Постанова

від 22.04.2019 по справі 906/884/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 квітня 2019 року Справа № 906/884/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло"

на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р.

(ухвалене о 16:54 год. у м. Житомирі, повний текст складено 20.02.2019 р.)

у справі 906/884/18 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Білокриницької селищної ради Радомишльського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло"

про стягнення 298112,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Білокриницька селищна рада Радомишльського району звернулася з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" 298112 грн. 69 коп. суми доходу, одержаного від безпідставно набутого майна.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р. у справі 906/884/18 було частково задоволено позов Білокриницької селищної ради Радомишльського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" про стягнення 298112 грн. 69 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" на користь Білокриницької селищної ради - 243341 грн. 23 коп. заборгованості та 3650 грн. 12 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу розташованого на землях селища міського типу Біла Криниця, Радомишльського району Житомирської області за адресою вул. Центральна,59. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідач використовує земельну ділянку площею 5,2900 га.

Проаналізувавши матеріали справи суд констатував, що вони не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вищезазначеною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Білокриницькою селищною радою Радомишльського району та державної реєстрації такого права.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Білоскло" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З розрахунку позивача судом встановлено, що розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у період із 8 серпня 2015 року по 8 серпня 2018 року розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки землі (3%), який становить 243341 грн. 23 коп. та перевіривши розрахунок, суд встановив, що останній є правомірним та арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 243341 грн. 23 коп. безпідставно збережених коштів є обґрунтованою, такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в цій частині, судом було застосовано зокрема положення ст. ст. 22, 1166, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 80, 93, 122, 123, 124, 125, 152, 156, 206 Земельного Кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення 11230 грн. 3% річних та 43541 грн. 46коп. інфляційних, суд виходив з того, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України можуть застосовуватися лише до грошових зобов'язань, в той час коли кошти, які просить стягнути позивач, за своєю правовою природою є коштами, які збережені відповідачем без достатньої правової підстави, а тому нарахування позивачем iнфляцiйних нарахувань та 3% річних на вказані кошти є безпідставним.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоскло" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р. у справі 906/884/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Позивачем в даному провадженні не доведено належними та допустимими доказами розмір збитків (шкоду), заявлених до стягнення.

Зокрема, в порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 не складено акт, а розрахунок збитків складено особисто головою селищної ради, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Жодним належним та допустимим доказом не доведено факту використання в період 08.08.2015 року по 08.08.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоскло" земельної ділянки площею саме 5,29 га.

Лист № 1396 від 18.09.2009 р. Управління з контролю за використанням та охороною земель у області не може бути підтвердженням факту використання ТОВ "Білоскло" ділянки без правовстановлюючої документації саме такої площі та саме в період 2015-2018 роки.

Представник позивача визнавав та підтверджував наявність спору щодо меж земельної ділянки та заперечував проти погодження меж земельної ділянки площею 5,29 га саме через невідповідність визначеним в проекту землеустрою межам та конфігурації земельної ділянки. Також пояснив, що відмовляється погодити межі земельної ділянки в проекті землеустрою саме внаслідок того, що ці межі не відповідають фактичним межам землекористування.

Твердження суду, що відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом на адресу позивача надіслано для затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 5,2900 га ТОВ "Білоскло" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території смт. Біла Криниця, вул. Центральна, 59, Радомишльського району Житомирської області суперечить матеріалам справи, з якої вбачається, що саме частина документів з проекту землеустрою є додатками до позовної заяви позивача.

Розроблений та наданий на погодження проект землеустрою ніяк не може свідчити про фактичне використання площі 5,29 га в період з 2015 по 2018 роки, адже саме внаслідок відмови безпосередньо позивача даний проект до цього часу не погоджений. Відсутність підписаних з боку Білокриницької сільської ради документів позбавляє можливості завершити процес виготовлення проекту землеустрою та затвердити проект для подальшого укладення договору оренди.

Беручи до уваги винну поведінку Білокриницької сільської ради, що виражається в затягуванні процесу погодження проекту землеустрою, ТОВ "Білоскло" не погоджується із позицією позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, які здійснюють правове регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна. В даному випадку, неодержана орендна плата є упущеною вигодою, яку особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоскло" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - Білокриницької селищної ради Радомишльського району надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Апелянт вказує, що розрахунок неотриманої орендної плати був здійснений всупереч Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, оскільки саме цим документом передбачена відповідна процедура розрахунку в тому числі неодержаних доходів. Але суд вказав, і з цим висновком погоджується позивач, що відповідно до приписів норм чинного законодавства право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, відсутність факту реєстрації права оренди виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків власникам земельних ділянок.

Твердження скаржника про недоведеність факту використання ним земельної ділянки, площею 5,29 га, не мають прийматися судом до уваги, оскільки крім того, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заперечував факт використання ним земельної ділянки площею 5,29 га, вказані відомості підтверджені документами, наявними у матеріалах справи. Підстав, за яких суд не має приймати вказані письмові докази до уваги, скаржником не наведено.

Враховуючи викладене, позивач вважає за неможливе задоволення апеляційної скарги ТОВ "Білоскло" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р. з підстав, її необґрунтованості.

В судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду 24.04.2019 р. представники сторін не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам (т. 2, а. с. 45, 46), клопотання позивача проводити розгляд справи без його уповноваженого представника (т. 2, а. с. 47), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Враховуючи вимоги апеляційної скарги, а саме скасування рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р. у справі 906/884/18 частині задоволення позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення, то враховуючи положення ч. 1 ст. 269 ГПК, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в зазначеній частині.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Товариству з обмеженою відповідальністю "Білоскло" на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 987499 від 21.09.2005 р. належить цілісний майновий комплекс, загальною площею 3758,40 кв.м., розташований по вул. Центральна,59 у смт. Біла Криниця, Радомишльського району, Житомирської області (т. 1, а. с. 50-52).

Як зазначає позивач, відповідач використовує земельні ділянки комунальної форми власності під цілісним майновим комплексом загальною площею 5,29 га.

Рішенням Білокриницької селищної ради Радомишльського району Житомирської області № 322 від 15.07.2010 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок" вирішено надати дозвіл ТОВ "Білоскло" на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовного площею 5,29 га, для обслуговування цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ТОВ "Білоскло". Рекомендовано ТОВ "Білоскло" замовити в ліцензованій організації, яка має право на проведення відповідних робіт, виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вирішено проект землеустрою після погодження з відповідними службами подати на розгляд та затвердження чергової сесії селищної ради (т. 1, а. с. 17).

В той же час, матеріалами справи не підтверджено виготовлення відповідачем проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовного площею 5,29 га, для обслуговування цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ТОВ "Білоскло", документального оформлення права користування земельною ділянкою під цілісним майновим комплексом відповідача.

Також, як вбачається із матеріалів справи 01.08.2003 р. між Білокриницькою селищною радою Радомишльського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоскло" було укладено Договір № 4 оренди земельної ділянки та відповідачем деякий час сплачувалася орендна плата, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 10-15).

В подальшому, Білокриницька селищна рада Радомишльського району звернулася з претензією № 3/2 від 03.09.2018 р. до відповідача з вимогою погасити перед позивачем заборгованість за використання земельних ділянок загальною площею 5,29 га в розмірі 298112 грн. 69 коп., шляхом перерахування суми доходу, одержаного від безпідставно набутого майна, а саме земельних ділянок, які використовуються відповідачем без правовстановлюючих документів (т. 1, а. с. 39-40).

Матеріали господарської справи № 906/884/18 не містять доказів на підтвердження факту реагування відповідачем на дану претензію та сплати вказаної заборгованості.

Як зазначає позивач, розмір безпідставно збережених коштів в період із серпня 2015 року по серпень 2018 року ним розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю.

Згідно технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земель населеного пункту Білокриницької селищної ради (смт. Біла Криниця) Радомишльського району Житомирської області, базова вартість одного квадратного метра земель по смт. Біла Криниця становить 49,73 грн./м. кв. (т. 1, а. с. 79-83).

Окрім того, пунктами 2.8. рішень Білокриницької селищної ради Радомишльського району № 403 від 29.01.2015 р. "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2015 рік", № 28 від 18.12.2015 р. "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік", № 171 від 14.12.2016 р. "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік", № 303 від 12.12.2017 р. "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік" було встановлено ставку орендної плати в розмірі від 3% до 12 % нормативно-грошової оцінки землі (т. 1, а. с. 84-87).

Також, позивач зазначає, що ним вчинялись дії з метою спонукання відповідача до оформлення відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується ТОВ "Білоскло" по вул. Центральна,59 у смт. Біла Криниця, Радомишльського району , Житомирської області.

Відтак, 30.03.2007 р. виконавчий комітет Білокриницької селищної ради з листом № 63 звертався до Радомишльського районного відділу земельних ресурсів з проханням відрядити представників земельного відділу для участі у комісії, яка проведе обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Білоскло" (т. 1, а. с. 106).

27.05.2009 р. виконавчий комітет Білокриницької селищної ради листом № 117 звернувся до Державної інспекції з контролю за використанням земельних ресурсів в Житомирській області з проханням надати допомогу у ситуації, яка склалася з використанням земельної ділянки без правовстановлюючої документації (т. 1, а. с. 108).

15.06.2009 р. виконавчий комітет Білокриницької селищної ради листом № 134 звертався до голови Державної податкової адміністрації України з проханням надати допомогу у відновленні в селищі скловиробництва, оскільки ТОВ "Білоскло", як землекористувач ігнорує вимоги оформити відповідні документи на користування землею, фактично діяльність не веде (т. 1, а. с. 109-110).

Поруч з тим, в матеріалах справи наявний лист правління з контролю за використанням та охороною земель, адресований селищному голові Білокриницької селищної ради, яким підтверджено факт використання ТОВ "Білоскло" земельної ділянки без правовстановлюючої документації (т. 1, а. с. 111).

Враховуючи вищевикладене, а саме, що відповідач не вчинив дій та належним чином не оформив право користування земельною ділянкою за адресою вул.Центральна,59 на території смт. Біла Криниця, загальною площею 5,2900га. та не сплатив заборгованість, яка за період з 15 серпня 2015 року по 15 серпня 2018 року складає 243341 грн. 23 коп., Білокриницька селищна рада звернулася до суду з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Вище судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу розташованого на землях селища міського типа Біла Криниця, Радомишльського району Житомирської області по вул. Центральній,59. Для розміщення та експлуатації основних , підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідач використовує земельну ділянку площею 5,29 га.

Посилання апелянта на те, що ним заперечується розмір земельної ділянки спростовується відзивом на позовну заяву, відповідно до якої відповідач не вказує таку обставину як підставу для відмову в позові.

Окрім того, площа земельної ділянки в розмірі 5,29 га підтверджується також рішенням Білокриницької селищної ради № 322 від 15.07.2010 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок" яким відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 5,29 га, для обслуговування цілісного майнового комплексу, що належить на праві власності ТОВ "Білоскло".

Також апеляційний господарський суд бере до уваги той факт, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом на адресу позивача надіслано для затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 5,29 га ТОВ "Білоскло" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території смт. Біла Криниця, вул. Центральна, 59 Радомишльського району Житомирської області (т. 1, а. с. 143-229).

Вищевказані обставини в свої сукупності підтверджують використання відповідачем земельної ділянки площею саме 5, 29 га.

За приписами ст. ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В той же час, у випадку надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому встановлюється розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

За приписами ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судом звертається увага на те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Статтею 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях.

Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

В той же час, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вищезазначеною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Білокриницькою селищною радою Радомишльського району та державної реєстрації такого права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З наданого до позовної заяви розрахунку, вбачається, що розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у період із 08 серпня 2015 року по 08 серпня 2018 року розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки землі (3%), який становить 243341 грн. 23 коп.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

За приписами ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Підсумовуючи вищевказане, апеляційний господарський суд констатує, що позовні вимоги Білокриницької селищної ради Радомишльського району про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" 243341 грн. 23 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Доводи апелянта, що в даному випадку до спірних правовідносин мають застосовуватись правовідносини до відшкодування шкоди (збитків), суд відхиляє з огляду, з огляду на наступне.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання.

На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вище судом було встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою, загальною площею 5,2900га по вул. Центральна,59 в смт. Біла Криниця без належних правових підстав.

Тобто, в даному випадку, відносини між сторонами є кондикційними, у зв'язку із чим до них не підлягають застосуванню положення про відшкодування шкоди (збитків).

З аналогічних підстав відхиляються твердження апелянта про порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, оскільки вказаний порядок регулює відшкодування збитків, в той час коли в даному випадку предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів.

При ухвалені даної постанови, апеляційний господарський суд бере до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 12.04.2017 р. у справі № 922/5468/14 та постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 р. у справі № 922/1009/15від 12.04.2017 р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

В той же час, судом не беруться до уваги посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 10.10.2018 р. у справі № 918/100/18, від 13.06.2018 р. у справі № 922/2973/17, від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17, оскільки вказані судові рішення були ухвалені за результатом розгляду інших обставин справи та правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р. у справі 906/884/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-280, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоскло" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 р. у справі 906/884/18 в частині стягнення 243341 грн. 23 коп. - без змін.

2. Справу № 906/884/18 надіслати до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.