Рішення

від 12.02.2019 по справі 906/884/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/884/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - селищний голова, посвідчення № 2 від 11.09.2015

від відповідача: ОСОБА_2 - ордер № 49150 від 19.11.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Білокриницької селищної ради Радомишльського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" (смт. Біла Криниця Радомишльського району)

про стягнення 298112,69 грн.

Процесуальні дії по справі.

Білокриницькою селищною радою Радомишльського району подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" суми доходу, одержаного від безпідставно набутого майна в розмірі 298112,69 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.11.2018.

22.11.2018 відповідачем в порядку ст. 165 ГПК України подано відзив на позовну заяву (а.с. 91-94).

В підготовчому засіданні від 22.11.2018 оголошено перерву до 04.12.2018.

04.12.2018 позивачем на підставі ст. 166 ГПК України до суду подано відповідь на відзив (а.с. 102-105).

Ухвалою від 04.12.2018 суд відклав підготовче засідання на 20.12.2018.

14.12.2018 відповідачем подано наступні докази: копія проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною, площею 5,2900 га ТОВ Білоскло .; копія клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 26.09.2016; копія клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 10.04.2017; копія клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою; копії листів ТОВ Білоскло від 23.05.2018, від 30.05.2018 та від 20.08.2018.

В порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України в судовому засіданні від 20.12.2018 оголошувалась перерва до 15.01.2019, про що занесено запис до протоколу судового засідання від 20.12.2018.

Ухвалою від 15.01.2019 суд закрив підготовче засідання та призначив справу № 906/884/18 до судового розгляду по суті.. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.02.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач на підставі свідоцтва від 21.09.2005 володіє цілісним майновим комплексом розташованим на землях селища міського типа Біла Криниця, Радомишльського району Житомирської області за адресами: вул. Центральна,59 та вул.Центральна, 74.

Вказує, що ТОВ "Білоскло" фактично використовує земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 5,29 га., селища міського типа Біла Криниця, Радомишльського району Житомирської області за адресами: вул. Центральна,59, вул. Центральна, 74 без правовстановлюючої документації в порушення норм ст.ст. 120, 125, 206 ЗК України

ТОВ Білоскло , набувши право власності на об'єкт нерухомості, належним чином не оформило правовідносин щодо користування земельною ділянкою, на якій розміщуються об'єкти нерухомості, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Білоскло" також виник і обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Вказаного обов'язку відповідач не виконав, що в свою чергу призвело до того, що відповідач без законних підстав зберіг у себе майно, а саме кошти, які мав би сплатити за оренду земельної ділянки.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період із 8 серпня 2015 року по 8 серпня 2018 року розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, виходячи з розміру нормативно-грошової оцінки землі (3%), за період з 15 серпня 2015 року по 15 серпня 2018 року заборгованість ТОВ "Білоскло" за користування земельними ділянками складає 243341,23 грн.

Як на правову підставу для стягнення з відповідача 243341,23 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за землю позивач посилається на норми ст. 1212 ЦК України.

Крім того за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 11230,00 грн. 3% річних та 43541,46 грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

Свої заперечення відповідач ґрунтує на тому, що саме винні дії позивача щодо непідписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та акта визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), призвели до затягування процесу виготовлення проекту землеустрою на зазначені земельні ділянки та відповідно укладення договору оренди землі.

Враховуючи винну поведінку Білокриницької сільської ради, що виражається в затягуванні процесу погодження проекту землеустрою, відповідач не погоджується з позицією позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 1212-1214 ЦК України, які здійснюють правове регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна.

Вважає, що в даному випадку неодержана орендна плата є упущеною вигодою, яку особа могла одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відтак вважає, що при вирішенні даного спору слід враховувати загальні положення ст. 22 та глави 82 ЦК України.

Вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу цивільноо правопорушення відповідач просить врахувати, що позивач не вчинив передбачені законодавством дії для оформлення права користування земельною ділянкою відповідачу, на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно. За таких обставин вважає поведінку позивача протиправною.

Крім того вказує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір збитку (шкоду), заявленого до стягнення.

Зауважує, що розмір збитку має визначатись у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом, ТОВ "Білоскло" (відповідач) на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 987499 від 21.09..2005 належить цілісний майновий комплекс, загальною площею 3758,40 , розташований по вул. Центральна,59 у смт. Біла Криниця, Радомишльського району, Житомирської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно а Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 50-52).

Позивач зазначає, що відповідач використовує земельні ділянки комунальної форми власності під цілісним майновим комплексом відповідача, загальною площею 5,29 га.

Рішенням Білокриницької селищної ради Радомишльського району Житомирської області № 322 від 15.07.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок" вирішено:

- надати дозвіл ТОВ "Білоскло" на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовного площею 5,29 га, для обслуговування цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ТОВ "Білоскло".

- рекомендувати ТОВ "Білоскло" замовити в ліцензованій організації, яка має право на проведення відповідних робіт, виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

- проект землеустрою після погодження з відповідними службами подати на розгляд та затвердження чергової сесії селищної ради.

Відповідач, незважаючи на прийняте рішення позивача, станом на день звернення до суду проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовного площею 5,29 га, для обслуговування цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ТОВ "Білоскло" не виготовив та документально не оформив право користування земельною ділянкою під цілісним майновим комплексом відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що між сторонами 01.08.2003 було укладено договір оренди земельної ділянки і деякий час відповідач платив орендну плату за землю, на підтвердження чого надав копію договору та відповідні платіжні доручення (а.с. 10-15).

03.09.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити перед позивачем заборгованість за використання земельних ділянок загальною площею 5,29 га в розмірі 298112,69 грн., шляхом перерахування суми доходу, додержавного від безпідставно набутого майна, а саме земельних ділянок, які використовуються відповідачем без правовстановлюючих документів (а.с. 39-40).

Відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованості не сплатив.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період із серпня 2015 року по серпень 2018 року позивачем розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховано, виходячи з 3% нормативної грошової оцінки землі.

Згідно технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земель населеного пункту Білокриницької селищної ради (смт. Біла Криниця) Радомишльського району Житомирської області, базова вартість одного квадратного метра земель по смт.Біла Криниця становить 49,73 грн./м. кв. (а.с. 79-83).

29.01.2015 Білокриницькою селищною радою прийнято рішення № 403 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік" (а.с. 87)

18.12.2015 Білокриницькою селищною радою прийнято рішення № 28 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік" (а.с. 84).

12.12.2017 Білокриницькою селищною радою прийнято рішення № 303 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік" (а.с. 86).

Як вказує позивач, ним вчинялись дії з метою спонукання відповідача до оформлення відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується ТОВ "Білоскло" по вул. Центральна,59 у смт. Біла Криниця, Радомишль ського району , Житомирської області.

Так, 30.03.2007 виконавчий комітет Білокриницької селищної ради звертався до Радомишльського районного відділу земельних ресурсів з проханням відрядити представників земельного відділу для участі у комісії, яка проведе обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Білоскло" (а.с.106).

27.05.2009 позивач своїм листом звертався до Державної інспекції з контролю за використанням земельних ресурсів в Житомирській області з проханням надати допомогу у ситуації, яка склалася з використанням земельної ділянки без правовстановлюючої документації.

15.06.2009 позивач звертався до голови Державної податкової Адміністрації України з проханням надати допомогу у відновленні в селищі скловиробництва, оскільки ТОВ "Білоскло", як землекористувач ігнорує вимоги оформити відповідні документи на користування землею, фактично діяльність не веде.

18.09.2009 Управління з контролю за використанням та охороною земель у області своїм листом № 1396 підтвердило факт використання ТОВ "Білоскло" ділянки без правовстановлюючої документації.

Проте станом на день звернення до суду відповідач в порушення норм Земельного кодексу України не вчинив дій та належним чином не оформив право користування земельною ділянкою за адресою вул.Центральна,59 на території смт. Біла Криниця, загальною площею 5,2900га., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до розрахунку позивача, виходячи з розміру нормативно-грошової оцінки землі, за період з 15 серпня 2015 року по 15 серпня 2018 року заборгованість ТОВ "Білоскло" за користування земельними ділянками складає 243341,23 грн.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 11230,00 грн. 3% річних та 43541,46 грн. інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях.

Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна (відповідача) безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за землю на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, тобто за фактичне користування землею без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу розташованого на землях селища міського типа Біла Криниця, Радомишльського району Житомирської області за адресою вул. Центральна,59. Для розміщення та експлуатації основних , підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідач використовує земельну ділянку площею 5,2900 га.

Відповідач не заперечує щодо самої площі земельної ділянки, яку він використовує.

Площа 5,29 га підтверджується також рішенням позивача № 322 від 15.07.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок" , яким відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовного площею 5,29 га, для обслуговування цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ТОВ "Білоскло".

Більше того, відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом на адресу позивача надіслано для затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 5,2900га ТОВ "Білоскло" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території смт. Біла Криниця, вул. Центральна,59 , Радомишльського району Житомирської області (а.с. 132-229).

Станом на день вирішення спору матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вищезазначеною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Білокриницькою селищною радою Радомишльського району та державної реєстрації такого права.

З огляду на викладене, ТОВ "Білоскло" (відповідач) як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому суд вказує про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

З розрахунку позивача (а.с. 38) вбачається, що розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у період із 8 серпня 2015 року по 8 серпня 2018 року розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки землі (3%), який становить 243341,23грн.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що останній є правомірним та арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 243341,23 грн. безпідставно збережених коштів є обґрунтованою, такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Водночас суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що в даному випадку до сторін мають застосовуватись правовідносини до відшкодування шкоди (збитків.)

Суд зазначає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання.

На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В ході вирішення спору судом встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою, загальною площею 5,2900га по вул. Центральна,59 в смт. Біла Криниця без належних правових підстав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 11230,00 грн. 3% річних та 43541,46 грн. інфляційних, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Встановлений ст.1212 ЦК України, обов'язок з повернення безпідставно збережених коштів за даним предметом спору не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Як встановлено судом, кошти, які просить стягнути позивач, за своєю правовою природою є коштами, які збережені відповідачем без достатньої правової підстави, отже нарахування позивачем iнфляцiйних нарахувань та 3% річних на вказані кошти є безпідставним, тому суд відмовляє в позові у цій частині.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 243341,23 грн.

В частині стягнення з відповідача 43541,46 грн. інфляційних та 11230,00 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволені позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" (12213, Житомирська область, Радомишльський район, смт. Біла Криниця, вул. Леніна,56, код ЄДРПОУ 25306786)

на користь Білокриницької селищної ради (12213, Житомирська область, Радомишльський район, смт. Біла Криниця, вул. Леніна,56, код ЄДРПОУ 25306786)

- 243341,23 грн. заборгованості

- 3650,12 грн. судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.02.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- 3- сторонам (рек. з повід.)