Постанова

від 19.06.2019 по справі 911/566/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.

Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксаверівка КВ" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 (у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Іоннікова І.А., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 (суддя Заєць Д.Г.)

у справі №911/566/18

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксаверівка КВ"

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі - позивач, Ксаверівська сільська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксаверівка КВ" (далі - відповідач, ТОВ "Ксаверівка КВ") про стягнення 2 314 614,54 грн заборгованості з орендної плати, 36 554,40 грн штрафних санкцій та розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.10.2006, укладеного між Ксаверівською сільською радою Васильківського району Київської області та ТОВ "Ксаверівка КВ".

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням ТОВ "Ксаверівка КВ" своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором оренди від 27.10.2006 у період з 01.01.2014 по 31.12.2017 та січень 2018 року.

02.05.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав наявність у нього заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 1 832 501,51 грн та заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення боргу за період з 01.01.2014 по 21.03.2015 в сумі 482 113,03 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Ксаверівка КВ" на користь Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області 1 795 947,11 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та 36 554,40 грн штрафних санкцій.

Розірвано договір оренди землі від 27.10.2006, укладений між Ксаверівською сільською радою Васильківського району Київської області та ТОВ "Ксаверівка КВ", посвідчений державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В. 27.10.2006 та зареєстрований в реєстрі за №2-6921, а також зареєстрований Васильківським відділом Київської філії Центру ДЗК 21.12.2006 за №040632600227.

Стягнуто з відповідача на користь прокуратури Київської області 29 249,52 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

З урахуванням положень ст.ст. 525, 526, 611, 629, 651, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 193, 291 Господарського кодексу України, ст.ст 93, 96, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 54, 56, 286-288 Податкового кодексу України та ст.ст.13, 21, 24, 32 Закону України "Про оренду землі", місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 1 795 947,11 грн в межах позовної давності, 36 554,40 грн штрафних санкцій та розірвання договору оренди від 27.10.2006, з огляду на доведеність прокурором належними і допустимими доказами факту тривалого і систематичного порушення відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати у період з 01.01.2014 по 31.12.2017 та січень 2018 року.

Разом з тим, суд першої інстанції, застосувавши ст.ст. 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача боргу з орендної плати за період з 01.01.2014 по 21.03.2015 в сумі 482 113,03 грн в зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2019 року Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача орендної плати за лютий-березень 2015 року у сумі 78 327, 00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилаючись на положення ст.ст.261, 267 Цивільного кодексу України та п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, зазначає, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу з орендної плати за лютий-березень 2015 року в сумі 78 327,00 грн.

Позивач та відповідач своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників позивача та відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2006 між Ксаверівською сільською радою Васильківського району Київської області (орендодавець) та ТОВ "Ксаверівка КВ" (орендар) укладено договір оренди землі №2-6921 (далі - договір оренди землі), згідно з п.п. 1.1, 3.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для промислових потреб, що перебуває у державній власності, загальною площею 9,0 га., розташовану на території села Ксаверівка, Васильківського району Київської області в межах населених пунктів, строком на 49 років.

Пунктом 2.2 договору оренди землі передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 664 527,50 грн. Згідно Висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної ПП "Актив плюс", від 03.09.2006 експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 163 520,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,2% від суми грошової оцінки земель. Орендна плата складає в сумі 19 974,33 грн в рік на розрахунковий рахунок Ксаверівської сільської ради. Орендну плату перераховувати щомісячно в рівних частинах на рахунок Ксаверівської сільської ради.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, щорічно за офіційними річними показниками в лютому місяці. Строк внесення орендної плати встановлено: щорічно до 20 листопада.

Згідно п. 4.5 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 9.1 договору оренди землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених законом (п.12.4 договору оренди землі).

Договір оренди землі посвідчено державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В. 27.10.2006 та зареєстровано в реєстрі за №2-6921, а також зареєстровано Васильківським відділом Київської філії Центру ДЗК за №040632600227 від 21.12.2006.

Актом приймання-передачі земельної ділянки площею 9,0 га від 30.10.2006 підтверджується факт передачі об`єкта оренди ТОВ "Ксаверівка КВ".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 2014 року по 2017 року було подано до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звітні податкові декларації з плати за землю із зазначенням ставок орендної плати, площі земельної ділянки, що орендується та визначенням річної суми плати за землю із щомісячною розбивкою.

28.07.2015 та 02.08.2016 Васильківська об`єднана ДПІ ГУ ДФС у Київській області у листах №1667/9/10-07-15-02-09 та №1294/10/10-13-07-12-02 повідомила позивача, що у ТОВ "Ксаверівка КВ" наявний податковий борг з плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку державної власності, якою він користується на підставі договору оренди землі.

Згідно довідки Головного управлінням ДФС у Київській області від 03.01.2018 №13/9/10-36, відповідно до баз даних ІС "Податковий Блок" за період з 2014-2017 р.р. ТОВ "Ксаверівка КВ" податкові декларації з плати за землю були подані, однак орендна плата за землю не надходила. Таким чином, станом на 31.12.2017 за ТОВ "Ксаверівка КВ" рахується податковий борг по орендній платі за землю державної власності у сумі 2 251 534,24 грн.

Разом з тим, 30.01.2018 позивач повідомив прокурора, що у січні 2018 року на рахунок "Земельний податок з юридичних осіб" Ксаверівської сільської ради не надходили кошти від ТОВ "Ксаверівка КВ" у розмірі 63 080,30 грн.

У вересні 2017 року Ксаверівська сільська рада зверталась до відповідача з листами, в яких просила сплатити заборгованість з орендної плати згідно договору оренди землі.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не сплатив.

Предметом розгляду справи №911/566/18, є вимога прокурора, який звернувся в інтересах держави в особі Ксаверівської сільської ради, про стягнення з відповідача 2 314 614,54 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2014 - 31.12.2017 та січень 2018 року, 36 554,40 грн штрафних санкцій та розірвання договору оренди землі від 27.10.2006, укладеного між Ксаверівською сільською радою та ТОВ "Ксаверівка КВ".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У статті 93, п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) зазначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

У п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У передбачений договором строк і станом на час розгляду справи в суді відповідач обов`язок щодо оплати за оренду землі за 2014-2017 роки та січень 2018 року не виконував, і його заборгованість перед відповідачем складає 2 314 614,54 грн.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ураховуючи, що прокурор 23.03.2018 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за 2014-2017 роки та за січень 2018 року, клопотань про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності прокурор та позивач не подали, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що строк позовної давності по стягненню з відповідача заборгованості за період з 01.01.2014 по 21.03.2015 є пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача 482 113,03 грн заборгованості з орендної плати за землю за цей період.

Таким чином, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Ксаверівка КВ" 1 795 947,11 грн боргу з орендної плати за землю в межах строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні вимог прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за лютий-березень 2015 року з застосуванням строків позовної давності, суди попередніх інстанцій виходили з положень п.288.1, 288.4 ст.288 ПК України та умов п.4.1 договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправомірність відмови в стягненні орендної плати за лютий-березень 2015 року з застосуванням строків позовної давності з посиланням на п.287.3 ст.287 ПК України не заслуговують на увагу, оскільки вказана стаття Податкового кодексу України не регулює спірні правовідносини.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про розірвання договору оренди землі від 27.10.2006, укладеного між Ксаверівською сільською радою та ТОВ "Ксаверівка КВ", та про стягнення 36 554,40 грн штрафних санкцій, Першим заступником прокурора Київської області в касаційній скарзі не оскаржуються, тому суд касаційної інстанції не вдається до перегляду судових рішень попередніх інстанцій в цій частині.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст.300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм процесуального права, тому правових підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2018 у справі №911/566/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий