Постанова

від 23.04.2019 по справі 924/632/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" (далі - ТОВ "Нестле Україна", Позивач): Лозицької О.Л. - адвокат (посвідчення від 15.02.2018 № 6399/10);

Муравйова О.В. - адвокат (посвідчення від 23.11.2011 №187),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Груп-А" (далі - ТОВ "СВ Груп-А", Відповідач) - Березюки О.Б. - адвокат (свідоцтво від 23.01.2012 № 683),

розглянув касаційну скаргу ТОВ "СВ Груп-А"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018

(суддя Грамчук І.В.) та

постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019

(головуючий - суддя Грязнов В.В., судді: Мельник О.В. і Василишин А.Р.)

у справі № 924/632/18

за позовом ТОВ "Нестле Україна"

до ТОВ "СВ Груп-А"

про стягнення 1 219 716 грн. попередньої оплати та неустойки.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 1 219 716 грн., з яких 406 572,30 грн. попередньої оплати та 813 144,60 грн. неустойки за порушення строків поставки.

2. Позов обґрунтовано тим, що Відповідач не повернув Позивачу суму попередньої оплати за договором поставки від 01.10.2017 № 889910 (далі - Договір).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 406 572,30 грн. попередньої оплати, 40 657,23 грн. неустойки, а також 6 708,44 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме у зазначених сумах.

5. Крім того, ухвалою названого суду від 22.11.2018:

- частково задоволено заяву представника Позивача Муравйова О.В. про стягнення з Відповідача на користь Позивача 118 989,25 грн., з яких 18 295,75 грн. судового збору та 100 693,50 грн. витрат на правову (правничу) допомогу;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 15 000 грн. витрат на правову (правничу) допомогу;

- у решті відмовлено.

6. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019:

- апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу Позивача задоволено частково;

- рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано в частині відмови у стягненні 365 915,07 грн. неустойки та 11 578,31 грн. витрат зі сплати судового збору;

- у цій частині ухвалено нове рішення, яким з Відповідача стягнуто на користь Позивача 365 915,07 грн. неустойки та 11 578,31 грн. витрат зі сплати судового збору;

- у решті зазначене рішення залишено без змін;

- ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 з цієї справи скасовано та прийнято нове рішення;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 100 693,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 19 142,97 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги і 85 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

7. Постанову мотивовано обґрунтованістю задоволених вимог Позивача, у т.ч. в частині стягнення сум судових витрат зі справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги і листа позивача

8. У касаційній скарзі до Верховного Суду Відповідач, зазначаючи про незаконність, необґрунтованість оскаржуваних судових рішень зі справи, ухвалення їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить: рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 40 657,23 грн. неустойки; постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у стягненні з Відповідача 365 915,07 грн. неустойки, 100 693,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; розподіл судових витрат змінити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Судами помилково визнано обґрунтованою вимогу Позивача та неправомірно стягнуто з відповідача неустойку в розмірі 40 657,23 грн.

10. Суди припустилися порушення норм процесуального права, в т.ч. статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Судами неправомірно та необґрунтовано стягнуто з Відповідача витрати на правову (правничу) допомогу - 100 693,50 грн. у суді першої інстанції та 85 000 грн. у суді апеляційної інстанції.

Доводи Позивача

12. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність підстав для її задоволення, оскільки: вона не містить обґрунтованих доводів щодо порушення судом норм матеріального та/або процесуального права, а спрямована на переоцінку фактичних обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями; посилання на норми матеріального і процесуального права наведені у скарзі без зазначення, в чому саме полягає порушення таких норм. У зв'язку з цим Позивач просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін у частині, в якій це рішення залишено без змін апеляційним господарським судом, касаційну ж скаргу залишити без задоволення.

13. Безпосередньо перед засіданням з розгляду касаційної скарги Відповідача Позивачем подано "заяву про розподіл судових витрат", в якій він просить вирішити питання про розподіл судових витрат після ухвалення судового рішення. Проте за своїм змістом відповідний документ не є заявою саме про попередній розрахунок суми судових витрат, а сама заява не містить відомостей та доказів щодо ознайомлення з нею і доданим до неї ордером іншої сторони зі справи, що суперечить засаді рівності сторін перед законом і судом (стаття 7 ГПК України). У зв'язку з наведеним суд не знаходить підстав для задоволення даної заяви в цьому судовому засіданні, що не позбавляє Позивача права та можливості звернутися, за наявності підстав, до Касаційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови (в частині, що стосується розподілу зазначених судових витрат) у порядку статті 244 названого Кодексу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відповідач як постачальник та Позивач як покупець уклали Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується у встановлений цим договором строк здійснити поставку обладнання та передати його у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити обладнання (для приготування кавових напоїв та інші супутні товари).

15. Договором передбачена попередня оплата покупцем на підставі виставленого постачальником рахунка.

Відповідно до пункту 5.1.1 Договору сторони погодили обов'язок постачальника поставити покупцю оплачену партію обладнання протягом 30 робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За несвоєчасну поставку обладнання постачальник (згідно з пунктом 6.3 Договору) сплачує неустойку в розмірі 5% за кожний день прострочення виконання зобов'язань та відшкодовує збитки в повному обсязі.

16. На виконання умов Договору Позивач перерахував Відповідачеві кошти в сумі 406 572,30 грн.

17. 18.06.2018 Позивач надіслав Відповідачу претензію з повідомленням про те, що 07.05.2018 покупець отримав інформацію від виробника обладнання "Fiorenzato M.C. srl" про те, що останній не поставляє обладнання для Відповідача і не має з ним жодних взаємовідносин з жовтня 2017 року. Тому Позивач просив Відповідача повернути йому 406 572,30 грн. попередньої оплати, проте відповідне відправлення повернулося до офісу Позивача.

Відтак Позивач, вважаючи своє право порушеним, звернувся з позовом у даній справі.

18. З урахуванням передбаченої Договором можливості його розірвання в односторонньому порядку та відмови Відповідача прийняти від кур'єрської служби згадану претензію Позивача суд дійшов висновку про дострокове припинення Договору з ініціативи покупця.

19. Позивач заявив до стягнення, окрім суми попередньої оплати, неустойку в сумі 813 144,60 грн. за порушення строків поставки за період з 30.03.2018 по 18.04.2018 у розмірі 5% від суми Договору за кожний день прострочення, як це передбачено пунктом 6.3 Договору.

Водночас виходячи з принципів справедливості, розумності та адекватності майнового покарання, враховуючи майнові інтереси Відповідача, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне зменшити розмір нарахованої неустойки на 50% (на підставі статті 233 Господарського кодексу України), стягнувши її в сумі 406 572,30 грн.

20. Суд апеляційної інстанції зазначив про хибність висновку місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяви Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач поніс такі витрати в сумі 100 693,50 грн., що підтверджено належними доказами.

При цьому жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від Відповідача до суду не надходило.

За заявою Позивача щодо покладення на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідний суд дійшов висновку про підтвердженість доказами зазначених витрат у сумі 85 000 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

частина перша статті 611:

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

частина перша статті 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 629:

- договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

22. Господарський кодекс України:

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

частина четверта статті 231:

- у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

23. Як випливає зі змісту касаційної скарги, згідно з нею судові рішення, прийняті по суті даної справи, оскаржуються у частині, що стосується стягнення неустойки за порушення Відповідачем строків поставки за Договором у розмірі 5% від суми Договору за кожний день такого прострочення, як і передбачено цим же договором, а також у частині розподілу судових витрат зі справи.

24. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з'ясувавши факт порушення Відповідачем умов Договору щодо строку поставки, а також взявши до уваги положення статті 233 Господарського кодексу України, які дозволяють суду зменшити розмір неустойки, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відповідної неустойки в сумі, вказаній у резолютивній частині оскаржуваної постанови.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

25. Так, з жодного законодавчого акта чи із з'ясованих попередніми судовими інстанціями умов Договору не випливає, що у зв'язку з вимогою Позивача до Відповідача про повернення суми попередньої оплати за продукцію умова цього договору про сплату неустойки припинила свою дію або якимось іншим чином перестала існувати. В усякому разі, як вбачається із судових рішень, відповідний пункт (умова) Договору не був змінений, виключений з Договору або визнаний недійсним, - тобто залишився обов'язковим для сторін.

Не приймаються судом посилання скаржника на те, що "Суди не взяли до уваги й той факт, що відсотки за користування коштами та неустойка є різними правовими інститутами та не можуть ототожнюватися". Це, дійсно, так і є, проте в даній справі вимога про стягнення відсотків за користування коштами Позивачем не заявлялася і, відповідно, судом не задовольнялася.

26. Неприйнятним є посилання скаржника на статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положення статті 343 Господарського кодексу України, що обмежують розмір пені за прострочення платежу подвійною обліковою ставкою Національного банку України. У даній справі Позивачем не заявлялася і судами не розглядалася вимога про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а йшлося про стягнення неустойки, пов'язаної з простроченням виконання зобов'язання з поставки продукції.

27. Не може бути взяте до уваги й посилання скаржника на положення статті 614 ЦК України, згідно з якими: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Саме відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання з поставки продукції Відповідачем у судах попередніх інстанцій і не доведена. Аргументи, які, на думку скаржника, свідчать про відсутність його вини і які викладені в касаційній скарзі, не можуть бути перевірені Касаційним господарським судом в силу прямої законодавчої заборони суду касаційної інстанції встановлювати обставини справи та досліджувати і оцінювати докази (частина друга статті 300 ГПК України).

28. Скаржником вказується також, що "Суди, порушивши вимоги ст.ст. 86, 236 ГПК України, необґрунтовано відхилили докази, наведені ТОВ "СВ ГРУП-А". Однак у касаційній скарзі не зазначено, які саме докази, подані Відповідачем і наявні в матеріалах справи, не досліджені (не оцінені) судами попередніх інстанцій, що свідчить про певну декларативність згаданого аргументу скарги.

29. Аргументи касаційної скарги про те, що "суд апеляційної інстанції оголосивши в судовому засіданні 19 лютого 2019 року проголосив лише вступну і резолютивну частини, але скорочене рішення суд не склав", - спростовується наявністю у матеріалах справи вступної та резолютивної частин постанови апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (т.2, а.с. 127), а також протоколом відповідного судового засідання (т.2, а.с. 128), в якому зазначено про оголошення судом вступної та резолютивної частин постанови.

30. Стосовно аргументів касаційної скарги, пов'язаних із стягненням сум судових витрат у судах попередніх інстанцій, які (витрати) пов'язані з професійною правничою допомогою, слід зазначити таке.

Відповідно до частин п'ятої і шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведені законодавчі приписи пов'язують можливість зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наявністю відповідного клопотання сторони у справі (в даному разі Відповідача). Зменшення такого розміру судом з власної ініціативи процесуальним законом не передбачено.

Водночас, як встановлено апеляційним господарським судом і не спростовано скаржником, будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило. "Заперечення проти стягнення судових витрат", про яке зазначає скаржник, не є клопотанням про зменшення таких витрат. Поряд з тим скаржником у судах попередніх інстанцій не виконано його процесуального обов'язку з доведення неспівмірності судових витрат; в суді ж касаційної інстанції даний обов'язок не може бути реалізований в силу згаданого положення частини другої статті 300 ГПК України.

31. Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та узгоджуються з обставинами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32 . Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не спростував наведених висновків судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як передумови для скасування прийнятих судових рішень.

33. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення. Оскільки рішення суду першої інстанції в даній справі частково скасоване апеляційним господарським судом, а передбачені процесуальним законом підстави для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції відсутні, то відповідну постанову слід залишити без змін.

Судові витрати

34. Понесені Відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Груп-А" залишити без задоволення, а постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 зі справи № 924/632/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов