Постанова

від 20.02.2019 по справі 183/2390/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2527/19 Справа № 183/2390/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д.І. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс до ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач - ТОВ Михайлівське плюс звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, який було уточнено в ході розгляду справи (а.с.81).

Позов мотивовано тим, що 04 січня 2005 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого остання передала в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,480 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

17 грудня 2007 року сторони договору оренди земельної ділянки уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року, згідно якої визначили термін дії договору строком 10 років, початок дії якого слід відраховувати з моменту державної реєстрації додаткової угоди в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з 21 жовтня 2009 року згідно витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, спадкоємцем померлої є відповідач ОСОБА_1

26 липня 2017 року на адресу їх товариства надійшла заява ОСОБА_1 з вимогою не засівати земельну ділянку під урожай 2018 року, у зв'язку із закінченням договору оренди землі, оскільки фактичне використання земельної ділянки почалося не з моменту державної реєстрації у 2009 році, а з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року, посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди вважав безпідставним та просив повернути земельну ділянку 18 грудня 2017 року.

В зв'язку з наведеним позивач - ТОВ Михайлівське плюс просив суд:

- витлумачити пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року, укладеної між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21 жовтня 2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації;

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2, терміном до 21 жовтня 2019 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року та додаткової угоди №1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_2, спадкоємцем якої є ОСОБА_1;

-зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - ТОВ Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04 січня 2005 року та додаткової угоди №1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 грудня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Витлумачено пункт 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року, укладеної між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої є ОСОБА_1 відповідно до якої ОСОБА_2 передала в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,480 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21 жовтня 2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації.

Визнано за ТОВ Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою загальною площею 5,480 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 терміном до 21 жовтня 2019 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року та додаткової угоди №1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої є ОСОБА_1

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - ТОВ Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 5,480 га., кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, заборонивши ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 5,480 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04 січня 2005 року та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої є ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в сумі 7 048,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ Михайлівське плюс , оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки слід обчислювати з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації.

Позивач правом, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України не скористався.

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив, який мотивований тим, що судом першої інстанції при вирішенні справи по суті неправильно визначено розмір судового збору.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 січня 2005 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якої ОСОБА_2 передала в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,480 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т.1, а.с.12).

Згідно п.3.1. Договору оренди, сторонами визначений строк дії договору - 5 років (т.1, а.с.12).

17 грудня 2007 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору оренди (т.1, а.с.14).

Крім інших питань, у додатковій угоді (п.1) сторони домовилися про внесення змін до договору оренди, а саме, змінити п. 3.1 шляхом викладення його у новій редакції, а саме: Договір оренди складено сторонами терміном на 10 (десять) років. Початок дії договору з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди, закінчення 31 грудня 2017 року .

Орендодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 вересня 2011 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою, спадкоємцем ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її онук - ОСОБА_1

26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Михайлівське плюс з заявою, в якій просив повернути спірну земельну ділянку та не засівати земельну ділянку під урожай 2018 року, у зв'язку зі зміною власника, зазначивши, що фактичне використання земельної ділянки ТОВ Михайлівське плюс почалося не з моменту державної реєстрації 21 жовтня 2009 року, а значно раніше, з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року, посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди безпідставне, в зв'язку з чим, просив повернути земельну ділянку 18 грудня 2017 року.

Позивач вважає, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 року, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації, тобто між сторонами виник спір відносно строку дії договору оренди.

У 2018 році спірну земельну ділянку обробляв та використовував відповідач ОСОБА_1 (т.1, а.с.71).

Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.203. 213, 395, 396, 398, 407, 626, 629, 638, 759, 763, 770,792 ЦК України, Законом України Про оренду землі та з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №542/1405/15, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність правових підстав для обчислення строку дії спірних договорів оренди з моменту їх укладення, а не з моменту їх державної реєстрації ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права та не заслуговують на увагу, оскільки були предметом розгляду у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У справі, яка переглядається, сторони додатковою угодою погодили між собою, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації договору.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом невірно з'ясовані обставини справи, оскільки законодавством не передбачена повторна державна реєстрація, а тому не можливо обчислювати строк дії договору з моменту державної реєстрації додаткової угоди між сторонами, не заслуговують на увагу суду, тому що позбавлені юридичного обгрунтування та не мають ніякого правового сенсу, оскільки спірні правовідносини виникли з підстав закінчення дії строку договору оренди, змістом додаткової угоди сторонами обумовлено зміни до істотних умов договору оренди у вигляді подовження його терміну дії.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цих частинах не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до особистого тлумачення норм права, до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частинах тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та підлягає залишенню без змін.

Однак, посилання ОСОБА_1 на неправильність визначення судом першої інстанції суми стягнутого судового збору заслуговують на увагу суду, у зв'язку із чим рішення суду в зазначеній частині підлягає зміні, з урахуваннням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду юридичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму, який станом на момент подання позовної заяви становив 1 762 грн.

З урахуванням того, що позовна заява ТОВ Михайлівське плюс поєднує три вимоги немайнового характеру, за кожну з яких передбачена сплата судового збору у розмірі 1 762 грн, при поданні позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 5 286 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, слід зменшити розмір стягнутих з відповідача на користь позивача судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у відшкодування позивачеві витрат за подання позовної заяви у розмірі 5 286 грн.

Керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс (ЄДРПОУ 33324261, місцезнаходження: 51240, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Михайлівка, вул. Леніна, 1) судові витрати у розмірі 5 286 грн.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: О.В.Лаченкова

О.В.Свистунова