Постанова

від 12.02.2019 по справі 183/2390/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/642/19 Справа № 183/2390/18 Головуючий у першій інстанції: Городецький Д.І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Вітько Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське плюс" на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське плюс" до ОСОБА_3 про тлумачення правочину, визнання права користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року скасовано заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Новомосковського районного суду Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року у справі №183/2390/18 за позовом ТОВ Михайлівське плюс до ОСОБА_3 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, відповідно до якої до набрання законної сили рішенням суду заборонено ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою, площею 5,4800 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 29.12.2012 року.

В апеляційній скарзі ТОВ Михайлівське плюс , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали (а.с. 31-33).

Розглянувши матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Встановлено, що ТОВ Михайлівське плюс звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просить витлумачити пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 2005 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_4, спадкоємцем якої є ОСОБА_3, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 року, а закінчується через 10 років від дати їх реєстрації та визнати за ТОВ Михайлівське плюс право користування на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 терміном дії до 21.10.2019 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 року та додаткової угоди № 1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 року за № 04-09-126-04860, укладеної між ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_4, спадкоємцем якої є ОСОБА_3 (а.с. 40-45).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження (а.с. 67-68).

Також, ухвалою Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року забезпечено вказаний вище позов шляхом заборони ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою, площею 5,4800 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 29.12.2012 року, до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили (а.с. 17-20).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 120368040 від 12.04.2018 року, земельна ділянка площею 5,4800 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області належить ОСОБА_3 (а.с. 12-13).

Також, наявний запис про інше речове право на номером 20811337, за яким підставою виникнення іншого речового права є Додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 17.12.2017 року, видавник: ТОВ Михайлівське плюс ; Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 17.12.2007 року, сторони: ТОВ Михайлівське плюс та ОСОБА_3 ; строк дії договору до 31.12.2017 року (а.с. 12-13).

Згідно копії Акту огляду земельної ділянки від 19 квітня 2018 року, складеної депутатами Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, земельна ділянка на полі №4, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, вказана земельна ділянка виділена в натурі, має зовнішні межі та межові знаки, оброблена технікою, удобрена та засіяна соняшником власником даної земельної ділянки (а.с. 88).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується також забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що забезпечення даного позову шляхом заборони власнику здійснювати користування земельною ділянкою є неспівмірним із заявленими позовними вимогами; враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена за заявою відповідача, який є власником відповідної земельної ділянки, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, якою скасовано вжиті місцевим судом неспівмірні заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське плюс" - залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді