Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/16293/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019Справа № 910/16293/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬ-7) до проТовариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП (01023, м.Київ, ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 3) стягнення заборгованості у розмірі 1 352 037 грн. 70 коп.

Представники:

від позивача: Щиголь М.В. (представник за Довіреністю);

від відповідача: Козлов П.Б. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 1 352 037 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі № 910/16293/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2019 року.

18.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП заборгованість у розмірі 60510 грн. 77 коп., пеню у розмірі 9 307 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 775 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 1593 грн. 60 коп., неустойку за порушення строку повернення майна у розмірі 1 151 098 грн. 08 коп.

08.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.01.2019 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про поновлення строку для подання відзиву, долучено відзив до матеріалів справи.

Суд прийняв до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Відповідачу строк до 5 днів з 09.01.2019 року для подачі відзиву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповідей на відзиви для надання заперечень.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Вог Кафе".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Вог Кафе", відкладено підготовче судове засідання на 22.01.2019 року.

11.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

22.01.2019 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2019 року.

В судове засідання 07 лютого 2019 року з'явились представники Сторін. Представник Відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в розгляді справи у зв'язку із необхідністю підготовки до дебатів та подання клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про виклик свідків в судове засідання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про виклик свідків.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про надання часу для підготовки до судових дебатів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про надання часу для підготовки до судових дебатів, оголошено перерву в розгляді справи на одну годину.

Після перерви в судовому засіданні 07 лютого 2019 року представник Відповідача заявив усне клопотання про встановлення регламенту 5 хвилин для промови в судових дебатах. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено регламент 5 хвилин для промови представника відповідача в судових дебатах.

Представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 07 лютого 2019 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 року між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП (Орендар) укладено Попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65, відповідно до якого Балансоутримувач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578). (а.с.23-33)

Майно знаходиться на балансі Балансоутримувача та розміщене за адресою: м. Бориспіль, Київська область, Міжнародний аеропорт Бориспіль , 08307. (п.1.2 Договору)

Майно передається в оренду для розміщення торгівельного об'єкту з реалізації товарів відповідно до Додатку №1. (п.1.4 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном на термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акту передачі приймання орендованого Майна. Акт передачі - приймання орендованого Майна підписують Балансоутримувач та Орендар.

Відповідно до п.2.4 Договору у разі припинення дії або розірванні Договору, Орендар зобов'язаний протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання Договору повернути майно Балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального зносу. При поверненні Майна, Балансоутримувач та Орендар підписують Акт передачі - приймання орендованого Майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі Майна Орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Акту передачі - приймання орендованого Майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем.

Обов'язок по складанню Акту передачі - приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору. (п.2.5 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору оплата здійснюється Орендарем з дати підписання Сторонами Акту передачі-приймання орендованого майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення Орендарем майна, що підтверджується підписанням Сторонами Акту передачі - приймання орендованого Майна.

Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 року без врахування ПДВ становить: 66 311 гривень 60 копійок. (п.3.2 Договору)

У п.3.3 Договору зазначено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні два місяці оренди. Завдаток повинен бути внесений Орендарем протягом двох тижнів з дати укладання Договору. (п.3.4 Договору)

Відповідно до п.п.3.5, 3.6 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п.3.7 Договору орендна плата за користування майном за даним Договором нараховується та індексується Балансоугримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується Орендарем на рахунок Балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає Орендарю Балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70 % плати до державного бюджету, 30% - Балансоугримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати.

Пунктом 3.9 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, або при відсутності передоплати в перший робочий день поточного місяця, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим Договором.

У п.3.10 Договору зазначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі - приймання орендованого Майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п.5.3 Договору Орендар зобов'язаний в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок Балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг. Датою отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 15 числа того ж місяця (Орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами.

Додатком до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони узгодили розташування приміщень, переданих в оренду. (а.с.33)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578), що підтверджується Актом передачі - приймання орендованого майна від 11.01.2017 року. (а.с.34)

Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони виклали пункт 5.21 Договору в наступній редакції: 5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017 , пункт 12.1 Договору виклали в наступній редакції: 12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію. (а.с.35-36)

Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №01-22-3837 від 04.10.2017 року про повідомлення про стан проходження процедури укладення договору оренди, а також зазначив, що попередній договір припиняє свою дію 30.12.2017 р. та продовжуватись на новий термін не буде, який був отриманий уповноваженою особою Відповідача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 09.10.2017 р. (а.с.43-44)

Листом №01-22-63 від 09.01.2018 року Позивач просив Відповідача повернути майно на умовах та в строки, передбачені договором, який був отриманий 10.01.2018 року уповноваженою особою Відповідача, що підтверджується відповідним записом на звороті листа. (а.с.45)

13.08.2018 року в газеті Відомості приватизації №65 (1189) розміщено оголошення про підсумки конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що відбувся 06.08.2018 р., за результатами якого переможцем конкурсу на право оренди приміщень №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D , що перебувають на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль , визнано Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ . (а.с.46)

14.08.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль . (а.с.42-54)

На виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, що підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна від 15.08.2018 року. (а.с.55)

Позивач неодноразово (17.08.2018 р., 05.09.2018 р., 11.09.2018 р.) надсилав на адресу Відповідача листи №№01-22-4077, 01-22-4443, 01-22-4533 з вимогами звільнити приміщення та підписати акт передачі - приймання орендованого майна, що підтверджується відповідним записом на листі, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с.56-62)

Листом №50-08-4623 від 19.09.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області просило Позивача вжити заходів щодо усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ у користуванні майном, що є предметом договору. (а.с.63)

Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ листом №08/10 від 08.10.2018 р. просило Позивача надати доступ до орендованого майна у порядку і на умовах, визначених договором до 10.10.2018 р. (а.с.64)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.12.2018 р., яка прийнята Судом до розгляду, Позивач зазначає, що Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 р. по 10.10.2018 р. у розмірі 60 510 грн. 77 коп. за вирахуванням суми завдатку. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП 3% річних у розмірі 775 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 1593 грн. 60 коп., пеню у розмірі 9 307 грн. 18 коп. та неустойку за порушення строку повернення майна у розмірі 1151098 грн. 08 коп.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що між сторонами договір найму в розумінні закону не укладався і не діяв, а існував лише попередній договір, а тому частина 2 статті 785 ЦК України не може застосовуватись до попереднього договору. Крім того, протягом січня - серпня 2018 року між сторонами підписувались акти приймання - передачі послуг, що свідчить про належне виконання Відповідачем умов договору, а тому неустойка нарахована незаконно. Також зазначив, що після фактичної передачі приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ , Відповідач не використовував приміщення, а тому Позивач безпідставно зарахував суму завдатку в рахунок оплати ненаданих послуг за серпень - жовтень 2018 р., на підтвердження чого надав акт від 05.09.2018 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п.5 ст.182 ГК України).

Згідно ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Статтею 182 ГК України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч.1 ст.635 ЦК України).

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3 ст.635 ЦК України).

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4 ст.182 ГК України).

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2 ст.635 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Цивільного кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578), що підтверджується Актом передачі - приймання орендованого майна від 11.01.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печаткою Відповідача без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.34)

Згідно з п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном на термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акту передачі приймання орендованого Майна. Акт передачі - приймання орендованого Майна підписують Балансоутримувач та Орендар.

Згідно з п.3.1 Договору оплата здійснюється Орендарем з дати підписання Сторонами Акту передачі-приймання орендованого майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення Орендарем майна, що підтверджується підписанням Сторонами Акту передачі - приймання орендованого Майна.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони виклали пункт 5.21 Договору в наступній редакції: 5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017 , пункт 12.1 Договору виклали в наступній редакції: 12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію. (а.с.35-36)

Частиною 1 статті 182 Господарського кодексу України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. (частина 4 статті 182 Господарського кодексу України)

З урахуванням наведених норм, проаналізувавши зміст Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року, Суд зазначає, що основний договір мав бути укладений між сторонами не пізніше 30.12.2017 року, що відповідає частині 1 ст.182 ГК України. Проте, у визначений договором строк основний договір оренди між сторонами не укладено, а тому відповідно до частини 4 статті 182 Господарського кодексу України зобов'язання сторін щодо укладення основного договору є припиненими з 31.12.2017 року.

У п.3.10 Договору зазначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі - приймання орендованого Майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

В той же час, Суд звертає увагу, що у зв'язку з фактичною передачею Позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578), що підтверджується Актом передачі - приймання орендованого майна від 11.01.2017 року, відповідно до п. 3.10 Попереднього договору Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі - приймання орендованого Майна включно.

Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №01-22-3837 від 04.10.2017 року про повідомлення про стан проходження процедури укладення договору оренди, а також зазначив, що попередній договір припиняє свою дію 30.12.2017 р. та продовжуватись на новий термін не буде, який був отриманий уповноваженою особою Відповідача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 09.10.2017 р. (а.с.43-44)

Листом №01-22-63 від 09.01.2018 року Позивач просив Відповідача повернути майно на умовах та в строки, передбачені договором, який був отриманий 10.01.2018 року уповноваженою особою Відповідача, що підтверджується відповідним записом на звороті листа. (а.с.45) При цьому, Суд звертає увагу, що Відповідачем в свою чергу не спростовано жодними належними та допустимими доказами щодо отримання вказаного листа неуповноваженою особою Відповідача.

Відповідно до п.2.4 Договору у разі припинення дії або розірванні Договору, Орендар зобов'язаний протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання Договору повернути майно Балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального зносу. При поверненні Майна, Балансоутримувач та Орендар підписують Акт передачі - приймання орендованого Майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі Майна Орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Акту передачі - приймання орендованого Майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем.

Таким чином, Суд зазначає, що Відповідач повинен був повернути майно Балансоутримувачу у строк по 19.01.2018 року, тобто протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору. В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що лист №01-22-63 від 09.01.2018 року був наданий Позивачем на звернення Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП та не є вимогою про повернення майна. Проте, Судом розглянуті та відхилені вказані доводи Відповідача, оскільки абзац третій вказаного листа містить вимогу Позивача про повернення майна на умовах та в строки передбачені вказаним Договором оренди.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 р. по 10.10.2018 р. у розмірі 60 510 грн. 77 коп. за вирахуванням суми завдатку.

Відповідно до п.5.3 Договору Орендар зобов'язаний в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок Балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг. Датою отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 15 числа того ж місяця (Орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженим представником Орендаря було одержано рахунок - фактуру №6/102 від 31.08.2018 року за надані послуги оренди у серпні 2018 року на суму в розмірі 93 741 грн. 08 коп., що підтверджується реєстром отриманих документів Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП . (а.с.41) Крім того, Позивачем надіслано на адресу Відповідача рахунок - фактуру №6/115 та акти приймання - здачі виконаних послуг від 30.09.2018 р., рахунок - фактуру №61/745 та акти приймання - здачі виконаних послуг від 30.09.2018 р., від 01.10.2018 р., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 26.10.2018 р. (а.с.38-42)

Таким чином, враховуючи вищевикладені умови Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року, Суд зазначає, що у зв'язку з неповернення Орендарем підписаних актів приймання - здачі виконаних послуг за серпень 2018 р. - жовтень 2018 р. протягом 5 робочих днів Балансоутримувачу, вони вважаються підписаними сторонами, а тому у Орендаря виник обов'язок по сплаті орендної плати.

В той же час, Судом встановлено, що 13.08.2018 року в газеті Відомості приватизації №65 (1189) розміщено оголошення про підсумки конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що відбувся 06.08.2018 р., за результатами якого переможцем конкурсу на право оренди приміщень №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D , що перебувають на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль , визнано Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ . (а.с.46)

14.08.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль . (а.с.42-54)

На виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року був складений Акт приймання - передачі орендованого майна від 15.08.2018 року. (а.с.55)

Однак, як зазначив Позивач, спірні приміщення не використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ , у зв'язку з перешкоджанням та відмовою звільнити приміщення з боку Відповідача.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначив, що після фактичної передачі приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ , Відповідач не використовував приміщення, а тому Позивач безпідставно зарахував суму завдатку в рахунок оплати ненаданих послуг за серпень - жовтень 2018 р., на підтвердження чого надав акт від 05.09.2018 р.

Як вбачається з Акту огляду приміщення №175, 176 та частини приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , площею 47,00 кв. м, за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт від 05.09.2018 року, на момент огляду на вказаному приміщенні розміщено банер з написом: WOG CAFE. Найкавовіша кава тут. ВЖЕ СКОРО , що повністю перекриває вхідну групу та фасад приміщення та унеможливлює доступ до нього. Вказаний акт складений адвокатом Козловим П.Б. за участю двох понятих, до якого додано фотографію. (а.с.134-135)

Згідно з ч.ч.1-6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Проте, Суд зазначає, що Відповідачем було подано паперову копію електронного доказу (фотографію) без зазначення про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу, тобто не було дотримано порядку подачі електронних доказів, визначеного статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, а тому вказана фотографія не може вважатися письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України й Суд не приймає його до уваги. Крім того, із вказаної фотографії неможливо встановити, що здійснювалась фотофіксація приміщення, яке було передано в оренду Відповідачу за Актом передачі - приймання орендованого майна від 11.01.2017 року.

Що стосується Акту огляду приміщення №175, 176 та частини приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D , площею 47,00 кв. м, за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт від 05.09.2018 року, Суд зазначає, що він складений в односторонньому порядку Відповідачем. Також матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження повідомлення Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль про проведення огляду нерухомого майна 05.09.2018 року та про необхідність бути присутнім під час вказаного огляду. Крім того, вказаний Акт не містить доказів пред'явлення його для ознайомлення та підписання уповноваженому представнику Позивача в день його складання, а у разі відмови - запису про відмову від підписання вказаного акту. Також вказаний Акт складений за участю двох понятих, проте не зазначено паспортні дані, ідентифікаційні номери, номери засобів зв'язку, які дали б змогу ідентифікувати вказаних осіб, які приймали участь в складанні Акту. З цих же підстав, Судом було відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про виклик свідків.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо звільнення приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу D (інв. № 47578) саме з 15.08.2018 року, оскільки матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не подано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вказаних доводів.

При цьому, перевіряючи доводи Позивача щодо перешкоджання та незвільнення спірного майна з боку Відповідача, Судом встановлено наступне.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 року у справі №826/12814/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" про забезпечення позову задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області здійснювати будь-які заходи та видавати будь-які акти, що спрямовані на оформлення та реалізацію результатів конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, зокрема: заборонено затверджувати протокол про результати конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; заборонено публікувати результати конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт у виданнях в яких було надруковано оголошення про конкурс, та оприлюднювати на веб-сайті орендодавця; заборонено укладати з переможцем конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт договір оренди. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області, Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", іншим особам вчиняти будь-які дії на підставі протоколу за результатами конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, від 06.08.2018.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року апеляційну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Таким чином, у зв'язку з задоволенням заяви Відповідача в період з 14.08.2018 року по 17.09.2018 року була чинною ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 року у справі №826/12814/18, відповідно до якої було встановлено низку заборон Відповідачеві стосовно спірного майна.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово (17.08.2018 р., 05.09.2018 р., 11.09.2018 р.) надсилав на адресу Відповідача листи №№01-22-4077, 01-22-4443, 01-22-4533 з вимогами звільнити приміщення та підписати акт передачі - приймання орендованого майна, що підтверджується відповідним записом на листі, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с.56-62)

Листом №50-08-4623 від 19.09.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області просило Позивача вжити заходів щодо усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ у користуванні майном, що є предметом договору. (а.с.63)

Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ листом №08/10 від 08.10.2018 р. просило Позивача надати доступ до орендованого майна у порядку і на умовах, визначених договором до 10.10.2018 р. (а.с.64)

Відповідно до Акту доступу до державного майна від 10.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ відповідно до умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року, прибувши на місце оренди майна, виявили, що доступ до майна закритий ролетами, Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ викликали та повідомили про дану перешкоду адміністрацію ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль , Сторонами було вирішено усунути перешкоду шляхом відкриття ролетів на вищевказаному майні. (а.с.65)

Як вбачається з Акту передачі - приймання орендованого майна №02.5-14-237 від 15.11.2018 року, 10.10.2018 року комендант пасажирського терміналу D адміністративного відділу АВК прийняв державне нерухоме майно: приміщення №№175, 176 та частину приміщення №226, загальною площею 47 кв.м. на 3 поверсі пасажирського терміналу D . (а.с.92)

Таким чином, на підставі вищенаведених та оцінених Судом доказів, Суд зазначає, що станом на момент передачі спірного майна в оренду іншому суб'єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю ВОГ КАФЕ за Актом приймання - передачі орендованого майна від 15.08.2018 року на підставі Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП не звільнило спірні приміщення.

Крім того, на неодноразові звернення з боку Позивача Відповідач жодним чином не реагував та відповідно до п.2.5 Договору обов'язок по складанню Акту передачі - приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження складання Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП Акту передачі - приймання орендованого майна з оренди Позивачу, що також свідчить про відсутність наміру повернення вказаного майна з оренди.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП відповідно до п. 3.10 Попереднього договору зобов'язано сплатити орендну плату за період серпень - жовтень 2018 року, тобто до дня складання Акту доступу до державного майна від 10.10.2018 року, оскільки майно за Актом передачі - приймання орендованого Майна повернуто не було Відповідачем всупереч умовам Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року.

Зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні два місяці оренди. Завдаток повинен бути внесений Орендарем протягом двох тижнів з дати укладання Договору. (п.3.4 Договору)

Листом №4 від 15.02.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП просило Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль залишок коштів, із суми переплати, зарахувати як щомісячний платіж за попереднім договором від 11.01.2017 р. №02.5-14-65. (а.с.91)

Таким чином, з урахуванням листа Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП №4 від 15.02.2017 року, Позивачем було зараховано суму завдатку у розмірі 159147 грн. 84 коп. та наявні суми переплати в якості оплати заборгованості по орендній платі за Попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року за серпень - жовтень 2018 року, а тому заборгованість Відповідача перед Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль становить 60 510 грн. 77 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2018 р. по 10.10.2018 р. перед Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль у розмірі 60 510 грн. 77 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату орендних платежів, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 60 510 грн. 77 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 16.09.2018 року по 19.11.2018 року у розмірі 775 грн. 60 коп. та інфляційні у розмірі 1 593 грн. 60 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 16.09.2018 року по 19.11.2018 року у розмірі 775 грн. 60 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями серпня 2018 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 18.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 760 грн. 19 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 593 грн. 60 коп. за загальний період прострочки з 16.09.2018 р. по 19.11.2018 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, за загальний період прострочки з 18.09.2018 р. по 19.11.2018 р.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 9 307 грн. 18 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.9 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, або при відсутності передоплати в перший робочий день поточного місяця, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим Договором.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати орендної плати за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 9 307 грн. 18 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями серпня 2018 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 18.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 9 122 грн. 27 коп.

Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача неустойку згідно з ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 1 151 098 грн. 08 коп.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони виклали пункт 5.21 Договору в наступній редакції: 5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017 , пункт 12.1 Договору виклали в наступній редакції: 12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію. (а.с.35-36)

Судом встановлено, що Відповідач повинен був повернути майно Балансоутримувачу у строк по 19.01.2018 року, тобто протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється .

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Відповідно до п.2.4 Договору у разі припинення дії або розірванні Договору, Орендар зобов'язаний протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання Договору повернути майно Балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального зносу. При поверненні Майна, Балансоутримувач та Орендар підписують Акт передачі - приймання орендованого Майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі Майна Орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Акту передачі - приймання орендованого Майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом прийому-передачі орендованого приміщення об'єкту оренди, переданого на підставі Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що між сторонами договір найму в розумінні закону не укладався і не діяв, а існував лише попередній договір, а тому частина 2 статті 785 ЦК України не може застосовуватись до попереднього договору. Проте, Суд не приймає до уваги вказані заперечення Відповідача, оскільки між сторонами виникли фактичні правовідносини з оренди приміщень, оскільки на виконання умов Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Позивачем було передано Орендарю майно в оренду, а у останнього виник обов'язок по сплаті орендної плати та поверненню майна з оренди по закінченню строку дії попереднього договору.

Крім того, Відповідач зазначав, що протягом січня - серпня 2018 року між сторонами підписувались акти приймання - передачі послуг, що свідчить про належне виконання Відповідачем умов договору, а тому неустойка нарахована незаконно. Однак, Суд зазначає, що наявність підписаних між сторонами актів приймання - здачі виконаних послуг за період з 31.01.2018 р. по 30.06.2018 р. та здійснення оплати Відповідачем жодним чином не впливає на право Позивача щодо нарахування неустойки у зв'язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем не надано жодного доказу відсутності можливості передати майно Позивачу у передбачений договором строк, а також доказів відсутності вини у непередачі такого майна, Суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача неустойки за користування річчю за час прострочення з 20.01.2018 року по 10.10.2018 року у розмірі 1 151 098 грн. 08 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль підлягає стягненню заборгованість у розмірі 60 510 грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 760 грн. 19 коп., інфляційні у розмірі 1 593 грн. 60 коп., пеня у розмірі 9 122 грн. 27 коп., неустойка у розмірі 1 151 098 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП (01023, м.Київ, ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 34586069) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬ-7, Ідентифікаційний код юридичної особи 20572069) заборгованість у розмірі 60 510 (шістдесят тисяч п'ятсот десять) грн. 77 (сімдесят сім) коп., 3% річних у розмірі 760 (сімсот шістдесят) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп., інфляційні у розмірі 1 593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 60 (шістдесят) коп., пеню у розмірі 9 122 (дев'ять тисяч сто двадцять дві) грн. 27 (двадцять сім) коп., неустойку у розмірі 1 151 098 (один мільйон сто п'ятдесят одна тисяча дев'яносто вісім) грн. 08 (вісім) коп. та судовий збір у розмірі 18 346 (вісімнадцять тисяч триста сорок шість) грн. 27 (двадцять сім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин