Постанова

від 21.02.2019 по справі 911/566/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа№ 911/566/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.02.2019,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського Київської області від 19.06.2018 (повний текст складено 26.06.2018)

у справі №911/566/18 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ксаверівка КВ

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ксаверівка КВ (далі, відповідач) про стягнення 2 314 614,54 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 27.10.2006 зі сплати орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ Ксаверівка КВ на користь Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області 1 795 947,11 (один мільйон сімсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 11 коп. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та 36 554 (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. штрафних санкцій.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 27.10.2006, укладений між Ксаверівською сільською радою Васильківського району Київської області та ТОВ Ксаверівка КВ , посвідчений державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 27.10.2006 та зареєстрований в реєстрі за №2-6921, а також зареєстрований Васильківським відділом Київської філії Центру ДЗК за №040632600227 від 21.12.2006.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем умови договору оренди землі від 27.10.2006 належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно та у визначеному розмірі систематично не сплачується, відтак за 2014-2017 роки та за січень 2018 року за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 2314614,54 грн. Водночас, за клопотанням відповідача, судом застосовано до позовних вимог прокурора наслідки спливу строку позовної по стягненню заборгованості за період з 01.01.2014 до 21.03.2015, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 482 113,03 грн. заборгованості з плати за землю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України та безпідставно відмовлено у стягненні суми орендної плати внаслідок спливу строку позовної давності. Зокрема, скаржник наголошує, що початком відліку строку позовної давності для позивача є 26.08.2015 (дата отримання листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1667/9/10-07-15-02-09 від 28.07.2015 стосовно наявної заборгованості відповідача з орендної плати) щодо стягнення орендної плати за 2014 рік, оскільки саме з 26.08.2015 орган місцевого самоврядування був проінформований про юридичну особу (відповідача), у якої наявна заборгованість перед місцевим бюджетом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у справі №911/566/18 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 залишено без руху з огляду на відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

22.08.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Перший заступник прокурора Київської області подав платіжне доручення №1911 від 13.08.2018 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №911/566/18.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів , відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/566/18, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області та заяву Першого заступника прокурора Київської області передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018 справу №911/566/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 та розгляд справи призначено на 15.01.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 №09.1-08/196/19, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 справу №911/566/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 до провадження у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., призначено справу до розгляду на 21.02.2019.

У судове засідання 21.02.2019 з'явились представники прокуратури та позивача.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 та від 16.01.2019 були направлені судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ксаверівка КВ , зазначену у матеріалах справи, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08660, Київська обл., Васильківський р-н, с. Ксаверівка, вул. Набережна, 1, що свідчить про те, що ТОВ Ксаверівка КВ належним чином повідомлялось судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги на рішення суду в даній справі.

Ухвала суду від 26.11.2018 про призначення справи до розгляду на 15.01.2019 була вручена відповідачу, про що у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас, поштове відправлення із ухвалою від 16.01.2019 повернулася на адресу суду із відміткою не проживає .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, який належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги на рішення суду в даній справі.

Представники прокуратури та відповідача у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 27.10.2006 між Ксаверівською сільською радою Васильківського району Київської області в особі сільського голови ОСОБА_3 (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ксаверівка КВ в особі директора ОСОБА_4 (за договором - орендар) було укладено договір оренди землі, згідно пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для промислових потреб, що перебуває у державній власності, загальною площею 9,0 га., розташовану на території села Ксаверівка, Васильківського району Київської області в межах населених пунктів, строком на 49 років (пункт 3.1. Договору).

Зазначений договір посвідчено державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 27.10.2006 та зареєстровано в реєстрі за №2-6921, а також зареєстровано Васильківським відділом Київської філії Центру ДЗК за №040632600227 від 21.12.2006.

На підставі акту приймання передачі земельної ділянки на території Ксаверівської сільської ради від 30.10.2006 Ксаверівська сільська рада в особі сільського голови ОСОБА_3 згідно статті 17 Закону України Про оренду землі та відповідно до договору оренди землі від 27.10.2006 передала земельну ділянку площею 9,0 га., а ТОВ Ксавервіка КВ в особі директора ОСОБА_4 прийняло дану земельну ділянку для використання згідно цільового призначення.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1664527 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) гривень 50 копійок. Згідно Висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної Приватним підприємством ОСОБА_4 плюс від 03 вересня 2006 року експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 1163520 (один мільйон сто шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Згідно пункту 4.1. Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,2% від суми грошової оцінки земель. Орендна плата складає в сумі 19974 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 33 копійки в рік на розрахунковий рахунок Ксаверівської сільської ради. Орендну плату перераховувати щомісячно в рівних частинах на рахунок Ксаверівської сільської ради.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, щорічно за офіційними річними показниками в лютому місяці. Строк внесення орендної плати встановлено: щорічно до 20 листопада.

Згідно пункту 4.5. Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Прокурор у позові зазначив, що зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки визначені відповідачем у відповідній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Ксаверівка КВ подано наступні звітні податкові декларації з плати за землю: за 2014 рік із зазначенням ставки орендної плати - 3%, площею ділянки 9,0 га, 139,36 грн./l кв.м. та визначенням річної суми плати за землю у розмірі 376372,00 грн. із щомісячною розбивкою сумами по 31356,00 грн.; за 2015 рік із зазначенням ставки орендної плати - 3%, площею ділянки 9,0 га, 174,06 грн./l кв.м. та визначенням річної суми плати за землю у розмірі 469962,00 грн. із щомісячною розбивкою сумами по 39163,50 грн.; за 2016 рік із зазначенням ставки орендної плати - 3%, площею ділянки 9,0 га та визначенням річної суми плати за землю у розмірі 673455,55 грн. із щомісячною розбивкою сумами по 56121,30 грн. (6 місяців) та 56121,29 грн. (6 місяців); за 2017 рік із зазначенням ставки орендної плати - 3%, площею ділянки 9,0 га та визначенням річної суми плати за землю у розмірі 756964,04 грн. із щомісячною розбивкою сумами по 63080,34 грн. (11 місяців) та 63080,30 грн. (1 місяць).

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності до відповідного органу державної податкової служби і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом . Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства та пункту 4.2. Договору оренди землі від 27.10.2006 відповідач, упродовж 2014-2017 років та у січні 2018 року, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою згідно поданих декларацій, прострочує сплату узгоджених сум грошового зобов'язання, у зв'язку із чим на ТОВ Ксаверівка КВ накладено штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення №0017451502 від 04.12.2015.

Згідно довідки Головного управлінням ДФС у Київській області №50/9/10-36 від 03.01.2018 станом на 31.12.2017 за ТОВ Ксаверівка КВ рахується податковий борг по орендній платі за земельну ділянку державної або комунальної власності у сумі 2251534,24 грн. Крім того, відповідно до інформації Головного управління ДФС у Київській області №50/9/10-36-12-11 згідно ІС Податковий борг станом на 01.01.2018 за ТОВ Ксаверівка КВ рахується заборгованість у розмірі 2251534,24 грн.

Згідно листа Ксаверівської сільської ради №10 від 30.01.2018 вбачається, що у січні 2018 року на рахунок Земельний податок з юридичних осіб Ксаверівської сільської ради не надходили кошти від ТОВ Ксаверівка КВ у розмірі 63 080,30 грн. (щомісячний платіж за грудень 2017 року, який визначено у податковій декларації за 2017 рік та згідно п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України підлягав сплаті протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця).

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 30.01.20018 за відповідачем - ТОВ Ксаверівка КВ рахується заборгованість з орендної плати за землю у загальному розмірі 2314614,54 грн., що також не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Водночас, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про сплив строків позовної давності щодо заявлених прокурором вимог по стягненню заборгованості за період з 01.01.2014 до 21.03.2015 в сумі 482 113,03 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог прокурора у даній справі з огляду на наступне.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 9.1. Договору оренди землі від 27.10.2006 передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Так, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору Ксаверівська сільська рада неодноразово зверталась до ТОВ Ксаверівка КВ стосовно погашення заборгованості за договором від 27.10.2006, зокрема, з листами №84 від 07.09.2017, №87 від 19.09.2017 та довідками про розмір податкового боргу, однак, зазначені листи залишені відповідачем поза увагою.

Згідно п. 287. 3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем умови договору оренди землі від 27.10.2006 належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно та у визначеному розмірі систематично не сплачується, відтак за 2014-2017 роки та за січень 2018 року за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 2314614,54 грн.

Доказів на спростування зазначеного відповідачем суду не надано.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором вимог по стягненню заборгованості за період з 01.01.2014 до 21.03.2015 в сумі 482 113,03 грн. та висловлених прокурором у апеляційній скарзі заперечень із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за період з 2014 року по 2017 року, та січень 2018 року, 23.03.2013, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що позивач довідався про наявність заборгованості лише 26.08.2015, з моменту отримання листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1667/9/10-07-15-02-09 від 28.07.2015, а тому строк позовної давності є не пропущеним, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах саме Ксаверівська сільська рада здійснює повноваження власника земельної ділянки, яку займає відповідач, і саме на неї згідно умов договору оренди покладено право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а тому протягом усього часу такого використання позивач міг і повинен був знати про наявність заборгованості з орендної плати.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, позивач під час розгляду справи місцевим господарським судом наголошував на тому, що відповідач систематично не сплачував орендну плату за землю, починаючи з моменту укладення спірного договору у 2006 році, про що було відомо позивачу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає строк позовної давності по стягненню заборгованості за період з 01.01.2014 до 21.03.2015 пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 482 113,03 грн. заборгованості з плати за землю.

В апеляційній скарзі прокурор наголошує, що у відповіді на відзив на позовну заяву ним було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, якому не було надано оцінки судом першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши зміст відповіді прокурора на відзив, встановила, що в останній прокурор стверджує про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності прокурором пропущено не було.

Водночас, прокурор у відповіді на відзив наголосив, що у разі переходу судом до розгляду даного клопотання, він просить поновити позовну давність на звернення до суду із даним позовом.

Однак фактично, як в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, так і в обґрунтування поновлення такого строку, прокурор послався на одну й ту ж обставину, а саме: отримання позивачем 26.08.2015 листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1667/9/10-07-15-02-09 від 28.07.2015, оцінка якій була надана судом першої інстанції належним чином.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення боргу по орендній платі підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 795 947,11 (один мільйон сімсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 11 коп. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та 36 554 (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. штрафних санкцій, про що суд першої інстанції дійшов правильного висновку.

Прокурором у позові також було заявлено вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.10.2006 з огляду на систематичну несплату відповідачем орендної плати, яка судом першої інстанції була задоволена.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги у цій частині, місцевий господарський суд правомірно послався на положення статті 32 Закону України Про оренду землі , пункт д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 611, 612, 651, 782 Цивільного кодексу України, 188 Господарського кодексу України, та, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки, який полягає у систематичній несплаті ним орендної плати, дійшов правомірно висновку щодо наявності підстав для розірвання Договору оренди від 27.10.2006.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що розірвання договору не позбавляє відповідача можливості користуватися правами власника будівлі, розташованої на земельній ділянці, у передбачений статтею 120 Земельного кодексу України спосіб.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 залишити без змін.

Матеріали справи №911/566/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.02.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

ОСОБА_1