Постанова

від 04.03.2019 по справі 922/3787/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Справа № 922/3787/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі ордеру ПТ № 117740 від 26.02.2019 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2514 від 17.01.2019),

від 1-го відповідача - не з'явився,

від 2-го відповідача - ОСОБА_2 - на підставі ордеру серія ХС № 004025 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 525 від 22.02.2012), ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 430 від 05.02.2009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" (вх. №183)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.12.2018, постановлену суддею Кухар Н.М. в приміщенні господарського суду Харківської області (повний текст ухвали складено 27.12.2018),

у справі №922/3787/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус", с.Бабенківка Друга, Херсонська область,

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Лігал Фінанс", м. Харків,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", с. Гаврилівка Друга, Херсонська область,

про стягнення 1359500,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/3787/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Лігал Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1 359 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ЛігалФінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення 1 359 500,00 грн залишено без розгляду. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_2 про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1074781,00 грн - відмовлено. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_2 про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 355 000,00 грн - відмовлено.

Місцевий господарський суд, з огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" були роз'єднані та їх розгляд було продовжено окремо в межах проваджень у справах № 922/3787/17 та №922/2875/18, а також враховуючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус", та розміру позовних вимог, дійшов висновку, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 074 781,00 грн повинно розглядатись в межах провадження у справі №922/2875/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" майнової шкоди в сумі 52 379 548,35 грн.

Не погодившись з ухвалою, постановленою господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26.12.2018 про залишення позовної заяви без розгляду в частині відмови ТОВ "Таврида-Плюс" у стягненні з ТОВ "Агро-Тріус" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 074 781,00 грн; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у другого відповідача саме в межах справи № 922/3787/17 до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в окреме провадження у зв'язку з порушенням саме позивачем правил об'єднання позовних вимог, отже, ТОВ "Таврида-Плюс" має право на компенсацію витрат, понесених під час розгляду заяви позивача від 23.11.2017, в межах господарської справи №922/3787/17.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" подано письмові пояснення у справі, в яких вказує на необґрунтованість заявлених апеляційних вимог з огляду на те, що ТОВ "Таврида-Плюс" не доведено наявність підстав, з яким положення ч. 5 ст. 130 ГПК України пов'язує можливість реалізації права на відшкодування судових витрат у разі залишення позову без розгляду, а заявлена сума судових витрат співмірна з позовними вимогами, виділеними в самостійне провадження у справі № 922/2875/18.

В судовому засіданні представники 2-го відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги просили суду скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26.12.2018 про залишення позовної заяви без розгляду в частині відмови ТОВ "Таврида-Плюс" у стягненні з ТОВ "Агро-Тріус" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1074781,00 грн.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Харківської області від 26.12.2018 залишити без змін.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду даної справи, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "Агро-Тріус" звернувся з позовом у даній справі, вимогами якою визначено стягнення з ТОВ "ОСОБА_4 Лігал Фінанс" грошових коштів в розмірі 1359500,00 грн.

Підставою позовної вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн з посиланням на приписи ст.ст.173, 175, 179 Господарського кодексу України та ст.ст.252, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язальне право, визначено невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг від 20.12.2016, зокрема п. 2.1 договору, у зв'язку з чим відповідач мав понести відповідальність, передбачену п. 8.6 договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі за вказаним позовом.

До господарського суду Харківської області подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд прийняти збільшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТОВ "Таврида-Плюс" майнову шкоду у розмірі 52 379 548,35 грн; стягнути солідарно з ТОВ "Таврида-Плюс" та ТОВ "ОСОБА_4 Лігал Фінанс" грошові кошти у розмірі 1 359 500,00 грн.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Таврида-Плюс" майнової шкоди в розмірі 52 379 548,35 грн. позивач посилався на те, що у період часу з 10 по 15 червня 2017 року невстановленими особами з числа службових осіб та працівників ТОВ "Таврида-Плюс", умисно, шляхом використання літаків АН-2 підприємства із застосуванням хімічної речовини було вчинено отруєння рисових культур на полях ТОВ "Агро-Тріус" № 1-6, розташованих на території с.Бабенківка Каланчацького району Херсонської області, в результаті чого відбулася загибель рисових культур та спричинено майнову шкоду ТОВ "Агро-Тріус" в особливо великих розмірах. Як на підставу вказаної позовної вимоги, позивач посилався на приписи ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2017 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про збільшення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" майнової шкоди у розмірі 52 379 548,35 грн. Одночасно вирішено питання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" до участі у справі у якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2018 залучено в якості співвідповідача ФОП ОСОБА_5

До господарського суду Харківської області подано клопотання (вх. №8928 від 04.04.2018) про повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2018 в позові відмовлено частково. Залишено позов без розгляду в частині стягнення на користь позивача: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-плюс" майнової шкоди у розмірі 52 379 548,35 грн.; солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1 359 500,00 грн, а також судових витрат. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 219 607,50 гривень сплаченого за платіжним дорученням № 690 від 13 листопада 2017 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида - Плюс" про приєднання до апеляційної скарги задоволено частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2018 у справі № 922/3787/17 скасовано. Справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" (вх.№29205 від 09.10.2018) в частині роз'єднання позовних вимог. Роз'єднано позовні вимоги у справі № 922/3787/17, виділивши позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення майнової шкоди в розмірі 52 379 548, 35 грн в самостійне провадження. Визначено розгляд інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" здійснювати в межах провадження у справі № 922/3787/17. Визначено питання про передачу виділених позовних матеріалів за підсудністю розглянути в межах новоствореної справи. Справі присвоєно №922/2875/18.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2018 справу № 922/2875/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України передано за підсудністю до господарського суду Херсонської області.

26.12.2018 у справі №922/3787/17 постановлено оскаржувану ухвалу суду з підстав, викладених вище.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в частині відмови ТОВ "Таврида-Плюс" у стягненні з ТОВ "Агро-Тріус" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 074 781,00 грн, у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1статті 282 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 цього кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно з ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зі змісту ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача . У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат,статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Як уже зазначалось, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача .

Таким чином, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Як вказує ТОВ "Таврида-Плюс", за наслідками постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат другого відповідача на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду заяви позивача від 23.11.2017, яка розглядалась у справі за номером 922/3787/17 та у подальшому була відокремлена у справу за № 922/2875/18.

На думку заявника, витрати на професійну правничу допомогу, що виникли у другого відповідача до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в окреме провадження, мають бути стягнуті з позивача в межах господарської справи №922/3787/17. При цьому про необґрунтованість дій позивача, які завдали витрат ТОВ "Таврида-Плюс", свідчить необґрунтованість позовних вимог, створення штучної підсудності з метою розгляду справи саме в м.Харкові, відкликання довіреності на власного представника, намагання накласти арешт в межах справи на все майно ТОВ "Таврида-Плюс", блокування його господарської діяльності у зв'язку з наявністю відомостей про розгляд даної справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відкликання позову в суді першої інстанції, не явка тричі представника в судове засідання.

З цього приводу судова колегія зазначає, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Лігал Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52 379 548,35 грн була виділена в окреме самостійне провадження (справа №922/2875/18) .

Підставою для вчинення вказаних дій місцевим господарським судом визначено утруднення сумісного розгляду справи через різні підстави виникнення заявлених позивачем вимог, за кожною з якої сторонам необхідно провести різний комплекс дій щодо встановлення фактичних обставин справи, визначити та дослідити різне коло доказів для правильного вирішення спору.

Матеріали новоствореної справи №922/2875/18 містять копії всіх документів, що були долучені до справи №922/3787/17 до прийняття судом рішення про роз'єднання позовних вимог.

Відповідно, обставини, пов'язані, зокрема, з подання заяви про збільшення позовних вимог, створення штучної підсудності у м. Харкові, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції, як свідчення недобросовісності дій позивача, та наслідки вчинення відповідних дій стосуються розгляду окремої судової справи №922/2875/18 та можуть бути предметом розгляду у зазначеній справі з дотриманням усіх правил юрисдикції та підсудності "судом, встановленим законом".

Відповідно, судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52 379 548,35 грн також мають бути розглянуті в межах судової справи №922/2875/18.

В свою чергу, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1 359 500,00 грн судом було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1ст. 226 ГПК України, з огляду на те, що позивач без поважних причин не з'явився в судові засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Водночас звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

ТОВ "Таврида-Плюс" згідно з процесуальним обов'язком доказування не довело, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного колегія суддів необґрунтованими діями не вважає, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

В межах розгляду справи № 922/3787/17 судом першої інстанції також не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 26.12.2018 в частині залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов'язком сторони.

Оскаржувана ухвала суду не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішення справи по суті.

Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред'явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

Слід також зазначити, що судові витрати на правову допомогу на час звернення з таким клопотанням ТОВ "Таврида-Плюс" не підтверджені достатніми доказами.

Так, за ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 ГПК України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів також зауважує, що за правовою позицією ОСОБА_6 Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Адвокатським об'єднанням "ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Партнери" було укладено договір № 19/10/17 про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1074781, 00 грн заявником до матеріалів справи було надано наступні документи:

- копію додатку №2 від 01.12.2017 до договору;

- копію виписки банку від 27.07.2018 про зарахування коштів в сумі 1074781,00 грн від другого відповідача на рахунок адвокатського об'єднання;

- акт прийому-передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018;

- накази об'єднання про відрядження адвокатів на судові засідання до м.Харкова за 2017-2018 роки.

Згідно з п. 1 додатку № 2 від 01.12.2017 до вищевказаного договору за правову допомогу щодо підготовки до розгляду справи № 922/3787/17, аналізу документів та вибір правової позиції, участь у судових засіданнях, щодо ведення вказаної справи, відповідно до умов договору № 19/10/17 від 19.10.2017, клієнт зобов'язується після закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції додатково, крім суми щомісячної оплати, зазначеної в додатку № 1 до договору, виплатити одноразово Адвокатському об'єднанню "ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Партнери" гонорар у розмірі 2% від суми позову, який складає: сума позову 53739048,35 грн, два відсотки від вказаної суми дорівнює 1 074 781,00 грн.

Тобто, договір № 19/10/17 про надання правової допомоги було укладено саме виходячи з розміру первісно об'єднаних позовних вимог, а саме: позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52 379 548,35 грн, а також позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1 359 500,00 грн.

В акті прийому - передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 сторони визначили найменування послуг, які у сукупності склали 1 074781,00 грн та сплачені другим відповідачем на рахунок Адвокатського об'єднання "ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Партнери", що підтверджується випискою банку від 27.07.2018.

Дослідивши наданий до матеріалів справи акт виконаних робіт від 31.07.2018 №77, судова колегія дійшла висновку, що вартість наданих ТОВ "Таврида-Плюс" послуг визначена, виходячи з розрахунку погодинної оплати послуг адвокатів під час розгляду справи № 922/3787/17 до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в самостійне провадження та не містить окремого визначення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу щодо позовних вимог, за наслідками розгляду яких постановлено оскаржувану ухвалу суду.

При цьому, наданий акт прийому - передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Зокрема, послуги щодо правового термінового аналізу документів під час вивчення ситуації (3 адвоката по 18 годин), що складає 81 000,00 грн, участь у нарадах з клієнтом та його працівниками (3 адвоката по 12 годин), що дорівнює 54000,00 грн, підготовка заяв та клопотань (3 адвоката по 28 годин), що дорівнює 126000,00 грн, підготовка до судових засідань (3 адвоката по 14 годин), що дорівнює 63000,00 грн, підготовка відзиву на позов, додатків до відзиву на позов, додаткових пояснень, заперечень на клопотання (29 годин), що дорівнює 43 500,00 грн, участь у судових засіданнях, підготовка заяви про приєднання до апеляційної скарги (8 годин), що дорівнює 12 000,00 грн, відправка кореспонденції, що складає 2000,00 грн, з огляду на вказані вище обставини, не містить конкретизації щодо вимог, яких вони стосуються, в також посилань на документи у справі, якими підтверджується їх надання, що не надає змоги визначити обсяг виконаних адвокатами робіт під час розгляду позовних вимог з межах справи №922/3787/17.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, якими заявник обґрунтовує час, який витрачений адвокатами 2-го відповідача на відрядження до міста Харкова та витрати на відрядження.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Частиною 1статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України перед бачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Частиною першою статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині з додержанням вимог чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази.

При цьому, судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавриди-Плюс", та розміру позовних вимог, що розглядаються в межах справи № 922/2879/18, як підстави для відмови в задоволення заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1074781,00 грн в межах справи № 922/3787/17, не призвели до ухвалення неправомірного судового рішення, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №922/3787/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 130, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №922/3787/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 05.03.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов