Рішення

від 19.02.2019 по справі 923/960/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року, м. Херсон, справа № 923/960/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до:

відповідача-1- ОСОБА_2

відповідача-2- ОСОБА_3

про визнання недійсними договору дарування частки в статутному капіталі та акту приймання-передачі, визнання відсутнім права на вступ до товариства в якості учасника

за участі:

- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія

- представників:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_4,

від відповідачів - ОСОБА_5,

від третьої особи - не з'явився,

у с т а н о в и в:

Щодо дій, аргументів та доказів позивача

08.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, спрямованим до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про:

1) визнання відсутнім після 19.07.2018 у ОСОБА_2 права на вступ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія в якості учасника товариства,

2) визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія від 03.08.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

3) визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія від 03.08.2018, складеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо передачі частки у розмірі 48 %.

У якості обґрунтування власної позиції позивач та її представник вказали, що:

- ОСОБА_1 є засновником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія та їй належить 52 % частки у статутному капіталі товариства, а іншою часткою у розмірі 48 % володів ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер,

- у вересні 2018 року вона дізналася, що ОСОБА_2 успадкувала вказану частку від умерлої особи та за договором дарування і актом приймання-передачі від 03.08.2018 передала її ОСОБА_3,

- вона є заінтересованою особою стосовно правочину дарування, оскільки частка, яка належала ОСОБА_6 неправомірно була набута ОСОБА_2, а потім подарована ОСОБА_3,

- договір дарування та акт приймання-передачі частки суперечать діючому законодавству, а тому є недійсними на підставі пунктів 1 статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, і така недійсність пов'язана з тим, що ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_6, не зверталася до СТОВ Надія на підставі статті 55 Закону України Про господарські товариства із заявою про вступ до товариства, а тому їй належить не корпоративне право на участь у товаристві, а право на отримання частки у грошовій або натуральній формі,

- положення частини 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якими передбачена реєстрація змін до відомостей про склад учасників товариства лише за заявою про вступ спадкоємця до товариства, а також статті 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2108, за якими у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства, набрали чинності тільки 17.06.2018, тобто після смерті ОСОБА_6, та до дня набрання ними чинності ОСОБА_2 не скористалася правом вступу до товариства,

- напроти, ОСОБА_2 19.07.2018 надіслала на адресу СТОВ Надія заяву, в якій повідомила про відсутність наміру брати участь в діяльності товариства, відмову від вступу до товариства та запропонувала виплатити їй вартість частини майна товариства, пропорційну належній їй частці, а тому фактично вона відмовилася від права власності на майно у відповідності до частини 1 статті 347 ЦК України, тобто від права на вступ до товариства,

- відмова ОСОБА_2 від вступу до товариства є наслідком незаконності її дій по відчуженню частки, оскільки у відповідності до частини 1 статті 177 ЦК України дарувальником може виступати лише особа, що є власником майна, яка передає його іншій особі - обдарованому, але вона не набула права власності на частку, хоча і отримала свідоцтво про право на спадщину,

- спірний договір дарування містить ознаки удаваного правочину, оскільки укладений з метою приховати фактичну купівлі-продаж частки та позбавити позивача переважного права на придбання частки, як то передбачено положеннями частини 1 статті 20 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ,

- ознаками удаваності є подача ОСОБА_2 заяви про виплату їй вартість частини майна товариства, тобто бажання отримати зиск, а у подальшому через 15 днів укладення безоплатного договору дарування з особою, яка не є родичем,

- розділом 7 Статутом товариства встановлено, що вирішення питання умов передачі частки засновника, що вибув з товариства, відноситься до виключної компетенції зборів засновників, а тому ОСОБА_2 не була наділена правом без рішення зборів відчужувати свою частку,

- у відповідності до частини 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства є підставою для вчинення реєстраційних дій, а тому є окремим правочином, який може бути предметом судового оспорювання на предмет його недійсності.

З метою підтвердження заявлених вимог позивач разом із позовною заявою надала та послалася на наступні докази:

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 08.11.2018 (а.с. 23-24),

- Статут СТОВ Надія (а.с. 25-29),

- договір дарування від 03.08.2018 (а.с. 30-31),

- акт приймання-передачі частки від 03.08.2018 (а.с. 32),

- свідоцтво про смерть (а.с. 33),

- заява ОСОБА_2 (а.с. 34),

- свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 38),

- заява ОСОБА_2 (а.с. 37).

Під час судового розгляду справи позивач та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити.

Щодо дій та аргументів відповідача- 1

ОСОБА_2 заявлені до неї вимоги не визнала та у поданому до суду у встановлений строк відзиві на позов, а також у судовому засіданні її представник вказали на наступні обставини:

- на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2018 набула право на спадщину - частку в статутному капіталі СТОВ Надія у розмірі 48%, яка належала її батьку ОСОБА_6,

- у відповідності до статті 23 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , який набув чинності з 17.06.2018, у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства, а тому закон не вимагає будь-яких рішень загальних зборів для прийняття рішення про вступ спадкоємця до товариства та внесення відповідних змін до статуту товариства,

- на підставі статті 21 того ж Закону вона 03.08.2018 за власним бажанням подарувала частку у товаристві ОСОБА_3,

- позивач неправомірно ототожнює поняття спадкування права на частку у статутному капіталі товариства та права на участь у товаристві , оскільки перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця не означає автоматичного набуття ним статусу учасника товариства, що слідує з положень статті 1219 ЦК України, а тому у неї був відсутній обов'язок звернення до товариства із заявою про вступ упродовж 6 місяців, як то вказує позивач,

- на час виникнення правовідносин щодо реалізації нею свого права на вступ до товариства набули чинності Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та частина 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , за змістом яких документ набуття права на спадщину є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства, а тому вона скориставшись наявними правами звернулася до державного реєстратора про відповідну державну реєстрацію змін до відомостей про склад учасників товариства,

- вступ до учасників товариства або відмова від участі у товаристві є правом, а не обов'язком особи, яка успадкувала право на частку в статутному капіталі товариства, а тому після набуття такого права у відповідності до вказаних законів вона подала для державної реєстрації відповідну заяву про вступ до товариства, і така заява не обов'язково повинна була направлятися безпосередньо товариству,

- лист, адресований директору СТОВ Надія був направлений на налагодження діалогу з товариством щодо подальшої участі у товаристві та встановлення вартості майна та майнових прав, та він не відповідає положенням Законів про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та про державну реєстрацію ні за формою, ні за змістом, ні за процедурою подачі, а тому не є підставою для тверджень про нереалізацію права на вступ до товариства,

- вказаний лист не був реалізований товариством, оскільки не прийнято жодних рішень за ним та не надано відповіді на нього,

- вимога позивача про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на вступ до товариства є безпідставною, оскільки таке право вона вже реалізувала шляхом застосування положень названих законів та вчиненням дій, які необхідні для відповідної державної реєстрації,

- договір дарування не є удаваним, оскільки укладався за наявності волі обох учасників, а бажання продажу належної частки будь-кому не доведене позивачем.

Під час судового розгляду справи представник відповідача просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Щодо дій та аргументів відповідача- 2

ОСОБА_3 заявлені до нього вимоги також не визнав та у поданому до суду у встановлений строк відзиві на позов, а також у судовому засіданні його представник вказали на наступні обставини:

- на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 03.08. 2018 ОСОБА_2 подарувала йому належну їй на праві власності частку у статутному капіталі СТОВ Надія , про що було складено відповідний акт приймання-передачі,

- укладення цього договору відповідає положенням частини 1 статті 317 ЦК України та статті 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , за якими учасник товариства має право відчужити свою частку оплатно або безоплатно іншим учасникам або третім особам,

- ОСОБА_2 реалізувала своє право на вступ до товариства шляхом подачі нотаріально посвідченої заяви державному реєстраторові, чим реалізувала свою волю на вступ до складу учасників СТОВ Надія ,

- позивачем не доведено волі сторін договору дарування на укладення іншого правочину, у тому числі купівлі-продажу,

- укладення договору дарування є волею ОСОБА_2, яка реалізувала бажання померлого батька щодо подальшого розвитку підприємства, шляхом дарування частки особі, яка є давньою знайомою як її, так і її батька.

Під час судового розгляду справи представник відповідача просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Щодо дій та аргументів третьої особи

СТОВ Надія у поданому до суду поясненні вказало, що, на його думку, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки:

- на день смерті бувшого учасника товариства ІНФОРМАЦІЯ_2 та протягом наступних шести місяців після смерті діяв Закону України Про господарські товариства , який підлягав застосуванню у визначенні порядку вступу до товариства його учасників,

- статтею 55 цього Закону передбачено переважне право спадкоємця на вступ до товариства, але при відмові від вступу або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається частка у майні у грошовій або натуральній формі,

- ОСОБА_2 не скористалася вказаним правом вступу до товариства та звернулася з листом про те, що не має наміру брати участь у діяльності товариства, а тому вона підтвердила свою відмову від вступу до товариства,

- оскільки ОСОБА_2 відмовилася від вступу, подальші її дії щодо відчуження частки є незаконними,

- товариством не був реалізований лист ОСОБА_2 про виплату вартості майна у розмірі частки, оскільки для цього потрібно було здійснити певні дії, які потребували певного часу, але подавши лист 19.07.2018 вона 02.08.2018 увійшла до складу товариства.

Суд також зазначає, що СТОВ Надія висловлені аналогічні підстави для визнання договору дарування та акту приймання-передачі недійсними, які вказані позивачем.

Щодо предмету спірних правовідносин

З огляду на зміст викладених обставин та позицій сторін, третьої особи суд приходить до висновку, що фактично предметом спору у справі є недійсність договору дарування, яка пов'язана із твердженнями позивача про відсутність у ОСОБА_2 права на частку у статутному капіталі СТОВ Надія в момент укладення договору дарування, оскільки вона її набула не у відповідності до положень статті 55 Закону України Про господарські товариства , так як не зверталася до товариства із заявою про вступ до складу засновників.

Отже, при вирішенні спору суд повинен відповісти на питання:

- чи є даний спір корпоративним, а тому чи підсудний він господарському суду?

- чи має право позивач на оспорювання договору, стороною якого вона не є?

- чи набула ОСОБА_2 права на частку у статутному капіталі СТОВ Надія та чи є таке набуття законним?

- чи вступила ОСОБА_2 до складу учасників товариства за результатами отримання права на частку?

- чи є підстави для визнання договору дарування частки недійсним?

Щодо процесуальних дій та рішень суду

Ухвалою суду від 12.11.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою відповідачам встановлений строк (22.11.2018) надати відзиви на позов, а позивачу строк (30.11.2018) для надання відповіді на відзиви. На виконання вказаної ухвали відповідачами подані відзив на позов, а третьою особою пояснення на позов.

Підготовче провадження проведене у судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2018 та 22.01.2019, а розгляд справи по суті - 19.02.2019 .

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що під час розгляду справи по суті сторонами не заявлено процесуальних клопотань.

Щодо установлених судом обставин, які стосуються предмету спору

Статутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія , затвердженим рішенням зборів засновників № 1 від 06.01.2003, встановлено, що:

- Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Надія є юридичною особою, яке засноване на власності фізичних осіб … (пункт 1.1.),

- Власниками товариства є його засновники … (пункт 1.3.),

- Статутний фонд товариства створюється за рахунок внесків засновників і становить 7 500 грн. Частка в статутному фонді ОСОБА_1 - 3 900 грн, що складає 52% у статутному фонді, ОСОБА_6 - 3 600 грн, що складає 48 % у статутному фонді (пункт 4.4.),

- Вищим органом товариства є збори засновників … (пункт 7.1.),

- Збори засновників можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. До виключної компетенції зборів засновників належать …вирішення питання про придбання товариством частки засновників, умов передачі частки засновника, що вибув з товариства (пункт 7.3.).

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_2 слідує, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.07.2018 спадкоємцем належної йому частки у статутному капіталі СТОВ Надія стала ОСОБА_2.

Зокрема, названим свідоцтвом про спадщину посвідчено, що ОСОБА_2 належить спадщина, яка складається з частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія , ідентифікаційний код юридичної особи 30758749, місцезнаходження якого: 74110, Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Нова Калуга, вул. Шевченко, буд. 1; у розмірі 3 600 гривень, що становить 48 відсотків від статутного капіталу СТОВ Налдія , що належить померлому на підставі довідки № 16 від 29 січня 2018 року, статуту СТОВ Надія , витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

На підставі отриманого свідоцтва про спадщину ОСОБА_2 19.07.2018 надіслала на ім'я директора СТОВ Надія ОСОБА_1 листа, в якому вказала, що не має наміру брати участь у діяльності товариства, відмовляється від вступу до товариства та запропонувала у строк до 27.07.2018 виплатити їй вартість частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі та частину прибутку, який одержаний товариством у 2017 році. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305808011048 цей лист СТОВ Надія був отриманий 28.07.2018.

Як слідує з пояснень СТОВ Надія товариством не вживалися заходи та дії щодо реалізації вказаного листа.

Разом з тим, згодом 02.08.2018 ОСОБА_2 нотаріально посвідчила власну заяву, в якій висловила прохання включити її до складу учасників СТОВ Надія з часткою у статутному капіталі у розмірі 3 600 грн, що становить 48%, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2018 вбачається, що Відділом економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації 02.08.2018 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів СТОВ Надія під № 14841050014000329, у зв'язку з чим ОСОБА_2 була включена до складу засновників товариства з 02.08.2018.

03.08.2018 між ОСОБА_2, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованим, укладено нотаріально посвідчений договір дарування частки в статутному капіталі СТОВ "Надія".

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- Дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваного, а обдаровуваний прийняв безоплатно у власність (дарунок) частку в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія (пункт 1.1.),

- Розмір частки дарувальника, що є предметом цього договору, становить 48 % статутного капіталу товариства, номінальна вартість частки - 3 600 грн (пункт 1.3.),

- Частка належить дарувальнику на підставі установчих документів товариства, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 23799592 від 02.08.2018 (пункт 1.4.),

- Підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі предмету дарування дарувальником і його прийняття обдаровуваним (пункт 3.1.).

Водночас, на виконання умов договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 03.08.2018 також складений акт приймання-передачі, за яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі СТОВ Надія розміром 48%, яка в грошовому еквіваленті становить 3 600 грн. При цьому підписи його учасників засвідчені нотаріально.

З названого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2018 також вбачається, що Відділом економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації 03.08.2018 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів СТОВ Надія під № 14841050015000329, у зв'язку з чим ОСОБА_3 був включений до складу засновників товариства з 03.08.2018.

Таким чином, судом установлено, що:

- на час розгляду справи по суті засновниками СТОВ Надія згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1, з розміром внеску до статутного фонду 3 900 грн, та ОСОБА_3, з розміром внеску до статутного фонду 3 600 грн,

- у свою чергу ОСОБА_3 набув право на частку у статутному капіталі СТОВ Надія на підставі договору дарування від 03.08.2018, прийнявши дар від ОСОБА_2, яка набула права на частку за свідоцтвом про право на спадщину та за результатами включення її до складу учасників СТОВ Надія відповідними діями державного реєстратора.

Щодо оцінки суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Відносно підвідомчості спору господарському суду

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають … справи у спорах, що виникають з правочинів щодо … часток ... в юридичній особі … .

Безпосередньо зміст корпоративних відносин та корпоративних прав викладений у статті 167 Господарського кодексу України. Так, за частиною 1 статті 167 корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами . У свою чергу, згідно з частиною 3 цієї ж статті під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав .

Відповідно до положень статті 55 ГК України господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку .

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 80 ГК України товариства з обмеженою відповідальністю належать до господарських товариств, а за частиною 3 цієї ж статті товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном .

У даному випадку предметом спору є вимоги про недійсність договору дарування частки у статутному капіталі товариства, а тому на даний спір розповсюджується юрисдикція господарських судів України.

Відносно права позивача на оспорювання договору, укладеного між іншими особами

За змістом частини 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт … має право на захист своїх прав і законних інтересів , яке захищається серед іншого шляхом визнання … недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом , а за пунктом 2 частини 1 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути … визнання правочину недійсним .

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що:

- Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги;

- Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача;

- Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

У даному випадку, вимога про визнання недійсним спірного договору заявлена позивачем як заінтересованою особою, оскільки, на її думку, частка, яка належала ОСОБА_6 неправомірно була набута ОСОБА_2, а потім подарована ОСОБА_3, у зв'язку з чим її права та інтереси зачіпаються цим договором.

Отже, позивач має право на оспорювання договору дарування, хоча і не є його учасником.

Відносно набуття ОСОБА_2 права на частку у статутному капіталі

У даному контексті суд зазначає, що у відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) , а за статтею 1217 того ж Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або законом .

Безпосередньо оформлення права на спадщину регулюється положеннями глави 89 ЦК України, а саме статтями 1296 - 1301.

Так, за змістом положень цих статей:

- спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина 1 статті 1296),

- свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1298),

- свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкуваня, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301).

Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.07.2018, яке отримане ОСОБА_2 у якості документа, що посвідчує перехід до неї прав та обов'язків від померлої особи - ОСОБА_6, на час розгляду справи у суді не визнане недійсним, а тому судом оцінюється як належний доказ наявності у неї права на спадщину - частку у статутному капіталі СТОВ Надія у розмірі 3 600 грн.

Відносно вступу ОСОБА_2 до складу учасників товариства

З метою подальшого аналізу правових положень діючого законодавства та обставин вступу ОСОБА_2 до складу учасників СТОВ Надія , суд вважає за необхідне звернути увагу на час реалізації нею відповідного права, оскільки у період з дня отримання свідоцтва про право на спадщину (12.07.2018) та днів направлення заяви про відмову у намірі брати участь у діяльності товариства (19.07.2018), а також заяви про включення до складу учасників товариства (02.08.2018), діяли різні законодавчі акти, які регулювали ці правовідносини.

Зокрема, поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників у період до 16.07.2018 регулювалися Законом України Про господарські товариства № 1576-XII від 19.09.1991.

Статтею 55 цього Закону було встановлено, що: При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню .

Отже, Законом № 1576-XII від 19.09.1991 була встановлена процедура вступу до товариства спадкоємця учасника товариства, який помер, яка за своєю суттю носила дозвільний, тобто погоджувальний товариством характер та залежала від волі не тільки заявника, але й товариства. Водночас, закон не обмежував спадкоємця у часі подачі відповідної заяви до товариства про вступ та не встановлював обов'язковості підтвердження переходу прав до спадкоємця відповідним свідоцтвом, оскільки воно не є виключним доказом спадкування.

Таким чином, суд констатує, що ОСОБА_2 не подавала у період з моменту смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2) до дати дії Закону № 1576-XII (16.07.2018) заяви до СТОВ Надія про вступ до складу учасників товариства.

Проте, з 17.07.2018 набув чинності Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю № 2275-VIII від 06.02.2018, яким у відповідності до частини 1 статті 1 встановлено, що цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників .

Отже, починаючи з 17.07.2018 права та обов'язки учасників товариства з обмеженою відповідальністю, порядок вступу учасника до товариства регулюються цим Законом.

Зокрема, статтею 23 Закону № 2275-VIII від 06.02.2018 встановлено, що: 1. У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. 2. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника .

З наведеної правової норми слідує, що:

- у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства,

- у випадку, коли частка у статутному капіталі померлого учасника товариства менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини спадкоємець не подав заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства.

Безпосередньо порядок подачі заяви про вступ до товариства не урегульований Законом № 2275-VIII від 06.02.2018, але його регулювання наявне в положеннях Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 755-IV від 15.05.2003 в редакції станом на час набрання чинності Закону № 2275-VIII від 06.02.2018.

Так, за змістом частини 5 статті 17 Закону № 755-IV від 15.05.2003: Для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; …

Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "в" цієї частини, засвідчується нотаріально. Разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ) … Документи подаються такими особами: товариством - якщо подаються документи, зазначені в підпунктах "а" і "б" цієї частини; спадкоємцем чи правонаступником учасника товариства - якщо подається документ, зазначений у підпункті "в" цієї частини; … .

За таких обставин, заява про вступ до товариства, справжність підпису якої засвідчена нотаріально, є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства.

У даному випадку ОСОБА_2 подала для державної реєстрації відповідну нотаріально засвідчену заяву про вступ до складу учасників СТОВ Надія , чим фактично реалізувала як право, так і власну волю на вступ до складу учасників товариства.

Суд також зазначає, що згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 755-IV від 15.05.2003 у редакції, яка діє на даний час якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою , а тому наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії № 14841050014000329, здійсненної Відділом економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації 02.08.2018 щодо державної реєстрації змін до установчих документів СТОВ Надія , за якими ОСОБА_2 була включена до складу засновників товариства, підтверджує факт правомірності її вступу до складу учасників товариства.

Водночас суд звертає увагу, що у справі № 923/837/18, яка розглянута Господарським судом Херсонської області за позовом СТОВ Надія до державного реєстратора Відділу економічного розвитку, торгівлі, інфраструктури та надання адміністративних послуг Білозерської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 про скасування реєстраційної дії № 14841050014000329 від 02.08.2018, 05.12.2018 прийняте рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. На даний час рішення не набрало законної сили, але його наявність не впливає на можливість вирішення спору у даній справі, оскільки ним не встановлена недійсність вказаної реєстраційної дії.

Аналізуючи подану ОСОБА_2 19.07.2018 на адресу СТОВ Надія заяву про відсутність у неї наміру брати участь у діяльності товариства, відмову від вступу до товариства та пропозицію виплатити їй вартість частини майна товариства, суд зазначає, що ця заява не була реалізована товариством у відповідності до порядку, встановленому Законом № 2275-VIII від 06.02.2018.

Так, починаючи з 17.07.2018 порядок виходу учасника з товариства урегульований положеннями статті 24 Закону № 2275-VIII від 06.02.2018. А саме за цією нормою: 1. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. 2. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. 3. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. 4. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. 5. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. … 6. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку… 7. Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати … 14. Правила цієї статті застосовуються також до відносин щодо виходу з товариства спадкоємця чи правонаступника учасника .

Отже, вихід із товариства учасника, частка якого у статутному капіталі становить менше 50 відсотків, не потребує згоди інших учасників, а учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

У даному випадку, ОСОБА_2 не подавала заяву для здійснення державної реєстрації виходу зі складу учасників товариства, а крім того у подальшому змінила свій намір, зробивши заяву від 02.08.2018 про вступ до товариства. Така зміна наміру не суперечить закону, оскільки безпосередньо товариством не приймалося рішення про виплату їй вартості частки.

Резюмуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 правомірно вступила до складу учасників СТОВ Надія , а тому посилання позивача на таку неправомірність до уваги судом не приймаються.

Судом також не приймаються до уваги посилання позивача на положення розділу 7 Статуту товариства, оскільки ним не регулюються особливості вступу або виходу зі складу учасників товариства, а встановлено лише, що до виключної компетенції зборів засновників належить вирішення питання про придбання товариством частки засновників, умов передачі частки засновника, що вибув з товариства (пункт 7.3.). У даному випадку передача частки засновника, що вибув відсутня, а тому посилання на порушення умов статуту є неправомірним.

Відносно договору дарування та акту приймання передачі частки

Правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону регулюються положеннями параграфу 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1); Недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2).

У свою чергу, відповідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (частина 1).

Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

Оцінюючи аргументи позивача про недійсність договору дарування з тих підстав, що ОСОБА_2 не набула права власності на частку, а також його удаваності з метою приховати договір купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага .

У свою чергу, за змістом статті 190 того ж Кодексу: 1. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. 2. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами .

Таким чином, корпоративні права є майновими правами та визнаються речовими правами.

У відповідності до частини 1 статті статі 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб , а за статтею 328 того ж Кодексу: 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом .

Однією з підстав припинення права власності є смерть власника, як то встановлено пунктом 11 частини 1 статті 346 ЦК України.

Отже, ОСОБА_2 набула право власності на частку у статутному капіталі товариства за результатом прийняття спадщини від померлої особи, підтвердженням чому є відповідне свідоцтво, а тому видачею цього свідоцтва підтверджено сам перехід права власності.

Частиною 1 статі 317 ЦК України передбачений зміст права власності, а саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження майно .

Цивільним кодексом України урегульований порядок розпорядження майном його власником. Одним із способів такого розпорядження є укладення власником майна договору дарування.

Зокрема, дарування урегульоване положеннями статей 717 - 730 глави 55 ЦК України, а саме:

- За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина 1 статі 717),

- 1. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. 2. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (стаття 718),

- 1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно … 3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним ... (стаття 719).

У даному випадку ОСОБА_2, як власником майнових прав, як договір дарування, так і акт приймання-передачі укладені у письмовій формі, що відповідає вказаним положенням, а тому підстави, які наведені позивачем щодо їх недійсності не зайшли свого підтвердження при вирішенні спору.

Разом з тим відносно аргументів позивача про удаваність договору дарування суд зазначає наступне.

За змістом статті 235 ЦК України: 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. 2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили .

Отже, у відповідності до статті 74 ГПК України на позивачеві лежить обов'язок довести шляхом надання відповідних доказів удаваність договору дарування, а саме те, що його укладенням приховано інший правочин - купівлі-продажу, як то заявлено позивачем.

Зокрема, як зазначено вище характерною особливістю договору дарування є безоплатний характер передачі речі, майнових прав, а за договором купівлі-продажу, у відповідності до статті 655 ЦК України передача майна відбувається виключно за плату ( за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ).

У свою чергу, позивачем не надано доказів того, що за договором дарування ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 певну грошову суму у якості компенсації за здійснений нею дарунок, а тому підстави для тверджень про укладення договору дарування з метою приховати договір купівлі-продажу відсутні.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд приходить до висновків, що:

- предметом спору є вимоги про недійсність договору дарування частки у статутному капіталі товариства, а тому на даний спір розповсюджується юрисдикція господарських судів України,

- вимога про визнання недійсним спірного договору заявлена позивачем, як заінтересованою особою, а тому вона має право на оспорювання договору дарування, хоча і не є його учасником,

- свідоцтво про право на спадщину від 12.07.2018 посвідчує перехід прав та обов'язків від померлої особи - ОСОБА_6 до ОСОБА_2, а тому судом оцінюється як належний доказ наявності у неї права на спадщину - частку у статутному капіталі СТОВ Надія у розмірі 3 600 грн,

- ОСОБА_2 подала для державної реєстрації відповідну нотаріально засвідчену заяву про вступ до складу учасників СТОВ Надія , чим фактично реалізувала як право, так і власну волю на вступ до складу учасників товариства, а тому правомірно вступила до складу учасників СТОВ Надія ,

- заява ОСОБА_2 про відсутність у неї наміру брати участь у діяльності товариства, відмову від вступу до товариства та пропозицію виплатити їй вартість частини майна товариства, не була реалізована товариством у відповідності до порядку, встановленому Законом № 2275-VIII від 06.02.2018,

- ОСОБА_2 не подавала заяву для здійснення державної реєстрації виходу зі складу учасників товариства, а крім того у подальшому змінила свій намір, зробивши заяву від 02.08.2018 про вступ до товариства і така зміна наміру не суперечить закону, оскільки безпосередньо товариством не приймалося рішення про виплату їй вартості частки,

- ОСОБА_2, як власником майнових прав, договір дарування укладений у письмовій формі, що відповідає правовим положенням, а тому підстави, які наведені позивачем щодо його недійсності не зайшли свого підтвердження при вирішенні спору,

- позивачем не надано доказів того, що за договором дарування ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 певну грошову суму у якості компенсації за здійснений нею дарунок, а тому підстави для тверджень про укладення договору дарування з метою приховати договір купівлі-продажу відсутні.

За наведених обставин та висновків позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за позовом відповідно до квитанції № 24564374-1 від 08.11.2018 на суму 5 286 грн, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України підлягають покладенню на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.02.2019

Суддя М.К. Закурін