Рішення

від 30.06.2021 по справі 183/2390/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 183/2390/18

провадження № 61-5123св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс (далі - ТОВ Михайлівське плюс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що 04 січня 2005 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого остання передала в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,480 га, кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

17 грудня 2007 року сторони договору оренди земельної ділянки уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року, згідно з якою визначили термін дії договору строком 10 років, початок дії якого слід відраховувати з моменту державної реєстрації додаткової угоди в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з 21 жовтня 2009 року згідно з витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , спадкоємцем померлої є відповідач ОСОБА_1

26 липня 2017 року на адресу товариства надійшла заява ОСОБА_1 з вимогою не засівати земельну ділянку під урожай 2018 року, у зв`язку із закінченням договору оренди землі, оскільки фактичне використання земельної ділянки почалося не з моменту державної реєстрації у 2009 році, а з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року, посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди вважав безпідставним та просив повернути земельну ділянку 18 грудня 2017 року.

Позивач просив суд:

витлумачити пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року, укладеної між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21 жовтня 2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації;

визнати за ТОВ Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, терміном до 21 жовтня 2019 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - ТОВ Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04 січня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 грудня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року позов задоволено.

Витлумачено пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року, укладеної між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 відповідно до якої ОСОБА_2 передала в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,480 га, кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21 жовтня 2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації.

Визнано за ТОВ Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою загальною площею 5,480 га, кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 терміном до 21 жовтня 2019 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - ТОВ Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 5,480 га, кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, заборонивши ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 5,480 га, кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04 січня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року, зареєстрованої 21 жовтня 2009 pоку за № 04-09-126-04860, які укладені між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в сумі 7 048,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року містить суперечності, які слід розтлумачити; твердження відповідача щодо використання позивачем земельної ділянки на підставі додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року почалося з грудня 2007 року не відповідають дійсності, оскільки відповідно до досліджених судом письмових доказів, на час підписання додаткової угоди діяв договір оренди від 04 січня 2005 року, а отже будь-яке позадоговірне використання земельної ділянки позивачем було відсутнє, а визначення моменту з якого починається відлік строку дії оренди повинен бути визначений, як дата реєстрації додаткової угоди.

Оскільки ТОВ Михайлівське плюс набуло права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 04 січня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року, відповідач не визнає зазначене право позивача, а тому слід визнати за позивачем право користування земельною ділянкою до 21 жовтня 2019 року.

Спірну земельну ділянку у 2018 році використовував відповідач ОСОБА_1 , а тому його діями порушуються права позивача, як орендаря земельної ділянки, оскільки відповідач, використовуючи земельну ділянки для своїх потреб, фактично порушив права позивача, як орендаря земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року змінено в частині розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Михайлівське плюс судові витрати у розмірі 5 286,00 грн.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, як власник земельної ділянки, вважає, що дія договору оренди закінчилася 31 грудня 2017 року, як і було досягнуто при укладенні додаткової угоди, однак позивач подав додаткову угоду на державну реєстрацію майже через два роки та порушив права орендодавця; відповідач не знав про те, що орендар несвоєчасно зареєстрував додаткову угоду; позовна заява, яка була направлена відповідачу, не відповідала вимогам ЦПК України.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У червні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ Михайлівське плюс просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 04 січня 2005 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,480 га, кадастровий номер 1223283500:02:004:0067, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 1, а. с. 12).

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди, сторонами визначений строк дії договору - 5 років (т. 1, а. с. 12).

17 грудня 2007 року між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору оренди (т. 1, а. с. 14).

Крім інших питань, у додатковій угоді (пункт 1) сторони домовилися про внесення змін до договору оренди, а саме, змінити пункт 3.1 шляхом викладення його у новій редакції, а саме: Договір оренди складено сторонами терміном на 10 (десять) років. Початок дії договору з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди, закінчення 31 грудня 2017 року .

Орендодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 вересня 2011 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою, спадкоємцем ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її онук - ОСОБА_1 .

26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Михайлівське плюс із заявою, в якій просив повернути спірну земельну ділянку та не засівати земельну ділянку під урожай 2018 року, у зв`язку зі зміною власника, зазначивши, що фактичне використання земельної ділянки ТОВ Михайлівське плюс почалося не з моменту державної реєстрації 21 жовтня 2009 року, а значно раніше, з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року, посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди безпідставне, в зв`язку з чим, просив повернути земельну ділянку 18 грудня 2017 року.

Позивач вважав, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21 жовтня 2009 року, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації, тобто між сторонами виник спір щодо строку дії договору оренди.

У 2018 році спірну земельну ділянку обробляв та використовував відповідач ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 71).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зазначила, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині тлумачення змісту правочину, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невідповідність фактично зазначеного строку дії договору (10 років) з моменту державної реєстрації додаткової угоди кінцевому терміну його спливу ( 31 грудня 2017 року ) ускладнює однозначне розуміння пункту 1 додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди землі від 04 січня 2005 року, а також врахувавши те, що сторонами такі умови договору були погоджені, що підтверджується письмовими доказами у справі, питання щодо недійсності договору та окремих його положень чи їх зміни сторонами не ставилося, як і не оскаржувались відповідачем дії органів, що здійснювали реєстрацію у Державному реєстрі земель і в Книзі записав державної реєстрації договорів оренди землі, де зазначався строк дії оренди 10 років, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що між сторонами було узгоджено саме строк дії договору - 10 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди, а тому необхідно розтлумачити зміст правочину.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій є помилковими та свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.

Так, з огляду на статтю 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї годи або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

В той же час, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто, суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що перебіг строку дії договору оренди від 04 січня 2005 року розпочався з моменту державної реєстрації договору з 23 березня 2005 року.

Додатковою угодою № 1 від 17 грудня 2007 року до договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2005 року не продовжено строк дії договору оренди, а лише внесено зміни в пункт 3.1 договору оренди та замість 5 років зазначено 10 років , а також визначено строк закінчення дії договору оренди 31 грудня 2017 року.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що реєстрація додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року - 21 жовтня 2009 року не змінює початку перебігу строку дії договору оренди з 23 березня 2005 року, а 10-річний строк дії договору оренди повинен був закінчитися з 31 грудня 2017 року як визначено умовами додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2007 року.

Враховуючи те, що орендар ТОВ Михайлівське плюс , підготувавши додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки, сам передбачив строк закінчення договору оренди земельної ділянки - 31 грудня 2017 року, підстав для тлумачення змісту правочину щодо строку дії договору таким чином, як просив позивач немає.

Суди попередніх інстанцій правильно визначили вид спірних правовідносин між сторонами, обрали норму права, що їх регулює, однак неправильно її застосували, вони дійшли помилкового висновку про наявність підстав для тлумачення змісту правочину таким чином, як просив позивач.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову в частині тлумачення змісту правочину, позовні вимоги про визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів б та в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 929,00 грн та у суді касаційної інстанції у сумі 10 572,00 грн, підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс до ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс на користь ОСОБА_1 18 501,00 грн судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук