримінально-процесуального закону та матеріалам справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 - 1 ) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В клопотанні слідчий зазначає, що майно,яке буловилучене підчас проведенняобшуку заадресою: АДРЕСА_1 за місцемпроживання ОСОБА_7 можезберегти насобі слідикримінального правопорушенняабо міститьінші відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження. Жорсткі диски,мобільні телефони,та носіїінформації,які буливилучені підчас обшуку,відповідають критеріямвизначеним ст.98України,оскільки збереглина собісліди кримінальногоправопорушення містятьвідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження.На данийчас щодовказаних речейі документівпроведені тапродовжують проводитисяслідчі дії,у зв`язкуз чимвідповідною постановоюслідчого укримінальному провадженнівони визнаніречовими доказами(а.с.84-87) Необхідність арешту вказаного майна зумовлюється в подальшому забезпеченням проведення ряду судових криміналістичних експертиз: економічних, почеркознавчих, комп`ютерних (а.с. 88-90). Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі, внаслідок того, що вилучене майно може бути відчужене, спотворене, чи взагалі знищене його володільцями.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Прокурором і слідчим доведено існування таких обставин, а клопотання слідчого відповідає вищезазначеним нормам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження учасникам слідчо-оперативної групи у складі співробітників УЗЕ ДЗЕ НП України в Харківській області та слідчому СУ ФР ГУДФС у Харківської області було повідомлено про підозру правоохоронними органами Луганської області, за фактом відкритого заволодіння майном, перевищення службових повноважень тощо, під час проведення обшуку в межах кримінального провадження №42017220000000396 від 04.05.2017, а також у зв`язку з тим, що по кримінальному провадженню протягом двох місяців не проводилися жодні слідчі дії.

На підставі положень ч.5 ст. 36 КІІК України, постановою прокурора Харківської області ОСОБА_11 від 4 липня 2018 року здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні №42017220000000396 від 04.05.2017 р. доручено слідчим слідчого управління прокуратури Харківської області.

Кримінальне провадження до ЄРДР внесено 04.05.2017 р. за ст.ст. 368 ч. 3, 205 ч.2 КК України. За ст. 368 ч. 3 КК України провадження у справі закрито 03.10.2017 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Відомостей про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 205 КК України суду ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення не надано. Тому відсутні підстави вважати, що органом досудового розслідування були порушені вимоги процесуального закону та проводиться розслідування після закриття кримінального провадження (а.с. 16 т. 1)

Як зазначено в ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно п. 9 «Перехідних положень» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України за слідчими органів прокуратури зберігається право продовження досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих слідчими органів прокуратури до введення в дію положень ч. 4 ст. 216 КПК України, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

Враховуючи вищевикладене,посилання слідчогосудді вухвалі від21.01.2019р.на листВищого спеціалізованогосуду зрозгляду цивільнихта кримінальнихсправ Українивід 13.09.2016№ 9-2388/0/4-16, як на підставу неможливості проведення досудового розслідування кримінального провадження слідчими прокуратури, є помилковим.

За наведенихвище обставинсудова колегіявважає обґрунтованимидоводи апеляційноїскарги прокурора.Клопотання пронакладення арештуна майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: накладення арешту на мобільний телефон «LENOVO» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , S/n UBORXURA у чохлі чорного кольору та візитку на ОСОБА_7 директора ТОВ «АФАЛІНА» підлягає задоволенню, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. Існують ризики того, що у разі не накладення арешту можливо відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене, ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задоволенню.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора групи прокурорів Прокуратури Харківської області ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Задовольнити клопотання від 19.12.2018 слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про арешт майна по кримінальному провадженню №42017220000000396 від 04.05.2017 року.

Накласти арешт на майно, зазначене в клопотанні слідчого, яке вилучене 05.12.2018 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон «LENOVO» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , S/n UBORXURA у чохлі чорного кольору; візитка на ОСОБА_7 директора ТОВ «АФАЛІНА».

Визначення місця зберігання арештованого майна покласти на слідчого з ОВС першого слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_10 .

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.

Головуючий

Судді