Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/15385/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/15385/18

за позовом до проГромадської організації "Товариство мисливців "Красна-Лаура" 1) Чернівецької обласної ради; 2) Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства; 3) Громадської організації "Мисливський клуб "Благородний олень" скасування рішення та визнання договору недійсним Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3:Прохорова-Скрипка О.С. - представник за довіреністю; не з'явився; не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Товариство мисливців "Красна-Лаура" (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Чернівецької обласної ради (надалі - відповідач-1), Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі - відповідач-2) та Громадської організації "Мисливський клуб "Благородний олень" (надалі - відповідач-3) про:

- скасування пункту 3.2 рішення Чернівецької обласної ради від 04.07.2017 року № 94-14/17 про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства Громадській організації "Мисливський клуб "Благородний олень", які знаходяться на території ДП "Сторожинецьке лісове господарство" у межах державного лісового фонду Лаурського лісництва загальною площею 4 155, 00 га;

- визнання недійсним Договору № 8 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Чернівецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Громадською організацією "Мисливський клуб "Благородний олень" 21.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням лише відповідачеві-3 надано в користування спірні мисливські угіддя, а відповідачем-1 при прийнятті рішення не було враховано, що користувалися угіддями саме жителі смт. Красноїльськ, в тому числі члени Громадської організації "Товариство мисливців "Красна-Лаура" та при цьому недійсність рішення ради призводить до недійсності договору про умови ведення мисливського господарства.

Разом із позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд заборонити Громадській організації "Мисливський клуб "Благородний олень" використовувати мисливські угіддя, розташовані на території Лаурського лісництва ДП "Сторожинецький лісгосп" площею 4155 га для ведення мисливського господарства.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 відкрито провадження в справі № 910/15385/18, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.12.2018.

Також, в указаній вище ухвалі суду зазначено про те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову буде розглянута в судовому засіданні.

17.12.2018 через канцелярію суду відповідачем-1 та відповідачем-3 було подано письмові відзиви на позов, в яких викладено доводи стосовно заявлених вимог позивача.

21.12.2018 відповідачем-2 на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2018 подано відзив на позов, в якому також повідомляється про неможливість представника вчасно прибути в судове засідання та про розгляд справи без участі відповідача-2.

З метою усунення порушення прав та інтересів сторін, суд з власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 01.02.2019.

31.01.2019 через канцелярію суду від відповідача-3 надійшли письмові заперечення на заяву про заперечення позову.

01.02.2019 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.02.2019.

11.02.2019 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд заборонити відповідачеві-3 використовувати мисливські угіддя, розташовані на території Лаурського лісництва ДП "Сторожинецький лісгосп" площею 4155 га, надані у користування відповідачеві-3 згідно рішення Чернівецької обласної ради від 04.07.2017 року № 94-14/17 та територію зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця в межах цих угідь загальною площею 2625,7 га для організації і здійснення полювання.

Окрім того, разом із вказаною заявою відповідачем надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому позивач просить суд зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача-3, а також клопотання про відкладення розгляду справи, у якому представник позивача просив суд відкласти розгляд справи що призначений на 13.02.2019 на інший день, з тих мотивів, що представником позивача здійснюється представництво інтересів у іншій судовій справі.

Поряд із тим, 13.02.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (уточнене), у якому представник позивача просив суд відкласти розгляд справи що призначений на 13.02.2019 на інший день, а також під час наступного засідання врахувати зайнятість представника позивача в інших судових засіданнях призначених на 18, 22, 25, 27 та 28 лютого 2019 року.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - юридичної особи щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, або шляхом самопредставництва відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 та ч. 2. ст. 58 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Разом із тим, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

За таких обставин, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечення представництва в судовому засіданні шляхом направлення іншого представника або участі у судовому засіданні шляхом самопредставництва, суд відмовляє позивачеві в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з урахуванням пізніше поданого уточненого клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 13.02.2019 представники позивача, відповідача-2 та відповідача-3 не з'явилися, відповідач-3 про причини неявки суд не повідомили.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресами сторін які містяться у позовній заяві та зазначені у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, оскільки позивача, відповідача-2 та відповідача-3 було належним чином повідомлено про судове засідання, з урахуванням прохання відповідача-2 про розгляд справи без участі його представника та оскільки відповідачем-3 не повідомлено суд про причини неявки, а також з урахуванням того, що позивачем не доведено поважності причин неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача-2 та відповідача-3.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 відмовлено в задоволенні заяви Громадської організації "Товариство мисливців "Красна-Лаура" про забезпечення позову від 11.02.2019.

У судовому засіданні 13.02.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на наступні обставини:

- 03.07. 2017 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою за вхідним №18/1464 в якому просив розглянути питання щодо надання йому в користування для ведення мисливського господарства мисливських угідь, які знаходяться на території Лаурського лісництва Державного підприємства Сторожинецьке лісове господарство;

- 04.07.2017 відповідачем-1 прийнято рішення №94-14/17 про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства, які знаходяться на території Дії Сторожинецьке лісове господарство у межах державного лісового фонду Лаурського лісництва загальною площею 4155 га відповідачеві-3 (надалі - спірне рішення), на підставі якого 21.09.2017 між відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено договір № 8 про умови ведення мисливського господарства (надалі - спірний договір);

- спірним рішення порушено законні інтереси позивача, позаяк відповідач-1 не надав жодної мотивації про причини надання мисливських угідь саме відповідачеві-3 та про ігнорування при цьому нашого інтересу в оскаржуваному рішенні 04.07.2017 не зазначив. Також, позивач вказує на те, що члени Громадської організації ТМ Красна-Лаура , які є мешканцями смт. Красноїльськ, раніше постійно використовували ці мисливські угіддя, оскільки вони прилягають до їхнього населеного пункту та при цьому, з Красноїльською селищною радою та з жителями, мисливцями Красноїльської територіальної громади, проігноровано вимоги законодавства, що стосуються участі громадськості при формуванні та реалізації державної політики;

- на території 4155 га мисливських угідь, наданих в користування позивачеві-3 припадає 2625,7 га площі об'єкту природно-заповідного фонду зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця , місця популяції зубра бізона європейського. Та при цьому - на даній території не зможе здійснювати мисливське господарство в межах наданих угідь, оскільки в такому разі площа мисливських угідь буде значно менше, ніж 3 тис. га, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 22 Закону України Про мисливське господарство і полювання ;

- з договору про умови ведення мисливського господарства № 8 від 21.09.2017 вбачається, що загальна чисельність зайців-русаків в угіддях Лаурського лісництва, які надані в користування відповідачеві-3 складає 12 голів, при цьому мінімальна щільність зайців-русаків, за якої дозволяється їх відстріл на території природної зони Карпати , до якої входять і мисливські угіддя Сторожинецькоіо району Чернівецької області - 20 голів на 1000 га, що передбачено Порядком проведення упорядкування мисливських угідь, затв. наказом Державного Комітету лісового господарства України № 56 від 21.06.2001. А відтак, оскільки чисельність зайців-русаків на території мисливських угідь площею 4155,00 га, переданих в користування відповідачеві-3 повинна становити не менше 83 голів, добування цих тварин на території мисливських угідь, наданих в користування відповідачеві-3, також є незаконним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України "Про мисливське господарство та полювання" визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Згідно з ч. 1 ст. 22 цього Закону у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6-1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання належить подання документів з питань надання у користування мисливських угідь.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Так, згідно із Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 (п. 1 цього Положення), Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Як вбачається із подання Держаного агентства лісових ресурсів щодо надання в користування мисливських угідь від 28.04.2017 № 03-11/2448-17 (вхідний Чернівецької обласної ради від 05.05.2017 № 09/1006) відповідно до статей 6-1 та 22 "Про мисливське господарство та полювання", керуючись Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, враховуючи клопотання Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.04.2017 № 02-14/259, погодження Чернівецької обласної державної адміністрації від 25.04.2017 № 01.40-12/1988, погодження землевласників та землекористувачів, Держлісагенство направило на розгляд обласної ради матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Сторожинецького району Чернівецької області Громадській організації Мисливський клуб Благородний олень на строк не менше ніж 15 років, загальною площею 4155,0 га.

Виходячи із вказаного, єдиним органом, який мав право звертатись до Чернівецької обласної ради з метою прийняття останньою в межах своєї компетенції рішення щодо надання мисливських угідь в користування є Держлісагенство, а не відповідний користувач котрий зацікавлений в наданні йому мисливських угідь в користування.

При цьому відповідач-1 вказує на те, що подані позивачем документи не відповідали вимогам частини 1 статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , згідно якої мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок, про це було наголошено позивачу, проте, позивач дані погодження центрального органу виконавчої влади не надав відповідачеві-1, чим порушив законний порядок надання мисливських угідь у користування, а тому - у відповідача-1 не було правових підстав прийняття рішення на основі даного звернення із додатками до неї. При цьому, з моменту повернення даних документів позивачеві, до останнім не було подано доопрацьованого пакету документів чи інших звернень. Доказів на спростування вказаних обставин позивачем суду не надано.

При цьому, відповідач-1 вказує на те, що станом на 04.07.2017 інших звернень з відповідними документами сформованими відповідно до вимог Закону України Про мисливське господарство та полювання щодо надання у користування мисливських угідь Лаурського лісництва Державного підприємства Сторожинецьке лісове господарство крім звернення відповідача-3 до відповідача-1 не надходило.

Так, за поданням Державного лісового агентства України від 28.04.2017 №03-11/2448-17 щодо надання в користування мисливських угідь відповідно до статей 6-1, 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , керуючись Положенням Державного агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2017 №521, враховуючи клопотання Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.04.2017 №02-14/259, погодження Чернівецької обласної державної адміністрації від 25.04.2017 року № 01.40-12/1988, погодження землевласників та землекористувачів, Державне агенство лісових ресурсів України направили на розгляд відповідача-1 матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Сторожинецького району Чернівецької області відповідачеві-3 на строк не менше як на 15 років, загальною площею 4155,0 га.

На підставі даного подання було прийнято рішення Чернівецької обласної ради VII скликання №94-14/17 від 04.07.2017 Про надання у користування мисливських угідь в Чернівецькій області та внесення змін до рішень обласної ради VII скликання із зазначеного питання доповнивши його висновком постійної комісії обласної ради з питань охорони навколишнього природного середовища від 04.07.2017 № 94-14/17.

При цьому, 04.07.2017 на засіданні постійної комісії обласної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування за участю представника Державного підприємства Сторожинецьке лісове господарство висловило бажання закріпити за ними мисливські угіддя за виключенням, в тому числі, Лаурського лісництва Державного підприємства Сторожинецьке лісове господарство , разом з тим у відповідності до статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання погодило надання у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства у межах території державного лісового фонду Лаурського лісництва.

Зокрема, як вбачається з змісту п. 3.2. вказаного рішення погоджено надати в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства погодженні відповідними державними спеціалізованими лісовими господарствами АПК Чернівецької області, землевласниками, землекористувачами земельних ділянок відповідні площі терміном на 30 років у користування громадській організації Мисливський клуб Благородний олень ДП Сторожинецький лісове господарство у межах державного лісового фонду Лаурського лісництва загальною площею 4155,0 га.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачем-1 прийнято спірне рішення з ігноруванням та всупереч інтересам позивача незважаючи на подану позивачем заяву, є необґрунтованими та не приймається судом, оскільки відповіадч-1 у встановленому порядку, який визначений приписами Закону України "Про мисливське господарство та полювання" здійснив надання відповідачеві-3 мисливських угідь в користування.

Поряд із тим позивач, посилаючись на абз. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України та правову позицію наведену в постанові Верховного суду України від 25 квітня 2018 року в справі 61/2132/17 зазначає, що відповідач-1 прийняв спірне рішення не дотримуючись принципу належного врядування .

Так, згідно абз. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції. Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Разом із тим абз. 71 цього рішення доповнює, роз'яснює та конкретизує позицію зазначену у абз. 70. Зазначається, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відтак, правова позиція викладена у рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України стосується правових відносин, які виникли на підставі помилкових рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. 19 Конституції України, Закону України "Про мисливське господарство та полювання", вбачається, що в діях відповідача-1 щодо прийняття оскаржуваного рішення відсутні помилки та порушення законодавства, а отже - останнім не порушено принципу належного урядування , що у свою чергу спростовує посилання позивача на правову позицію Верховного суду України, яка наведена у постанові від 25.04.2018 у справі № 461/2132/17.

Посилання позивача на те, що при прийнятті спірного рішення відповідачем-1 не враховано рекомендацій Постійної комісії з питань охорони навколишнього природного середовища, природокористування Чернівецької обласної ради, які викладені у висновку від 20.09.2016 та те, що таке рішення попередньо не погоджувалось із Красноїльською селищною радою є безпідставними, оскільки, як зазначено у вказаному висновку від 20.09.2016, Постійна комісія з питань охорони навколишнього природного середовища, природокористування Чернівецької обласної ради рекомендувала відповідним громадським організаціям провести зустрічі з трудовими колективами, органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади щодо погодження площ мисливських угідь Лаурського лісництва площею 4155 і га, а не щодо погодження надання таких мисливських угідь в користування та при цьому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що землі Красноїльської селищної ради, взагалі є мисливськими угіддями у розумінні статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а території власників та землекористувачів таких земель можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Окрім того, позивач вказує на те, що на території мисливських угідь наданих в користування громадській організації Мисливський клуб Благородний олень припадає 2625,7 га площі об'єкту природно-заповідного фонду - зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця .

Так, відповідно до ст. 26 Закону України Про природно-заповідний фонд України , на територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Мисливські угіддя - це ділянки земної поверхні (території і акваторії), які є середовищем перебування диких тварин і де можливе їх добування. Особливість мисливських угідь як правової категорії полягає в тому, що вони не утворюють самостійного природного об'єкта, як земля, надра, води, ліси. Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об'єктів - бути середовищем перебування диких тварин. На певних територіях та в їх охоронних зонах мисливські тварини можуть добуватися лише в порядку, визначеному законодавством, та відповідно до положень про ці території. Мисливські господарства можуть тимчасово обмежувати чи припиняти здійснення мисливства на певній площі угідь. Однак, зважаючи на тимчасовість заборони полювання, такі угіддя не втрачають статусу мисливських.

Таким чином, законодавством не встановлено прямої заборони включення зоологічних заказників у території мисливських угідь, які можуть надаватись у користування.

З приводу доводів позивача про те, що чисельність зайців-русаків на території мисливських угідь площею 4155,00 га, переданих в користування відповідачеві-3 повинна становити не менше 83 голів, добування цих тварин на території мисливських угідь, наданих в користування відповідачеві-3, також є незаконним суд зазначає наступне.

Як вбачається із пункту 1.2. договору № 8 про умови ведення мисливського господарства від 21.09.2017, чисельність мисливських тварин, а саме - зайців-русаків в угіддях, наданих в користування станом на 01.03.2017 року становить 12 голів.

Пунктом 13 Порядку проведення упорядкування мисливських угідь, який затверджений Наказом Держкомлісгоспу України від 21.06.2001 N 56, на який посилається позивач, встановлені вимоги щодо мінімальної щільності за якої дозволяється добування відповідних тварин. Так, для природної зони Карпати встановлена відповідна мінімальна щільність за якої дозволяється добування зайців-русаків у кількості 20 голів на 1000 га.

Разом із тим, вказаним Порядком не встановлено прямої заборони щодо надання в користування мисливських угідь з меншою ніж дозволена для добування щільністю мисливських тварин.

При цьому, суду не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем-3 норм екологічного законодавства, а саме - що надання мисливських угідь в користування станом на 01.03.2017 року з кількістю 12 голів зайців-русаків суперечить вимогам законодавства виходячи із мінімальної щільності за якої дозволяється добування мисливських тварин, зокрема, чи добування таких тварин відповідачем-3 взагалі здійснювалось на території наданих відповідачеві-3 в користування мисливських угідь.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для скасування пункту 3.2 рішення Чернівецької обласної ради від 04.07.2017 року № 94-14/17 про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства Громадській організації "Мисливський клуб "Благородний олень", які знаходяться на території ДП "Сторожинецьке лісове господарство" у межах державного лісового фонду Лаурського лісництва загальною площею 4 155, 00 га, а відтак - не доведено наявності порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду із позовом з відповідною вимогою, а відтак у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити

Окрім того, суд приймає до уваги, що згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

При цьому, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з умов спірного договору про умови ведення мисливського господарства № 8 від 21.09.2017, даний договір був укладений відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору, за якими сторони мають право укладати договори, які нехай і не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів.

Укладаючи цивільно-правовий договір, підприємство та фізична особа самі визначають його характер, узгоджують усі його умови і скріпляють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює ніяких обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.

При цьому, як випливає з обставин справи, сторонами не було порушено норми вищевказаних статей, а тому вимоги позивача про визнання недійсним договору № 8 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Чернівецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Громадською організацією "Мисливський клуб "Благородний олень" 21.09.2017 є безпідставними та у задоволенні позову у вказаній частині вимог також слід відмовити.

Поряд із тим, у своєму відзиві на позов, відповідач-3 просить суд з стягнути з позивача понесені відповідчем-3 судові витрати, в тому числі - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 450,00 грн.

Позивач, зі свого боку, зазначив, що дані витрати відповідача не є співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт та з урахуванням того, що позивач є неприбутковою громадською організацією, просить суд зменшити розмір вказаних витрат, що заявлені відповідачем-3 до стягнення з позивача.

За приписами ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 06.12.2018 між адвокатом Поповичем Вадимом Михайловичем (надалі за договором - Адвокат) та відповідачем-3 (надалі за договором - Клієнт) було укладено договір про надання професійної правової правничої) допомоги №06/12/18-01, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову (правничу) допомогу (надалі - правова допомога) та здійснити представництво й захист інтересів Клієнта з усіма правами до надані Клієнту та його Адвокату згідно законодавства України и обсязі, порядку та на умовах, передбачених даним Договором та додатком № 1.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №06/12/18-01 від 06.12.2018, у відповідності до п 1.1 Договору Адвокат зобов'язується надавати наступну правову допомогу: Представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з питань пов'язаних із забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності, складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню. Адвокат користується усіма без виключень правами, які надані йому законом, а також правами якими наділені учасники справи. Адвокат за окремими додатковими усними чи письмовими дорученнями Клієнта зобов'язується надавати іншу правову допомогу порядок, умови, строки та спосіб плати за яку узгоджується сторонами додатково в усному чи письмовому порядку за домовленістю Сторін.

Факт надання Адвокатом Поповичем Вадимом Михайловичем відповідачеві-3 адвокатських послуг на виконання зазначеного вище договору про надання правової допомогу та їх оплата з боку відповіадача-3 підтверджується актом наданих послуг від 14.12.2018 на суму 8 450,00 грн. та видатковим касовим ордером від 14.12.2018 на суму 8 450,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, факт понесення відповідачем-3 витрат на правову допомогу є документально підтвердженим та доведеним та при цьому доводи позивача з приводу необґрунтованості витрат на складання та направлення відзиву в сумі 5 950,00 грн. з посиланням на подібність відзиву відповідача-3 до відзивів відповідача-1 та відповідача-2, а також з приводу необґрунтованості витрат в сумі 1 000,00 грн. за представництво та захист інтересів в суді не приймаються судом, з огляду на складність даної справи, а також зміст відзиву відповідача-3.

При цьому той факт, що позивач є неприбутковою громадською організацією не є підставою для зменшення витрат на правову допомогу, що понесла інша сторона (в даному разі - відповідач-3, який, окрім іншого - також є неприбутковою громадською організацією) задля доведення відсутності порушення з її боку прав іншої особи (у даному разі - позивача).

З урахуванням вищезазначеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України, судові витрати, в тому числі - витрати зі сплати судового збору за подання позову та заяв про забезпечення позову, а також витрати на правову допомогу, що понесені відповідачем-3 та пов'язані із розглядом даної справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1. ст. 256, Господарського процесуального кодексу України, ст. 3, 15, 16, 203, 204, 215, 627 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Громадської організації "Товариство мисливців "Красна-Лаура" про скасування пункту 3.2 рішення Чернівецької обласної ради від 04.07.2017 року № 94-14/17 про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства Громадській організації "Мисливський клуб "Благородний олень", які знаходяться на території ДП "Сторожинецьке лісове господарство" у межах державного лісового фонду Лаурського лісництва загальною площею 4 155, 00 га відмовити в повному обсязі.

2. У задоволенні позовних вимог Громадської організації "Товариство мисливців "Красна-Лаура" про визнання недійсним Договору № 8 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Чернівецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Громадською організацією "Мисливський клуб "Благородний олень" 21.09.2017 відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з Громадської організації "Товариство мисливців "Красна-Лаура" (Чернівецька область, Сторожинецький район, селище міського типу Красноїльськ, вулиця Дружби, будинок 26; код ЄДРПОУ: 41420319) на користь Громадської організації "Мисливський клуб "Благородний олень" (Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Кармелюка будинок 135-А, квартира 36; код ЄДРПОУ: 40690279) судові витрати у розмірі 8 450 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.02.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко