Ухвала

від 26.03.2019 по справі 12/111-06

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"26" березня 2019 р. Справа № 12/111-06

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

представників учасників судового процесу:

апелянт ОСОБА_1 - особисто, НОМЕР_1;

апелянта ТОВ "Крокуль" - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 01.01.2019,

апелянта ТОВ "Крокуль-Плюс" - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 01.01.2019,

апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 24.10.2018 №1155,

позивача - Хоценко О.А. (директор) на підставі наказу №3-К від 30.01.2006, НОМЕР_2; Делія В.М. на підставі ордеру ПТ №108084 на надання правової допомоги від 26.03.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №663 від 28.05.2009,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Полтава, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", м. Полтава, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", м. Полтава, ОСОБА_2, м. Полтава (вх.№488 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі № 12/111-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол", м. Полтава,

до Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", м. Полтава,

про визнання права власності на будівлю та спонукання відповідача до певних дій

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 позовні вимоги задоволено частково; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" право власності на реконструйовану адміністративно-господарську будівлю, загальною площею 641, 2кв.м, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, апелянти звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що вони є землекористувачами суміжних земельних ділянок із земельною ділянкою ТОВ "Пасіпол" та власниками нежитлового об'єкту по вулиці Фрунзе, 57 у м. Полтаві (цілісного майнового комплексу), проте їх не було залучено до участі у справі, а позивачем не було доведено суду, що визнання за ним права власності на нерухоме майно не буде порушувати прав інших осіб.

Апелянти зазначають, що після набуття права власності на 1/8 частину будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57 ТОВ "Пасіпол" було здійснено ряд заходів направлених на приведення будівлі в належний стан. Однак, при вчиненні цих дій ТОВ "Пасіпол" допустило самовільне переобладнання придбаних приміщень та самовільну добудову приміщень, що порушує права апелянтів як власників їх майна та землекористувачів, оскільки добудовані приміщення перешкоджають користуватися апелянтам своїм майном у повному обсязі.

Як вказують апелянти, після ухвалення оскаржуваного рішення ТОВ "Пасіпол" почало встановлювати паркани навколо узаконеного рішенням суду майна, що має наслідком створення перешкод іншим власникам цілісного майнового комплексу щодо володіння та користування своєю власністю. На думку апелянтів, судом не враховано Проекту розподілу території частини кварталу за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57. Апелянти також зазначають, що ТОВ "Пасіпол" з моменту придбання будівлі не уклав договір оренди земельної ділянки.

На думку апелянтів, суд не надав належної оцінки суб'єктному складу учасників справи, спір про право був відсутній; дана справа мала бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Одночасно апелянти звернулись до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006, посилаючись на те, що вони не брали участі в суді першої інстанції, їм не було відомо щодо ухвалення судом оскаржуваного рішення, а про рішення суду від 31.07.2006 вони дізнались лише 23.07.2018 після ознайомлення з матеріалами справи №554/3112/18, що перебуває у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави за позовом ТОВ "Пасіпол" до ряду відповідачів, зокрема і апелянтів по даній справі, про визнання відмови суміжних землекористувачів у погодженні меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель неправомірною.

Наведені апелянтами доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006, судова колегія визнала поважними, оскільки апелянтами зазначено, що вони не брали участі в суді першої інстанції, їм не було відомо щодо ухвалення судом оскаржуваного рішення, а про рішення суду від 31.07.2006 вони дізнались лише 23.07.2018 після ознайомлення з матеріалами справи №554/3112/18, що перебуває у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави за позовом ТОВ "Пасіпол" до ряду відповідачів, зокрема і апелянтів по даній справі.

Суд встановив, що цивільна справа №554/3112/18 була порушена Октябрським районним судом м. Полтави у 2018 році; згідно наданих апелянтами доказів, один із апелянтів - О.П. Тихончук 23.07.2018 ознайомився із матеріалами цивільної справи №554/3112/18; матеріали справи доказів іншого не містять.

Із рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06 вбачається, що апелянти не брали участі при розгляді позову ТОВ "Пасіпол", відсутні будь-які докази, що свідчили б про те, що апелянти були раніше обізнані щодо ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 31.07.2006 у справі №12/111-06.

Згідно матеріалів справи, уперше апелянти звернулись з апеляційною скаргою у липні 2018 року, тобто, одразу після ознайомлення з матеріалами цивільної справи №554/3112/18, після чого на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 було частково відновлено судове провадження у справі №12/111-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" до Колективного підприємства "Полтавське БТІ "Інвентаризатор" про визнання права власності на будівлю та спонукання відповідача до вчинення певних дій.

З даною апеляційною скаргою апелянти звертаються повторно після повернення апеляційним господарським судом їх апеляційної скарги з тих підстав, що вона не відповідала вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 поновлено пропущений процесуальний строк подання апеляційної скарги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06; встановлено позивачу та відповідачу строк до 20.03.2019 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянтам; призначено справу до розгляду на 26.03.2019 об 11:30год.

21.03.2019 (20.03.2019 подано до підприємства поштового зв'язку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2956), зазначає, що ТОВ "Пасіпол" придбало у 2004 році нежитлову будівлю, провело її ремонт із влаштуванням мансардної надбудови; у 2005 році співвласники земельних ділянок за адресою вул. Фрунзе, 57 провели розподіл земельної ділянки і замовили Проект розподілу частини кварталу з метою визначення земельних часток власників нежитлових приміщень. Згідно Проекту розподілу території частини кварталу, узгодженого з усіма землекористувачами, враховуючи відсутність претензій жодної сторони, апелянти не залучались до участі у справі судом першої інстанції, оскільки межі земельної ділянки були погоджені і ніяких перебудов з 2005 року не здійснювалось.

Позивач також зазначає, що він правомірно набув у власність 15/100 частини нежитлових приміщень на підставі договору купівлі-продажу і твердження апелянтів, що вони є співвласниками даного майна не відповідає дійсності; земельна ділянка площею 1 027, 0кв.м, на якій розташована дана будівля, у 2005 році була виділена ТОВ "Пасіпол" і погоджена користувачами суміжних земельних ділянок; площа відремонтованої старої будівлі збільшилась виключно за рахунок мансардної надбудови, що спростовує доводи апелянтів про добудову, яка перешкоджає користуватись апелянтам своїм майном.

Позивач вважає, що апеляційна скарга не містить доказів, які б визначили та підтверджували, в чому саме виражається порушення прав апелянтів; рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.02.2019 у справі №554/7357/18 апелянтам було відмовлено у задоволенні позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 57.

За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06 - без змін.

25.03.2019 від апелянтів надійшли доповнення апеляційної скарги з додатками (вх.№3004), зазначає, що ТОВ "Пасіпол" не звертався до міської ради з проханням оформити земельну ділянку в оренду; позивач проклав телекомунікаційні мережі, які перешкоджають обслуговуванню та ремонту будівлі; заблокував виїзд транспорту; посередні проїзду встановив металеві ворота.

Також від апелянтів надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№3093 від 26.03.2019), посилаються на те, що між апелянтами і позивачем наявні також інші судові спори з приводу користування майном.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, апелянти подали суду апеляційної інстанції доповнення апеляційної скарги вже після спливу строку на апеляційне оскарження; і апелянти не звернулися до суду із заявою про продовження пропущеного процесуального строку відповідно до положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтами доповнення апеляційної скарги.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 26.03.2019 представником апелянтів ОСОБА_1 оголошені доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06 - без змін.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хочу був належним чином завчасно повідомлений про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги (т.2 а.с.104).

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Порядок реалізації конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення передбачений положеннями процесуального закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

А положеннями частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

У разі, якщо апеляційним господарським судом буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувалися, зазначене в силу положень статті 264 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття апеляційного провадження.

Відтак, чинний господарський процесуальний кодекс передбачає необхідність з'ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним , а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги .

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12.

Судова колегія зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтами рішення суду від 31.07.2006 не містяться висновки про їх права, інтереси та (або) обов'язки; у резолютивній частині рішення суду також не вказано про права, інтереси та (або) обов'язки апелянтів.

Апелянти посилаються на обставини встановлення позивачем парканів біля свого майна, перешкоджання проїзду транспорту апелянтів, не оформлення позивачем права користування земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно, проте, усі ці обставини жодним чином не пов'язані із обставиною правомірності набуттям позивачем права власності на реконструйоване приміщення, а є наслідком користування ним своїм майном.

Судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що судом не враховано Проекту розподілу території частини кварталу за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, оскільки позивачем надано суду апеляційної інстанції копію Проекту розподілу території частини кварталу за вказаною адресою, і цей проект узгоджено за підписами усіх землекористувачів, у тому числі, і апелянтів без зауважень

Фактично усі доводи апелянтів зводяться до наявності між сторонами спору щодо користування належного апелянтам і належного позивачу майна на земельних ділянках, користувачами яких вони є.

Проте, такі спори можуть вирішуватись сторонами у порядку цивільного судочинства з іншим предметом і підставами позову; і матеріали справи свідчать про те, що сторони реалізували своє право на вирішення спірних питань щодо користування земельними ділянками і належним сторонам майном у судовому порядку.

У даному випадку оскаржуваним апелянтами судовим рішенням у будь-якому випадку не вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки позивач був власником приміщення і до ухвалення оскаржуваного рішення, а рішенням лише визнано право власності позивача на приміщення з урахуванням добудови; відтак, і за відсутності цього судового рішення позивач мав право користуватись своїм майном.

Апелянти не надали суду доказів, що саме добудовані приміщення, право власності на які визнано за позивачем оскаржуваним рішенням, перешкоджають користуватися апелянтам своїм майном.

Судова колегія зазначає, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Згідно матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у даній справі було визнано за ТОВ "Пасіпол" право власності на реконструйовану адміністративно-господарську будівлю, загальною площею 641, 2кв.м, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57.

Як було встановлено місцевим господарським судом у даній справі, згідно договору купівлі-продажу від 22.07.2004, посвідченого та зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №3999, укладеного між позивачем та ТОВ "Крокуль-Плюс", позивач став власником 15/100 частин не житлових приміщень, що становлять будівлю загальною площею 524, 50кв.м, яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе,57.

Факт передачі будівлі позивачу продавцем підтверджується актом приймання-передачі майна від 22.07.2004.

28.08.2004 позивач отримав від відповідача реєстраційне посвідчення на придбану будівлю.

Після набуття права власності на будівлю, позивач здійснив ряд заходів, направлених на приведення будівлі в належний стан.

Головним архітектором проекту на підставі ескізного проекту, технічних умов підключення електроенергії, розроблених "Полтаваобленерго", технічних умов на газифікацію тепло генераторної для опалення приміщень будівлі, розроблених АТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", технічних умов підключення до мережі водопостачання, розробленої Полтавським обласним державним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Полтававодоканал" був розроблений робочий проект капітального ремонту зовнішнього опорядження та покрівлі з влаштуванням дахової теплогенераторної будівлі по вул. Фрунзе, 57, та робочий проект капітального ремонту опорядження та інженерного обладнання вказаної будівлі (зовнішні мережі водопроводу ).

По даному проекту були розроблені позитивні експертні висновки Головним управлінням МНС України в Полтавській області, Полтавським експертно-технічним центром Держнаглядохоронпраці України та Полтавською санітарно-епідеміологічною станцією.

Після виконання капітального ремонту були прийняті в експлуатацію система газопостачання та прилади обліку води та здійснено перевірку та прочистку димових та вентиляційних каналів.

КП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" за даними інвентаризації, проведеної 13.03.2006 встановило, що в будівлі проведено самовільне переобладнання куплених приміщень та самовільна добудова приміщень.

Згідно довідки Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 02.06.2005 №28-13/206 позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розміщена будівля, також надані докази сплати позивачем земельного податку.

Згідно експертного висновку №456 Головного управління МНС України в Полтавській області, після проведеного ремонту зовнішнього опорядження та покрівлі з влаштуванням дахової тепло генераторної будівлі по вул. Фрунзе,57 в м. Полтава порушень вимог пожежної безпеки не виявлено.

На замовлення позивача генпідрядчиком ВАТ "Полтавагаз" було проведено ряд робіт по введенню в експлуатацію системи газопостачання.

Згідно довідки Управління комплексного проектування "ПОЛТАВАКООППРОЕКТ" №69 від 12.07.2006, у процесі технічного нагляду за проведенням капітального ремонту опорядження та покрівлі з влаштуванням дахової тепло генераторної будівлі по вул. Фрунзе, 57 в м. Полтава порушень діючих норм і правил ДБН та відхилень від проекту зафіксовано не було.

Рішення місцевого господарського суду від 31.07.2006 набрало законної сили і було виконано шляхом реєстрації права власності на майно за позивачем у встановленому законом на час ухвалення рішення порядку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Апелянти є не учасниками даної справи; для апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду від 31.07.2006, яке набрало законної сили і вже виконано, апелянти мають обґрунтувати наявність виключних підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, що надали б суду підстави для апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили майже 13 років тому.

У спірних правовідносинах апелянтами не наведено суду обґрунтованих доводів щодо порушення оскаржуваним рішенням їх прав, інтересів та (або) обов'язків саме внаслідок здійснення реконструкції, оскільки фактично усі доводи апелянтів зводяться до наявності між сторонами спору у належному користуванні ними своїм майном на земельних ділянках, користувачами яких вони є (встановлення парканів, перешкоджання проїзду транспорту тощо).

А доводи апелянтів, що дана справа мала бути розглянута у порядку цивільного судочинства не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду від 31.07.2006 питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянтів не вирішувалося, що має наслідком закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 234, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.07.2006 у справі №12/111-06.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення; порядок і строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 29.03.2019.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов