Рішення

від 30.01.2019 по справі 208/1102/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/1102/17

№ провадження 2/208/777/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Стомаченко О.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам'янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача, заперечення відповідача

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам'янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 05 березня 2015 року винесено рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Ньюз Тревл про захист прав споживачів туристичних послуг, яким суд вирішив стягнути на його користь 39 399,45 грн. матеріальної шкоди. 07 травня 2015 року на виконання рішення суду та виконавчого листа відділом ДВС ОСОБА_4 РУЮ м. Києва відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню боргу, добровільно рішення суду не виконано. 30 червня 2016 року винесена постанова про закриття виконавчого провадження в порядку ст. 47 ч.1 п.2 Закону України Про виконавче провадження , тобто у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. 22 грудня 2016 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська винесено ухвалу, якою дії та бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві ОСОБА_5 визнано неправомірними, оскільки внаслідок цих дій та бездіяльності було спричинені матеріальні збитки. Управління ДВС Головного територіального управління юстиції м.Києва від 11.09.2015 року повідомило, що у боржника виявлено рухоме майно, тобто залишок коштів станом на 18.05.2015 року в сумі 36 448,55 грн. у ПАТ Банк Восток р/р 2600.0.01.0122588 та автомобілі, які були поставлені на автоматизований облік до АІС Арешт . Протиправні дії державного виконавця ВДВС ОСОБА_4 РУЮ у м.Києві ОСОБА_5, полягали у списанні коштів, на які було накладено арешт ухвалами Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа. Протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у тривалості та зволіканні дій по виконанню рішення суду та відсутності дієвих заходів щодо звернення стягнення на кошти у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 року призвела до унеможливлення виконання рішення суду та спричинила збитки. Також вважає, що діями державного виконавця ВДВС ОСОБА_4 РУЮ у м.Києві ОСОБА_5 спричинені й моральні страждання, які він оцінює у 30 000 грн.

Тому, з урахуванням уточнень до позову, просить суд стягнути на його користь з Державного бюджету України матеріальні збитки у розмірі 39 399,45 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., шляхом списання коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного казначейства України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилалась на обставини викладені в позові. Просить суд стягнути на користь позивача з Державного бюджету України матеріальні збитки у розмірі 39 399,45 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., шляхом списання коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного казначейства України.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в особі Управління державної казначейської служби України у м. Кам'янське Дніпропетровської області ОСОБА_2 надала суду заперечення на позовні вимоги, які в судовому засіданні підтримала та в яких посилалась на те, що відповідати за дії чи бездіяльність державних органів, підприємств, установ та організацій по суті справи не входить до повноважень органів Державної казначейської служби України та самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями. Також Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює Державу в бюджетних відносинах. Оскільки, органи Державної казначейської служби України не уособлюють собою Державу та не відповідають по її зобов'язаннях, тому стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку шкоди є необґрунтованим з боку позивача. Окрім цього, відповідачем не зрозуміло, які саме вимоги висуваються до Управління, не зазначено, чим саме управління завдало шкоду позивачу, ніяких правовідносин між позивачем та відповідачем не існує.

Представник відповідача ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел у судове засіданні не з'явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заяви, клопотання та пояснення учасників справи

05 вересня 2017 року представником відповідача до суду надані заперечення на позов.

15 листопада 2017 року представником позивача надані уточнення до позовних вимог.

Процесуальні дії суду

02 березня 2017 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

11 жовтня 2018 року закрито підготовче судове засіданні та справу призначено до судового розгляду.

Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Розглянувши матеріали цивільної справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Ньюз Тревл про захист прав споживачів туристичних послуг, 05 березня 2015 року вирішено стягнути на користь позивача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 39 399,45 грн.

07 травня 2015 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Ньюз Тревл про захист прав споживачів туристичних послуг, від 05 березня 2015 року та виконавчого листа старшим державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 РУЮ у місті Києві ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного рішення.

30 червня 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 РУЮ у місті Києві ОСОБА_6 винесена постанова про закриття виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , тобто у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

22 грудня 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області визнано дії та бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві ОСОБА_5 неправомірними.

Своїм листом від 02 жовтня 2015 року № Б-3106 Управління ДВС Головного територіального управління юстиції м.Києва повідомило, що у боржника виявлено рухоме майно, тобто залишок коштів станом на 18.05.2015 року у сумі 36 448,55 грн. у ПАТ Банк Восток р/р 2600.0.01.0122588, станом на 19 травня 2015 року залишок грошових коштів АБ Південний складає 260 761,05 грн., та з'ясовано, що за боржником зареєстровано два автомобіля, які були поставлені на автоматизований облік до АІС Арешт .

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року встановлено, що протиправні дії державного виконавця ВДВС ОСОБА_4 РУЮ у м.Києві ОСОБА_5 полягали у списанні коштів, на які було накладено арешт ухвалами Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа.

Також Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року встановлено, що протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у невжитті заходів примусового виконання рішення суду, шляхом не звернення нею стягнення на кошти та інше майно боржника, та у тривалості та зволіканні дій по виконанню рішення суду та відсутність дієвих заходів щодо списання коштів у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 рік, що призвело до унеможливлення виконання рішення суду та спричинила стягувачу збитки у сумі 39 399,45 грн.

Крім цього, рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року встановлено, що державним виконавцем ВДВС ОСОБА_4 РУЮ у м.Києві ОСОБА_5 було здійснено списання коштів, на які було накладено арешт ухвалами суду від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа стягувачу та спричинило збитки стягувачу.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є матеріальні збитки та моральна шкода.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, з аналізу позовних вимог, між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, які врегульовані Законом України Про виконавче провадження , ЦК України.

Оцінка суду

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про державну виконавчу службу та Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 11 вересня 2013 року (справа №6-48цс13), при відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст.11 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України Про державну виконавчу службу № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Здійснивши аналіз указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази завдання позивачу матеріальної шкоди саме діями Державної казначейської служби України, Управлінням державного казначейства м. Кам'янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області та ОСОБА_4 районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, зважаючи на відсутність вини, що призвело до неможливості виконання рішення суду, позові вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.

П.9 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У рішенні від 03 жовтня 2001 №12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суд дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

У пункті 10-1 постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Таким чином встановлено, що Конституція України та відповідні нормативно-правові акти гарантують, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

У статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини покладає на суд обов'язок при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі Іммобільяре Саффі проти Італії , пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції ).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі Антонюк проти України зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "ОСОБА_6 проти України" від 29 червня 2004 року (заява №18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) ("Бурдов проти Росії", "Ясіуньєне проти Латвії").

Ефективний доступ до правосуддя включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Immobiliare Saffi", заява №22774/93, п.66, ECHR 1999-У).

При цьому, беручи до уваги свою усталену практику (рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "ОСОБА_7 проти України, заява №40450/04,п.п.56-58 та 66-70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мали місце також порушення ст.13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У той же час, Україну було зобов'язано вжити необхідних заходів для вирішення цієї проблеми, зокрема, запровадити ефективні засоби юридичного захисту або поєднання таких засобів, здатні забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів відповідно до принципів Конвенції, які закріплені в практиці Суду див. рішення у справі "ОСОБА_7 проти України", згадане вище, п.94 та п.5 резолютивної частини).

Європейський суд з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі ОСОБА_7 проти України вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Отже забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов'язком держави. При цьому, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб таким засіб не вважався неефективним.

У справі "Скордіно проти Італії" ЄСПЛ визначив ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень. Ці критерії, які також застосовні до справ про невиконання рішень (рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N2), N 21071/05, від 10 квітня 2008 року, пп 49 і 51), вимагають таке: позов про відшкодування має бути розглянутий упродовж розумного Строку (рішення у справі Скордіно № 36813/97, п.195); призначене відшкодування має бути виплачено без зволікань і, як правило, не пізніше шести місяців від дати, на яку рішення про його призначення набирає законної сили (п.198); процесуальні норми стосовно позову про відшкодування мають відповідати принципові справедливості, гарантованому статтею 6 Конвенції (п. 200); норми стосовно судових витрат не повинні покладати надмірний тягар на сторону, яка подає позов, якщо її позов обґрунтований (п.201); розмір відшкодування не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодування, призначених Судом в аналогічних справах (пп.202-206 і 213).

Стосовно останнього критерію ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначити наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація - коли йдеться про моральну шкоду. Існує обгрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Отже відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.

Пред'являючи виконавчий документ до виконання, стягувач має законні та обґрунтовані очікування, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, буде виконано відповідно до вимог та в порядку, встановленому законом, у розумний строк, необхідний для вчинення таких дій, що також не потребуватиме від стягувача додаткових зусиль, яких можна було б уникнути у разі дотримання вимог Закону.

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні рішення суду про стягнення на користь позивача грошових коштів тривалий час, а саме з 07 травня 2015 року, залишається невиконаним.

Ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені ухвалою по цивільній справі, що набрало законної сили, тобто ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року де вбачається, що протиправні дії державного виконавця ВДВС ОСОБА_4 РУЮ у м.Києві ОСОБА_5, полягали у списанні коштів, на які було накладено арешт ухвалами Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа, доказуванню не підлягають.

Також судом встановлено, що протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у невжитті заходів примусового виконання рішення суду, шляхом не звернення нею стягнення на кошти та інше майно боржника, та у тривалості та зволіканні дій по виконанню рішення суду та відсутність дієвих заходів щодо списання коштів у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 рік, що призвело до унеможливлення виконання рішення суду та спричинила стягувачу збитки у сумі 39 399,45 грн.

Крім цього, рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року встановлено, що державним виконавцем ВДВС ОСОБА_4 РУЮ у м.Києві ОСОБА_5 було здійснено списання коштів, на які було накладено арешт ухвалами суду від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа стягувачу та спричинило збитки стягувачу.

За цих обставин, оскільки неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь протягом тривалого строку становить втручання в його права на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог §1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1, суд дійшов висновку про те, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв'язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб державної виконавчої служби, за які держава несе відповідальність, позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, яку, з урахуванням характеру правовідносин, обставин справи та засад розумності і справедливості, суд визначає у розмірі 3000 грн., оскільки визначений позивачами розмір є завищеним.

Зазначені кошти підлягають стягненню з державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної Казначейської служби України на користь позивача.

Також є безпідставними посилання у своїх запереченнях Державної казначейської служби України про те, що не може покладатись відшкодування на державну установу відповідальність за завдану державою шкоду й не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.

Статтею 43 БК України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення).

В силу пункту 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення моральної шкоди з держави та покладаючи відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на державу, суд лише зобов'язує казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд вважає необхідне судові витрати у справі віднести на рахунок Держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 56 Конституції України, ст. ст. 16, 22, 23 1176, 1172-1174 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 16, 18, 19, 23, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, 447, 451, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про державну виконавчу службу , суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам'янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі - 3 000 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3, адреса: Дніпропетровська область, м.Каямянське, провулок Одеський,16, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: м.Київ, вул.Бастіона, 6.код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: ОСОБА_4 районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, адреса: м.Київ, вул.Полярна, 13-а.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел, адреса: м.Київ, вул.проспект ОСОБА_8, буд.№ 6-А, .код ЄДРПОУ 33782884.

Суддя Похваліта С. М.