Постанова

від 22.02.2010 по справі 2а-725-10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

    Справа № 2а-725/10

        ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» лютого 2010 р. Кіровський райсуд м. Донецька у складі

судді Юр’євої Т.І.

при секретарі Власенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ Кіровського району м. Донецька про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої державної допомоги,  суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка   звернулася  до суду з позовом про зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України (УПФУ) в Кіровському районі м. Донецька нарахувати на її користь  недоплачену, як дитині війни,  щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 5367,60 грн. В позові позивачка вказує, що вона має статус «дитини війни». Вона знаходиться на обліку у Кіровському УПФУ м. Донецька. У 2006-2009 р.р. відповідач не сплачував її  щомісячну державну соціальну допомогу  у розмірі 30% мінімальної пенсії на віком, яка передбачена  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18 листопада 2004 р. № 2195-15.

 Позивачка просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки  строк пропущений з поважної причини,  визнати  неправомірною бездіяльність  відповідача, та зобов’язати  відповідача нарахувати та виплатити  на її користь недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу, як дитини війні,  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючі   за 2006-2009 роки  у розмірі 5367,60 грн.

             У судове засідання позивачка не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

             Представник відповідача в судове засідання не з’явився,  про день слухання справи повідомлені належним чином, письмово просять розглянути справу за відсутністю представника.

    Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають   частковому  задоволенню з наступних підстав:

    В судовому засіданні встановлено, що  позивачка відноситься до соціальної групи «Діти війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорта громадянина України, копією пенсійного посвідчення, де є печатка «Дитина війни».

           Згідно з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Статтею ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підстав для визнання дій відповідача  про  не нарахування та сплати підвищення до пенсії  як дитини війни за 2006 рік  не має.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., який набрав чинності  з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

         Відповідно до п. 12 ст. 71  цього закону України з метою проведення  окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6  Закону України Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111, в тому числі п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Рішенням Конституційного суду України  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  положення ст. 67 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік,  та про внесення змін в деякі законодавчі акти  України», яка зупиняла дії ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», визнана не конституційною.

            Згідно до ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного суду України не можуть застосовуватися  до правовідносин, які виникли до його прийняття і діють на відповідний термін державного бюджету.

Суд вважає поновити  позивачу строк звернення  до адміністративного суду  з позовною заявою  за захистом    своїх прав.  

Згідно з ст. 6  Конвенції  про захист прав людини та основоположних свобод особи, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист.

У ст. 46 Конституції України  гарантується  громадянам право на  соціальний захист,  якій включає отримання пенсії,  інших видів соціальних  виплат та допомоги,  що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя , не нижчий від прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

В ст.  6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  передбачене, що саме пенсія  або виплати, які  здійснюються за вибором  громадянина замість пенсії  - щомісячне довічне утримання  чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Обов’язки, щодо призначення  перерахунку  та виплати пенсії  за Законом України «  «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією  органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми  в Конституції України, яка гарантує здійснення державними  органами належних  за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення  дітям війни, то  відповідно до ст.. 8 Конституції України та вимог ч. 3 ст. 99 КАС України, при розгляді справ  за Законом України  «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк  для звернення до суду  не є підставою для відмови у позові і  суд вважає  можливим його поновити.  

На підставі ОСОБА_2 Адміністративного Суду України від 01.12.2009 р. № 1623/13/13-09 нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати  відповідача  здійснити перерахунок позивачу  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючі з 9.07.2007р. по 31.12.2007 р., а також з 22 травня 2008 р. по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями  Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, і від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008,  ст.ст. 3, 8, 9, 10, 11, 99, 158-163, 167 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ :

           Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

           Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

    У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

    Постанову може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

      Суддя: