Ухвала

від 18.02.2019 по справі 12/111-06

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"18" лютого 2019 р. Справа № 12/111-06

Суддя-доповідач Здоровко Л.М.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Полтава, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", м. Полтава, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", м. Полтава, ОСОБА_3, м. Полтава (вх. №488 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі № 12/111-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол", м. Полтава,

до Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", м. Полтава,

про визнання права власності на будівлю та спонукання відповідача до певних дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 позовні вимоги задоволено частково; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" право власності на реконструйовану адміністративно-господарську будівлю, загальною площею 641, 2кв.м, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, апелянти звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що вони є землекористувачами суміжних земельних ділянок із земельною ділянкою ТОВ "Пасіпол" та власниками нежитлового об'єкту по вулиці Фрунзе, 57 у м. Полтаві (цілісного майнового комплексу), проте їх не було залучено до участі у справі, а позивачем не було доведено суду, що визнання за ним права власності на нерухоме майно не буде порушувати прав інших осіб.

Апелянти зазначають, що після набуття права власності на 1/8 частину будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57 ТОВ "Пасіпол" було здійснено ряд заходів направлених на приведення будівлі в належний стан. Однак, при вчиненні цих дій ТОВ "Пасіпол" допустило самовільне переобладнання придбаних приміщень та самовільну добудову приміщень, що порушує права апелянтів як власників частини будівлі та землекористувачів, оскільки добудовані приміщення перешкоджають користуватися апелянтам своїм майном у повному обсязі.

Як вказують апелянти, після ухвалення оскаржуваного рішення ТОВ "Пасіпол" почало встановлювати паркани навколо узаконеного рішенням суду майна, що має наслідком створення перешкод іншим власникам цілісного майнового комплексу щодо володіння та користування своєю власністю. Апелянти вважають, що судом не враховані сервітути для обслуговування підземних мереж, які затверджені проектом розподілу території частини кварталу за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57; апелянти зазначають, що при реконструкції будівлі ТОВ "Пасіпол" зруйнувало частину теплотраси через його будівлю до будівель інших співвласників, що стало причиною відсутності централізованого опалення.

Апелянти також зазначають, що ТОВ "Пасіпол" з моменту придбання будівлі не уклав договір оренди земельної ділянки.

На думку апелянтів, суд не надав належної оцінки суб'єктному складу учасників справи, спір про право був взагалі відсутній, а відповідач є лише органом, що здійснює реєстраційні дії. Більше того, апелянти вважають, що дана справа мала бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Одночасно апелянти звернулись до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006, посилаючись на те, що вони не брали участі в суді першої інстанції, їм не було відомо щодо ухвалення судом оскаржуваного рішення, а про рішення суду від 31.07.2006 вони дізнались лише 23.07.2018 після ознайомлення з матеріалами справи №554/3112/18, що перебуває у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави за позовом ТОВ "Пасіпол" до ряду відповідачів, зокрема і апелянтів по даній справі, про визнання відмови суміжних землекористувачів у погодженні меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель неправомірною.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 258 цього Кодексу визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За приписами частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на день подання позовної заяви у цій справі) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок і розмір сплати державного мита в Україні у 2006 році було встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (у редакції, чинній на день подання позовної заяви у цій справі, 2006 рік) ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51, 00грн (3 х 17, 00грн)) і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700, 00грн (100 х 17грн )).

Підпунктом "д" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (у редакції, чинній на день подання позовної заяви у цій справі) ставку державного мита з позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 0, 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8, 50грн (0, 5 х 17,00 грн).

Слід зауважити, що судовий збір із позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно матеріалів справи, предметом позову є одна вимога немайнового характеру - про спонукання відповідача до певних дій та одна вимога майнового характеру - про визнання права власності на реконструйовану будівлю, вартість якої згідно наявного у матеріалах справи договору купівлі - продажу майна від 22.07.2014 №3999 складає 415 000, 00грн.

Відтак, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у цій справі складала 1 708, 50грн (1 700, 00грн (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2006 році) + 8, 50грн (0, 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2006 році)).

Отже, з урахуванням викладеного при поданні апеляційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 2 562, 75грн (1 708, 50грн х 150%).

Проте, апелянтами згідно з поданими платіжними дорученнями сплачено судовий збір лише у розмірі 589, 00грн, тобто у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про судовий збір".

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянтів, що теоретично при поданні позову у 2006 році позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 393, 00грн (3 * 131, 00грн), а відтак, ставка судового збору за подання апеляційної скарги становить 589, 00грн, оскільки такі доводи є виключно припущеннями апелянтів, що не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про судовий збір" і Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (у редакції, чинній на день подання позовної заяви у цій справі).

Відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, відповідно, апеляційну скаргу слід залишити без руху.

Щодо клопотання апелянтів про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006, суддя-доповідач зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на 2006 рік), апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на 2006 рік) визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) також передбачено, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Наведені апелянтами доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006, суддя-доповідач визнає поважними, оскільки апелянтами зазначено, що вони не брали участі в суді першої інстанції, їм не було відомо щодо ухвалення судом оскаржуваного рішення, а про рішення суду від 31.07.2006 вони дізнались лише 23.07.2018 після ознайомлення з матеріалами справи №554/3112/18, що перебуває у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави за позовом ТОВ "Пасіпол" до ряду відповідачів, зокрема і апелянтів по даній справі.

Суд встановив, що цивільна справа №554/3112/18 була порушена Октябрським районним судом м. Полтави у 2018 році; згідно наданих апелянтами доказів, один із апелянтів - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами цивільної справи №554/3112/18 23.07.2018, і стверджує, що після ознайомлення з матеріалами справи апелянти дізналися про оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06.

Матеріали справи доказів іншого не містять. Згідно наявного рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06 вбачається, що апелянти не брали участі при розгляді позову ТОВ "Пасіпол", відсутні будь-які докази, що свідчили б проте, що апелянти були раніше обізнані щодо ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 31.07.2006 у справі №12/111-06.

Згідно матеріалів справи, уперше апелянти звернулись з апеляційною скаргою у липні 2018 року, тобто, одразу після ознайомлення з матеріалами цивільної справи №554/3112/18, після чого на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 було частково відновлено судове провадження у справі №12/111-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" до Колективного підприємства "Полтавське БТІ "Інвентаризатор" про визнання права власності на будівлю та спонукання відповідача до вчинення певних дій.

З даною апеляційною скаргою апелянти звертаються повторно після повернення апеляційним господарським судом їх апеляційної скарги з тих підстав, що вона не відповідала вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Враховуючи викладене, що матеріали справи не містять доказів, що апелянти були до 23.07.2018 обізнані щодо ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 31.07.2006 у справі №12/111-06, пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає поновленню.

Проте, враховуючи, що апелянтами до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянтам ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянти мають надати суду:

- докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі;

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 119, 174, 234, 256, 258, 260, п. 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі № 12/111-06 залишити без руху.

2. Апелянтам усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянтам ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; докази усунення недоліків мають надійти до Східного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

3. Роз'яснити апелянтам, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвалу надіслати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), Товариству з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 5), Товариству з обмеженою відповідальністю "Крокуль" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 5), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Л.М. Здоровко