Постанова

від 19.02.2019 по справі 924/632/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 924/632/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача- Лозицька О.Л., ОСОБА_1,

відповідача- Березюк О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Позивача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю Нестле Україна та Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальніс-тю СВ Груп-А на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018р. , повний текст якого складено 16.11.2018р., та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.11. 2018р. , повний текст якої складено 22.11.2018р., у справі №924/632/18 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нестле Україна м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СВ Груп-А м.Хмельницький

про стягнення 1 219 716 грн. попередньої оплати та неустойки,-

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нестле Україна (надалі в тексті - ТзОВ Нестле Україна ) звернулося до господарського суду Хмельницької області із позо-вом до Товариства з обмеженою відповідальністю СВ Груп-А (надалі в тексті - ТзОВ СВ Груп-А ) про стягнення 1 219 716 грн., з яких 406 572 грн. 30 коп. попередньої оплати та неустойки в сумі 813 144 грн. 60 коп. за порушення строків поставки. Крім того, Позивач заявив про розподіл судових витрат та просив стягнути із Відповідача судові витрати у сумі 118 989 грн. 25 коп., з яких 18 295 грн. 75 коп. судового збору та 100 693 грн. 50 коп. витрат на правову (правничу) допомогу. (т.1, арк.справи 2-6, 111-115).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018р. позов задоволено час-тково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 406 572 грн. 30 коп. попередньої оплати, 40 657 грн. 23 коп. неустойки та 6 708 грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних ви-мог відмовлено.(т.1, арк.справи 146-149).

Рішення обґрунтоване тим, що Позивач перерахував Відповідачеві 406 572 грн. 30 коп., од-нак останній не здійснив поставки обладнання, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 406 572 грн. 30 коп. яка підлягає поверненню. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірною є неустойка в сумі 40 657 грн. 23 коп., оскільки законодавець визначає правову природу неустойки у формі пені - у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов' -язання за кожен день прострочення виконання, а неустойка у вигляді штрафу обчислюється у про-центах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В данному випадку є не грошове зобов'язання, а непоставка обладнання, а тому правомірним є нарахування відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.(т.1, арк.справи 148).

Крім того, ухвалою від 22.11.2018р. частково задоволено заяву ТзОВ Нестале Україна про стягнення з ТзОВ СВ Груп-А судового збору та витрат на правову (правничу) допомогу. Та стяг-нуто з Відповідача на користь Позивача 15 000 грн. витрат на правову (правничу) допомогу. Ухвала обґрунтована тим, що такі витрати як здійснення аналізу документів замовника у відносинах з ТзОВ СВ Груп-А на предмет перспективи судового розгляду в сумі 15 000 грн., аналіз законодав-ства та актуальної судової практики з питань повернення суми попередньої оплати за договором поставки - 24 000,00 грн., застосування до боржника відповідальності за неналежне виконання зобо-в'язання - 10 000,00 грн., оскільки належного обґрунтування їх необхідного розміру матеріали справи не містять. Крім того, 400 грн. витрат на проживання представника не підтвердженні пер-винними документами. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи ціну позову, часткове задоволення позову, обґрунтованими є понесені позивачем витрати на профе-сійну правову допомогу в сумі 15 000 грн. при цьому, розподіл судових витрат зі сплати судового збору було вирішено при ухваленні рішення 16.11.2018р.(т.1, арк.справи 150-153).

Не погоджуючись із рішенням та ухвалою, учасники справи подали скарги до апеляційного господарського суду.

Так, Позивач просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018р. у даній справі в частині відмови у задоволенні позову та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача 772 487 грн. 37 коп., а також поновити строк для ос-карження ухвали господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018р. у даній справі та ска-сувати ухвалу, а судові витрати покласти на Відповідача. Скарга Позивача обґрунтована тим, що сторони у договорі поставки погодили, що за несвоєчасну поставку обладнання за цим договором та додатком до нього постачальник сплачує неустойку, яка обчислюється від загальної ціни пос-тавки обладнання за відповідним додатком до договору у розмірі 5% за кожен день прострочення виконання зобов'язання та відшкодовує збитки у повному обсязі. При цьому, нарахування неус-тойки є правом Позивача та зважаючи на високі ставки судового збору в позові заявлено до стяг-нення частина неустойки, що виникла за період прострочення тривалістю у 20 днів в сумі 813 144 грн. 60 коп. Що стосується ухвали суду першої інстанції від 22.11.2018р., то Позивач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Так, суд першої інстанції допустив помилку у формі прийнятого судового рішення, оскільки така ухвала відсутня у переліку ухвал, які можуть оскаржуватись до суду апеляційної інстанції, визначеному ч.1 ст.255 ГПК України. Крім того, загальна сума витрат на правову (правничу) допомогу, що підтверджена Позивачем первинними документами та заявлена до стягнення з Відповідача складає 100 693 грн. 50 коп. При цьому, з мотивувальної частини ухвали не вбачається, чому визнана судом обґрунтованою сума витрат на правничу допомогу лише 15 000 грн. та як проводився її розрахунок. Визначена судом сума судових витрат на правову допомогу не є пропорційною навіть сумі задоволених позовних вимог. Наголошує, що витрати Позивача обґрунтовуються та підтверджують договором про надан-ня правової (правничої) допомоги від 10 липня 2018р. №3/01 та додатком №1 від 10 липня 2018р. до договору, яким визначено перелік правової допомоги, що надавались позивачу, актом здачі-приймання правової (правничої) допомоги від 17.07.2018р. та банківською випискою.(т.1, арк. справи 171-182).

В свою чергу, Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької об-ласті від 16.11.2018р. та ухвалу від 22.11.2018р. у справі №924/632/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТзОВ Нестле Україна у стягненні з ТзОВ СВ Груп-А грошових коштів. Відпо-відач зазначає, що необґрунтована затримка Позивача в наданні згоди на поставку обладнання за ціною та кількістю, вказаною в специфікації №3 від 26.01.2018р. призвела до того, що Відповідач не зміг вчасно та в необхідній кількості здійснити закупівлю обладнання в постачальників. Крім того, з метою належного виконання умов Договору Відповідач повідомив Позивача про неможли-вість вчасного виконання замовлення з поставки партії обладнання та запропонував поставку ана-логічного обладнання тільки чорного кольору або повернути попередню оплату партії обладнання на суму 406 572 грн. 30 коп., але Позивач будь-якої відповіді на лист не надав. Відповідач направив Позивачеві для підписання додаткову угоду №1 до договору поставки №889910 від 17.10.2017р., з моменту підписання якої специфікація на поставку обладнання №3 від 26.01.2018р. втрачає чин-ність, а попередня оплата на суму 406 572 грн. 30 коп. підлягає поверненню. Також TзOB СВ Груп-А направило TзOB Нестле Україна для підписання додаткову угоду №2 договору постав-ки №889910 від 17.10.2017р., з моменту підписання якої договір поставки №889910 від 17.10.2017 року вважатиметься розірваним, а його дія - припиненою. Отже, суд першої інстанції не врахував обставин, що Позивач діяв в супереч умовам Договору, не вжив необхідних заходів, передбачених статтею 205 Господарського кодексу України та безпідставно відмовився від внесення змін до До-говору в установленому порядку. Крім того, ТзОВ СВ Груп-А як продавець, отримало передопла-ту, але не передало обладнання в строк, а TзOB Нестле Україна як покупець, має право вибрати спосіб захисту: вимагати передання оплаченого товару або ж повернення передоплати. Оскільки ТзОВ Нестле Україна скористалося своїм правом та вимагає повернення попередньої оплати, по-давши відповідний позов до господарського суду, то з цього моменту зобов'язання з передачі то-вару трансформувалося в грошове зобов'язання з повернення передоплати. Таким чином, підстави для стягнення з ТзОВ СВ Груп-А договірної неустойки за несвоєчасну поставку відсутні.(т.1, арк. справи 217-222, 235-243).

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018р. та 11.01. 2019р. відкрито провадження за апеляційними скаргами Позивача та Відповідача.(т.1, арк. справи 170, 233).

В судовому засіданні двічі оголошувалась перерва до 05.02.2019р. та 19.02.2019р.(т.2, арк. справи 52-54, 84-87).

За час апеляційного провадження до суду надійшли:

11.01.2019р. надійшов відзив Відповідача на скаргу Позивача, у якому він заперечує проти її задоволення та вважає безпідставним стягнення з нього 15 000 грн. витрат на професійну право-ву допомогу.(т.2, арк.справи 1-9).

21.01.2019р. надійшов відзив Позивача на скаргу Відповідача, у якому він заперечує проти її задоволення та залишити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог без змін.(т.2, арк.справи 19-25).

22.01.2019р. надійшла заява Позивача про обґрунтування судових витрат, у якій Позивач наголошує, що судовий збір сплачено АО ЛНМ за дорученням ТзОВ Нестле Україна відповід-но до укладеного договору доручення №2 від 30.11.2018р. Крім того, 19.12.2018р. та 21.12.2018р. Позивачем здійснено оплату правової (правничої) допомоги в сумі 85 000 грн. на виконання умов укладеного договору та на підставі акта здачі-прийняття виконаних робіт, що підтверджується ви-пискою з рахунку ОА ЛНМ . Крім того, у зв'язку із участю у судовому засіданні апеляційної інс-танції Позивачем будуть понесені витрати в сумі 10 000 грн. за кожне судове засідання.(т.2, арк. справи 30-33).

05.02.2019р. надійшли доповнення до заяви Позивача про обґрунтування судових витрат, у яких останній додатково обґрунтовує витрати на професійну допомогу та додає докази понесення таких витрат.(т.2, арк.справи 55-61).

18.02.2019р. надійшли пояснення Позивача до апеляційної скарги, у яких він додатково обґ-рунтовує правомірність нарахування неустойки та необхідність її стягнення з Відповідача.(т.2, арк.справи 88-92).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 21.01.2019р., 05.02.2019р. і 19.02.2019р. предс-тавники Позивача підтримали свою апеляційну скаргу в повному обсязі та заперечили проти апе-ляційної скарги Відповідача. Представник Відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеля-ційної скарги та заперечив проти задоволення апеляційної скарги Позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ СВ Груп-А -постачальник та ТзОВ Нестле Ук-раїна -покупець уклали договір поставки №889910 від 01.10.2017р. (надалі в тексті - Договір) за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується у встановлений цим договором строк здійснити поставку обладнання та передати у власність покупця, а покупець у порядку і на умовах, визначе-них цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, а саме: обладнання для при-готування гарячих та холодних кавових напоїв та інші супутні товари.(т.1, арк.справи 13-19).

Ассортимент, кількість та ціна обладнання визначаються окремо для кожної поставки і вка-зуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору та підписуються обома сторонами (п.1.2 Договору).

Загальна сума даного Договору визначається як загальна сума всіх партій обладнання по усіх специфікаціях, підписаних впродовж строку дії цього договору.(п.1.3 Договору).

Умови оплати зазначені в специфікаціях до договору.(п.3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що попередня оплата проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку.

Розрахунок проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахун-ковий рахунок постачальника. Днем отримання постачальником коштів за обладнання вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.(п.3.3 Договору).

Згідно з п.4.1 Договору поставка покупцеві обладнання здійснюється на підставі видаткових накладних. Проведення попередньої оплати покупцем є його згодою на поставку обладнання за вказаною ціною та кількістю.

Поставка обладнання здійснюється постачальником партіями. Кількість, строки поставки, одиниці виміру та вартість обладнання кожної партії визначається окремо на підставі замовлення покупця, оформленного за формою згідно з Додатком 1 до Договору, та фіксуються у специфікації. (п.4.2 Договору).

У відповідності до п.5.1.1 Договору сторони погодили обов'язок постачальника поставити покупцю оплачену партію обладнання протягом 30 робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до п.3.1 Договору.

За несвоєчасну поставку обладнання даним Договором чи додатком до нього постачальник сплачує неустойку, яка обчислюється від загальної ціни поставки обладнання за відповідним до-датком в розмірі 5% за кожний день прострочення виконання зобов'язань, та відшкодовує збитки в повному обсязі.(6.3 Договору).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сто-ронами за цим договором.

Крім того, пунктом 9.4.2 Договору передбачено, що у випадку істотного порушення Догово-ру однією із сторін, друга сторона має право розірвати цей Договір односторонньому порядку, письмово (рекомендованим листом) повідомити іншу сторону про свій намір за 10 календарних днів до дати розірвання, з якої дія Договору припиняється і він вважається розірваним. При цьому, укладення окремої угоди про розірвання договору не потребується. Істотним сторони визнають порушення стороною Договору, коли внаслідок такого порушення друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні Договору, а також інші порушення зо-бов'язань, які передбачені цим Договором та зазначені для дострокового розірвання договору пос-тавки.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сто-рін.(т.1, арк.справи 19).

Матеріалами справи стверджено, що 26.01.2018р. сторони підписали та скріпили печатками замовлення на придбання партії обладнання за договором поставки №889910 від 01.10.2017р., а саме кавомолка Fiorenzato F64Е (біла) в кількості 50 штук по ціні 13 552 грн. 41 коп. за одиницю на загальну суму 813 144 грн. 60 коп. та специфікацію на поставку обладнання №3. Строк пос-тавки: поставка обладнання здійснюється у строк, що вказаний у п.5.1.1 Договору.(т.1, арк.справи 20, 21).

На виконання умов Договору, Позивач перерахував Відповідачеві кошти в сумі 406 572 грн. 30 коп., що підтверджується меморіальним ордером №0183765208 від 14.02.2018р. на підставі виставленого рахунку на оплату №99 від 26.01.2018р.(т.1, арк.справи 22, 24).

Крім того, матеріали справи свідчать, що 18.06.2018р. ТзОВ Нестле Україна надіслало ТзОВ СВ Груп-А претензію №651 від 18.06.2018р. з повідомленням про те, що 07.05.2018р. по-купець отримав інформацію від виробника обладнання Fiorenzato M.C. srl , що останній не пос-тавляє обладнання для ТзОВ СВ Груп-А і не має з ними жодних взаємовідносин з жовтня 2017р. Враховуючи викладене, Позивач просить Відповідача повернути 406 572 грн. 30 коп. попередньої оплати протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії. Відправку претензії здійснювало ТзОВ Турман Логістік , що стверджується адресним листом. Листом вих.№21/18 від 26.06.2018р. останнє повідомило, що згідно АЛ 92687252 отримувач відмовився приймати доку-менти нічим це не аргументуючи. Відправлення повернулось до офісу Позивача.(т.1, арк.справи 25-31).

Вважаючи, що непоставкою обладнання порушено його право, ТзОВ Нестле Україна зве-рнулося до суду із позовом до ТзОВ СВ Груп-А про повернення 406 572 грн. 30 коп. попередньої оплати та стягнення 813 144 грн. 60 коп. неустойки за порушення строків поставки.

Як вже зазначалося господарський суд Хмельницької області рішенням від 16.11.2018р. за-доволив позов частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 406 572 грн. 30 коп. попе-редньої оплати, 40 657 грн. 23 коп. неустойки та 6 708 грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збо-ру. Крім того, ухвалою від 22.11.2018р. стягнуто з Відповідача на користь Позивача 15 000 грн. витрат на правову допомогу.

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна та не підлягає задоволенню, однак скарга Позива-ча обґрунтована, а рішення та ухвала суду першої інстанції підлягають частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи стверджено, що 01.10.2017р. з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'я-заних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'я-зується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, зважаючи на межі перегляду рішення та ухвали суду першої інстанції з ураху-ванням доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів розглядає як підставність повернення попередньої оплати так і нарахування неустойки, а також підставність витрат на правову допомо-гу.

Так, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати гос-подарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні по-ложення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона по-винна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи ін-тереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.(ст.193 ГК України).

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві то-вар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати по-купцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що сто-суються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів циві-льного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.(ст.663 ЦК України).

Так, п.5.1.1 та п.9.4.2 Договору та сторони передбачили, що обов'язок постачальника поста-вити покупцю оплачену партію обладнання протягом 30 робочих днів з моменту зарахування кош-тів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до п.3.1 Договору. Однак, у випадку істот-ного порушення Договору однією із сторін, друга сторона має право розірвати цей Договір одно-сторонньому порядку, письмово (рекомендованим листом) повідомити іншу сторону про свій намір за 10 календарних днів до дати розірвання, з якої дія Договору припиняється і він вважається ро-зірваним. При цьому, укладення окремої угоди про розірвання договору не потребується. Істотним сторони визнають порушення стороною Договору, коли внаслідок такого порушення друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні Договору, а також інші порушення зобов'язань, які передбачені цим Договором та зазначені для дострокового розірвання договору поставки.

Частинами 2, 3 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припи-няється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не ус-тановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів приймає до уваги, що Відповідач без пояснень відмовився приймати від кур'єрської служби ТзОВ Турман Логістік надіслану Позива-чем претензію №651 від 18.06.2018р. з пропозицією повернути 406 572 грн. 30 коп. попередньої оп-лати протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії у зв'язку із непоставкою облад-нання в передбачений Договором строк.(т.1, арк.справи 25-31). Зазначена обставина в сукупності із зверненням Позивача до суду з позовом про стягнення попередньої оплати надає колегії суддів підстави для висновку про дострокове припинення Договору з ініціативи покупця.

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оп-лаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне вико-нання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати або передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Право обрання визначеного варіанта правової поведінки є виключним правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуа-льній формі позову.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість вимоги про стяг-нення з Відповідача на користь Позивача 406 572 грн. 30 коп. попередньої оплати, а тому апеляцій-на скарга Відповідача безпідставна, а рішення суду першої інстанції в цій частині належить зали-шити без змін.

Позивач, крім того, заявив до стягнення додаткові вимоги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

При цьому, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покуп-цеві або повернення йому суми попередньої оплати.(ч.3 ст.693 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного за-конодавства.(ст.536 ЦК України).

Як вбачається із позову, ТзОВ Нестле Україна заявило до стягнення 813 144 грн. 60 коп. неустойки за порушення строків поставки за період з 30.03.2018р. по 18.04.2018р. в розмірі 5% від суми Договору за кожний день прострочення.

Переглядаючи рішення у цій частині, колегія суддів не погоджується з висновком суду пер-шої інстанції, що правомірним є нарахування лише 40 657 грн. 23 коп. неустойки, з мотиву визна-чення правової природи неустойки у формі пені - у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення та обчислення неустойки у вигляді штрафу у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, оскільки в данному ви-падку є не грошове зобов'язання, а непоставка обладнання, а тому суд повважав правомірним на-рахування відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зміс-том зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.(ст.611 ЦК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господа-рювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодуван-ня збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.1, 2 ст.217 ГК України).

Разом з тим, штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 ГК України визнаються госпо-дарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських від-носин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми неви-конаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відно-шенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).(ч.4 ст.231 ГК України).

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст.199 ГК України). А від-повідно до ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше май-но, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язан-ня за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що у пункті 6.3 Договору сторони погодили умови настання відповідальності продавця. Так, за несвоєчасну поставку обладнання постачальник сплачує неус-тойку, яка обчислюється від загальної ціни поставки обладнання за відповідним додатком в розмірі 5% за кожний день прострочення виконання зобов'язань, та відшкодовує збитки в повному обсязі. (т.1, арк.справи 16).

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборо-ту, вимог розумності та справедливості.

Отже, оскільки Договором визначено, що поставка товару здійснюється протягом 30 робо-чих днів з моменту отримання коштів (п.5.1.1), а неустойка за не своєчасну поставку товару нара-ховується за кожний день прострочення поставки (п.6.3) - колегія суддів дійшла висновку, що по-рушення постачальником зобов'язання з поставки є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених Договором у вигляді неустойки за весь час прострочення поставки товару, що не було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, позов та доводи апеляційної скарги ТзОВ Нестле Україна в частині нараху-вання 813 144 грн. 60 коп. неустойки за порушення строків поставки за період з 30.03.2018р. по 18.04.2018р. по 5% від суми Договору за кожний день прострочення є обґрунтованими.

Разом з тим, вирішуючи спір в частині стягнення штрафних санкцій, апеляційний господар-ський суд виходить з таких обставин: зобов'язання з поставки товару на момент вирішення спору Відповідачем не виконано, кошти не повернуто. Проте, порівняно із сумою боргу 406 572 грн. 30 коп. сума нарахованої неустойки 813 144 грн. 60 коп. вбачається надмірно великою.

Оскільки сплата неустойки не звільняє боржника від відшкодування збитків, то сплата неу-стойки є мірою договірної відповідальності сторін і не може бути засобом збагачення кредитора.

Крім того, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобо-в'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушен-ня зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з ураху-ванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.(ст.233 ГК Ук-раїни).

Враховуючи вищезазначене, виходячи із принципів справедливості, розумності та адекват-ності майнового покарання за завдану кредиторові шкоду, враховуючи майнові інтереси Відпові-дача, - суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої неустойки на 50%. На підставі ст.233 ГК України, в частині стягнення 406 572 грн. 30 коп. неустойки в позові необхідно відмовити.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасування в частині відмови у стягненні 365 915 грн. 07 коп. неустойки з урахуванням її зменшення на 50% апеляційним судом.

Крім того, переглядаючи ухвалу від 22.11.2018р., якою частково задоволено заяву Позивача про стягнення з Відповідача судового збору та витрат на правову (правничу) допомогу та стягнуто на користь Позивача 15 000 грн. витрат на правову (правничу) допомогу, колегія суддів вважає її постановленою із порушенням норм процесуального права.

Так, частинами 2 та 3 ГПК України передбачено, що для вирішення питання про судові вит-рати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвали-ти додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом деся-ти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому само-му порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших уча-сників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.(ст.244 ГПК України.)

Правовий аналіз приписів вказаної статті надає колегії суддів підстави для висновку, що у разі часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат ухвалюється саме додаткове рі-шення, а у разі повної відмови - ухвала. Натомість суд першої інстанції припустився процесуальної помилки у назві ухваленого документу.

Переглядаючи оскаржену ухвалу від 22.11.2018р. по суті, колегія суддів також вважає хиб-ним висновок щодо часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правову до-помогу, з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збо-ру та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допо-могу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експер-тизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, за-безпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За резу-льтатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподі-лу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу ад-воката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу до-помогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правни-чої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правни-чої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на під-ставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судо-вих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відпо-відних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репута-цію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають роз-поділу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка за-являє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що вини-кають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину про-позицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до пред-мета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) пове-дінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, по-дання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем по-зовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Нестле Україна понесло витрати на профе-сійну правову допомогу в сумі 100 693 грн. 50 коп., які підтверджені договором про надання пра-вової (правничої) допомоги від 10 липня 2018р. №3/01 та додатком №1 від 10 липня 2018р. до до-говору, яким визначено перелік правової допомоги, що надавались позивачу, актом здачі-прийман-ня правової (правничої) допомоги від 17 липня 2018р. та банківською випискою, а також звітом про виконані роботи, посадочними документами на підтвердження витрат на прибуття до суду першої інстанції та квитанцією і фіскальним чеком на підтвердження витрат на проживання пред-ставника в готелі, які були подані до суду першої інстанції та меморіальними договорами подани-ми до суду апеляційної інстанції.(т.1, арк.справи 33-38, 118-136; т.2, арк.справи 77-78).

За наслідками дослідження матеріалів справи, колегія суддів не погоджується із відхилен-ням як доказу квитанцією і фіскальним чеком на підтвердження витрат на проживання представ-ника в готелі, оскільки неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських опера-цій. При цьому, зазначені квитанція та фіскальний чек є достатніми доказами для підтвердження проживання представника.

Колегія суддів зауважує, що жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від Товариства не надходило.

Таким чином, з огляду на підставність позовних вимог, відсутність клопотання про змен-шення витрат на професійну правничу допомогу та зменшення штрафних санкцій судом судові витрати, а саме витрати на професійну правову допомогу покладаються в повному обсязі на ТзОВ СВ Груп-А як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Крім того, 22.01.2019р. Позивач надав суду апеляційної інстанції заяву про обґрунтування судових витрат, а 05.02.2019р. - доповнення до заяви, у якій просить покласти витрати на профе-сійну правничу допомогу, здійснені для представництва в суді апеляційної інстанції орієнтовно в сумі 124 142 грн. 97 коп., наголошує, що судовий збір сплачено АО ЛНМ за дорученням ТзОВ Нестле Україна відповідно до укладеного договору доручення №2 від 30.11.2018р. Крім того, ТзОВ Нестле Україна 19.12.2018р. та 21.12.2018р. здійснило оплату правової (правничої) допо-моги в сумі 85 000 грн. на виконання умов укладеного договору та на підставі акта здачі-прий-няття виконаних робіт, що підтверджується випискою з рахунку ОА ЛНМ . Крім того, у зв'язку з участю в судовому засіданні апеляційної інстанції Позивачем будуть понесені витрати в сумі 10000 грн. за кожне судове засідання.(т.2, арк.справи 30-33, 55-61).

Розглянувши вказану заяву та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла виснов-ку про часткове її задоволення з огляду на те, що витрати на професійну правову допомогу в апеля-ційній інстанції підтверджені Позивачем на суму 85 000 грн.(договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2018р. №3/01; випискою з банку по рахунку, актами здачі-прий-мання правової (правничої) допомоги від 04 та 06 грудня 2018р., меморіальними ордерами.(т.2, арк.справи 40-45, 79-80).

При цьому, матеріали справи не містять доказів понесення витрат та здійснення оплати за Договором про надання правової допомоги щодо витрат на представництво в судових засіданнях.

Крім того, що стосується витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що з ура-хуванням підставності позовних вимог та задоволення апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, з ТзОВ СВ Груп-А належить стягнути на користь ТзОВ Нестле Україна вит-рати зі сплати судового збору в сумі 11 578 грн. 31 коп., які не враховані судом першої інстанції та 19 142 грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

З мотивів, викладених вище, оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької облас-ті підлягає частковому скасуванню, а позов задоволенню з урахуванням зменшення неустойки на 50%, а також скасуванню ухвали щодо розподілу судових витрат та прийнятті нового рішення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги Позивача та часткового скасування рішення суду та повного скасування ухвали суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значен-ня для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладе-них у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВ Груп-А на рішення від 16.11.2018р. та ухвалу від 22.11.2018р. господарського суду Хмельницької області у справі № 924/632/18 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нестле Україна на рішен-ня від 16.11.2018р. та ухвалу від 22.11.2018р. господарського суду Хмельницької області у справі №924/632/18 задоволити частково.

3 . Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018р. у справі №924/632/18 скасувати в частині відмови у стягненні 365 915 грн. 07 коп. неустойки та 11 578 грн. 31 коп. витрат зі сплати судового збору.

4 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповіда-льністю СВ Груп-А (29000, м.Хмельницький, вул.Зарічанська, буд.3/1, оф.210, код 38776200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нестле Україна (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал,72 в літері А , код 32531437) 365 915 грн. 07 коп. неустойки та 11 578 грн. 31 коп. витрат зі сплати судового збору.

5 . У решті рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018р. у справі №924/ 632/18 залишити без змін.

6 . Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018р. у справі №924/632/18 скасувати та прийняти нове рішення.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ Груп-А (29000, м.Хмельниць-кий, вул.Зарічанська, буд.3/1, оф.210, код 38776200) на користь Товариства з обмеженою відповіда-льністю Нестле Україна (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал,72 в літері А , код 32531437) 100 693 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

8 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ Груп-А (29000, м.Хмельниць-кий, вул.Зарічанська, буд.3/1, оф.210, код 38776200) на користь Товариства з обмеженою відповіда-льністю Нестле Україна (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал,72 в літері А , код 32531437) 19 142 грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 85 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

9. Надати доручення місцевому господарському суду про видачу відповідного наказу.

10 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

11. Матеріали справи №924/632/18 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.